Постанова № 26209587, 10.09.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2012 р. 11 год.19 хв.Справа № 2-а-2732/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивача Карасьова С.С., представника відповідача Ніколаєнко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний"

до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень -рішень,

встановив:

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Ізумрудний» (далі - СВК «Ізумрудний», позивач) звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області від 05.01.11. а саме: №0004461500/1 про застосування 466,79 грн. (10%) штрафу за несвоєчасне перерахування орендної плати за землю; № 0004451500/1 про застосування 754,06 грн. (20%) штрафу за несвоєчасне перерахування орендної плати за землю, в частині застосування 1,93 грн. штрафу, №0004441500/1 про застосування 412,80 грн. (10%) штрафу за несвоєчасне перерахування ПДВ, в частині 312,40 грн. штрафу; № 0004431500/1 про застосування 5300 грн. 40 коп. (20%) штрафу за несвоєчасне перерахування ПДВ; №0004421500/1 про застосування 93631 грн. 51 коп. (50%) штрафу за несвоєчасне перерахування ПДВ, в частині застосування 77096,41 грн. штрафу. СВК не погоджується з правовою позицією ДПІ у Генічеському районі, що у відповідності з п. 7.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000 (далі Закон № 2181) податковий борг погашається заздалегідь погашенню податкових зобов'язань, що не є податковим боргом, в порядну календарної черговості його виникнення, а при одночасному виникненні по різних податках, зборам (обов'язковим платежам) - в рівних пропорціях. Така позиція не відповідає чинному законодавству України і судовій практиці (Постанова Верховного суду України від 08.12.2009 р. по справі № 21-11б2во09, лист Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009 року № 358/13/13-09). ДПІ зарахувала кошти, сплачені за поточні платежі, на погашення податкового боргу підприємства за попередні роки. При цьому для розрахунку суми штрафу податковий орган брав не дату сплати платником суми податкового боргу, як передбачено підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181-III, а дату самостійного погашення цим органом зазначеного боргу за рахунок коштів, перерахованих платником за інший податковий період. Державний контролюючий орган, яким є і податковий орган, не має повноважень змінювати цільове призначення коштів, у тому числі зі сплати податкових зобов'язань, перерахованих підприємством до бюджету держави. Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не може бути підставою для позбавлення права платника податків виконувати належним чином обов'язок зі сплати і поточних податкових зобов'язань. Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов, повідомив, що за рахунок поточних платежів податкова інспекція погашає суму недоїмки, яка є спірною, оскаржується в судовому порядку.

Генічеська міжрайонна державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби (відповідач) заперечує проти позову, мотивуючи заперечення тим, що у платнику податків відсутнє право погашати податкові зобов'язання, що мають більш пізні граничні терміни сплати, за наявності в нього непогашених сум податкових зобов'язань з більш ранніми термінами сплати та накопичувати таким чином борг за період, що пройшов. Податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Зазначений механізм діє в автоматичному режимі і стосується усіх видів перерахувань, в тому числі сплати розстрочених сум. В картці особового рахунку позивача по податку на додану вартість вже рахувався податковий борг, всі наступні чергові платежі сум податкових зобов»язань зараховуються в погашення податкового боргу. Картка особового рахунку позивача ведеться в автоматичному режимі відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справляння яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердж. наказом ДПА України № 276 від 18.07.05.

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій підлягають задоволенню виходячи з наступного.

СВК «Ізумрудний» є платником податків, в тому числі орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податку на додану вартість.

За 2010 рік позивач повинен був сплатити самостійно задекларовану орендну плату в розмірі 45092 грн. 52 коп., виходячи з 3757,71 грн. щомісячно.

02.12.2010 державна податкова інспекція у Генічеському районі Херсонської області провела невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати орендної плати за землю СВК «Ізумрудний» за період січень-травень 2010 року. За висновками акту перевірки від 02.12.2010 № 989/10/15-402 позивачем допущено несвоєчасну сплату податкових зобов'язань за декларацією № 1119 від 28.01.10, платежі за січень, березень, травень, червень 2010 року.

За висновками перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004461500/0 від 02.12.2010 про застосування 446,79 грн. (10%) штрафу за несвоєчасне перерахування 4667,86 грн. орендної плати за землю, повідомлення-рішення № 0004451500/0 від 02.12.2010 про застосування 754,06 грн. ( 20%) штрафу за несвоєчасне перерахування 3770,30 грн. орендної плати за землю.

Позивач оскаржив прийняті податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, рішенням від 05.01.11 № 4/р/15-402 ДПІ у Генічеському районі в задоволенні скарги відмовлено, податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

ДПІ були сформовані та надіслані позивачу податкові повідомлення-рішення № 0004461500/1 про застосування 466,79 грн. штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 4667,86 (10%), № 0004451500/1 про застосування 754 грн. 06 коп. штрафу (20%) за несвоєчасну сплату 3770,30 грн. орендної плати. Ці податкові повідомлення-рішення оскаржує позивач в даній справі.

