Постанова № 26186319, 11.09.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-7212/11/0170/14

11.09.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

позивач, Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Споживчого товариства індивідуальних забудовників "Щит"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник заявника апеляційної скарги, Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Палюх Олексій Васильович, довіреність № 3310/9/10 від 18.05.12

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В.) від 27.02.12 у справі № 2а-7212/11/0170/14

за позовом Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а, місто Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

до Споживчого товариства індивідуальних забудовників "Щит" (вул. Ялтинська, 17-А, місто Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

про стягнення 17129,21 грн.,

заявник апеляційної скарги: Державна податкова інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Леніна 22-а, місто Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.02.2012 у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - відмовлено.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Вказуючи на допущені, на думку позивача, судом неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, позивач просить скасувати постановлене судом першої інстанції рішення та задовольнити позов.

Перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Державна податкова інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби(далі-позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Споживчого товариства індивідуальних забудовників "ЩИТ"(далі-відповідач) про стягнення податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у сумі 46 229,21 грн.

26.01.2012 від позивача надійшли уточнення до позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем на суму 29 100,00грн.,про стягнення з Споживчого товариства індивідуальних забудовників "ЩИТ" на користь Державної податкової інспекції у місті Алушті АР Крим суму заборгованості у розмірі 17129,21 грн.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову,виходив з того, що у податкового органу не виникло права на стягнення податкового боргу, оскільки ним не надано доказів направлення платнику податкової вимоги на зазначену суму податкового боргу, як то передбачено приписами пункту59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, отже податковим органом не дотримано встановленого Податковим кодексом України порядку для стягнення податкового боргу, тому позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 17129,21 грн. заявлені передчасно.

Із такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем до позивача була подана податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2010 рік, згідно якої відповідачем було визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 7 042,44грн. за серпень 2010 року, та 9 313,37грн. за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року щомісяця. 30 січня 2011 року до позивача відповідачем була подана податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, відповідно до якої, позивач визначив розмір орендної плати протягом року у сумі 9313,37 грн. щомісячно.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що станом на 16.06.2011 сума податкового боргу за позивачем перед бюджетом складала 46229,21 грн., яка складалася з: земельний податок з юридичних осіб за жовтень-грудень 2011 року у сумі 24 768,03грн.;земельний податок з юридичних осіб за січень-травень 2011 року у сумі 21461,18 грн.

Відповідачу була вручена перша податкова вимога №1/314 від 03.11.2010, яка отримана 18.11.2010, однак податковий борг не був погашений. Друга податкова вимога 2/362 від 20.12.2010 отримана відповідачем 28.12.2010, але податковий борг не погашений.

Як свідчать матеріали справи відповідач у встановлений строк не сплачує самостійно визначені податкові зобов'язання на протязі 2010-2011роках.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо орендної плати за землю, визначене у податковій декларації на поточній рік, сплачується рівними частками землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, якій дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податку набуває статусу податкового боргу з моменту його узгодження та несплати у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, податкове зобов'язання відповідача зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010-2011роки є узгодженим податковим зобов'язанням, а несплачена у встановлені законом строки сума самостійно задекларованого податкового зобов'язання в розмірі 17129,21грн. за цей період є податковим боргом, який виник у 2011 році, тобто після набрання чинності Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право в тому числі стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено частиною першою пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення згідно з пунктом 59.4. статті 59 Податкового кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що станом на 16.06.2012 відповідачем не сплачені самостійно задекларовані податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки, недоїмка складає 17129,21грн.

Доказів про сплату самостійно узгодженого податкового зобов'язання відповідачем не надано.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

При цьому частиною першою статті 95 Податкового кодексу України саме на орган державної податкової служби покладено здійснення за платника податків і на користь держави заходів щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність направлення відповідачу нової вимоги про сплату боргу на новоутворену суму 17129,21грн., що заявлена до стягнення, оскільки судом не враховані положення пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, які в даному випадку підлягають застосуванню.

Позивачем дотримано умови, визначені статтями 59, 95 Податкового кодексу України, платнику податків надсилалась податкова вимога на відповідний податковий борг, сума якого збільшилась. Отже у податкового органу виникло право на стягнення податкового боргу, що виник після надіслання податкової вимоги відповідачу.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, є невідповідність висновків суду обставинам справи, допущення порушень норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 3, 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.02.2012 у справі №2а-7212/11/0170/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити.

Стягнути з Споживчого товариства індивідуальних забудовників «ЩИТ»до місцевого бюджету Приветнінської сільської ради суму податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки у розмірі 17129,21грн. і перерахувати на р/р 33211812700013, код платежу 13050200, отримувач ГУ ДКУ в АРК місто Сімферополь, місцевий бюджет Приветнінської сільської ради МФО:824026, ОКПО:34740913.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 вересня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко