Постанова № 26209907, 23.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 серпня 2012 року 16:15 № 2а-9943/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріоніт" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дії та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати противоправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва при проведенні перевірки та складанні акту позапланової виїзної перевірки № 172/23-12/36218092 від 22.02.2012 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Ріоніт" (код ЄДРПОУ 36218092) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ВАТ "Горохівський цукровий завод" (код ЄДРПОУ 00372641) та ТОВ "Алекс-А ЛТД "(код ЄДРПОУ 33443792) за період а з 01.06.2011р.по 01.11.2011р."; визнати протиправними висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС № 172/23-12/36218092 від 22.02.2012 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ріоніт" (код ЄДРПОУ 36218092) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ВАТ "Горохівський цукровий завод" (код ЄДРПОУ 00372641) та ТОВ "Алекс-А ЛТЛ" (код ЄДРПОУ 33443792) за період з 01.06.2011 року по 01.11.2011року щодо встановлення нікчемності правочинів по придбанню товарів від ТОВ "Алекс-А ЛТД" (код ЄДРПОУ 33443792) та поставку товару ВАТ "Горохівський цукровий завод"(код ЄДРПОУ 00372641). Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва ДПС відновити в обліковій картці платника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріоніт" особистого рахунку, а також в усіх електронних системах, у тому числі в електронній базі даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України"суми податкового кредиту, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріоніт" задекларувало за рахунок податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс-А ЛТД"в розмірі 62 769726,85 гривень та задекларовані суми податкового зобов'язання у частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріоніт" підприємствам-покупцям у розмірі 62725371,42 гривні.

У судовому засіданні 23 серпня 2012 року представник позивача підтримав адміністративний в повному обсязі та просив суд задовольнити його. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва щодо викладення в акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ріоніт" висновку про порушення позивачем чинного законодавства, є неправомірними, тому вимога про відновлення показників податкового зобов'язання та податкового кредиту є, на думку представника позивача, є обґрунтованою.

Позивач вважає, що висновки працівників ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо нікчемності правочинів, укладених між ним і його контрагентом, не підтверджені належними документальними доказами, та не мають під собою правових підстав.

Позивач зазначає, що операції з поставки газу за угодами фактично виконані, що підтверджується Об'єднаним диспетчерським управлінням Дочірньої компанії «Укртрансгаз», яка є оператором газотранспортної системи України та здійснює облік природного газу та його передач в ГТС України; суми податку на додану вартість, включені позивачем до складу податкового кредиту за відповідний період, підтверджуються актами прийому -передачі обсягів природного газу, належним чином оформленими податковими накладними.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, зазначив, що перевірка проведена у порядку визначеному чинним податковим законодавством, викладені в акті перевірки висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, відтак порушень прав позивача при проведенні перевірки та оформленні її результатів не допущено, ваажв, що акт перевірки за відсуності винсенних на його підставі податкових повідомлень-рішень не порушує права позивача тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріоніт" (ідентифікаційний код 36218092) зареєстровано 13 листопада 2008 року Шевченківською районною в м. Києві Державною адміністрацією.

ТОВ "Ріоніт" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17 листопада 2008 року за № 34904 та перебуває на обліку у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100152519 (форма № 2-ПДВ) від 26 листопада 2008 року ТОВ "Ріоніт" є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 362180926591).

Основним видом діяльності позивача відповідно до довідки АА № 677010 є: 40.22.0 Розподілення та постачання газу; 50.50.0 Роздрібна торгівля пальним; 51.12.0. посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами; 51.51.0 Оптова торгівля паливом; 52.12.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 40.13.0 Розподілення та постачання електроенергії.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва на підставі направлення від 02.02.2012р. №204/23-12 виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 01.б2.2012р. №186/23-12, згідно із пп. 78.1.11, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ріоніт" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ВАТ "Горохівськиї цукровий завод" (код ЄДРПОУ 00372641) та ТОВ "Алекс-А ЛТД" (код ЄДРПОУ 33443792) за період з 01.06.2011р. по 01.11.2011р. , за результатами якої складено Акт від 22 лютого 2012 року № 172/23-12/36218092 (далі -Акт перевірки від 22 лютого 2012 року № 172/23-12/36218092).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено: що відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, Цивільного кодексу України, правочини мають ознаки фіктивності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Таким чином незаконно змішано ознаки оспорювних та нікчемних правочинів.