Суд приймає до уваги, що рішенням про результати розгляду повторної скарги ДПА у Херсонській області від 17.03.11 № 1329/10/25-014 скарга позивача задоволена частково, податкове повідомлення-рішення № 0004451500/0 від 02.12.10 скасоване частково в частині застосування 747,69 грн. штрафу, в іншій частині рішення залишено без змін, та збільшений штраф на 373 грн.85 коп. Таким чином, за податковим повідомленням-рішенням № 0004451500/1 після оскарження залишився штраф в сумі 6 грн. 37 коп., з цієї суми позивач оскаржує застосування 3 грн. 85 коп. штрафу (20%) за несвоєчасну сплату орендної плати частково в сумі 1 грн. 92 коп. (10 % від несвоєчасно перерахованої 19 грн. 24 коп.)

Також ДПІ здійснила невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати СВК узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість за листопад 2009 року - липень 2010 року, при проведенні якої (акт від 02.12.2010 № 991/15 ) було встановлено несвоєчасна сплата податку за деклараціями жовтня 2009 року - грудня 2009 року, січня - червня 2010 року. За висновками перевірки ДПІ у Генічеському районі Херсонської області прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0004441500/0 від 02.12.2010 про застосування 412 грн. 80 коп. (10%) штрафу за несвоєчасне перерахування 4128 грн. податку на додану вартість ,

№ 0004431500/0 від 02.12.2010 про застосування 5300,40 грн. (20%) штрафу за несвоєчасну сплату 26502 грн. податку на додану вартість,

№ 0004421500/0 від 02.12.2010 про застосування 93631,51 грн. (50%) штрафу за несвоєчасне перерахування 187263 грн. 01 коп. податку на додану вартість.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення до ДПІ Генічеському районі Херсонської області, рішенням ДПІ від 05.01.11 № 2/р/15-204 відмовлено в задоволенні скарги.

Відповідачем прийняті та надіслані позивачу податкові повідомлення-рішення № 0004421500/1 від 05.01.11 про застосування 93631,51 грн. (50%) штрафу, № 0004431500/1 від 05.01.2011 про застосування 5300,40 грн. (20%) штрафу за несвоєчасну сплату 26502 грн. податку на додану вартість, № 0004441500/1 від 05.01.2011 про застосування 412 грн. 80 коп. (10%) штрафу за несвоєчасне перерахування 4128 грн. податку на додану вартість, які не змінили суми визначених відповідачем штрафних санкцій. Ці рішення є предметом спору.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Херсонській області від 18.03.11 № 1347/10/25-014 в задоволенні скарги було відмовлено, податкові повідомлення-рішення № 0004421500/0, 0004431500/0, № 0004441500/0 залишені без змін. Рішенням ДПА України від 02.06.11 № 10175/6/25-0215 скарги позивача залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових) платежів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законом терміни. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади зобов'язані діяти в межах своїх повноважень, у спосіб, передбачений законами України.

Законом N 2181 визначено, що зазначений Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктом 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 ст. 5 Закону України від 21.12.00 № 2181-Ш "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", діючого на час виявлення порушення та застосування відповідальності, встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, і зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 ст. 4 Закону N 2181 для подання податкової декларації (податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця).

В актах зафіксовано конкретні підстави застосування штрафних санкцій, терміни та суми несвоєчасно сплачених платежів, реквізити податкової декларації, кількість днів затримки, розмір ставки штрафу. Відомості платіжних документів свідчать про те, що позивач сплачуючи платежі по орендній платі та ПДВ, вказував в платіжних документах реквізити звітного податкового періоду. Натомість з зворотного боку облікових карток вбачається, що платежі зараховувались в порядок погашення податкових боргів у порядку календарної черговості його виникнення. Зазначений механізм діяв в автоматичному режимі.

Згідно пп. 17.1.7. п.17.1. статті 17 Закону України від 21.12.00 № 2181-Ш "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах :

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% такої суми;

при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% такої суми;

при затримці понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% такої суми.

Суд вважає, що штрафні санкції, передбачені пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача застосовані неправомірно.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. В даному випадку ДПІ здійснено самостійне зарахування платежів, спрямованих платником податку в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань, у рахунок сплати податкового боргу, що виник раніше.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу. Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то судам слід ураховувати таке.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону. Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Суд при прийнятті рішення враховує практику Верховного суду України з аналогічних спорів ( постанова від 17.10.11 по справі за позовом держпідприємства «Свердловантрацит»), Вищого адміністративного суду (ухвала від 29.03.11 по справі № К-10968/09).

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу відшкодовуються витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам. В судовому засіданні оголошену вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного Керуючись ст.ст. Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області від 05.01.2011 № 0004461500/1, № 0004451500/1 в частині застосування штрафної санкції в сумі 1,93 грн., № 0004441500/1 в частині застосування штрафної санкції в сумі 312,4 грн., № 0004431500/1, № 0004421500/1 в частині застосування штрафної санкції в сумі 77096,41 грн.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь СВК "Ізумрудний" (вул. 40 років Перемоги, 2а, м. Генічеськ, Генічеський район, Херсонська область, код ЄДРПОУ 00233709) витрати зі сплати судового збору в сумі 831 (вісімсот тридцять одну) грн. 78 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 вересня 2012 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1