Постанова № 26210268, 27.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 27/242

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2012 року 14:45 № 2а-12779/12/2670

за позовом Державної податкової служби України до Державної виконавчої служби України проскасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №33665390 від 27.08.2012 та постанови про накладення штрафу ВП №33665390 від 27.08.2012 Судова колегія у складі:

Головуючий суддя О.В.Головань,

судді О.В.Власенкова, О.А.Соколова

Секретар О.С.Макаренко

Представники:

Від позивача: Шевченко М.А. - п/к (дов. від 10.10.11 р. №10-1418/3991)

Від відповідача: Харченко О.О. - п/к (дов. від 09.07.12 р. №2.7-44/28/892)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання протиправними та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 27.08.12 р. (ВП №33665390) та постанови про накладення штрафу від 27.08.12 р. (ВП №33665390).

В судовому засіданні 27.09.12 р. оголошено резолютивну частину постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.12 р. Житомирським апеляційним адміністративним судом прийнято ухвалу у справі №0670/530/12 за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової служби України, Державної податкової служби у Житомирській області про стягнення 62 013, 6 грн. страхового відшкодування, якою залишено без змін мудове рішення І-ї інстанції, яким позовні вимоги задоволено, зобов'язано Державну податкову службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_4 грошову допомогу, що відповідає сумі страхового відшкодування, визначеній відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про міліцію" та постанови Кабінету Міністрів України №488 від 19.08.92 р.

10.07.12 р. на виконання вказаної постанови видано виконавчий лист, пред'явлений стягувачем - ОСОБА_4 до виконання до Державної виконавчої служби України 24.07.12 р. (згідно штемпеля вхідної кореспонденції).

31.07.12 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №33665390 з виконання виконавчого листа №164020/12 від 10.07.12р.

Вказана постанова скерована до Державної податкової служби України як до боржника у виконавчому провадженні супровідним листом від 06.08.12 р. №Б-9684/5-1, що надійшов до боржника 10.08.12 р. згідно штампу вхідної кореспонденції.

Згідно п. 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.07.12 р. боржнику надано семиденний строк для добровільного виконання рішення з моменту винесення (отримання) постанови.

27.08.12 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в порядку ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у встановлений строк добровільно судове рішення боржником виконане не було.

Також 27.08.12 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 680 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк судового рішення.

Вказані постанови отримані позивачем 06.09.12 р. згідно штемпеля вхідної кореспонденції на супровідних листах від 31.08.12 р. №№Б-9684/5-1.

14.09.12 р. позивач в межах десятиденного строку звернувся до суду з позовом про оскарження вказаних постанов від 27.08.12 р.

Позивач - Державна податкова служба України - вважає вказані постанови незаконними з таких підстав.

Оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №33665390 з виконання виконавчого листа №164020/12 від 10.07.12р. надійшла до позивача 10.08.12 р., то строк для добровільного її виконання завершився 17.08.12 р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.08.12 р. К/9991/47541/12 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України та Державної податкової служби Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.03.12 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.07.12 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової служби України, Державної податкової служби у Житомирській області про стягнення 62 013, 6 грн. страхового відшкодування.

Також вказаною ухвалою зупинено виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 14.03.12 р. та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.07.12 р.

Позивач стверджує, що ним вже 14.08.12 р. повідомлено орган стягнення про винесення ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.08.12 р. та про зупинення виконання судового рішення, і державний виконавець мав зупинити виконавче провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу, тоді як в даному випадку була наявна поважна причина для невиконання судового рішення.

Відповідач - Державна виконавча служба України - проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що виконавче провадження проводиться у повній відповідності з чинним законодавством.

Постанови від 27.08.12 р. про накладення на позивача штрафу та стягнення судового збору винесено в порядку ст. 75, 89 та 28 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки позивачем не надано доказів добровільного виконання судового рішення.

Також відповідач повідомив суд про те, що після надходження доказів відкриття касаційного провадження ним винесено постанову про зупинення виконавчого провадження в порядку п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", проте це відбулося після 27.08.12 р.

Відповідач також звертає увагу на ту обставину, що в листі Державної податкової служби України від 10.09.12 р. №1749/0/0151-12/05-0410 з приводу добровільного виконання судового рішення жодним чином не згадується ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.08.12 р., тоді як орган стягнення повідомлено про пред'явлення відповідної касаційної скарги.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно п.2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.07.12 р. зазначено про те, що судове рішення має бути виконане боржником протягом семи днів з моменту винесення (отримання).

Вказана постанова отримана боржником 10.08.12 р. згідно штампу вхідної кореспонденції і мала бути добровільно виконана до 17.08.12 р. включно.

Згідно матеріалів справи судове рішення щодо нарахування та виплати ОСОБА_4 грошової допомоги, що відповідає сумі страхового відшкодування, визначеній відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про міліцію" та постанови Кабінету Міністрів України №488 від 19.08.92 р., станом на 17.08.12 р. не виконане.

Згідно ч. 1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Згідно ч.2 та 3 ст. 75 Закону у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Відповідно до ст. 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, державний виконавець мав право винести постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення, починаючи з 18.08.12 р. у випадку відсутності інформації про виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Таким чином, починаючи з 18.08.12 р., орган стягнення мав право виносити постанову про стягнення виконавчого збору, що ним і було зроблено.

Водночас щодо ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.08.12 р. К/9991/47541/12 суд зазначає наступне.

Вказана ухвала отримана боржником 05.09.12 р. згідно штемпеля вхідної кореспонденції на копії ухвали.

Доказів того, що вказана ухвала була надана органу стягнення до 27.08.12 р. і, відповідно, могла бути врахована ним під час вирішення питання про стягнення з позивача виконавчого збору та накладення штрафу, суду не надано.

Зокрема, навіть в листі Державної податкової служби України від 10.09.12 р. №1749/0/0151-12/05-0410 з приводу добровільного виконання судового рішення жодним чином не згадується ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.08.12 р., тоді як орган стягнення повідомлено про пред'явлення відповідної касаційної скарги.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що органом стягнення в якості підстави для зупинення виконавчого провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" могла враховуватися лише документально підтверджена інформація про наявність таких підстав (в даному випадку - копія відповідного процесуального документа), тоді як усна інформація про прийняття певного процесуального документа в будь-якому випадку не могла братися до уваги.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону саме на боржника покладається обов'язок надання документального підтвердження добровільного виконання судового і, відповідно, документального підтвердження неможливості виконання рішення.

В даному випадку суду не надано доказів виконання позивачем як боржником у виконавчому провадженні цього обов'язку до 27.08.12 р., у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для всновку про протиправність дій органу стягнення щодо винесення оскаржуваних постанов.

Відповідні докази, що були надані органу стягнення після 27.08.12 р., не можуть братися до уваги для вирішення питання про відповідність законодавству постанов від 27.08.12 р.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про те, що відповідачем вказані вимог порушено під час прийняття оскаржуваних постанов.

На підставі вищевикладеного, ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Головуючий Суддя О.В. Головань

Судді О.О. Власенкова

О.А. Соколова

Повний текст постанови

виготовлено і підписано 28.09.12 р.