Подаковим органом без наявних на то повноважено зроблено припущення про встановлення відсутністі поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Без аналізу первинних документів та фактичних обставин, зроблено висновок про те, що відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

На підставі циз припущень, податковий орган дійшов висновку, що задекларований ТОВ "Ріоніт" податковий кредит сформований за рахунок податкових накладних виписаних ТОВ "Алекс-А ЛТД" в розмірі 62 769 726,85грн. повинен бути зменшений до 0 грн., в тому числі по періодах:

- за червень 2011р. в розмірі - 9657770,20 грн.

- за липень 2011р. в розмірі - 13496666,45 грн.

- за серпень 2011р. в розмірі - 18387575,91 грн.

- за вересень 2011р. в розмірі - 11761872,41 грн.

- за жовтень 2011р. в розмірі - 9465841,88 грн.

Задекларовані податкові зобов'язання у частині податкового кредиту сформованого за рахунок податкових накладних виписаних ТОВ "Ріоніт", підприємствам -покупцям в розмірі 62 725 371,42 грн. повинні бути зменшені до 0 , в тому числі по періодах:

- за червень 2011р. в розмірі - 9 636 962,54 грн.

- за липень 2011р. в розмірі - 12 183 752,03 грн.

- за серпень 2011р. в розмірі - 18 383 997,88 грн.

- за вересень 2011р. в розмірі - 11 755 073,77 грн.

- за жовтень 2011р. в розмірі - 10 765 585,20 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов, використавши інформацію ВПМ Луцької ОДПІ, яку отримав в порядку не передбаченому Податковим Кодексом України.

Також у якості доказу, було використано висновки акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 12.01.2012 року за №32/2307/33443792 згідно яких фінансово-господарська діяльність ТОВ "Алекс-А ЛТД" здійснюється поза межами правового поля, по що, на думку перевіряючих свідчить: ненабуття цивільної праводієздатності ТОВ "Алекс-А ЛТД", фінансово-господарські взаємовідносини між контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями ТОВ "Алекс-А ЛТД" за період липень 2011 року - листопад 2011 року, які вважаютья поатковим органом фіктивними правочинами, та правочинами, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювалися.

У той же час під час розгляду справи відповідачем не надано зазначеного доказу - акту перевірки ТОВ "Алекс-А ЛТД", на підставі якого в Акті перевірки позивача формуються висновки відносно позивача та не доведено обставин, які перешкоджали наданню цього акту перевірки.

Крім того, податковий орган посилаючись на вказаний Акт зазаначив, що згідно з поясненнями ОСОБА_3 (директор ТОВ "Алекс-А ЛТД" з 22.07.2011 року по 20.09.2011 року), фінансово-господарської діяльності він не вів; договорів не укладав, в ДПІ у Шевченківському районі м.Києва не був, податкову звітність підприємства не формував та не підписував. Згідно з поясненнями Бросленко А.О. (директор з 21.09.2011 року по теперішній час) директором приємства вона стала без мети зайняття фінансово-господарської діяльністі, з 28 жовтня 2011 року посаду директора підприємства займає Петровчан С.І.

Зазначені пояснення під час розгляду справи ДПІ також не надано. Суд звертаєє увагу на те,що відповідно до ст 83 ПК України пояснення сторонніх осіб не можуть прийматися у якості доказі при формування висновків акту перевірки.

Відтак, наданий суду доказ - Акт перевірки позивача сформовано бездоказово, з посиланням на акт перевірки та пояснення, які були відсутні відсутні у позивача на час перевірки та не додані ДПІ до матеріалів справи. Висновок про невідповідність первинних документів про поставку природнього газу від ТОВ "Алекс-А ЛТД" зроблено безпідстано.

