Рішення № 26196868, 21.09.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 213/1221/12 Провадження № 22-ц/0290/2573/2012Головуючий в суді першої інстанції:Кривенко Д.Т.Категорія: 20 Доповідач: Чуприна В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2012 м. Вінниця

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :

Головуючого : Чуприни В.О.

Суддів : Чорного В.І., Медвецького С.К.

При секретарі : Яблонській І.Л.

За участю : ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її представника-адвоката, а також ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним та визнання права власності на нерухоме майно; за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_8 про стягнення суми вартості 2/3 частин квартири у порядку відшкодування шкоди невиконанням зобов'язання; ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа -орган опіки та піклування Іллінецької міської ради Вінницької області, про захист права власності на житло шляхом виселення особи, що самоправно вселилась, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 25 липня 2012 р., встановила :

У січні 2004 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним та визнання права власності на майно. Зазначив, що 30.05.2003 р. між ним і ОСОБА_4, яка діяла від імені двох інших відповідачів, було досягнуто

домовленості щодо купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1, та при цьому погоджено всі істотні умови договору, в тому числі стосовно ціни, передачі ключів, виготовлення технічної документації, оформлення договору в нотаріальній конторі та інші. У підтвердження укладення угоди ним було сплачено відповідачам гроші, як завдаток за квартиру, в сумі 1 300,00 доларів США, а іншу частину грошей він зобов'язався сплатити до 30.12.2003 р. Відповідачі передали позивачу ключі від помешкання для проведення ним ремонтних робіт, а 30.12.2003 р. він перерахував поштовим переказом відповідачам 6 929,00 грн. остаточної суми за квартиру, однак відповідачка ОСОБА_4, з'явившись в нотаріальну контору, без будь-яких пояснень відмовилась від оформлення договору.

У лютому 2006 р. ОСОБА_4, діюча також в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6, і ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, виселення всіх осіб, що самочинно вселилась. Позов обґрунтували тим, що весною 2003 р. у час перемовин з відповідачем щодо продажу квартири, будівництво якої ще не було закінчено, вона та діти мали лише ордер на вселення. ОСОБА_2 передав їй 1 300,00 доларів США та зобов'язав написати розписку стосовно продажу йому у майбутньому квартири за загальною ціною 2 600,00 доларів США. Після приватизації квартири та отримання свідоцтва про право власності на житло у вересні 2003 р. вони звернулися в нотаріальну контору для оформлення договору купівлі-продажу квартири, проте нотаріус повідомив, що без згоди органу опіки і піклування будуть порушені права співвласника - малолітньої дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1. Згодом рішенням опікунської ради від 20.01.2004 р., затвердженим рішенням виконкому Іллінецької міської ради від 23.01.2004 р., було відмовлено у дозволі на продаж квартири. На пропозицію повернути йому кошти в сумі 1 300,00 доларів США ОСОБА_2 відмовився і ключ від квартири не повернув, самовільно здійснив ремонт квартири, самочинно вселився туди зі своєю сім'єю та у добровільному порядку не виселяється. Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 14.03.2006 р. вищевказані позови об'єднані в одне провадження, а згідно ухвали цього ж суду від 22.03.2006 р. до участі у справі співвідповідачем за вимогами ОСОБА_9, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 про виселення залучена дружина ОСОБА_2 -ОСОБА_3

09.02.2010 р. ухвалою Іллінецького районного суду до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучений орган опіки і піклування Іллінецької міської ради.

У березні 2010 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 з позовом про стягнення суми вартості квартири у порядку відшкодування шкоди внаслідок невиконання зобов'язання, у якому просив стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на його користь по 81 794, 66 грн. грошового відшкодування вартості 2/3 частини загальної площі вищевказаної квартири у порядку відшкодування заподіяної йому матеріальної шкоди внаслідок невиконання зобов'язання за домовленістю купівлі-продажу квартири. За відсутності грошових коштів просив звернути стягнення за рішенням суду у даній справі на належне ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на праві власності нерухоме майно, шляхом передачі його у власність чи продажу.

Ухвалою Іллінецького районного суду від 23.03.2010 р. вказаний позов об'єднано в одне провадження з двома попередніми ОСОБА_2 і ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6

29.06.2012 р. справа за ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області з підстав п. 3 ч. 1 ст. 116 ЦПК України передана на розгляд до Липовецького районного суду Вінницької області.

25.07.2012 р. ухвалою Липовецького районного суду позовна вимога ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним -залишена без розгляду.

Останнім у справі рішенням Липовецького районного суду від 25.07.2012 р. у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності на нерухоме майно та позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення вартості 2/3 частин квартири в порядку відшкодування шкоди внаслідок невиконання зобов'язання -відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа -орган опіки та піклування Іллінецької міської ради Вінницької області, про захист права власності на житло шляхом виселення особи, що самоправно вселилась -задоволений.

Усунено перешкоди ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, яка належить їм на праві власності та виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 із зазначеної квартири без надання іншого житлового приміщення.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 107,30 грн. витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 посилаються на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, в тому числі стосовно самоправного вселення і проживання у спірній квартирі, у зв'язку з чим ставлять питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким задовольнити позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на квартиру.

У письмовому запереченні представником ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 наведена аргументація щодо необґрунтованості апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в апеляційну інстанцію, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

Судом встановлено, що 04.04.2003 р. відповідно до розпорядження Іллінецької міської ради №19-01.7 ОСОБА_4 та членам її сім'ї: ОСОБА_5, ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право власності на житло серія САА №584209, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках. Право власності зазначених осіб на дану квартиру зареєстровано органом державної реєстрації права власності на нерухоме майно -19.09.2003 р.

30.05.2003 р. ОСОБА_4 і ОСОБА_5 підписали розписку, відповідно якої вони домовилися із ОСОБА_2 про майбутній продаж квартири АДРЕСА_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 за 2 600 доларів США та отримали від останнього половину зазначеної суми, іншу половину коштів мали отримати у день нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу -30.12.2003 р. також у розписці викладені обов'язки майбутніх продавців щодо замовлення та виготовлення технічної документації на квартиру. Розписка містить умову, що у випадку виплати ОСОБА_2 другої частини коштів і недотримання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань, дана розписка вважатиметься доказом укладення договору купівлі-продажу та підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру.

26.12.2003 р., звернувшись до нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій з тих підстав, що необхідно надати рішення органу опіки та піклування про надання дозволу на продаж спірної квартири, так як співвласником зазначеної квартири є неповнолітній ОСОБА_6, який являється сином ОСОБА_4

30.12.2003 р. ОСОБА_2, на виконання умов договору купівлі-продажу вказаної квартири, перерахував ОСОБА_4 кошти в сумі 6 963,64 грн., що доведено документально та не заперечується ОСОБА_4

Відповідно до копії витягу з протоколу №1 засідання опікунської ради при виконкомі Іллінецької міської ради від 20.01.2004 р. і копії рішення виконавчого комітету Іллінецької міської ради від 23.01.2004 р. №6, ОСОБА_4 було відмовлено у наданні дозволу на продаж належної частки неповнолітньому ОСОБА_6

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, суд першої інстанції виходив з того, що підстав вважати розписку від 30.05.2003 р. договором купівлі-продажу не має, а доказів ухилення ОСОБА_4 від вчинення нотаріальних дій в час звернення зі ОСОБА_2 до нотаріальної контори, де їм відмовлено у нотаріальному посвідченні договору, не здобуто.

З таким висновком суду, з огляду порушеної сторонами нотаріальної форми договору (ст. 227 ЦК 1963 р., діючого в час правовідносин), порядку відчуження майна, належного дитині, та з урахуванням норми ч. 2 ст. 47 ЦК України 1963 р. стосовно можливість визнання договору купівлі-продажу, укладеного з порушенням вимоги нотаріального оформлення, лише у разі ухилення другої сторони від такого оформлення, колегія суддів погоджується.

