Постанова № 26209299, 19.06.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3539/2011

19 червня 2012 року 16год. 40хв. м.Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Свінтозельської К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивач: ОСОБА_1,

представник позивача: ОСОБА_2,

представник відповідача: Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі - ДПІ у м.Рівне) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2011р. №0000991742 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 131508,13грн. (105206,50грн. - за основним платежем, 26301,63грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), від 28.04.2011р. №0001011742 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00грн., від 28.04.2011р. №0000981742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1870,00грн. (1870,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), від 28.04.2011р. №0001001742 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 35342,90грн. (35342,90грн. - за основним платежем).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення, не ґрунтуються на достовірних та об'єктивних, належним чином встановлених і відображених в акті даних, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю та пояснили суду, що СПД ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, зокрема, займався заготівлею худоби як повірений на підставі договорів-доручення, укладених з ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД". За заготовлену за кошти вказаного товариства худобу, відповідно до умов договорів доручення та актів виконаних робіт, йому виплачувалася грошова винагорода, яка є його доходом від здійснення підприємницької діяльності. Облік отриманих доходів позивач здійснював у книзі обліку доходів та витрат, подавав відповідні звіти податковому органу, перевищення гранично допустимого розміру доходу (виручки), встановленого ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" в сумі 500тис. грн. не допускав в жодному з перевірених періодів. Зазначили також, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, не застосовує реєстратори розрахункових операцій. Вказали на безпідставність висновку податкового органу і щодо того, що ФОП ОСОБА_1 мав статус податкового агента у взаємовідносинах з фізичними особами-здавачами сільськогосподарської продукції, а тому був зобов'язаний утримувати з останніх податок з доходів та перераховувати його до бюджету. Просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, спірні податкові повідомлення-рішення скасувати як протиправні.

Державна податкова інспекція у м.Рівне позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача в обґрунтування заперечень проти позову додатково пояснив, що перевіркою дотримання вимог податкового законодавства СПД ОСОБА_1 встановлено, що при визначенні правильності задекларованих платником сум отриманої виручки за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р. встановлено розбіжності за 2008р. на суму 180726,60грн. та за ІІ-ІV квартали 2009 року на 227995,90грн. Обсяги виручки були визначені податковим органом на підставі наданих для перевірки актів здачі-прийняття робіт, згідно з якими СПД ОСОБА_1 проводив заготівлю великої рогатої худоби для підприємства ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД". Позивач, у порушення ст.1 Указу Президента України від 28.06.1999р. №746/99 "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998р. №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", до обсягу виручки від заготівлі та реалізації сільськогосподарської продукції включав не всю суму коштів, фактично отриманих на заготівлю великої рогатої худоби, а лише суму отриманої винагороди. Таким чином, виручка, отримана СПД ОСОБА_1 протягом 2008 року згідно з результатами проведеної перевірки становить 225256,40грн., що на 180726,60грн. більше, ніж задекларовано позивачем. Виручка, отримана СПД ОСОБА_1 протягом ІІ-ІV кв. 2009 року, відповідно до результатів проведеної перевірки становить 238457,50грн., що на 227995,90грн. більше ніж ним задекларовано. Отримавши виручку в сумі, що перевищує 500 тис.грн., СПД ОСОБА_1 не мав права перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. У разі перевищення обсягу виручки, платник єдиного податку повинен подати до податкового органу за місцем реєстрації податкову декларацію та сплатити відповідну суму податку, в порядку, встановленому Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992р. №13-92, який діє в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю. У зв'язку з цим, за результатами проведеної перевірки СПД ОСОБА_1 донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 35342,90грн. (235619,25грн. х 15%). Крім того, СПД ОСОБА_1 не було надано для перевірки підтверджуючих документів про те, що придбаний товар є сільськогосподарською продукцією, вирощеною її власниками на власній земельній ділянці, а також про те, що дохід від продажу худоби отримано у межах здійснення підприємницької діяльності суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, які сплатили єдиний податок, . Відповідно, податковим органом було встановлено, що в порушення п.п.8.1.1 та 8.1.2 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" позивачем у перевіреному періоді не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2008-2009 роки у розмірі 105206,50грн. (701376,57грн. х 15%). Крім того, враховуючи загальну суму поставок, зобов'язаний був зареєструватися платником податку на додану вартість з 01.01.2010р., сплачувати вказаний податок та подавати до податкового органу відповідні декларації. В порушення вимог пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.3.1 ст.3, пп.7.2.8 п.7.2 ст.7, п.9.3, п.9.6 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" СПД ОСОБА_1 цього зроблено не було. Відтак, податковим органом правомірно було застосовано до позивача штрафні санкції за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість у сумі 1870,00грн. Також проведеною перевіркою було встановлено, що СПД ОСОБА_1 здійснював розрахункові операції в готівковій формі без застосування реєстраторів розрахункових операцій, порушив ст.1, п.2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Відповідно до вимог Податкового кодексу України за вказане порушення до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00грн. Вказав, що оспорювані рішення є правомірними, прийняті на підставі обґрунтованих висновків акта перевірки. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 18.03.2011р. по 31.03.2011р. ДПІ у м.Рівне проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_1, за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р.

