Ухвала суду № 26197260, 13.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2012 р.Справа № 2а-1870/2070/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представників сторін: позивача - Жулавського С.А., відповідача - Мамаєва О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Глухівської об`єднаної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.05.2012р. по справі № 2а-1870/2070/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Глухівський хлібокомбінат"

до Глухівської об`єднаної державної податкової інспекції Сумської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Глухівський хлібокомбінат" (далі по тексту -ПАТ «Глухівський хлібокомбінат», позивач) звернулось до суду з позовом до Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області (далі -відповідач, Глухівська ОДПІ), в якому, з урахуванням уточнень, прийнятих судом, просив суд визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000342301 від 09 грудня 2011 року про сплату податку на прибуток в частині донарахування зобов'язань зі сплати податку на прибуток за основним платежем в сумі 161 701 грн. та штрафними санкціями в сумі 40 425,25 грн., всього на суму 202 126,25 грн., та № 0000352301 від 09 грудня 2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 161701 грн. 25 коп.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 р. по справі № 2а-1870/2070/12 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Глухівський хлібокомбінат" до Глухівської об"єднаної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області № 0000352301 від 09 грудня 2011 року.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області № 0000342301 від 09 грудня 2011 року в частині збільшення суми грошового зобов"язання Публічного акціонерного товариства "Глухівський хлібокомбінат" за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 161701,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у сумі 40425,25 грн., усього в сумі 202126,25 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, ненадання належної оцінки доказам у справі, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 р. по справі № 2а-1870/2070/12 та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України. Стверджує про нікчемність договору на переробку давальницької сировини, укладеного між ПАТ «Глухівський хлібокомбінат» та ФОП ОСОБА_3 як такого, що не направлений на настання реальних правових наслідків. Звертає увагу на невизначеність платежу згідно банківських виписок по рахунку позивача; розбіжність між даними позивача та ФОП ОСОБА_3 щодо розміру кредиторської заборгованості останньої. Вказує на ненадання ФОП ОСОБА_3 до перевірки документів щодо транспортування борошна від ПП «Евалон», а також договорів на поставку хліба покупцям, накладні по реалізації хлібобулочних виробів за період липень-вересень 2010 року, реєстрів щоденного обліку операцій з продажу за відповідний період, розрахунку з покупцями продукції. З посиланням на довідку Сумської ОДПІ, стверджує про неможливість зробити висновок щодо реальності господарських операцій між ПП ОСОБА_3 та ПП «Евалон». Вказує на те, що відносно службових осіб ПАТ «Глухівський хлібокомбінат» за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та службового підроблення порушено кримінальну справу. Враховуючи викладене, вважає, що ПАТ «Глухівський хлібокомбінат» було допущено безпідставне заниження валового доходу на суму 1269108,08 грн. та завищення валового доходу на 622305,20 грн., в результаті чого занижено належну до сплати суму податку на прибуток за 3 квартал 2010 року на 161701,00 грн. та занижено належного до сплати ПДВ за липень-вересень 2010 року на суму 124461,01 грн. А відтак, податкові повідомлення-рішення Глухівської ОДПІ від 09.12.2011 р. № 0000352301 та № 0000342301 про збільшення позивачеві податкового зобов`язання з ПДВ і податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій є правомірними та скасуванню не підлягають.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 р. по справі № 2а-1870/2070/12 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Ствержує, що позивачем своєчасно та відповідно до положень діючого податкового законодавства включено до складу податкових зобовёязань з ПДВ та до валового доходу суми, сплачені в зв`язку з наданням послуг ФОП ОСОБА_3, на підставі належним чином оформлених первинних документів. Вказує на те, що на час здійснення господарських операцій з позивачем зазначений контрагент був належним чином зареєстрованим як юридична особа та платник податку на додану вартість. Вважає, що викладений в акті перевірки висновок відповідача про порушення позивачем вимог ч.ч.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України зроблено з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджено жодними доказами. За таких обставин, вважає висновки відповідача про нікчемність правочину між позивачем та вказаним контрагентом безпідставними та хибними, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Публічне акціонерне товариство "Глухівський хлібокомбінат" зареєстровано як юридична особа 27.03.1997 р., має ідентифікаційний код 00379608 (т.1, а.с. 17), перебуває на податковому обліку в Глухівській ОДПІ (т.1, а.с. 27).

