Ухвала суду № 26199880, 20.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4338/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув у судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського оружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року в справі за позовом Ірпінського комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Ірпінь»до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002901501 від 23.08.2011р. -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.08.2011 № 0002901501, прийнятого Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області за наслідками невиїзної документальної (камеральної) перевірку позивача щодо своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету

Постановою Київського оружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалене рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції Ірпінське комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Ірпінь»є юридичною особою, яку зареєстровано 27.01.2003р. Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області, перебуває на обліку як платник податків з 27.01.2003р. за №325.

У серпні 2011 року відповідачем проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку позивача щодо своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету.

У ході перевірки податковим органом встановлено, що в порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового Кодексу України позивачем несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість, визначені у податкових деклараціях від 15.06.2010р. №23589, від 15.07.2010р. №30800, від 17.08.2010р. №40091, від 14.09.2010р. №42357 і від 15.10.2010р. №49269.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 23.08.2011 №1574/15-3/32231096 (далі - Акт перевірки) , в якому зазначено, що позивач сплатив податкове зобов'язання з податку на додану вартість за травень-вересень 2010 року лише у період з лютого по травень 2011 року, у зв'язку з чим період затримки сплати податкового зобов'язання становить 268 днів.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.08.2011 №0002901501, згідно з яким до позивача за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань застосовано штрафну санкцію у розмірі 76067,69 грн.

Не погоджуючись з діями та прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при погашенні самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань за травень-вересень 2010 року не було порушено граничних строків сплати податку на додану вартість, передбачених підпунктом 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-111, а тому підстави для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій відсутні.

Колегія суддів не може не погодитися з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

На час виникнення спірні правовідносини згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язувалися подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.07.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в редакції,що діяла на час виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок погашення зобов'язань платників податків регламентувався Законом України від 21.12.2000 № 2181-III, згідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 якого, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІП встановлено, що податкові декларації подаються за базовий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІП у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується наявними в справі доказами, позивачем до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області 15.06.2010 подано декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року за №23589, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 69782 грн.

Зазначена сума зобовяязання сплачена платіжними дорученнями від 24.06.2010 №436, від 24.06.2010 №437, від 25.06.2010 №440, від 25.06.2010 №442, від 29.06.2010 №443 та від 29.06.2010 №444, в яких у графі «призначення платежу»вказано - «ПДВ за травень 2010 року».

15.07.2010 позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року за №30800, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 66836 грн. Вказана сума сплачена відповідно платіжними дорученнями від 14.07.2010 №350, від 15.07.2010 №532, від 16.07.2010 №536, від 26.07.2010 №557 і від 27.07.2010 №559.

17.08.2010 позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року за №40091, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 81717 грн. Вказана сума сплачена платіжними дорученнями від 13.08.2010 №615, від 25.08.2010 №626, від 25.08.2010 №627, від 26.08.2010 №629, від 27.08.2010 №631, від 27.08.2010 №632.

14.09.2010 позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року за №42357, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 77893 грн. Платіжними дорученнями від 21.09.2010 №748, від 22.09.2010 №752, від 23.09.2010 №754, від 24.09.2010 №757, від 27.09.2010 №760, від 28.09.2010 №764 та від 29.09.2010 №789, позивачем сплачено податкове зобов'язання у сумі 77893 грн.

15.10.2010 позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року за №49269, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 85141 грн. Платіжними дорученнями від 25.10.2010 №896, від 26.10.2010 №897, від 28.10.2010 №904, від 27.10.2010 №903 позивачем сплачено вказане податкове зобов'язання .

У вказаних вище платіжних дорученнях було зазначено ціль призначення платежу -погашення самостійно визначеного податкового зобов'язання відповідно до вказаних вище періодів. Платежі проведено банком, про що свідчать штампи банку і підписи виконавця із зазначенням дати проведення платежу.

Отже, з викладеного вбачається, що позивачем у повному обсязі та у встановлений законом строк на підставі поданих до податкового органу податкових декларацій сплачено узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ.

Втім відповідачем самостійно, всупереч цільового призначення платежів здійснено їх перерозподіл в рахунок раніше існуючої заборгованості.

Суд першої інстанції при вирішенні спору, правомірно зазначав, що Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, не встановлює право податкового органу змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Отже, винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення суперечить нормам діючого на час його винесення законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського оружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.