Ухвала суду № 26211261, 24.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2012 року м. Київ К-23995/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2008

у справі №А36/659-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривий Ріг

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»(позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривий Ріг (відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005061312/2 від 25.09.2007.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2007, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2008, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив суд відмовити у задоволенні скарги позивача, оскаржувані рішення -залишити без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової перевірки позивача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2006, складено акт № 56/08-06-235/00191000 від 25.04.2007.

На підставі акту перевірки, з урахуванням результатів адміністративного оскарження, здійсненого позивачем в порядку ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0005061312/2 від 25.09.2007, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 164 550,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 109 700,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 54 850,00 грн., у зв'язку з порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 та п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіркою встановлено, що у червні 2006 року до складу податкового кредиту ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»віднесені суми податку на додану вартість в розмірі 109 700,00 грн. на підставі податкових накладних: № 10 від 31.05.2001 на загальну суму 82 200,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 13 700,00 грн., № 18 від 10.08.2001 на загальну суму 576 000,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 96 000,00 грн., які були надані Товариством з обмеженою відповідальністю «БФТ»на адресу ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»у зв'язку з реалізацією продукції (долота), згідно з укладеними договорами поставки № 44д від 19.01.2001 та № 152д від 26.02.2001.

У зв'язку з невиконанням ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»договірних зобов'язань, ТОВ «БФТ»звернулося до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з боржника заборгованості за цими угодами в розмірі 896 200,00 грн., які були задоволені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2003 у справі № 7/20.

Як зазначено у позовній заяві, ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»виключило зі складу податкового кредиту ПДВ в сумі 109 700,00 грн. на підставі вимог п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

ТОВ «БФТ»- позивач та ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»- відповідач по справі № 7/20, 06.06.2006 уклали мирову угоду в процесі виконання судового рішення за вищезазначеною справою.

Проте, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2006 у справі №7/20, суд відмовив в задоволенні клопотання про затвердження мирової угоди від 06.06.2006.

Таким чином, вимоги ТОВ «БФТ»про стягнення боргу з ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»в розмірі 896 200,00 грн. вважаються непогашеними.

За наведених обставин, відповідач прийшов до висновку, що ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» в червні 2006 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 109 700,00 грн. (96 000,00 грн. + 13 700,00 грн.) на підставі податкових накладних: № 10 від 31.05.2001 та № 18 від 10.08.2001.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому, продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості, відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.

Згідно з п.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - продавець товарів (робіт, послуг), у тому числі банки і небанківські фінансові установи, має право зменшити суму валового доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг), у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) загримує без погодження з платником податку оплату їх вартості. Зазначене зменшення здійснюється у разі, якщо платник податку звернувся із заявою до суду (арбітражного суду) про стягнення заборгованості з такого покупця або про визнання покупця банкрутом, а також у випадках, коли за поданням продавця нотаріус вчинив виконавчий напис про стягнення боргу з покупця чи стягнення заставленого майна.

Отже, дана норма законодавства не передбачає коригування валових доходів та витрат покупцем.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, починаючи з 01.04.2005, Закон України «Про податок на додану вартість»не містить положень, які передбачають коригування податкового зобов'язання продавцем та податкового кредиту покупцем внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, відповідно до п. 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037 (в редакції чинній до 2005 року), продавець товарів (робіт, послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної у двох примірниках за формою згідно з додатком №2 до податкової накладної.

Саме розрахунок коригування дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на збільшення чи зменшення податкового кредиту з відповідним подальшим коригуванням податкового зобов'язання із обов'язковим відображенням зазначених коригувань у книзі обліку придбання з від'ємним чи позитивним значенням, про що зазначено в п. 25 вказаного Порядку.

Однак, матеріали справи свідчать про відсутність у покупця розрахунків коригування до податкових накладних ТОВ «БФТ»від 31.05.2001 №10 та від 10.08.2001 №18.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками відповідача, що ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»в червні 2006 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 109 700,00 грн. (96 000,00 грн. + 13 700,00 грн.) на підставі податкових накладних від 31.05.2001 № 10 та від 10.08.2001 № 18.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" - відхилити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.А. МоторнийСудді І.В. Борисенко В.В. Кошіль