Постанова № 26210208, 25.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 вересня 2012 року № 2а-6432/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києвапро вивизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000972302 від 01 грудня 2011 року, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд»(далі -позивач, ТОВ «БМБ Компаунд») з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Деснянському районі м. Києва) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000972302 від 01 грудня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідачем неправомірно визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки ТОВ «БМБ Компаунд»дотримано всіх вимог податкового законодавства. Як зазначав позивач, податковий кредит було сформовано ним на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Тадіс Актив» та ТОВ «ІКБ», які на час проведення господарських операцій знаходились в ЄДР та були зареєстровані платниками ПДВ; здійснені господарські операції підтверджуються первинними документами, що дає право на формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Твердження відповідача про те, що правочини, укладені з ТОВ «Тадіс Актив» та ТОВ «ІКБ», не спричиняють реального настання юридичних наслідків, позивач вважає безпідставними, необґрунтованими та незаконними.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча і був належним чином повідомлений, письмових заперечень проти позову не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи неприбуття в судове засідання представника відповідача та неподання ним письмових заперечень проти позову, суд згідно ч. ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ТОВ «БМБ Компаунд»(код ЄДРПОУ 30406297) зареєстроване Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією 15.04.1999 року, що підтверджується довідкою АА № 400894 від 24.01.2012 р. з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (том І, а.с.111), та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Деснянському районі м. Києва.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 21.10.2011р. по 18.11.2011р. ДПІ у Деснянському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «БМБ Компаунд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2011р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 7577/23-2/30406297 від 17.11.2011 року (далі по тексту -Акт перевірки, Акт) (том І, а.с.11-54).

01 грудня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000972302, яким позивачу за порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 197 838 грн. , у т.ч. 14 312,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с. 55).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку та за результатами розгляду скарги рішенням ДПС України від 24.04.2012 року № 7322/6/10-2115 залишено без змін.

Як свідчать матеріали справи, перевіркою повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено заниження ТОВ «БМБ Компаунд»податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 85 517, 00 грн. внаслідок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів (робіт, послуг) на користь ТОВ «КУК-Україна», ПП «Фенікс-Цукор», ТОВ «Катеринопольський агропродукт», ТОВ «Руф-Мастер», ТОВ «Дар'я Україна», ТОВ «ІКБ», ТОВ «Володимир ЛТД»та ПП «Продактив». Як зазначено в Акті перевірки, суми ПДВ по взаємовідносинам із вказаними контрагентами не підтверджені належними документами.

Крім того, відповідачем отримано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва невиїзної документальної перевірки ТОВ «Тадіс Актив», відповідно до якого встановлено відсутність на вказаному підприємстві складських приміщень, автотранспорту, трудових ресурсів; підприємство за податковою та фактичною адресою не знаходиться, стан підприємства -запит на встановлення місцезнаходження. У зв'язку з цим, на думку відповідача, за наслідками операцій з зазначеним контрагентом ТОВ «БМБ Компаунд»завищено податковий кредит на 98 009,00 грн.

Враховуючи викладене вище, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем підпункту пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 183 526,00 грн., в тому числі за листопад 2009 року на суму 24 000,00 грн., за червень 2010 року на суму 33 242,00 грн., за березень 2011 року (з урахуванням від'ємного значення) на суму 27 274,00 грн., за квітень 2011 року на суму 45 893,00 грн., за травень 2011 року на суму 50 111,00 грн., за червень 2011 року на суму 3 026,00 грн.

Вирішуючи спір по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва суд виходить з наступного.

Стосовно висновку відповідача про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, яке полягало у включенні до податкового кредиту сум ПДВ по операціях з ТОВ «Тадіс Актив»та ТОВ «ІКБ».

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «БМБ Компаунд»були проведені наступні господарські операції з контрагентами, за наслідками яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за період, що перевірявся:

1) Між ТОВ «БМБ Компаунд»(Покупець) та ТОВ «Тадіс Актив» (Постачальник) було укладено Договір поставки № 040411 від 04 квітня 2011 року, відповідно до якого ТОВ «Тадіс Актив» зобов'язувалося передати Покупцеві у власність товар в кількості та асортименті згідно зі специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору (том І а.с. 68-70).

Договором передбачено, що ціна за одиницю товару та загальна вартість кожної партії визначаються у Специфікаціях (п.3.1); оплата за товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, або допускається здійснення оплати в інші формі, в тому числі і вексельній (п.3.3); факт приймання-передачі товару по кількості підтверджується накладними (пп.4.3.2); поставка товару повинна супроводжуватися документами на українській мові: сертифікатом походження, сертифікатом відповідності, якщо товар підлягає обов'язковій сертифікації, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи України з протоколом випробувань, сертифікатом якості на кожну партію товару із зазначенням дати виробництва, листом безпеки, накладними (п.4.4).

Згідно з п.1 специфікації № 1 до Договору № 040411 від 04.04.201 року асортимент товару складають ароматизатор «Шоколад», аромат-карамель «Тоффі», барвник «Міхрома»та цукор на загальну суму 588 053,34 грн., в т.ч. ПДВ -98 008,89 грн., п.3 специфікації визначено місце поставки товару: Київська область, м. Бровари, пров. Тупий, 6.

На виконання вказаного договору у квітні 2011 року ТОВ «Тадіс Актив»поставило на користь позивача товари, визначені у специфікації № 1, що підтверджується видатковою накладною № ТА-83 від 04.04.2011 р. на загальну суму 588 053,34 грн., в тому числі ПДВ -98 008,89 грн. (том І, а.с. 72).

За наслідками виконаних поставок ТОВ «Тадіс Актив»було виписано на користь ТОВ «БМБ Компаунд»податкову накладну № 8 від 04 квітня 2011 року на суму ПДВ 98 008,89 грн. (том І, а.с. 73).

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між позивачем та ТОВ «Тадіс Актив»проведені у безготівковій формі, що підтверджується виписками ПАТ «Банк Перший»по особовому рахунку ТОВ «БМБ Компаунд»(том І а.с. 157-162).

2) Між ТОВ «БМБ Компаунд»(Покупець) та ТОВ «ІКБ»(Постачальник) було укладено Договір поставки № 34/11 від 03 березня 2011 року, відповідно до якого ТОВ «ІКБ»зобов'язувалося передати у власність Покупця товар у кількості та в асортименті, зазначених у відповідних видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору (том І, а.с. 74-76).

Умовами договору передбачено, що якість товару повинна відповідати діючим стандартам та ТУ виробника на даний вид товару і підтверджується сертифікатом про якість, який видається виробником або постачальником (п.1.3); товар поставляється за адресою: м. Бровари, пров. Тупий, 6 (п.1.4); кількість, асортимент та ціна товару фіксується у видатковій накладній, яка формується у відповідності із замовленням Покупця (п.2.1); оплата кожної партії товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту отримання партії товару Покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 100% вартості партії товару на розрахунковий рахунок Постачальника (п.4.1).

На виконання зазначеного договору ТОВ «ІКБ»протягом березня 2011 року поставило на користь Позивача товар -олію ТМ «Розумниця»та «Олейна», що підтверджується видатковими накладними: № 2183 від 11 березня 2011 року на суму 27 077,40 грн. (в т.ч. ПДВ -4 512,90 грн.), № 2338 від 18 березня 2011 року на суму 27 077,40 грн. (в т.ч. ПДВ -4 512,90 грн.), № 2625 від 24 березня 2011 року на суму 19 725,00 грн. (в т.ч. ПДВ -3 287,00 грн.), № 2693 від 25 березня 2011 року на суму 13 807,50 грн. (в т.ч. ПДВ -2 301, 25 грн.), № 2868 від 29 березня 2011 року на суму 27 615,00 грн. (в т.ч. ПДВ -4 602,50 грн.) (том І, а.с. 77-81).

За наслідками поставки товарів ТОВ «ІКБ»були виписані на користь позивача податкові накладні: № 2183 від 11 березня 2011 року на суму 27 077,40 грн. (ПДВ -4 512,90 грн.), № 2338 від 16 березня 2011 року на суму 27 077,40 грн. (ПДВ -4 512,90 грн.), № 2625 від 24 березня 2011 року на суму 19 725,00 грн. (ПДВ -3 287,50 грн.), № 2693 від 25 березня 2011 року на суму 13 807,50 грн. (ПДВ -2 301,25 грн.), № 2868 від 29 березня 2011 року на суму 27 615,00 грн. (ПДВ -4 602,50 грн.).

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між позивачем та ТОВ «ІКБ»проведені у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Як встановлено перевіркою, суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості товарів на користь ТОВ «Тадіс Актив»та ТОВ «ІКБ», було включено позивачем до складу податкового кредиту за березень 2011 у розмірі 19 217,05 грн. та за квітень 2011 року у розмірі 98 008,89 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту при здійсненні операцій з ТОВ «ІКБ»та ТОВ «Тадіс Актив» виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У роз'ясненнях, викладених в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»та в Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 Вищим адміністративним судом України сформовано позицію, відповідно до якої процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

До спірних правовідносин, які виникли у березні, квітні 2011 року, судом при вирішенні справи застосовуються норми Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З аналізу наведених норм права та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «БМБ Компаунд»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з урахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень та квітень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Тадіс Актив»та ТОВ «ІКБ», які сплачені (нараховані) ним у зв'язку з придбанням (оплатою) товарів.

Оскільки податкові накладні на користь позивача були виписані в березні та квітні, 2011 року, постачання товару відбулося в тих же податкових періодах, що підтверджується вищеописаними накладними та видатковими накладними, то в силу приписів п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право ТОВ «БМБ Компаунд»на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту виникло, відповідно у березні та квітні 2011 року.

Так, пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи -продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, -покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних ТОВ «Тадіс Актив» було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва № 100308853 від 08.011.2010 р., що підтверджується листом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25.07.2012 р. № 7020/9/17-509 (том І а.с. 195-196).

Реєстрація іншого контрагента позивача - ТОВ «ІКБ»- платником ПДВ підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному сайті ДПС у м. Києві, відповідно до якої свідоцтво платника ПДВ № 37118935, видане зазначеному товариству 24.03.2006 р., станом на дату розгляду справи анульоване не було.

Тобто, як на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних, та і на час розгляду цієї справи, свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «ІКБ»та ТОВ «Тадіс Актив»були чинними і вказані суб'єкти господарювання мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг).

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, установленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно наявних в матеріалах витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 01.06.2012 року № 13948991 та спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 28.09.2012 р. № 14748925 ТОВ «Тадіс Актив»та ТОВ «ІБК»станом на момент здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та продовжують перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду даної справи (том І а.с. 122-124, том ІІ а.с. 149-151).

Тобто, станом на момент проведення господарських операцій з позивачем ТОВ «ІКБ»та ТОВ «Тадіс Актив»(березень, квітень 2011 року) не були ліквідовані, діяльність їх в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємства не виключені.

На момент вчинення господарських операцій записи про визнання банкрутами та ліквідацію вищезгаданих товариств до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вносились (том І а.с. 122-124, том ІІ а.с. 149-151).

Відтак, контрагенти позивача не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність вчинення господарських операцій з поставки товарів ТОВ «ІКБ»та ТОВ «Тадіс Актив»на користь позивача, а також придбання позивачем таких товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 01.06.2012 № 13948991 до основних видів діяльності ТОВ «Тадіс Актив» належать: «інша поліграфічна діяльність»(код КВЕД 22.22.0), «оптова торгівля будівельними матеріалами»(код КВЕД 51.53.2), «посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту» (код КВЕД 51.19.0), «оптова торгівля паливом»(код ЄДРПОУ 51.51.0), «інші види оптової торгівлі»(код ЄДРПОУ 51.90.0), «рекламна діяльність»(74.40.0) (том І а.с. 119-121).

За даними спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 25.09.2012 № 14748925 до основних видів діяльності ТОВ «ІКБ» належать: «оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами»(код КВЕД 46.37), «оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами»(код КВЕД 46.33), «оптова торгівля напоями» (код КВЕД 46.34), «неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами»(код КВЕД 46.39), «роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами»(код КВЕД 47.11) (том ІІ а.с. 149-151).

Основними видами діяльності позивача згідно довідки з ЄДРПОУ від 24.01.2012 р. є виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів (код КВЕД 10.82), оптова торгівля цукром, шоколадом та кондитерськими виробами (код КВЕД 46.36), неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90) та інші (том І а.с. 111).

З наданої представником позивача документації вбачається, що ТОВ «Тадіс Актив»та ТОВ «ІКБ»постачали на адресу позивача соняшникову олію, яка в подальшому була використана для виробництва напівфабрикату шоколадної глазурі.

Як свідчать матеріали справи, поставка ТОВ «Тадіс Актив»та ТОВ «ІКБ»зазначеного товару здійснювалась за адресою Київська обл., м. Бровари, пров. Тупий, 6, де знаходяться нежитлові приміщення (будівля під міні-виробництво напівфабрикату шоколадної глазурі та бокси для стоянки автомобілів), що належать позивачеві на праві приватної власності (том І а.с. 174-177).

Крім того, на вимогу суду позивачем надано товарно-транспортні накладні від 11.03.2011 р., 16.03.2011 р., 24.03.2011 р., 25.03.2011 р. та 29.03.2011 р., які підтверджують шлях прямування товарів від пункту їх відправлення постачальником - ТОВ «ІКБ»- до пункту його призначення, та переліку товарів, які перевозилися (том І, а.с. 203-207).

Щодо транспортування товарів іншим контрагентом позивача -ТОВ «Тадіс Актив», слід зазначити, що у матеріалах справи міститься лист № 41 від 02.07.2012 р. вказаного підприємства, відповідно до якого перевезення здійснювалося шляхом залучення фізичної особи Сьомкіна С.І. На підтвердження цього надано заявку-договір на перевезення вантажів по Україні № 36 від 04.11.2011 р., акт виконаних робіт від цієї ж дати та копію водійського посвідчення Сьомкіна С.І. (том І а.с. 161-165).

Необхідно також зазначити, що якість товару, що постачався на адресу позивача ТОВ «Тадіс Актив»та ТОВ «ІКБ», підтверджується сертифікатами, посвідченнями про якість, висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи, деклараціями виробника та іншими документами, копії яких наявні в матеріалах справи (том І а.с. 210-248).

Таким чином, придбання товарів у ТОВ «ІКБ» та ТОВ «Тадіс Актив»здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної для нього господарської діяльності, пов'язаної з виготовленням напівфабрикату глазурі, яка спрямована на отримання доходу.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «ІКБ»та ТОВ «Тадіс Актив»є реальними та підтверджуються необхідними документами, товари, що придбавалися ТОВ «БМБ Компаунд», були використані товариством у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Тадіс Актив»найманих працівників, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання тощо не може бути взяте судом до уваги на підтвердження «безтоварності»угод, оскільки підставою для вказаного висновку контролюючого органу слугувала лише податкова звітність цього підприємства.

Суд вважає, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку, які в ході перевірки відповідачем не аналізувались.

З урахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «ІКБ»та ТОВ «Тадіс Актив», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення -придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю цих підприємств з мотивів неспрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В Акті перевірки відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б у сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані обставини під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувались та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «БМБ Компаунд»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за березень та квітень 2011 року по операціях з ТОВ «ІКБ»та ТОВ «Тадіс Актив», а висновки Акту перевірки про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в цій частині є помилковим, відтак донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 117 226,05 грн. (19 217,05 грн. + 98 008,89 грн.) є протиправним.

Стосовно висновку відповідача про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, яке полягало у включенні до податкового кредиту сум ПДВ по операціях з ТОВ «КУК-Україна», ПП «Фенікс-Цукор», ТОВ «Катеринопольський агропродукт», ТОВ «Руф-Мастер», ТОВ «Дар'я Україна», ТОВ «ІКБ», ТОВ «Володимир ЛТД»та ПП «Продактив»суд зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки, у період з листопада 2009 по квітень 2011 року позивачем сформовано податковий кредит по взаємовідносинах на загальну суму з наступними контрагентами:

1. ПП «Продактив» (купівля замінника какао-масла), має право на віднесення у лютому 2011 р. до складу податкового кредиту 98 609,99 грн., фактично віднесено 102 257,00 грн., розбіжність складає 3 922,00 грн.;

2. ТОВ «Володимир ЛТД» (купівля столу виробничого), має право на віднесення у лютому 2011 р. до складу податкового кредиту 267,00 грн., фактично віднесено 533,00 грн., розбіжність складає 268,00 грн.

3. ТОВ «Дар'я Україна» (купівля арахісового борошна), має право на віднесення у квітні 2011 р. до складу податкового кредиту 9 625,24 грн., фактично віднесено 10 625,84 грн., розбіжність складає 1 001,00 грн.

4. ТОВ «Руф-Мастер» (придбання ремонтних робіт), має право на віднесення у листопаді 2009 р. до складу податкового кредиту 12 000 грн., фактично віднесено 36 000,00 грн., розбіжність складає 24 000,00 грн.

5. ТОВ «Катеринопольський агропродукт» (придбання кокосової олії), має право на віднесення у червні 2010 р. до складу податкового кредиту 18 010,67 грн., фактично віднесено 25 652,33 грн., розбіжність складає 7 642,00 грн.

6. ПП «Фенікс-Цукор» (придбання цукру), має право на віднесення до складу податкового кредиту 25 233,36 грн., фактично віднесено 50 833,36 грн., розбіжність складає 25 600,00 грн.

7. ТОВ «КУК-Україна» (придбання кокосової олії), фактично віднесено до складу податкового кредиту березня 2011 р. 3 922,00 грн., розбіжність складає 3 922,00 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «БМБ Компаунд»по зазначеним операціям віднесло кошти до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах за відсутності підтверджуючих документів, а саме: договорів, рахунків-фактур, податкових та видаткових накладних, документів про сплату, тощо.

Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент здійснення операцій протягом 2009, 2010 років) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

До взаємовідносин, що існували з 01 січня 2011 року, застосовуються положення Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Документів, які б спростовували висновки акту перевірки в частині непідтвердження первинними документами права на віднесення спірних сум по операціях з ТОВ «КУК-Україна», ПП «Фенікс-Цукор», ТОВ «Катеринопольський агропродукт», ТОВ «Руф-Мастер», ТОВ «Дар'я Україна», ТОВ «ІКБ», ТОВ «Володимир ЛТД»та ПП «Продактив», позивачем суду не надано.

На підставі викладеного, суд погоджується з висновками відповідача про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджені перевіркою та підлягають зменшенню на загальну суму 66 299,95 грн. за листопад 2009 р., червень 2010 р., лютий 2011 р., березень 2011 р., квітень 2011 року.

Відповідно до пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Поряд з цим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Враховуючи те, що податкове зобов'язання у розмірі 117 226,05 грн. визначене контролюючим органом неправомірно, то застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України у розмірі 2,00 грн. (за кожне порушення) є також протиправним.

В свою чергу, штрафні санкції за решту порушень податкового законодавства (у розмірі 14 310,00 грн.) застосовано відповідачем правомірно.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки ДПІ у Деснянському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податкового зобов'язань у розмірі 117 226,05 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2,00 грн., виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ТОВ «БМБ Компаунд»підлягає частковому задоволенню.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача судові витрати відповідно до задоволених вимог, у розмірі 1 978,39 грн., з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами 69-71, 160-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 01 грудня 2011 року № 0000972302 в частині нарахування 117 228,05 грн. податку на додану вартість, з них 117 226,05 грн. основного платежу та 2,00 грн. штрафних санкцій.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд»судові витрати у розмірі 1 172,28 грн. (одна тисяча сто сімдесят дві грн. 28 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій