Ухвала суду № 26197269, 13.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2012 р.Справа № 2а-5951/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання - Волкової А.М.

представників сторін : позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача -Сосонного В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2012р. по справі № 2а-5951/12/2070

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_4, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 16.01.2012 року № 000024.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2012р. по справі № 2а-5951/12/2070 адміністративний позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення -рішення від 16.01.12 р. № 000024.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, ненадання належної оцінки доказам у справі, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2012р. по справі № 2а-5951/12/2070 та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови нормпп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». З посиланням на акти ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про проведення перевірок ТОВ «Промтехноопт» від 01.06.2011 р. № 1251/23-03-05/37092055, від 30.06.2011р. № 1459/23-03-05/36457279 та від 04.07.2011р. № 1497/23-03-05/37092055, акти «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт» від 14.12.2011р. № 324/23-02-05/37092055 зазначив про неможливість реального здійснення вказаним контрагентом позивача фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності за період вересень та жовтень 2011 року, відсутність у останнього об`єктів, які підпадають під визначення ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість», що, на думку відповідача, є свідченням нікчемності правочину між позивачем та ТОВ «Промтехноопт». Вказав на відсутність ТОВ «Промтехноопт» за юридичною адресою, про що працівниками ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова складено відповідні акти; директор підприємства Батюк Н.Є. відмовилась надавати будь-які пояснення щодо змісту господарських операцій, обставин укладання угод, місць прийому-передачі товарів, їх транспортування та зберігання. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про відсутність руху активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операцій, фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій (кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів), а, отже, відсутність реального характеру господарських операцій, вчинених ТОВ «Промтехноопт». Крім того, також стверджує про нікчемність правочинів, вчинених ФОП ОСОБА_4 з постачальниками товару ТОВ «ОптТоргспецзапчастина» у січні-березні 2010 року на загальну суму ПДВ - 23758,00 грн. та ТОВ «Тех-Агромаркетинг» у липні-серпні 2010 року на загальну суму ПДВ - 14648,00 грн. Враховуючи вищекладене, вважає, що позивачем в порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість у розмірі 94960 грн., а відтак, податкове повідомлення-рішення від 16.01.2012 року № 000024 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, якою в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4 відмовити.

Представники позивача в судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін. Вважають, що висновок про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами ТОВ "Промтехноопт", ТОВ «ОптТоргспецзапчастина», ТОВ «Тех-Агромаркетинг» зроблено відповідачем за відсутності належних та допустимих доказів, та з перевищенням повноважень, наданих органам державної податкової служби Податковим кодексом України. Вказують на те, що контрагенти позивача на час вчинення спірного правочину були належним чином зареєстровані як юридичні особи та мали статус платника ПДВ, підтверджений відповідними свідоцтвома. За таких обставин, вважає, що позивачем цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми за результатами господарських відносин із ТОВ "Промтехноопт", ТОВ «ОптТоргспецзапчастина», ТОВ «Тех-Агромаркетинг», внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість підлягає скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, який мав правові відносини з платником податків ТОВ "Промтехноопт" за період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р., з платником податків ТОВ "ОПТ-Торгспецзапчатина" за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р., з платником податків ТОВ "Тех-Агромаркетинг" за період з 01.07.2010р. по 31.08.2010р., за результатами якої був складений Акт перевірки № 6270/1702/НОМЕР_1 від 23.12.2011р. (т.1 а.с. 20-46).

Відповідно до Акту перевірки № 6270/1702/НОМЕР_1 від 23.12.11р., відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог: п.п.7.2.3, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", результаті чого позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 94960,0 грн. (т. 1 а.с. 46).

На підставі вказаного вище Акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з посиланням на встановлені перевіркою порушення, було винесено податкове повідомлення-рішення № 000024 від 16.01.2012р., яким ФОП ОСОБА_4 було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 110831,50 грн., з яких: 94960,0 грн. за основним платежем, 15871,50 грн. за штрафними санкціями (т. 1 а.с. 9).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, ФОП ОСОБА_4 звернулось до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок слугував викладений в акті перевірки № 6270/1702/НОМЕР_1 від 23.12.2011р. висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Опт-Торгспецзапчастина", ТОВ "Тех-Агромаркетинг". (т. 1 а.с. 39-40).

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок відповідача помилковим, безпідставним та таким, що не може бути покладений в основу твердження про завищення позивачем суми податкового кредиту, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що позивачем за результатами відносин з ТОВ "Опт-Торгспецзапчастина", ТОВ "Тех-Агромаркетинг", ТОВ «Промтехноопт», за січень - березень, липень, серпень 2010 року, січень-вересень 2011 року до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ в загальному розмірі 94960 грн.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у січні - березні, липні, серпені 2010 року виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України) застосуванню при наданні оцінки правомірності формування такого показника податкового обліку підлягають положення Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому, колегія суддів відмічає, підстави та порядок формування ФОП ОСОБА_4 податкового кредиту у січні-вересні 2011р. регламентовано вже Податковим кодексом України.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (норми якої діяли до 01 січня 2011 року).

Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів статті пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (норми якого діють з 01 січня 2011 року), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених положень статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та вимог статті 198 Податкового кодексу України випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), а також за фактом отримання товарів/послуг, що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, актів виконання робіт, платіжних доручень та завіреними належним чином копіями податкових накладних, отриманих від постачальників.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між ФОП ОСОБА_4 (покупець) і ТОВ "Промтехноопт" (продавець) було укладено Договір поставки № 61 від 03.12.2010р., предметом якого була поставка запасних частин до автобусів та вантажних автомобілів. (т. 1 а.с. 61-63).

Матеріалами справи підтверджено, що в рамках виконання даного договору, згідно копій видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 64, 65, 67, 68, 69, 71, 73, 75, 77, 78, 80, 81, 82), ТОВ «Промтехноопт» поставлено на адресу позивача запасні частини до "Ікаруса", до автобусів.

Придбані позивачем товарно-матеріальні цінності, у відповідності до умов п.3.1 Договору, були доставлені позивачем самостійно, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т.1 а.с.133-150, т. 3 а.с. 68, 72-83).

Слід відмітити, що вантажовідправником у даних податкових накладних зазначено - ТОВ «Промтехноопт», вантажоодержувачем - ФОП ОСОБА_4, пункт навантаження - м. Мерефа, Залізничний тупік, 32, пункт розвантаження - м. Харків, вул. Киргизька, 21; товарно-транспортні накладні скріплені печатками вантажовідправника та вантажоодержувача.

Вартість придбаних товарів була сплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Промтехноопт", що підтверджується випискою з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. (т. 1 а.с. 83-105).

В ході господарських операцій, обумовлених договором № 61 від 03.12.2010р. постачальником ТОВ "Промтехноопт" виписано покупцеві ФОП ОСОБА_4 податкові накладні (т. 1 а.с. 64-66, 68-70, 72,74, 76, 78, 79,81, 82).

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Тех-Агромаркетинг" (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 1/05 від 12.05.2010р., предметом якого була поставка запасних частин до автобусів та вантажних автомобілів. (т. 1 а.с. 106-107).

В рамках виконання даного договору, згідно копій видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 108, 109), ТОВ "Тех-Агромаркетинг" поставлено на адресу позивача автомобільні запчастини до автобусу "Богдан", та ін. запасні частини.

Вказані товари було доставлено від постачальника силами позивача (самовивоз), що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т. 1 а.с. 137, 138 т. 3 а.с.68).

Як вбачається зі змісту вказаних товарно-транспортних накладних, вантажовідправником у даних податкових накладних зазначено - ТОВ "Тех-Агромаркетинг", вантажоодержувачем - ФОП ОСОБА_4, пункт навантаження - м. Мерефа, Залізничний тупік, 32, пункт розвантаження - м. Київ, вул. Новоконстантинівська, 8; товарно-транспортні накладні скріплені печатками вантажовідправника та вантажоодержувача.

Вартість вказаних товарів була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Тех-Агромаркетинг", що підтверджується випискою з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. (т. 1 а.с. 118).

На виконання господарської операції, згідно договору № 1/05 від 12.05.2010р. постачальником ТОВ "Тех-Агромаркетинг" виписано покупцеві ФОП ОСОБА_4 податкові накладні (а.с. 108-109, т. 1).

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Опт-торгзапчастина" (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 16/09 від 21.12.2009р., предметом якого була поставка запасних частина для автобусів та вантажних автомобілів. (т. 1 а.с. 130-132).

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до копій накладних (т. 1 а.с. 151, 153, 155, 157, 202, 204, 206, 208) на адресу позивача ТОВ "Опт-Торгспецзапчастина" було поставлено запасні частини до автобусу Ікарус.

На підтвердження поставки придбаних позивачем від ТОВ "Опт-торгзапчастина" запасних частин до автобусу в матеріалах справи містяться копії товарно-транспортних накладних та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т. 1 а.с. 133-136, т. 3 а.с.68).

З досліджених копій товарно-транспортних накладених колегією суддів встановлено, що вантажовідправником у даних податкових накладних зазначено - ТОВ "Опт-Торгспецзапчастина", вантажоодержувачем - ФОП ОСОБА_4, пункт навантаження - м. Мерефа, Залізничний тупік, 32, пункт розвантаження - м. Київ, вул. 1 Травня, буд.1 А; товарно-транспортні накладні скріплені печатками вантажовідправника та вантажоодержувача.

Вартість придбаних товарів була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Опт-Торгспецзапчастина", що підтверджується випискою з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку (т. 1 а.с. 158-162, 194-201).

В зв'язку з виконанням договору № 16/09 від 21.12.2009р. на поставлені товари продавцем ТОВ "Опт-торгзапчастина" виписано покупцеві ФОП ОСОБА_4 податкові накладні (т. 1 а.с. 202-207).

Колегією суддів встановлено, що виписані ТОВ «Промтехноопт», ТОВ "Тех-Агромаркетинг" та ТОВ "Опт-Торгспецзапчастина" податкові накладні оформлені у відповідності до вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а видаткові накладні, товарно-транспортні накладні - у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Придбані позивачем у ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Тех-Агромаркетинг" та ТОВ "Опт-Торгспецзапчастина" товари були оприбутковані на склад (т. 3 а.с. 46-67), та в подальшому використані безпосередньо у власній господарській діяльності в рамках виконання господарських зобов`язань позивача як Продавця по реалізації іншим контрагентам (ВАТ «Харківське АТП 16330»), ТОВ фірма «Ікарус», ТОВ «Укравтозапчастина», ПП «Комерційна фірма «Куля», ХГАПП, АТ «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе», ВАТ «Альянс», ТОВ Приватні фірма Гран», ФОП ОСОБА_7, ДП «Південна залізниця», ТОВ «ТЕК ТРАНС», ДФ СК «Локомотив», КП «КДЮСШ ХТЗ»), що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями рахунків-фактур, податкових накладних, видаткових накладних, довіреностей, товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.209-250, т.2, а.с.1-234).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження позивачем належного виконання сторонами договорів купівлі-продажу, укладених між позивачем та ТОВ "Опт-Торгспецзапчастина", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Тех-Агромаркетинг" та виконаних за перевіряємий період.

Факт реєстрації контрагентів позивача платниками податку на додану вартість, а також той факт, що вказані підприємства - ТОВ "Опт-Торгспецзапчастина", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Тех-Агромаркетинг" на момент складання на адресу позивача податкових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів купівлі-продажу взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Колегія суддів відзначає, що сам лише висновок податкового органу про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; відсутність об'єктів оподаткування, які визначаються Законами України "Про податок на додану вартість" та "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "Опт-Торгспецзапчастина", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Тех-Агромаркетинг", не має своїм наслідком нікчемність укладених цими суб'єктами господарювання правочинів і не може слугувати належним та достатнім доказом наявності у таких суб'єктів господарювання мети на порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки акту перевірки № 6270/1702/НОМЕР_1 від 23.12.2011р. ґрунтуються виключно на відомоcтях актів ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про проведення перевірок ТОВ «Промтехноопт» від 01.06.2011 р. № 1251/23-03-05/37092055, від 30.06.2011р. № 1459/23-03-05/36457279 та від 04.07.2011р. № 1497/23-03-05/37092055, акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт» від 14.12.2011р. № 324/23-02-05/37092055.

Зазначеними актами зафіксовано неможливість реального здійснення вказаним контрагентом позивача фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності, відсутність у останнього об`єктів, які підпадають під визначення ст.ст.3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість», ст.ст.134, 135, 138, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України; відсутність ТОВ «Промтехноопт» за юридичною адресою; відсутність реального вчинення господарських операцій за березень, квітень, липень, серпень, вересень та жовтень 2011 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участі ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З наданих позивачем до матеріалів справи доказів судом встановлено, що згідно з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.11р., яка набрала законної сили 31.01.12р. дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промтехноопт", на підставі якої було складено акт № 1251/23-03-05/37092055 від 01.06.11р., визнано неправомірними.

Таким чином, неправомірність дій ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова по проведенню документальних позапланових невиїзних перевірок ТОВ «Промтехноопт», встановлена судовим рішенням, які набрали законної сили, а відтак, вказаний акт не береться до уваги колегією суддів з огляду на його невідповідність вимогам ст.70 КАС України щодо належності та допустимості доказів, оскільки одержаний з порушенням закону.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача в акті № 6270/1702/НОМЕР_1 від 23.12.11р. на акти перевірки "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промтехноопт" № 324/23-03-05/37092055 від 14.12.11р., № 111/23-02-05/37092055 від 21.10.11р., № 9/23-03-05/37092055 від 13.09.11р., як підставу для висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, не можуть бути взяті до уваги судом з огляду на наступне.

З системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. Таким чином, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Порядок № 985), колегія суддів приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в Акті перевірки № 6270/1702/НОМЕР_1 від 23.12.11р. суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем результату проведених робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Колегія суддів зауважує, що податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у складі вартості придбаних у ТОВ «Промтехноопт» товарів, на відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; незнаходження ТОВ «Промтехноопт» за місцезнаходженням спростовується фактичними обставинами, встановленими у справі та відомими самому відповідачу, та, крім того, не позбавляє правового значення виписані ними податкові накладні та первинні документи по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих позивачем товарів та послуг сторонами не заперечується.

Колегія суддів відмічає, що контрагенти позивача у спірних правовідносинах на час видачі спірних податкових накладних зареєстровані як платники податку на додану вартість, тобто, у відповідності до вимог п.п7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, за якими позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

Колегією суддів взято до уваги те, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, які складалися між позивачем та його контрагентами за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Таким чином, в ході перевірки відповідачем не було зафіксовано фактів, що свідчили б про безтоварність операцій або їх фіктивність.

З огляду на викладене, підстави для визнання договорів між позивачем та вказаними контрагентами нікчемним або недійсним у відповідача відсутні.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання по спірним договорам як ФОП ОСОБА_4, так і ТОВ «Промтехноопт», ТОВ "Опт-Торгспецзапчастина", ТОВ "Тех-Агромаркетинг" були виконані в повному обсязі та належним чином: отримано певний обсяг товару, за який сплачено відповідну суму грошових коштів, позивачем нараховано та сплачено ПДВ на суму вартості товарів, що є підставою вважати такі договори укладеними, та такими, що мають реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочини були укладені право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.п.7.2.3, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок безпідставного віднесення до складу податковому кредиту з податку на додану вартість 94960 грн., зроблений за відсутності належних і допустимих доказів, з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому не може слугувати підставою для зменшення позивачу податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факти викладених в акті перевірки № 6270/1702/НОМЕР_1 від 23.12.11р. порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 16.01.2012 року № 000024 - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2012р. по справі № 2а-5951/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст ухвали виготовлений 18.09.2012 р.