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р., за наслідками якої складено Акт № 1579/2301/00379608 від 23.11.2011 року (т.1, а.с. 25-79).

Зазначеним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем, зокрема, п.1.32 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч.ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 163234 грн.; порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 129 361,00 грн., в т.ч. за липень 2010 року - в сумі 50736,00 грн., за серпень 2010 року - в сумі 36892,00 грн., за вересень 2010 року - в сумі 41733,00 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки 09 грудня 2011 року Глухівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000352301 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 129361 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 32340,25 грн. (а.с.9), та податкове повідомлення-рішення № 0000342301 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток за основним платежем у сумі 163234 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 40425,25 грн. (а.с. 8).

Позивач, не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 09.12.2011 р. № 0000352301 повністю, а також з податковим повідомленням-рішенням від 09.12.2011 р. № 0000342301 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - на суму 161701,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 40425,25 грн., звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та правомірності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині, яка є предметом оскарження по даній адміністративній справі, слугували висновки акту перевірки про порушення ПАТ «Глухівський хлібокомбінат» п.1.32 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч.ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток за 3 квартал 2010 року в сумі 161701,00 грн.; порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за липень-вересень 2010 року всього в сумі 129 361,00 грн.

У свою чергу, такі висновки податкового органу ґрунтуються на твердженні про нікчемність правочинів між ВАТ «Глухівський хлібокомбінат» та ФОП ОСОБА_3, як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказані висновки відповідача помилковими, безпідставними та такими, що не можуть бути покладені в основу твердження про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за липень, серпень та вересень 2010 року, а також щодо формування валових витрат за 3 квартал 2010 року виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування таких показників податкового обліку підлягають положення Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому, порядок та підстави проведення перевірки, враховуючи період її проведення (з 17.11.2011 року по 24.11.2011 року), регламентовано Податковим кодексом України.

Відповідно до положень пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Як встановлено підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У відповідності до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається з акту перевірки № 1579/2301/00379608 від 23.11.2011 р., відповідач вважає, що позивачем безпідставно занижено валовий дохід за 3 квартал 2010 року на суму 161701 грн. та занижено належну до сплати суму податку на додану вартість в результаті виконання правочину, який, на думку відповідача, є нікчемним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати ряд обов'язкових реквізитів. За приписами п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ПАТ "Глухівський хлібокомбінат" та приватним підприємцем ОСОБА_3 укладено договір на переробку давальницької сировини від 01.07.2010 р. (т.1, а.с.91-92).

Згідно актів прийому-передачі виконаних робіт №1 від 31.07.2010 р. на суму 146890,40 грн., б/н від 31.08.2010 р. на суму 185025,05 грн., б/н від 30.09.2010 р. на суму 169083,35 грн., у 3 кварталі 2010 року ПП ОСОБА_3 позивачем було надано послуг по переробці борошна та сировини на загальну суму 500 998,80 грн. (без ПДВ) (т.1, а.с.98-100).

Сторнами договору оформлено акти передачі борошна для виробництва хлібобулочних виробів на давальницьких умовах: від 31.07.2010 р., згідно якого передано для переробки у хлібобулочні вироби муки в кількості 89700 кг, від 31.08.2010 р. - в кількості 74000 кг, від 30.09.2010 р. - в кількості 73000 кг. (т.1, а.с.92-94).

Як вбачається з актів прийому-передачі продукції, виготовленої на давальницьких умовах, в липні 2010 року виготовлено 117 т хлібобулочних виробів, в серпні 2010 року - 108,5т хлібобулочних виробів, у вересні 2010 р. - 109,9 т хлібобулочних виробів. (т.1, а.с.98-100).

За період липень - вересень 2010 року ПП ОСОБА_3 згідно наданих до матеріалів справи копій накладних б/н від 31.07.2010 р. на суму 43176,61 грн., б/н від 31.08.2012 р. на суму 39388,50 грн., б/н від 13.09.2010 р. позивачем було реалізовано додаткової сировини на загальну суму 121306,40 грн. (без ПДВ) (т.1, а.с.95-97).