Суд вважає дані висновки відповідача такими, що суперечать вимогам закону. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), зокрема у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В свою чергу, державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, (ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-XII від 04.121990 року).

З наведеного чітко вбачається, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

Також судом взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політки та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач, визнавши договори, укладені між позивачем і його контрагентами, нікчемними, вийшов за межі своїх повноважень.

Разом з тим, суд зауважує, що також перевіряючі вдалися до невластивих податковому органу функцій оцінки господарської діяльності підприємства, що призвело до порушення прав позивача. Так, не зважаючи на викладені припущення акт перевірки не містить будь-якої конкретизації визначень та застосованих економічних термінів, як то "відсутність необхідних трудових ресурсів", "відсутність матеріальних активів"; в акті відсутні посилання на джерела відомостей про відсутність об'єктів нерухомості: у власності, оренді, безоплатному користуванні; перевірки дотримання вимог трудового законодавства на предмет законної реєстрації усіх працюючих на підприємстві, укладання договорів аутсорсингу персоналу. Акт перевірки не містить логічно ув'язаного зв'язку між отриманою інформацією про відсутність будь-яких засобів та кінцевою метою, спрямуванням дій на правомірну або протиправну мету.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення позивачем господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими тому, що чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Суд, керуючись ч.1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п.75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п.5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Проаналізувавши зміст Акта перевірки, суд встановив, що висновки про нікчемність операцій відповідача є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Як вбачається з Акту перевірки від 22 лютого 2012 року № 172/23-12/36218092, у період з 01.06.2011 р. по 01.11.2011 р. ТОВ "Ріоніт" сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних виписаних ТОВ "Алекс-А ЛТД", на загальну суму 62 769 726,85грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.06.2011року по 01.11.2011 року ТОВ "Ріоніт" (Покупець) та ТОВ "Алекс-А ЛТД" (Постачальник) було укладено правочини з купівлі-продажу природного газу: договір № 01/09-ПГ від 01.09.2011 року, № 01/10-ПГ від 01.10.2011 року, № 02/09-ПГ від 01.09.2011 року, № 02/10-ПГ від 01.10.2011 року, № 03/09-ПГ від 01.09.2011 року, № 03/10-ПГ від 01.10.2011 року, № 04/09-ПГ від 01.09.2011 року, № 04/10-ПГ від 01.10.2011 року, № 05/08-ПГ від 18.05.2011 року, № 05/09 ПСГ від 18.05.2011 року, № 05/09-ПГ від 01.09.2011 року, № 05/10-ПГ від 01.10.2011 року. № 05/11 ПГ від 23.05.2011 року, № 05/15 ПГ від 27.05.2011 року, № 05/16 ПГ від 30.05.2011 року, № 05/17 ПГ від 30.05.2011 