Ухвала суду № 26211369, 24.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/49759/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі -Зозуля Ю.В.,

за участю представників:

позивача -Мілютіна Г.В.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012

у справі № 2а-0870/2941/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод «Перетворювач»(позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.02.2011 №0000082302/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за основним платежем у сумі 762204,15 грн. та штрафні санкції у сумі 186301,15 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2011 у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2011 та прийнято нову постанову про задоволення позову.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції -без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явивсь, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.02.2011 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000082302/0, яким повідомлено позивача про те, що згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі актів перевірки від 07.09.2010 року №22079/23/05755571, від 28.01.2011 року №151/23-05755571 та рішення про результати розгляду повторної скарги від 02.02.2011 року №427/10/25-020 встановлено порушення п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 №283/97 (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем в сумі 762204,15 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 186301,15 грн., на загальну суму 948505,30 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням №0000082302/0, позивач 17.02.2011 року звернувсь до ДПА України зі скаргою №01/10.

18.04.2011 року ДПА України винесено рішення №1139 про результати розгляду скарги, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 20.09.2010 року №00000923/0 з урахуванням рішення ДПА у Запорізькій області від 02.02.2011 року №427/10/25-020, прийнятого за розглядом повторної скарги (податкове повідомлення-рішення від 11.02.2011 року №0000082302/0), а скаргу залишено без задоволення.

Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову, беручи до уваги наступне.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Позивачем не було занижено валові доходи внаслідок порушення вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки у нього не було обов'язку включати у розрахунок приросту (убутку) запасів вартість електроенергії, спожитої при виробництві готової продукції.

Електрична енергія не є запасом, податковий облік приросту (убутку) балансової вартості якої має вестися платником податків в силу вимог п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки відрізняється від інших товарів, сировини, матеріалів, тощо особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками, які включають в себе одночасність виробництва та споживання та неможливість складування. Даний вид ресурсу не може зберігатися на складах, у незавершеному виробництві та у залишках готової продукції, оскільки вона за своєю фізичною природою не може накопичуватись.

Отже, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку щодо допущеного позивачем порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок невірного обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів, щодо не включення до вказаного розрахунку суми електроенергії, яка була використана безпосереднього для власного виробництва.

Колегія суддів не може погодитися з доводами скаржника, що апеляційним судом невірно застосовано пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», беручи до уваги наступне.

Так, судом встановлено, що станом на 01.10.2010 на позабалансовому рахунку 02 «активи на відповідальному зберіганні»ВАТ «Перетворювач»встановлено облік майна, наданого ТОВ «Енергофінпром» на відповідальне збереження відповідно до договору №181 від 21.03.2002 в сумі 2777391,00 грн., однак вказане майно з березня 2005 року стало безхазяйним у зв'язку з ліквідацією ТОВ «Енергофінпром».

Відповідно до абз. 1 пп. 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає суму безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг) безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям.

Згідно з п. 1.23. ст. 1 вказаного Закону, безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:

- товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

- роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

- товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Ні податковим органом, ні судом не було встановлено, що спірне майно було передане позивачу відповідно до договору, який не передбачав грошової або іншої компенсації вартості товарів. Крім того, вказане майно не використовувалась позивачем у власному виробничому чи господарському обороті.

Доводи відповідача про те, що майно повинно бути переведено на баланс позивача колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки жодна норма права не містить такого обов'язку. Крім того, позивачем направлялися листи до податкового органу про відмову від вказаного майна.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції правомірно не погодилася з висновками суду першої інстанції про те, що майно, яке було передано ТОВ «Енергофінпром»на відповідальне збереження за договором № 181 від 21.03.2002 позивачу та залишилось неповернутим, станом на 11.03.2005 стало безхазяйним, відповідно до вимог п. 11 ст. 346 Цивільного кодексу України повинно бути переведено на баланс підприємства та у відповідності до вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»має бути включено до складу валових доходів.

Щодо валових витрат по вартості підрядних послуг, наданих ТОВ «Буделектроіндустрія», слід зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ «Буделектроіндустрія»був укладений договір №17/762 від 30.10.2008, за умовами якого останній здійснював поставку послуг з перевірки пристроїв. На підставі отриманих первинних документів, довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3, платіжних доручень, позивачем було включено до складу валових витрат послуги, які отримано від ТОВ «Буделектроіндустрія»на загальну суму 20127,00 грн.

Як було вірно встановлено апеляційним судом, порушень п.5.1 та пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з наявних матеріалів справи не вбачається, оскільки отримані роботи позивачем використовувались в господарський діяльності та така діяльність була спрямована на отримання прибутку, що не спростовано актом перевірки. Наявні документи позивача свідчать про наявність факту використання наданих робіт у власній діяльності підприємства, відображення їх результатів у первинній та звітній документації та сплати податків з цих операцій.

Також, не вбачається порушень пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки всі досліджені перевіркою первинні документи, бухгалтерський та податковий облік в наявності у підприємства, та відповідають законодавчим вимогам.

Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції були правомірно задоволено позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.02.2011 №0000082302/0.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.А. МоторнийСудді І.В. Борисенко В.В. Кошіль