Слід визнати правильною й відмову у задоволені позову ОСОБА_2 про стягнення суми вартості 2/3 частин квартири у порядку відшкодування шкоди невиконанням зобов'язання, оскільки позивачем не доведено необхідних умов відповідальності ОСОБА_4, ОСОБА_5: протиправної поведінки боржників, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, не встановлено і вини боржників у намірі не виконати або неналежно виконати зобов'язання.

Разом з тим, рішення в частині виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх неповнолітньої дочки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, із спірної квартири без надання іншого житлового приміщення не можна вважати законним і обґрунтованим.

Задовольняючи зазначену позовну вимогу ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_5, суд керувався ст. 391 ЦК України, а також ч. 3 ст. 116 ЖК України (Розділ ІІІ Глави 2 «Користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського жилого фонду») та послався на те, що відповідачі самоправно зайняли квартиру та не мають будь-яких правових підстав у ній проживати.

Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки він зроблений у порушення норм матеріального права.

З матеріалів справи та пояснень сторін убачається, що в травні 2003 р. ОСОБА_4 передала ОСОБА_2 ключі від спірної квартири. Після чого ОСОБА_2 зробив там ремонт та весною 2004 р. переїхав до неї зі своєю сім'єю.

Вважати користування відповідачем квартирою та його вселення в неї з сім'єю самоправним у суду не було підстав, оскільки за обставинами справи встановлено, що власники житла висловили таку згоду.

Крім того, суд помилково виходив з положень ч. 3 ст. 116 ЖК України, так як відносини, які регулюють цю норму права на сторони не поширюються.

Колегія суддів дійшла переконання, що у даній конкретній ситуації після того, як договір купівлі-продажу спірної квартири з незалежних від сторін причин у нотаріальному порядку не був укладений їх правовідносини перейшли в площину найму (оренди) житла.

Підстави розірвання договору найму житлового приміщення за ініціативою наймодавця наведені у ст. 825 ЦК України та цей перелік є вичерпним.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 825 ЦК України договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї. Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці.

Вимогу про виселення відповідачів позивачі не обґрунтували необхідністю особистого їх проживання у спірному житловому приміщенні, та доказів попередження наймачів про необхідність виселення з квартири не подали.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов про виселення, у порушення вимог ст. ст. 212, 213 -215 ЦПК України, на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув, належним чином не оцінив доводів позивачів та заперечень відповідачів щодо заявленого позову, й відповідно до цього не в повному обсязі визначився з характером спірних правовідносин.

Зокрема, суд не звернув уваги на те, що відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України та в розумінні положень ч. 3 ст. 825 ЦК України обов'язок доведення необхідності використання спірного житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї лежить саме на наймодавцеві, й відповідно до цього належним чином не вирішив питання, чи дійсно реальною є потреба позивача у користуванні спірним житлом та якими доказами вона підтверджується.

За обставин недоведеності вимог у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітньої ОСОБА_10, яка до речі до участі у справі не залучалась, із спірної квартири без надання іншого житлового приміщення слід відмовити.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат апеляційний суд, з огляду правил ст. 88 ЦПК України, присуджує ОСОБА_2 з ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 понесені витраті по сплаті судового збору в сумі 107,30 грн. пропорційно до відхиленої частини вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 25 липня 2012 року в частині усунення перешкоди ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, яка належить їм на праві власності, шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 із зазначеної квартири без надання іншого житлового приміщення та в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 107,30 грн. витрат по сплаті судового збору -скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи -органу опіки та піклування Іллінецької міської ради Вінницької області, про захист права власності на житло шляхом виселення особи, що самоправно вселилась -відмовити.

В решті рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 25 липня 2012 року -залишити без змін.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 107,30 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : підпис В.О.Чуприна

Судді : підпис В.І.Чорний

підпис С.К.Медвецький