року, № 06/06 ПГ від 09.06.2011 року, № 06/09-ПГ від 02.09.2011 року, № 06/10 ПГ від 01.06.2011 року, № 06/10-ПГ від 03.10.2011 року, № 06/11 ПГ від 01.06.2011 року, № 06/12ПГ від 04.06.2011 року, № 06/13 ПГ від 04.06.2011 року, № 06/14ПГ від 04.06.2011 року, № 06/15ПГ від 04.06.2011 року, № 06/16 ПГ від 04.06.2011 року, № 06/17ПГ від 04.06.2011 року, № 06/18ПГ від 04.06.2011 року, № 06/19ПГ від 04.06.2011 року, № 06/20-ПГ від 01.07.2011 року, № 07/10-ПГ від 03.10.2011 року, № 07/09-ПГ від 02.09.2011 року, № 07/18-ПГ від 18.07.2011 року. № 07/19-ПГ від 18.07.2011 року, № 07/21-ПГ від 21.07.2011 року, № 07/22-ПГ від 22.07.2011 року, № 07/24-ПГ від 07.06.2011 року, № 07/25ПГ від 23.07.2011 року, № 07/26ПГ від 23.07.2011 року, № 07/27ПГ від 23.07.2011 року, № 07/28ПГ від 23.07.2011 року, № 07/29ПГ від 23.07.2011 року, № 07-21 ПГ від 07.06.2011 року, № 07-22ПГ від 07.06.2011 року, № 07-23ПГ від 07.06.2011 року, № 08 /09-ПГ від 02.09.2011 року, № 08/ 10-ПГ від 03.10.2011 року, № 08/08-ПГ від 29.07.2011 року, № 08/09-ПГ від 29.07.2011 року, №08/10-ПГ від 29.07.2011 року, № 08/11-ПГ від 02.08.2011 року, №08/12-ПГ від 02.08.2011 року, № 08/13-ПГ від 02.08.2011 року, № 08/14-ПГ від 02.08.2011 року, № 08/15-ПГ від 02.08.2011 року, № 08/16-ПГ від 02.08.2011 року, № 08/17-ПГ від 02.08.2011 року, № 08/18-ПГ від від 02.08.2011 року, № 08/19-ПГ від 02.08.2011 року, № 08/20-ПГ від 02.08.2011 року, № 08/21-ПГ від 03.08.2011 року, № 08/22-ПГ від 03.08.2011 року, № 08/23-ПГ від 04.08.2011 року, № 08/24-ПГ від 04.08.2011 року, № 08/25-ПГ від 04.08.2011 року, №08/26-ПГ від 04.08.2011 року, №08/27-ПГ від 04.08.2011 року, № 08/28-ПГ від 04.08.2011 року, № 08/29-ПГ від 04.08.2011 року, № 08/30-ПГ від 04.08.2011 року, № 09/09-ПГ від 02.09.2011 року, № 09/10-ПГ від 03.10.2011 року, № 10/09-ПГ від 02.09.2011 року, №10/10-ПГ від 04.10.2011 року, № 11/10-ПГ від 04.10.2011 року, № 12/10-ПГ від 04.10.2011 року, № 13/10-ПГ від 04.10.2011 року, №14/10-ПГ від 04.10.2011 року, №15/10-ПГ від 04.10.2011 року, №16/10-ПГ від 04.10.2011 року, №17/11-ПГ від 04.10.2011 року, №18/11-ПГ від 04.10.2011 року, № 19/11-ПГ від 04.10.2011 року, № 20/11-ПГ від 04.10.2011 року, № 21/11-ПГ від 04.10.2011 року, № 22/11-ПГ від 05.10.2011 року, № 23/11-ПГ від 05.10.2011 року, № 24/11-ПГ від 05.10.2011 року, № 25/11-ПГ від 05.10.2011 року, № 26/11-ПГ від 05.10.2011 року, № 27/11-ПГ від 05.10.2011 року, № 28/11-ПГ від 05.10.2011 року, № 29/11-ПГ від 05.10.2011 року, № 30/11-ПГ від 05.10.2011 року, № 31/11-ПГ від 05.10.2011 року, №32/11-ПГ від 05.10.2011 року, №33/11-ПГ від 05.10.2011 року, №34/11-ПГ від 05.10.2011 року, №35/11-ПГ від 05.10.2011 року, №36/11-ПГ від 05.10.2011 року, №37/11-ПГ від 05.10.2011 року, №38/11-ПГ від 05.10.2011 року, №39/11-ПГ від 05.10.2011 року, №40/11-ПГ від 05.10.2011 року, №41/11-ПГ від 05.10.2011 року, № 42/11-ПГ від 05.10.2011 року, № 7/20-ПГ від 20.07.2011 року, згідно умов яких продавець зобов'язався продати покупцю для подальшої реалізації природній газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даних договорів.

