Рішення № 26197399, 25.09.2012, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 2-1523/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

25 вересня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді Соколова О.М.,

при секретарі: Нагібіній Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» суму страхового відшкодування в розмірі 9796 грн. 28 коп., 400 грн. 00 коп. витрат за правову допомогу при написання позовної заяви та 214 грн. 60 коп. судового збору. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказав, що 16 травня 2011 року відбулась ДТП в результаті якої було пошкоджено автомобіль позивача. Винним у вчиненні ДТП згідно Постанови Оболонського районного суду м. Києва від 31 травня 2011 року визнано ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого на час скоєння ДТП була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Страховий капітал». На час звернення позивача до суду приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Страховий капітал» страхове відшкодування позивачу не здійснено, тому останній просить стягнути його в примусовому порядку.

Позивач в судовому засіданні позов з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Страховий капітал» в судове засідання свого представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлене належним чином (а.с. 79, 81), про причини неявки представника суду не повідомило.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За викладених підстав, а також враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів.

Вислухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 травня 2011 року об 11 год. 00 хв. ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по проспекту Московському, 23 не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанція внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 31 травня 2011 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 9).

Згідно п. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 встановлена та не підлягає доказуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час скоєння ДТП була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Страховий капітал» (а.с.73, 74).

Згідно рахунку Приватного акціонерного товариства АТП «Атлант» № 127104 матеріальна шкода завдана автомобілю позивача становить 9796 грн. 28 коп. (а.с. 15).

Позивач звертався до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» із претензією в якій просив задовольнити його заяву про здійснення виплати страхового відшкодування (а.с. 12, 13), проте, відповідач відмовив ОСОБА_1 у здійсненні такого відшкодування (а.с. 10).

Як визначено ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно п. 36.2 ст. 36 вищевказаного Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно полісу № 8129590 (а. с. 73,74 ) цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 було застраховано з лімітом відповідальності 50000 грн. 00 коп. та франшизою 510 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи і сума франшизи має бути компенсована потерпілому страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, що встановлено ч. 5 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми франшизи в розмірі 510 грн. 00 коп., останнім не ставилося.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження виплати матеріальної шкоди відповідачем не надано.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Враховуючи, викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частинні стягнення страхового відшкодування за виключенням суми франшизи (яка становить 510 грн. 00 коп.), в розмірі 9286 (дев'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 28 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 400 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу при складенні позовної заяви, оскільки граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, диференційована в залежності від платника. Так, якщо компенсація сплачується іншою стороною, її граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи, проте позивачем не надано, такого розрахунку.

Враховуючи, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з відповідача на користь позивача, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню 214 грн. 60 коп. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60‚ 88, 169, 212, 213, 214, 215, 223, 224-233 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» (код ЄДРПОУ 32206908, МФО 320854) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 9286 (дев'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 28 коп. страхового відшкодування.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» (код ЄДРПОУ 32206908, МФО 320854) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп. витрат з оплати судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.М. Соколов