За результатами перевірки складено акт від 07.04.2011р. №50/2485003175/17-117 (т.1 - а.а.с.10-24).

У вказаному акті зафіксовано порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

- ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" - включено в декларацію про доходи перекручені дані, що призвело до заниження оподатковуваного доходу за Ікв. 2009 року на 235619,25грн.;

- пп.9.12.1 п.9.12 ст.9, п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-IV (із змінами та доповненнями), п."б" п.1 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян", у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності за Iкв. 2009р., на суму 35342,90грн.;

- п.1.15 ст.1, пп.8.1.1 та 8.1.2 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 23.05.2003р. №889-ІУ (із змінами та доповненнями) - встановлено, що підприємцем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 105206,50 грн. (701376,57 х15%);

- пп.2.3 ст.2, пп.7.2.8 п.7.2 ст.7, п.9.3, п.9.4 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.4.1 ст.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість (затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 у редакції наказу від 15.06.2005р. №213, зареєстрований в Міністерстві Юстиції України 30.06.2005р. №702/10982 із змінами та доповненнями), пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III (із змінами і доповненнями) - не подані декларації з податку на додану вартість за лютий-грудень 2010р.;

- п.1, п.2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. №265/95 (із змінами та доповненнями) - здійснення в Iкв. 2009р. на загальній системі оподаткування розрахункових операцій в готівковій формі при заготівлі великої рогатої худоби на загальну суму 314158,90грн.;

- п.6 ст.128 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-ІV (із змінами і доповненнями) - встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат, а саме: в книзі обліку доходів і витрат від 07.10.1997р. №12984/1 за період з 01.01.2008р. по 31.12.2009р. в графі 6 "сума виручки" відображалася не повна сума отриманої виручки, а лише комісійна винагорода.

На підставі акта перевірки від 07.04.2011р. №50/2485003175/17-117 ДПІ у м.Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 28.04.2011р. №0001001742 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 35342,90грн. (35342,90грн. - за основним платежем) (т.1 - а.с.25);

- від 28.04.2011р. №0000991742 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 131508,13грн. (105206,50грн. - за основним платежем, 26301,63грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) (т.1 - а.с.26);

- від 28.04.2011р. №0000981742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1870,00грн. (1870,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1 - а.с.27);

- від 28.04.2011р. №0001011742 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)) у розмірі 1,00грн. (т.1 - а.с.28).

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, за наслідками якої ДПА України рішенням від 02.08.2011р. №6613/В/25-0315 податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне та рішення ДПА в Рівненській області від 06.07.2011р. №13049/25-116/272 залишено без змін, а скаргу платника податків - без задоволення (т.1 - а.а.с.29-49).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа Зарічненською районною Радою народних депутатів 22.11.1996р. та взятий на облік, як платник податків в органі державної податкової служби 22.11.1996р. за №11080 (т.1 -а.а.с.73-75).

Упродовж 2008-2009 років СПД ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, був платником єдиного податку за видами діяльності заготівля та реалізація м'ясних і молочних продуктів.

Згідно зі звітами платника єдиного податку СПД ОСОБА_1 задекларовано обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг): за Ікв. 2008р. - 3884,94грн., за ІІкв. 2008р. -20080,75грн., за ІІІкв. 2008р. - 31675,83грн., за IVкв. 2008 року - 44529,75грн. (звіти від 04.04.2008р., від 07.07.2008р., від 03.10.2008р., від 02.01.2009р.); за ІІкв. 2009р. - 5443,12,00грн., за ІІІкв. 2009р. - 8028,08грн., за IVкв. 2009р. - 10461,66грн. (звіти від 01.07.2009р., від 02.09.2009р., від 04.01.2010р.) (т.1 - а.а.с.82, 84, 86, 88, 90, 92, 96).

У перевіреному періоді СПД ОСОБА_1 здійснював заготівлю худоби у сільськогосподарських товаровиробників відповідно до договорів-доручення від 02.01.2008р. №124/2 та від 01.04.2009р. №58, укладених з ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД" (т.1 - а.а.с.78-81).

Виконання позивачем вищевказаних господарських зобов'язань та отримання відповідної винагороди підтверджується дослідженими в судовому засіданні актами здачі-прийняття робіт та видатковими касовими ордерами, що містяться в матеріалах справи (т.1 - а.а.с.83, 85, 87, 89, 91, 93-95, 123-137, 240-248).

Згідно з актами здачі-прийняття робіт СПД ОСОБА_1 для ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД" заготовлено за кошти ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД" худоби: за період з 01.01.2008р. по 31.03.2008р. - на загальну суму 38849,39грн.; за період з 01.04.2008р. по 30.06.2008р. - на загальну суму 161957,99грн.; за період з 01.07.2008р. по 30.09.2008р. - на загальну суму 115950,63грн.; за період з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. - на загальну суму 128539,24грн.; за період з 01.04.2009р. по 30.06.2009р. - на загальну суму 68039,02грн.; за період з 01.07.2009р. по 31.07.2009р. - на загальну суму 24994,86грн.; за період з 01.08.2009р. по 31.08.2009р. - на загальну суму 3304,98грн.; за період з 01.09.2009р. по 30.09.2009р. - на загальну суму 4012,20грн.

Згідно з видатковими ордерами у Ікв. 2009 року ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД" виплатила СПД ОСОБА_1 на заготівлю худоби грошові кошти у загальній сумі 314159,00грн. (видаткові касові ордери від 21.01.2009р. №205, від 21.01.2009р. №218, від 22.01.2009р. №239, від 03.03.2009р. №688, від 10.03.2009р. №760, від 11.03.2009р. №768, від 12.03.2009р. №782, від 13.03.2009р. №803, від 18.03.2009р. №856).

Згідно з видатковими ордерами у ІІ-ІVкв.кв. 2009 року ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД" виплатила СПД ОСОБА_1 на заготівлю худоби грошові кошти у загальній сумі 2338457,50грн. (видаткові касові ордери від 03.04.2009р. №36, від 07.04.2009р. №89, від 15.04.2009р., від 15.04.2009р. №274, від 28.04.2009р. №502, від 28.04.2009р. №524, від 29.04.2009р. №552, від 01.06.2009р. №1753, від 09.06.2009р. №2006, від 09.06.2009р. №2021, від 12.06.2009р. №2186).

Що стосується оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 28.04.2011р. №0001001742 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 35342,90грн. (35342,90грн. - за основним платежем), суд зазначає наступне.

Згідно з пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. N889-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, (далі -Закон N889-IV) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998р. №727/98 (далі - Указ №727/98), яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.

Положеннями статті 1 Указу №727/98 передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених указом вимог.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу №727/98, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Водночас, порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу №727/98, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Відповідно до статті 2 Указу №727/98 фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Зважаючи на викладене, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом.

Згідно зі статтею 5 Указу №727/98 в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Відповідно до ст.1 Указу №727/98 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Тобто, плата (винагорода) довірителя повіреному завжди менша, ніж фактична виручка, яка у ст.1 Указу №727/98 визначена як критерій для перебування платником на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Як вбачається з акта перевірки від 07.04.2011р. №50/2485003175/17-117, під час проведення перевірки позивача відповідачем для визначення обсягу виручки підприємця було використано дані, що містяться у вищевказаних актах здачі-прийняття робіт та видаткових касових ордерах та, крім того, дані, встановлені Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією під час планової документальної виїзної перевірки ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., що відображені у акті перевірки від 28.03.2010р. №90/23/30362061 (т.1 - а.а.с.203-231).

Відтак, податковим органом правомірно отриману позивачем виручку від господарських операцій із заготівлі худоби визначено на підставі даних про надходження коштів у касу підприємця та зроблено висновок про те, що фактичний обсяг виручки СПД ОСОБА_1 за 2008 рік становить 225256,40грн. (що на 180726,60грн. більше, ніж відображено у поданому ним звіті платника єдиного податку), за Ікв. 2009 року - 314159,00грн. (звіт платника єдиного податку за Ікв. 2009 року позивачем подано не було), та свідчить про перевищення позивачем граничного обсягу виручки (500 тис. гривень).

Зважаючи на те, що Указ №727/98 не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем, оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, встановлених Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. N1251-XII, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, та Законом N889-IV.

Підпунктом 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону N889-IV передбачено, якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, за змістом наведених норм, якщо підприємець від здійснення підприємницької діяльності отримав інші доходи, ніж доходи, які можуть обкладатися єдиним податком згідно з правилами, встановленими спеціальним законодавством з питань спрощеної системи оподаткування (Указом №727/98), такий підприємець повинен сплатити з цих доходів (тобто із суми перевищення понад 500 тис. гривень) податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю регулюється Декретом Кабінету міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (далі Декрет №13-92) (розділ IV), положення якого продовжують діяти після набрання чинності Законом N889-IV з урахуванням положень п.9.12 ст.9 цього закону до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Розділом IV Декрету передбачено, що оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Як встановлено в ході судового розгляду, сума валового доходу позивача від господарських операцій із заготівлі худоби у Ікв. 2009 року становить 314159,00грн.

Відповідно до абз.5,6 додатку №7 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (у редакції наказу ДПА України від 16.07.2003р. №352) (далі - Інструкція №352) до податкової декларації за звітний податковий період включаються тільки прямі валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально. Будь-які суми фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком. Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Згідно з п.13 Інструкції №352 загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку N6 до цієї Інструкції.

Таким чином, ДПІ у м.Рівне правильно визначені валові витрати у розмірі 25% від суми валового доходу - 78539,75грн., та чистий дохід позивача за Iкв. 2009 року - 235619,25грн. Звідси відповідачем правильно визначена сума податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за Ікв. 2009 року - 35342,90грн. (235619,25грн.*15%), що відповідає вимогам пп.7.1 ст.7, пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону №889-IV та п. "б"ч.1 ст.14 Декрету №13-92.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ДПІ у м.Рівне правомірно, у межах повноважень податкового органу та у спосіб, встановлений законом, прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011р. №0001001742, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 35342,90грн. (35342,90грн. - за основним платежем).

Що стосується оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 28.04.2011р. №0000981742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1870,00грн. (1870,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), суд зазначає наступне.

Як уже зазначалося вище, СПД ОСОБА_1 позбавлений права на використання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у зв'язку з перевищенням граничного обсягу виручки та повинен здійснювати підприємницьку діяльність, перебуваючи на загальній системі оподаткування.

У ході судового розгляду встановлено, що станом на 01.01.2010р. загальна сума від здійснення позивачем операцій із заготівлі худоби протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно склала 552616,50грн., що перевищило 300 тис. грн.

Відповідно до пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. N168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, (далі -Закон N168/97-ВР) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Порядок реєстрації платником податку на додану вартість та терміни подання заяви щодо такої реєстрації на момент виникнення спірних правовідносин були встановлені пунктом 9.4 ст.9 Закону та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.04.2000р. за №208/4429 (далі - Положення №79).

Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону N168/97-ВР об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону N168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону N168/97-ВР визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону N168/97-ВР платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Декларації з податку на додану вартість на момент виникнення спірних правовідносин подавалися до податкового органу за формою, затвердженою наказом ДПА України 30.05.1997р. №166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 09.07.1997р. за N250/2054, у строки, передбачені абз."а" пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III, чинному на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №2181-III).

Відповідно до п.10.1 ст.10 Закону N168/97-ВР платники податку несуть відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

При цьому, виходячи з положень абз.4 п.9.4 ст.9 Закону N168/97-ВР, п.7.1 Положення №79, особа, яка повинна була зареєструватися платником податку на додану вартість, але не надіслала відповідну заяву податковому органу у визначені строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Оскільки загальна сума від здійснення позивачем операцій з поставки робіт (послуг) протягом останніх дванадцяти послідовних місяців станом на 01.01.2010р. сукупно перевищила 300тис.грн. (без урахування податку на додану вартість), то, зважаючи на законодавчо визначені терміни подання заяви для реєстрації платником податку на додану вартість (20 днів), всі суми підлягають оподаткування податком на додану вартість.

У ході судового розгляду встановлено, що СПД ОСОБА_1 у період з 20.01.2010р. по 31.12.2010р. не реєструвався платником податку на додану вартість, відповідне свідоцтво не отримував, всупереч вимогам п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181-III декларації з податку на додану вартість до податкового органу не подавав, доходів за вказаний період також не отримував.

Відповідно до підпунктів 17.1.1, 17.1.2 пункту 17.1 ст.17 Закону №2181-III платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про правомірність визначення ДПІ у м.Рівне СПД ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1870,00грн. (1870,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), та відсутність підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 02.11.2010р. №0001351742/3.

Що стосується оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 28.04.2011р. №0001011742 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00грн., суд зазначає таке.

Відповідно до п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. N265/95-ВР (далі - Закон N265/95-ВР) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно зі ст.1 Закону N265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відсутність обов'язку застосовувати реєстратори розрахункових операцій передбачена ст.6 Закону №265/95-ВР, відповідно до якої реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) суб`єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб`єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), за умови ведення такими особами книг обліку доходів та витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Як зазначено судом вище, СПД ОСОБА_1 зобов'язаний був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності у зв'язку з перевищенням гранично допустимого обсягу виручки, а відтак повинен був в силу вимог Закону №265/95-ВР здійснювати розрахункові операції із застосуванням реєстратора розрахункових операцій.

Цього позивачем зроблено не було, а відтак податковим органом правомірно застосовано до нього штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням від 28.04.2011р. №0001011742, яке є законним та скасуванню не підлягає.

Що стосується оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 28.04.2011р. №0000991742 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 131508,13грн. (105206,50грн. - за основним платежем, 26301,63грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи правомірність прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, відповідач вказує на те, що СПД ОСОБА_1 порушив вимоги п.1.15 ст.1, пп.8.1.1 та 8.1.2 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону №889-IV, а саме не утримав та не перерахував у бюджет податок з доходів фізичних осіб у розмірі 105206,50грн. як податковий агент у громадян - здавачів худоби.

Відповідно статті 4 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-ХІІ (далі - Закон №1251-ХІІ) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Статтею 9 Закону №1251-ХІІ передбачено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно зі ст.11 Закону №1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Відповідно до ст.3 Закону №889-IV доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті, є об'єктом оподаткування резидента.

Статтею 4 п.4.1 Закону №889-IV визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Відповідно до п.п.4.3.36 п.4.3 ст.4 Закону №889-IV до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для: ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

Отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без утримання податку.

Підпунктом 8.1.1 та 8.1.2 статті 8 Закону №889-IV встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно з вимогами пп."а" п.19.2 ст.19 Закону №889-IV податкові агенти зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до пп."а" пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону №889-IV особою, відповідальною за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, є податковий агент. У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Згідно з п.1.15 ст.1 Закону №889-IV податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Як встановлено судом, СПД ОСОБА_1 під час заготівлі худоби в населення не діяв від власного імені, не здійснював здавачам худоби виплат за рахунок власних коштів, а діяв на виконання договірних зобов'язань на підставі договорів доручення від імені, за рахунок та в інтересах довірителя - ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД".

Судом не беруться до уваги посилання ДПІ у м.Рівне на ненадання позивачем до перевірки довідок про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податків.

Дослідженням копій приймальних квитанцій форми №ПК-2 на закупівлю худоби в підсобних господарств встановлено, що вказані документи підписані керівником, головним бухгалтером, скріплені печаткою м'ясопереробного підприємства - контрагента позивача. До приймальних квитанцій долучені довідки форми №3-ДФ, що підтверджують право фізичної особи - здавача продукції, на отримання доходу від податкового агента без утримання податку.

Таким чином, позивач під час заготівлі худоби в перевіреному періоді діяв на підставі договорів доручення, продукцію у товаровиробників закупляв за кошти такого підприємства, довідки форми №3-ДФ з приймальними квитанціями передавав у бухгалтерію підприємства-довірителя під час передачі заготовленої продукції.

Суд вважає, що первинні документи, на відсутність яких покликається податковий орган, правомірно, відповідно до вимог підпунктів 8.1.1 та 8.1.2 статті 8 Закону №889-IV, обліковуються м'ясопереробними підприємствами як податковими агентами, які нараховують (виплачують) оподатковуваний дохід на користь платника податку. Закон не покладає обов'язку на повіреного зберігати первинні документи по взаємовідносинах довірителя (податкового агента) з третіми особами.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне від 28.04.2011р. №0000991742 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 131508,13грн. (105206,50грн. - за основним платежем, 26301,63грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) є протиправним та підлягає до скасування.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено обставин щодо наявності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2011р. №0001001742, від 28.04.2011р. №0000981742 та від 28.04.2011р. №0001011742, у той час як відповідачем не доказано правомірності податкового повідомлень-рішень від 28.04.2011р. №0000991742 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 131508,13грн. (105206,50грн. - основний платіж, 26301,63грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)).

За таких обставин, позов СПД ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 28.04.2011р. №0000991742 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 131508,13грн. (105206,50грн. - за основним платежем, 26301,63грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,13грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.