Суд зауважує, що серед умов договору відсутні положення які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На виконання умов вищевказаних договорів, передачу газу за період з 01.06.2011 року по 01.11.2011 року було оформлено та підтверджено актами прийому -передачі обсягів природного газу, ТОВ "Алекс-А ЛТД" було виписано податкові накладні на загальну суму 388862656,09 грн., в т.ч. ПДВ 64810441,69 грн. (а.с. 57 том1 додатків), копії яких наявні в матеріалах справи, що також не заперечувалось податковим органом при проведенні перевірки (том 1-6 додатків). Як зазначено в акті перевірки: на виконання умов договорів ТОВ "Алекс-А ЛТД" оформлено наступні акти прийому передачі-газу та виписано наступні податкові накладні ТОВ "Ріоніт" за рахунок чого останнє сформувало собі податковий кредит на загальну суму ПДВ - 62 2 769 726,85 грн, (ст. 6-15 Акту).

Слід зазначити, що в акті перевірки не вказано на наявність недоліків в оформленні податкових накладних від імені контрагента позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Судом не встановлено та відповідач не надав доказів на підтвердження факту анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача на момент укладення договорів та видачі податкових накладних.

Оплата за отриманий природній газ ТОВ "Ріоніт" підтверджується банківськими виписками копії яких наявні в матеріалах справи (том 6 додатків).

Позивачем надано суду звітність, що ним подавалась до Національної комісії регулювання електроенергетики України, про розрахунки ліцензіата з власниками природного газу та споживачів з ліцензіатом за спожитий природний газ за жовтень 2011 року, вересень 2011 року, серпень 2011 року, липень 2011 року, червень 2011 року, про обсяг закачаного природного газу в підземне сховище газу (ПСГ) за жовтень 2011 року, вересень 2011 року, серпень 2011 року, липень 2011 року, червень 2011 року.

Придбаний газ був призначений не для власних потреб позивача, а для подальшої реалізації промисловим споживачам, що і являється основним видом господарської діяльності ТОВ "Ріоніт". Отже, як вбачається з матеріалів справи Позивачем здійснювалась господарська діяльність з поставки природнього газу, в тому числі, на ВАТ "Горохівський цукровий завод" та, на підставі виписаних накладних своїм контрагентам Позивачем було сформовано та відображено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 62 725 371,42 гривень.

Отже, податкові зобов'язання підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Положення покладає на керівника підприємства, головного бухгалтера обов'язок обліковувати первинні документи. За п. 2.15 Положення Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Положенням забороняється приймати до виконання лише первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. (п. 2.16 Положення).

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність ТОВ "Алекс-А ЛТД" на момент здійснення правочинів не припинена, що не заперечувалось податковим органом, воно було платником податку, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем, контрагент якого на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, мав оформлені договори, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ним податковими накладними, правомірно сформовано та задекларовано податковий кредит.

При цьому, хоча сам факт оплати вже є достатньою та правомірною підставою для формування на підставі податкових накладних податкового кредиту, суд вважає за необхідне зазначити, що сукупність досліджених під час розгляду справи вищенаведених документів за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у взаємозв'язку з наведеним - договори і первинні документи щодо подальшої реалізації газу, не дають підстав для висновку про нездійснення операцій з поставки газу, щодо якого була здійснена оплата газу у червні - листопаді 2011 року, або здійснення операцій без мети використання їх результатів у власній господарській діяльності позивача, та відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій. Підтвердження фактичного руху газу по ланцюгу зазначених ДПІ осіб, вказує, крім іншого, на спрямованість угоди на реальне настання наслідків, передбачених зазначеними вище угодами, та зв'язок здійсненої оплати з господарською діяльністю позивача.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з відомостями первинних/платіжних документів.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій (здійсненої передоплати) з господарською діяльністю позивача, про не вчинених операцій, про відсутність факту поставки продукції, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку ТОВ "Алекс-А ЛТД", не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за фактом оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд враховує той факт, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагента, їх посадових осіб, а також контрагентів контрагента позивача (їх посадових осіб), з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певних підприємств та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.яка б набрала законної сили.

Також, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора ТОВ "Ріоніт" на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ щодо фіктивності ТОВ "Алекс-А ЛТД", нікчемності та одночасно фіктивності правочинів, укладених між цією особою та позивачем, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Також, слід додати, що під час розгляду справи не надано доказів проведення в рамках кримінальної справи або ініційованої ДПІ в порядку ст. 84 ПК України експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних документах по операціях з оплати газу та його поставки, а отже само по собі посилання в Акті перевірки позивача на пояснення посадових осіб ТОВ "Алекс-А ЛТД", яких, як зазначено вище, навіть не надано до матеріалів справи, не є належним та допустимим доказом для висновку про юридичну дефектність угод, первинних документів, податкових накладних по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Алекс-А ЛТД" та підставою для висновку про вчинення позивачем та його контрагентом порушень податкового законодавства.

Складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що посадові особи контрагента позивача виступали від імені підприємства не усвідомлюючи юридичних наслідків своїх дій, не свідчить про нікчемність чи то безтоварність правочинів.

Отже, при розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому факти, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Враховуючи те, що викладені в Акті перевірки висновки можуть вплинути на інтереси позивача, його права та обов'язки на майбутнє, оскільки висновки відповідача про визнання угод нікчемними може призвести до невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язань по укладеним з позивачем договорам, суд вважає за необхідне визнати протиправними висновки акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 172/23-12/36218092 від 22 лютого 2012 року

Відповідно до ст. 63 ПК України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків.

Взяття на облік в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Податковому органу відповідно до ст. 66 ПК України надано право вносити зміни до облікових даних платника податків на підставі інформації органів державної реєстрації; інформації банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтвердженої інформації, що надається платниками податків; інформації суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; даних перевірок платників податків.

Внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Згідно ст. 63.3 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних органах державної податкової служби за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об'єктів у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Згідно п.п. 183.1., 183.12, 183.15 ст. 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає, до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. Центральний орган державної податкової служби веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники податку. У разі зміни платником податку місцезнаходження (місця проживання) або його переведення на обслуговування до іншого органу державної податкової служби зняття такого платника з обліку в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Системний аналіз вказаних норм ПК України дозволяє дійти висновку про право відповідача вносити зміни в облікові дані платника, однак, лише в ті, що не пов'язані із зміною податкового навантаження чи податкового кредиту, оскільки такі зміни за собою несуть податкові зобов'язання, які визначені п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14. ПК України.

Водночас згідно з п.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податкові зобов'язання визначаються платником податків на підставі поданих декларацій самостійно чи визначаються контролюючим органом.

Відповідно до п.п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Крім того, відповідно до п. 4.6 наказу ДПА України від 24.05.2011 року № 306 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (від'ємного значення податку на додану вартість)" у разі якщо згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу контролюючий орган самостійно визначає суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення про розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань, зроблений за результатами перевірки, за формою "Р" згідно з додатком 2 до наказу N 985.

Одночасно, згідно п.п. 6.1 п. 6 (Облік результатів перевірок) вказаного наказу підрозділи обліку та звітності органів державної податкової служби у день надходження інформації, вказаної у пунктах 3.11, 3.12.2 розділу 3 (на підтверджену до відшкодування суму ПДВ) та пункті 4.8 розділу 4 (на суму бюджетного відшкодування ПДВ, щодо нарахування якої на дату формування довідки не виявлено фактів порушень законодавства) цих Методичних рекомендацій, здійснюють відповідні облікові операції в картках особових рахунків платників ПДВ.

Отже, зміни в облікові дані операцій по ПДВ здійснюються лише на підставі податкових повідомлень-рішень чи на підставі довідок, складених за результатами перевірок, коли контролюючим органом не виявлено фактів порушень платником податків законодавства України.

Відтак внесення змін до облікових карток платника податків, що не пов'язані із зміною податкового навантаження (тобто, податкової звітності, розшифровки результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) з податку на додану вартість, можливе лише на підставі або самостійно поданої декларації платника податку на додану вартість або прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення після закінчення строків його узгодження.

У матеріалах справи відсутні винесені на підставі складеного за результатами перевірки акта податкові-повідомлення рішення про визначення позивачеві сум грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Наказом ДПА України від 18.04.2008 №266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у контрагентів. Згідно п.1.3 розділу 1 зазначеного Порядку, для його реалізації створені відповідні програмні продукти, у тому числі "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", яка формується на підставі подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів. Пунктом 2.8 Наказу №266 встановлено, що працівники органу державної податкової служби несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

В силу ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд звертає увагу на те, що відповідач облікував висновки акту, зазначивши в обліковій картці, та у внутріших електронних базах відомості, що суперечать задекларованим позивачем відповідно до гл. 2 ПКУ. При цьому відповідач не пояснив, яким чином має бути узгоджена подана податкова звітність та облікована в електронній базі інформація.

Відповідач, правомірність своїх дій суду не довів, у зв'язку з цим позовні вимоги про зобов'язання відповідача відновити в обліковій картці платника ТОВ "Ріоніт" особистого рахунку, а також в усіх електронних системах, у тому числі в електронній базі даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" суми податкового кредиту, які ТОВ "Ріоніт" задекларувало за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Алекс-А ЛТД" в розмірі 62 769 726, 85 гривень та задекларовані суми податкового зобов'язання у частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Ріоніт" підприємствам-покупцям у розмірі 62 725 371,42 грн., судом визнаються обґрунтованими.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать матеріали справи вказані положення відповідачем не дотримані, що зумовило необхідність звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Правомірність дій при проведенні перевірки та оформлення її результатів податковим органом не доведена.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням заявлених позовних вимог у співставленні з повноваженнями адміністративного суду при розгляді справи суд дійшов висновку, що належним та достатнім захистом порушених прав позивача буде визнання протиправними дій ДПІ у Шевченківському районі м. Києва при проведенні перевірки та складанні акту позапланової виїзної перевірки № 172/23-12/36218092 від 22.02.2012 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ріоніт" (код ЄДРПОУ 36218092) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ВАТ "Горохівський цукровий завод" (код ЄДРПОУ 00372641) та ТОВ "Алекс-А ЛТД "(код ЄДРПОУ 33443792) за період а з 01.06.2011р.по 01.11.2011р.", визнання протиправними висновки акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі міста Києва № 172/23-12/36218092 від 22.02.2012 року, та зобов'язання ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС відновити в обліковій картці платника ТОВ "Ріоніт" особистого рахунку, а також в усіх електронних системах, у тому числі в електронній базі даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України"суми податкового кредиту, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріоніт" задекларувало за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Алекс-А ЛТД"в розмірі 62 769 726, 85 гривень та задекларовані суми податкового зобов'язання у частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Ріоніт" підприємствам-покупцям у розмірі 62 725 371,42 гривні.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріоніт" задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва при проведенні перевірки та складання акту позапланової виїзної перевірки № 172/23-12/36218092 від 22.02.2012 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ріоніт" (код ЄДРПОУ 36218092) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ВАТ "Горохівський цукровий завод" (код ЄДРПОУ 00372641) та ТОВ "Алекс-А ЛТД"(код ЄДРПОУ 33443792) за період з 01.06.2011р. по 01.11.2011р.

Визнати протиправними висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС № 172/23-12/36218092 від 22.02.2012 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ріоніт" (код ЄДРПОУ 36218092) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ВАТ "Горохівський цукровий завод" (код ЄДРПОУ 00372641) та ТОВ "Алекс-А ЛТЛ" (код ЄДРПОУ 33443792) за період з 01.06.2011 року по 01.11.2011року щодо встановлення нікчемності правочинів по придбанню товарів від ТОВ "Алекс-А ЛТД" (код ЄДРПОУ 33443792) та поставку товару ВАТ "Горохівський цукровий завод" (код ЄДРПОУ 00372641).

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва ДПС відновити в обліковій картці платника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріоніт" особистого рахунку, а також в усіх електронних системах, у тому числі в електронній базі даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" суми податкового кредиту, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріоніт" задекларувало за рахунок податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс-А ЛТД" в розмірі 62 769 726, 85 гривень та задекларовані суми податкового зобов'язання у частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріоніт" підприємствам-покупцям у розмірі 62 725 371,42 гривні.

Судові витрати в сумі 32,19 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріоніт" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій