Постанова № 26210425, 27.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2012 року 08 год. 35 хв. № 2а-12554/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справуза позовом Київського міського центру зайнятості доОСОБА_1простягнення коштів на суму 814, 83 грн., - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Київський міський центр зайнятості (далі -позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1, відповідач) про стягнення коштів на суму 814, 83 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1, яка перебуваючи на обліку в Солом'янському районному центрі зайнятості в м. Києві (далі -Солом'янський РЦЗ) як безробітна, незаконно отримала допомогу по безробіттю на суму 814, 83 грн., оскільки при поданні 25 квітня 2012 року до органу зайнятості заяви з проханням надати їй статус безробітної вказала в ній неправдиві відомості про відсутність у неї статусу фізичної особи-підприємця. В подальшому Солом'янський РЦЗ отримав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача, в якій містилися відомості про внесення до Реєстру 03 травня 2012 року запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Таким чином, відповідач в порушення норми ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»незаконно отримала допомогу по безробіттю на суму 814, 83 грн., що була нарахована їй за період з 25.04.2012р. по 15.05.2012р., та яку на письмову вимогу Солом'янського РЦЗ досі не повернула.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року було відкрито скорочене провадження в адміністративній справі № 2а-12554/12/2670.

Надіслана на адресу відповідача копія вказаної ухвали була отримана уповноваженою особою відповідача 22 вересня 2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення, яке наявне в матеріалах даної справи.

25 вересня 2012 року до канцелярії суду надійшли заперечення відповідача від 25.09.2012р. б/н проти позову, в яких ОСОБА_1 просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що на момент подання заяви до Солом'янського РЦЗ для реєстрації та взяття її на облік як безробітної, та надалі, ОСОБА_1 будь-якої підприємницької діяльності взагалі не здійснювала, доходи не отримувала, що підтверджується доданими до заперечень довідками з Пенсійного фонду України і органу державної податкової служби. У відповідності до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»відповідач не відносився до категорії зайнятого населення, а тому мала право на отримання статусу безробітної та відповідного соціального забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю.

Згідно з ч. 4 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України справа в порядку скороченого провадження розглядається суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

З огляду на вищевикладене та за результатами дослідження наявних матеріалів справи, суд прийшов до висновку щодо можливості розгляду справи № 2а-12554/12/2670 в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000р. № 1533-III, Законом України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991р. № 803-XII, Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, наказом Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009р. № 60/62, постановою Правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009р. № 7-1, Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. № 219, якою затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначає Закон України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991р. № 803-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 803-ХІІ).

Як передбачено п. 1 ст. 1 Закону № 803-ХІІ зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що приносить дохід у грошовій або іншій формі.

У відповідності до ст. 18 Закону № 803-ХІІ для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Згідно із абзацом 9 п. 1 ст. 19 цього ж Закону державна служба зайнятості реєструє безробітних і подає їм у межах своєї компетенції допомогу, в т.ч. і грошову.

Підпунктом «б»п. 3 ст. 1 Закону № 803-ХІІ встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

В розумінні ч. 1 ст. 2 Закону № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

За положеннями ч. 4, 5 ст. 2 зазначеного Закону, у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.

З вищенаведених норм випливає, що обов'язковою умовою для надання особі статусу безробітного є проходження нею встановленої чинним законодавством України процедури реєстрації в органах державної служби зайнятості.

Так, абзацом 2 п. 1 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. № 219 (далі -Порядок № 219), передбачено, що до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатись всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

Для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець та не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах (п. 12 Порядку № 219).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) була зареєстрована 18 квітня 2012 року в Солом'янському РЦЗ як така, що шукає роботу.

25 квітня 2012 року відповідачем до Солом'янського РЦЗ була подана заява про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення»і «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Зокрема, в поданій заяві ОСОБА_1 особисто підтвердила відомості про те, що станом на 25 квітня 2012 року вона «не зареєстрована як фізична особа-підприємець».

Факт подачі вказаної заяви від 25.04.2012р. відповідачем не заперечується.

Наказом Солом'янського РЦЗ від 25.04.2012р. № НТ120425 відповідачу було надано статус безробітної та призначено їй допомогу по безробіттю з 25 квітня 2012 року по 19 квітня 2013 року відповідно до п. 1, 3 і 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

Наказом Солом'янського РЦЗ від 24.05.2012р. № НТ120524 відповідачу було припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пп. 8 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»з 24 травня 2012 року. Цим же Наказом Солом'янського РЦЗ ОСОБА_1 було знято з обліку відповідно до абз. 15 пп. 1 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних з 24 травня 2012 року.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000р. № 1533-III (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 1533-III) передбачено, що допомога по безробіттю виплачується лише тим особам, які визнані безробітними.

При цьому в силу вимог ч. 2 і 3 ст. 36 вказаного Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі в наслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до чинного законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечень та надання соціальних послуг.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 12 Закону № 1533-III районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості як робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1, визначає механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 16 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та частини третьої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(надалі -Порядок № 7-1/№ 60/62).

Пунктом 2 Порядку № 7-1/№ 60/62 визначено, що розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Перевірка проводиться, зокрема, районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (далі - центри зайнятості) у разі, коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації (п. 3 Порядку № 7-1/№ 60/62).

У відповідності до п. 5 Порядку № 7-1/№ 60/62 перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості, зокрема, шляхом звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів.

Згідно абзацу 15 пп. 1 п. 20 Порядку № 219 громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку у разі виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної, або неповідомлення державної служби зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування чи провадження іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку.

Також п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009р. № 60/62, постановою Правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009р. № 7-1, передбачено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

У пункті 7 цього Порядку встановлено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку (п. 9 цього Порядку).

Так, 24 травня 2012 року Солом'янський РЦЗ отримав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (вх. № 3217 від 24.05.2012р.) (далі -ЄДР) стосовно ОСОБА_1, в якій містилися відомості про внесення до Реєстру 03 травня 2012 року запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (номер запису 2073 006 0004 016199).

Вказане підтверджується копією довідки з ЄДР станом на 11 травня 2012 року та не заперечується відповідачем.

На підставі вище викладеного 24 травня 2012 року Солом'янським РЦЗ на адресу відповідача було направлено повідомлення від 24.05.2012р. № 2973, яким запропоновано відповідачу повернути протягом 15-ти календарних днів суму коштів у розмірі 814, 83 грн., отриману ним за період з 25.04.2012р. по 15.05.2012р. в якості допомоги по безробіттю.

Вказаний лист був вручений відповідачу 29 травня 2012 року, про що свідчить підпис адресата у повідомленні поштового відправлення. Відповідно до довідки позивача від 14.06.2012р. за № 3411 у встановлений строк вказана сума коштів відповідачем сплачена не була, що стало підставою звернення Київського міського центру зайнятості до суду з даним позовом.

В силу ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003р. № 755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 18 цього Закону передбачено, що відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно ст. 39 Закону № 1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Аналогічна норма міститься у п. 8 Порядку № 7-1/№ 60/62 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, згідно якої у разі неповернення коштів, незаконно виплачених в якості допомоги по безробіттю у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, в тому числі докази щодо оскарження вищевказаних рішень та дій працівників органів державної служби зайнятості у встановленому законодавством порядку, відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, та враховуючи те, що на час розгляду даної справи судом, відповідачем не повернуті кошти в розмірі 814, 83 грн., які виплачені йому як допомога по безробіттю, суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану суму допомоги по безробіттю, як отриману ним безпідставно.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 1832, ст. 186, ст. 254, ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Київського міського центру зайнятості задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: 03048, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-б, ідентифікаційний код 03491091) суму коштів у розмірі 814 (вісімсот чотирнадцять) грн. 83 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню згідно з ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням порядку обчислення строку для подання апеляційної скарги, встановленого в ч. 8 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Дегтярьова