Згідно наданих до перевірки первинних документів (виписки з особового рахунку ПАТ "Глухівський хлібокомбінат") розрахунки між ПП ОСОБА_3 та ПАТ "Глухівський хлібокомбінат" проводились в безготівковій формі, кошти за надані послуги (за переробку сировини) надійшли на поточний рахунок в загальній сумі 742773,97 грн. (т.1, а.с.101-105).

Слід відмітити, що наявні в матеріалах справи первинні документи позивача по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 (акти прийому-передачі виконаних робіт з калькуляцією витрат, товарні накладні, документи на оплату) оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та повністю підтверджують факт надання позивачем послуг ФОП ОСОБА_3 по переробці давальницької сировини.

Таким чином, умови договору між ПАТ «Глухівський хлібокомбінат» та ФОП ОСОБА_3 виконані в повному обсязі: надано послуги, за які сплачено певну суму грошових коштів; претензії у сторін щодо якості виконання послуг або порядку їх оплати відсутні, що дає підстави вважати даний договір укладеним та реально виконаним.

З урахуванням основного виду діяльності позивача за КВЕД - 15.81.0 «Виробництво хліба та хлібобулочних виробів» - колегія суддів зазначає, що господарські операції з надання ФОП ОСОБА_3 послуг по переробці давальницької сировини, в ході надання яких позивачем понесені витрати в сумі 161701 грн., здійснені позивачем в рамках власної господарської діяльності.

Колегія суддів зазначає, що висновок про нікчемність угоди між ПАТ «Глухівський хлібокомбінат» та ФОП ОСОБА_3 зроблено відповідачем з посиланням на наявність розбіжності між даними позивача та ФОП ОСОБА_3 щодо розміру кредиторської заборгованості останньої, ненадання ФОП ОСОБА_3 до перевірки документів щодо транспортування борошна від ПП «Евалон», а також договорів на поставку хліба покупцям, накладні по реалізації хлібобулочних виробів за період липень-вересень 2010 року, реєстрів щоденного обліку операцій з продажу за відповідний період, розрахунку з покупцями продукції; неможливість зробити висновок щодо реальності господарських операцій між ПП ОСОБА_3 та її постачальником ПП «Евалон»; порушення відносно службових осіб ПАТ «Глухівський хлібокомбінат» кримінальної справи за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та службового підроблення.

Колегія суддів вважає вказані обставини такими, що не можуть бути рпокладені в основу твердження про нікчемність правочинів між ПАТ «Глухівський хлібокомбінат» та ФОП ОСОБА_3, з огляду на наступне.

Колегія суддів відхиляє посилання представника відповідача на постанови про порушення кримінальних справ відносно службових осіб ПАТ «Глухівський хлібокомбінат» за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та службового підроблення,

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Представником відповідача до матеріалів справи надано копію постанови від 18.11.2011 р. заступника начальника СВ ПМ ДПА в Сумській області про порушення кримінальної справи № 11030159 за фактом ухилення службовими особами ПАТ «Глухівський хлібокомбінат» від сплати податків в особливо великих розмірах та службового підроблення, за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України (т.1, а.с.121).

Однак, як вбачається зі змісту вказаної постанови, кримінальна справа порушена за фактами підроблення документів та ухилення від сплати податків, які мали місце в ході відносин ПАТ «Глухівмський хлібокомбінат» з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, і жодного відношення до господарських операцій за учатю позивача з ФОП ОСОБА_3, не мають.

За таких обставин, вказана постанова про порушення кримінальної справи не береться колегією суддів до уваги в якості доказу нікчемності правочину між ПАТ «Глухівський хлібокомбінат» та ФОП ОСОБА_3, оскільки не відповідає критеріям належності та допустимості доказів.

Посилання відповідача на те, що у банківських виписках по ПАТ "Глухівський хлібокомбінат" за липень, серпень та вересень 2010 року відсутні дані про платника, який здійснив платіж, спростовуються копіями банківських виписок позивача (т.1, а.с. 101-105), згідно з якими платником є ПП ОСОБА_3, призначення платежу - за переробку сировини.

Безпідставним є і посилання відповідача як на доказ нікчемності спірних правочинів на наявність розбіжностей в сумі кредиторської заборгованості між позивачем і ФОП ОСОБА_3 за даними бухгалтерського обліку та первинними документами, наданими на перевірку. Так, факт порушення правил ведення бухгалтерського обліку є самостійним адміністративним правопорушенням, за яке передбачено відповідальність за ст. 164-2 КУпАП, і не є підставою для висновку про нікчемність господарських операцій.

Оплата коштів ФОП ОСОБА_11 на адресу позивача підтверджується документально.

Щодо неподання ОСОБА_3 звітів до податкового органу, колегія суддів зазначає, що звіти суб`єкта салого підприємництва- фізичної особи - платника єдиного податку за 3 квартал 2010 року та за 2010 рік подані ФОП ОСОБА_3 до Глухівської ОДПІ 27.03.2012 р. (т.1, а.с.238-239).

Крім того, колегія суддів зауважує, що такі дії є підставою для притягнення самої ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 164-1 КУпАП, а також нарахування останній штрафних санкцій, та не впливає на реальність укладеного нею договору з позивачем.

Враховуючи приписи статті 61 Конституції України, беручи до уваги, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, колегія суддів зазначає, що допущені ФОП ОСОБА_3 порушення не повинні створювати негативних правових наслідків для її контрагента ПАТ "Глухівський хлібокомбінат".

Матеріалами справи підтверджено, що борошно, передане для переробки ПАТ «Глухівський хлібокомбінат», було придбане ФОП ОСОБА_3 у ПП «Евалон».

Так, згідно з наданою до матеріалів справи копією договору купівлі-продажу № 01/07-К/Г від 01.07.2010 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Евалон" (продавець) і ФОП ОСОБА_3 (покупець), яка діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію від 05.07.10 р., продавець зобов'язується передати товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; предметом договору є поставка борошна пшеничного вищого, першого та другого ґатунку, борошна житнього; транспортування товару здійснюється з його місця знаходження покупцем за рахунок коштів покупця (розділ 1 договору) (т.1, а.с.124).

ОСОБА_3 одержано від ТОВ "Евалон" борошно згідно видаткових накладних № РН-0000145 від 27 вересня 2010 року - в загальній кількості 73 т на суму 185 420,02 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000110 від 31 серпня 2010 року - в загальній кількості 74 т на суму 185 010,02 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000111 від 26 серпня 2010 року - в загальній кількості 0,3 т на суму 420,00 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000080 від 31 липня 2010 року - в загальній кількості 90 т на суму 195 141,26 грн. (т.1, а.с.125-128).

Проведення оплати ФОП ОСОБА_3 за придбане у ТОВ "Евалон" борошно підтверджується копіями банківських виписок (т.1, а.с. 129-160).

Згідно з листом ОСОБА_3 на адресу позивача від 28.05.2012 р., борошно вона придбала у ТОВ "Евалон", транспортування здійснювала, винаймаючи машину в приватному порядку, документи, пов'язані з транспортуванням борошна, не збереглися, придбане борошно не зберігала, відразу після придбання воно доставлялось на ПАТ "Глухівський хлібокомбінат"(а.с. 244).

Стосовно посилання відповідача як на доказ нікчемності спірних правочинів на той факт, що договори ФОП ОСОБА_3 з позивачем і ТОВ "Евалон" датовані 01.07.2010 р., в той час як ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець 05.07.2010 р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до угоди про виправлення помилки від 25 травня 2012 року між ТОВ "Евалон" і ФОП ОСОБА_3, сторони дійшли згоди, що в договорі купівлі-продажу № 01/07-КГ помилково зазначена дата 01 липня 2010 року, у зв'язку з чим вважати дату укладення договору -06 липня 2010 року (т.1, а.с. 246).

Крім того, як вбачається з тексту договору ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "Евалон", в преамбулі договору міститься посилання на свідоцтво про державну реєстрацію ОСОБА_3 від 05.07.10 р., що підтверджує пояснення позивача про помилку при складанні тексту договору.

Згідно угоди від 28.05.2012 р. між ПАТ «Глухівський хлібокомбінат» та ФОП ОСОБА_3 про виправлення помилки, сторони дійшли згоди про те, що дата укладення договору «01.07.2010 року» у договорі на переробку давальницької сировини зазначена помилково, датою укладення договору є 06.07.2010 року (т.1, а.с.245).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що помилка у зазначенні дати у договорах між ПП «Евалон» та ФОП ОСОБА_3, а також між останньою та ПАТ «Глухівський хлібокомбінат» не впливає на реальність господарських операцій за участю позивача та ФОП ОСОБА_3

Щодо пояснень приватних підприємців - покупців хлібобулочних виробів, про те, що з ПП ОСОБА_3 вони не знайомі і хлібобулочні вироби одержували безпосередньо від ПАТ "Глухівський хлібокомбінат", колегія суддів зазначає, що такі обставини не суперечать положенням п. 5.1 Договору на переробку давальницької сировини від 01.07.10 р. між позивачем і ФОП ОСОБА_3, згідно з яким вартість переробки сировини включає доставку хлібобулочних виробів кінцевому споживачеві. Як вбачається з досліджених судом актів приймання-передачі виконаних робіт до вказаного договору, у калькуляцію їх вартості включено також витрати на збут, тобто доставку продукції кінцевим споживачам.

Реалізацію хлібобулочних виробів, вироблених за замовленням ФОП ОСОБА_3, фізичними особам-підприємцям підтверджено наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами, відомостями про відвантаження продукції та даними про оплату (т.2, а.с.50-211, т.3, а.с.1-250, т.4, а.с.1-73).

Доводи відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей щодо отримання ФОП ОСОБА_3 борошна від ТОВ "Евалон" як доказ відсутності реального постачання товару не беруться судом до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить нікчемність правочинів у залежність від наявності товарно-транспортних накладних чи довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з поясненнями ФОП ОСОБА_3, перевезення борошна від ТОВ "Евалон" на склад ПАТ "Глухівський хлібокомбінат" здійснювалось транспортом, який остання винаймала в приватному порядку, документи на транспортування не збереглись (т.1, а.с. 244).

З огляду на викладене, колегія суддів не вважає ненадання ФОП ОСОБА_3 копій товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання ТМЦ від ПП «Евалон» ознакою нікчемності правочину між ФОП ОСОБА_3 та позивачем.

Колегія суддів зазначає, що в обґрунтування твердження про нікчемність правочину між позивачем та ФОП ОСОБА_3 відповідач посилається також на довідку Сумської ОДПІ від 11.01.2011 р. № 05/23/36251016/05, відповідно до якої неможливо зробити висновок про факт здійснення господарських операцій між ПП «Евалон» та ФОП ОСОБА_3.

Однак, враховуючи, що операції з придбання останньою борошна у вказаного контрагента підтверджені відповідними первинними документами, слід вказати, що неможливість податкового органу зробити такий висновок не свідчить про безтоварність зазначених господарських операцій.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо заниження позивачем валового доходу та податкових зобов`язань з ПДВ за результатами відносин з ФОП ОСОБА_3, на відсутність у останньої необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих позивачем товарів та послуг сторонами не заперечується.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валовий дохід та пожаткові зобов`язання з ПДВ, належать до виключного прерогативи судових органів.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Колегія суддів відмічає, що як позивач, так і вищевказаний контрагент позивача на час видачі спірних податкових накладних був зареєстровані як платники податку на додану вартість, тобто, у відповідності до вимог п.п7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, за якими позивачем сформовано податкові зобов`язання з ПДВ.

Також, ФОЛП ОСОБА_3 на час здійснення спірних господарських операцій з позивачем була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мали відповідний обсяг цивільної право- та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірного договору.

З огляду на викладене, підстави для визнання договору між позивачем та вказаним контрагентом нікчемним або недійсним у відповідача відсутні.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано валовий дохід та податкові зобов`язання з ПДВ по реальним господарським операціям із ФОП ОСОБА_3, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із придбанням товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки № 1579/2301/00379608 від 23.11.2011 року порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкові повідомлення-рішення Глухівської ОДПІ від 09.12.2011 р. № 0000352301 про збільшення позивачеві податкового зобов`язання з ПДВ, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 161701 грн. 25 коп. та податкове повідомлення-рішення від 09.12.2011 р. № 0000342301 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - на суму 161701,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 40425,25 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Глухівської об`єднаної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.05.2012р. по справі № 2а-1870/2070/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст ухвали виготовлений 18.09.2012 р.