Ухвала суду № 26203468, 23.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10588/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі -Яковенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «РДЦ Ексмо-Україна»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РДЦ Ексмо-Україна»до Київської обласної митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Київська регіональна митниця, про визнання нечинним рішення форми «Р»,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «РДЦ Ексмо-Україна»звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 93 від 08.07.2011 р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 25 738 грн. 04 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній сказі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовцями Київської регіональної митниці було проведено перевірку дотримання ТОВ «РДЦ Ексмо-Україна»вимог законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період за період 01.04.2008 р. по 01.02.2011 р.

Результати перевірки оформлено актом №6/11/100000000/34809566 від 10.05.2011 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок заниження митної вартості імпортованих товарів шляхом неподання до митного оформлення відомостей про страхування товарів та подання недостовірних відомостей про витрати на їх транспортування, що призвело до заниження податкового зобов'язання із сплати податку на додану вартість.

Такий висновок митного органу вмотивовано наступним.

На підставі договорів № 100/36 від 21.03.2008 р. та № 100/42 від 31.12.2008 р., укладеними з ТОВ «АВІ Логістик», та договору № 7 від 10.01.2008 р. про транспортно-експедиційне обслуговування, укладеним з ТОВ «ТІР», позивачем ввозився товар на митну територію України.

При співставленні задекларованих ТОВ «РДЦ Ексмо-Україна»відомостей про вартість перевезень з відомостями, отриманими від контрагентів позивача, виявлено недостовірність поданих останнім відомостей, що призвело до заниження митної вартості імпортованих товарів.

22.05.2009 р. між ТОВ «РДЦ Ексмо-Україна»та ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»укладено договір №200203006 від 22.05.2009р. предметом якого є страхування майнових інтересів позивача, пов'язаних з перевезенням вантажу (поліграфічної продукції) включаючи навантаження та розвантаження автомобільним транспортом з м. Москва (Росія) та м. Відноє (Московська область) до м. Києва, по м. Києву, а також з м. Києва у міста Львів, Сімферополь, Донецьк.

Разом з тим, відомості про наявність названого договору та страхові платежі при декларуванні товару позивачем не подавались.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Київською обласною митницею прийнято податкове повідомлення-рішення № 93 від 08.07.2011 р., яким позивачеві визначено податкове зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 25 735 грн., 04 коп., в тому числі 20 590 грн. 43 коп. за основним платежем та 5 147 грн. 61 коп. за штрафними санкціями.

Згідно ст.88 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-IV декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Згідно ст.259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до ч.1 ст.264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів i подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно приписів ст.265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до ст.ст.60, 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.2 ст.267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до пункту 4.3. Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

З огляду на викладені правові норми та фактичні обставини справи слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РДЦ Ексмо-Україна»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.