Постанова № 26209805, 30.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2012 року 13:40 № 2а-4312/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс»(надалі -, Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарнницькому районі м. Києва (надалі -відповідач, податковий орган) від 14 грудня 2012 року № 0003962307/0/48465.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2012 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, які обгрунтовані тим, що відповідач не вірно визначив момент виникнення податкових зобов'язань позивача, а тому Товариство діяло у спосіб та порядок, що передбачені чинним законодавством України.

Представник відповідача в судових засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечив, вказуючи, що підставою для висновку про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість стала відсутність декларування Товариством податкового зобов'язання з цього податку.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

На підставі листа Начальника УПМ ДПА у м. Києві генерал-майора податкової міліції І.І. Завацького від 20.10.2010р. №4621/7/23-9015 щодо проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Дельта Моторс»(код ЄДРПОУ 33738751) та п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»із змінами та доповненнями Бузинним Олександром Володимировичем головним державним податковим ревізором-інспектором сектору взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва, інспектором податкової служби І рангу, проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс»(ЄДРПОУ 33738751) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПАТ «Піреус Банк МКБ» (код ЄДРПОУ 20034231) за період з 01.11.2008р. по 30.11.2008р.

Перевірку проведено на підставі матеріалів наданих співробітниками УПМ ДПА у м. Києві.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Дельта Моторс»п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), що призвели до заниження підприємством податкового зобов'язання з ПДВ за період з 01.11.2008р. по 30.11.2008р. у розмірі 480 085,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а саме у листопаді 2008р. на суму -480 085 грн.

За результатами перевірки складено Акт невиїзної документальної перевірки від 26.11.2010 року №8156/2307/33738751, на підставі якого Управлінням податкового контролю ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.12.2010р. №0003962307/0/48465.

Згідно вказаного податкового повідомлення-рішення Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 720 127,50 грн., з яких 480 085,00 грн. -основний платіж та 240 042,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено, що у періоді, який перевірявся, ТОВ «Дельта Моторс»(надалі - Позичальник) перебував у фінансово-господарських взаємовідносинах з ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ»(далі - Банк), а саме 13 грудня 2007 року між ВАТ «Міжнародний Комерційний Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», та ТОВ «Дельта Моторс»були укладені кредитні договори №К/07-43 (надалі - Кредитний договір-1) та №К/07-44 (надалі - Кредитний договір-2).

Згідно умов Кредитного договору-1 Банк надав Позичальнику кредит в сумі 6 550 000,00 доларів США, із щомісячною сплатою відсотків, з цільовим призначення -«на придбання акцій, емітентом яких є ВАТ «Автотранспортник 13066»у кількості 5 922 410 штук», строком з 13.12.2007р. до 13.12.2010р.;

Відповідно до умов Кредитного договору-2 Банк надав Позичальнику кредит в сумі 1 450 000,00 доларів США, із щомісячною сплатою відсотків, з цільовим призначення -«на поповнення обігових коштів», строком з 13.12.2007р. по 12.12.2008р..

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитними договорами 14 грудня 2007 року між Банком, ВАТ «Автотранспортник 13066»(далі -Майновий поручитель) та Позичальником було укладено Договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі під №4912 (далі -Договір іпотеки), відповідно до умов якого Банку було передано в іпотеку адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 4325,40 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 34 (надалі - Комплекс).

Відповідно до п. 2.1.1 Договору іпотеки Комплекс належить Майновому поручителю та Позичальнику на праві спільної часткової власності, а сааме майновому поручителю належить 96/100 частин предмета іпотеки, в складі нежитлових приміщень відповідно до переліку у Договорі іпотеки, а Позичальнику належить 4/100 частин предмета іпотеки, в складі нежитлових приміщень відповідно до переліку у Договорі іпотеки.

Розрахунки між ТОВ «Дельта Моторс»та ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ»проводились у безготівковій формі на виконання та на підставі умов кредитних договорів (№К/07-43 та №К/07-44 від 13 грудня 2007р.).

Подальшою перевіркою було встановлено, що ТОВ «Дельта Моторс»не повернув ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ»грошові кошти отримані за Кредитними договорами, вчасно та в повному обсязі, чим порушив умови Кредитних договорів: №К/07-43 та №К/07-44 від 13 грудня 2007р.

Зважаючи на вище викладене, ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ»керуючись розділом VI Договору іпотеки, яким передбачено застереження про задоволення вимог та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (договір про задоволення вимог іпотекодержателя), 31.10.2008р. прийняв рішення про прийняття у власність Комплексу за ціною 6 323 964,50 доларів США (за курсом НБУ станом на 31.10.2008р. -36 428 565,10 грн.).

Рішенням Правління Банку від 04.12.2008р. було змінено п. 2 рішення від 31.10.2008р. в частині визначення оцінки вартості Комплексу, яка збільшена до 8 129 427,97 доларів США (за курсом НБУ станом на 04.12.2008р. -60 010 624,35 грн.)

Відповідно до Реєстраційного посвідчення №021072 (запис в реєстровій книзі за №288з) Право власності Банку на Комплекс було зареєстровано 20 листопада 2008 року «Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

28.11.2008р. право власності на Комплекс перейшло від Майнового поручителя та Позичальника до Банку.

Вартість Комплексу складає 60 010 624,35 грн., Позичальник на правах власності володіє 4/100 частинами Комплексу, що становить 2 400 424,98 грн. (в т.ч. ПДВ 480 085,00 грн.).

У відповідності до абз.1 пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

- передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця на рахунок продавця;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином суд пиходить до висновку про те, що задоволення вимог Банку шляхом прийняття у власність Комплексу прирівнюється до продажу і на дату такої передачі у Позичальника виникають податкові зобов'язання.

Позивач вважає, що момент виникнення податкового зобов'язання настав ще у 2007 року, коли Банк зарахував кошти за Кредитними договорами, тому доводи податкового органу не заслуговують на увагу, а спірне рішення підлягає скасуванню.

Проте суд вважає позицію Товариства не обґрунтованою, що пояснюється зокрема наступним.

Операція з купівлі заставленого майнового комплексу з точки зору податкового законодавства розглядається як операція з поставки, оскільки при її здійсненні мають, місце такі, передбачені п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами і доповненнями, ознаки, як наявність товару (валові активи юридичної особи), перехід права власності (передача валових активів однією юридичною особою іншій юридичній особі), наявність компенсації (передача однією юридичною особою своїх обов'язків іншій юридичній особі).

При цьому відповідно до положень останнього абзацу пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами і доповненнями, у разі якщо товари (послуги), при придбанні (виготовленні, будівництві, спорудженні) яких було сформовано податковий кредит, у подальшому починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону, то з метою оподаткування такі товари вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами і доповненнями, низка термінів, що вживаються в даному Законі, в тому числі терміни "товари" та "основні фонди", розуміють у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (з урахуванням змін і доповнень).

Пунктом 1.6 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Згідно з пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 цього ж Закону під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у його господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Тобто, основні фонди, які платник перестає використовувати в своїй господарській діяльності, втрачають статус основних фондів і набувають статусу товару.

Враховуючи викладене, в податковому періоді, в якому відбулася передача валових активів, платник податку - юридична особа, повинен у розділі I "Податкові зобов'язання" податкової декларації з податку на додану вартість відобразити суми податкових зобов'язань, обчислені виходячи із звичайних цін (але не нижче ціни придбання) тієї частини валових активів, при придбанні (виготовленні, будівництві, спорудженні) яких було сформовано податковий кредит.

19.12.2008 року ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ»звернувся з Заявою до СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві, щодо ненадання ТОВ «Дельта Моторс»податкової накладної на майно, яке перейшло у власність Банку шляхом звернення стягнення на майно що знаходилось в іпотеці Банку відповідно до ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку», на підставі договору про задоволення вимог іпотеко держателя за договором іпотеки від 14.12.2007 року зареєстрованим за №4913. Однак, Позичальником було проігноровано зобов'язання, передбачені п.п.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами і доповненнями, стосовно складання податкової накладної та надання її оригіналу Банку.

Як встановлено судом, податкова звітність з податку на додану вартість за листопад 2008 року до ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва посадовими особами підприємства ТОВ «Дельта Моторс»подана, з показниками 1 464,00 грн. податкових зобов'язань та 1 422,00 грн. податкового кредиту.

Виходячи з вище викладеного, ТОВ «Дельта Моторс»не було виписано податкову накладну на майно, яке перейшло у власність Банку шляхом звернення стягнення на майно що знаходилось в іпотеці Банку відповідно до ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку», на підставі договору про задоволення вимог іпотеко держателя за договором іпотеки від 14.12.2007 року зареєстрованим за №4913 на суму вартості частки Комплексу належної Позичальнику в розмірі 2 400 424,98 грн. (в т.ч. ПДВ 480 085,00 грн.) в зв'язку із переходом права власності від Позичальника до Банку, та не відображено в складі податкового зобов'язання відповідного звітного податкового періоду.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Так, позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності спірного рішення податкового органу, не наведено обґрунтованих доводів в підтвердження власної позиції.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Дельта Моторс»є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню, а дії ДПІ у Дарницькому районі м. Києва правомірними та такими , що відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 06 серпня 2012р.