Рішення № 26184996, 20.08.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2012 р.Справа № 9/34/5022-619/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Прокурора міста Тернополя в інтересах держави, бул. Шевченка, 7, м. Тернопіль, 46000 в особі Міністерства внутрішніх справ України, вул. А. Богомольця, 10, м. Київ, 01024 в особі Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, вул. Петрушевича, 5, м. Тернопіль, 46002

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", вул. Текстильна, 40-а, м. Тернопіль, 46010

про cтягнення заборгованості сумі 10 926 грн. - за надані послуги охорони

За участю представників сторін:

Прокуратури : не з'явився

позивача: головний юрисконсульт Муха Руслана Анатоліївна, довіреність № 1134 від 07.08.12 р.

відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 20.08.2012р. оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи: Позивач -Прокурор міста Тернополя в інтересах держави, бул. Шевченка, 7, м. Тернопіль, 46000 в особі Міністерства внутрішніх справ України, вул. А. Богомольця, 10, м. Київ, 01024 в особі Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, вул. Петрушевича, 5, м. Тернопіль звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", вул. Текстильна, 40-а, м. Тернопіль (далі по тексту - відповідач або ТзОВ"Р.Е.Й.В."), про стягнення заборгованості сумі 10 926 грн. - за надані послуги охорони.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: Договору про охорону об'єкта №021354 від 01.10.2009р. з додатками на 4-х аркушах; заяви про взяття об'єкта під охорону (вх. №1605 від 23.11.2009р.); наказу про укладення договору від 25.12.2009р. №3584; заяви про розірвання договору від 28.04.2012р. №139; наказу про розірвання договору від 07.05.2012р. №1050; акта звірки взаємних розрахунків; претензії від 04.05.2012р. №17/1-2-665; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 27.07.2012р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 07.08.2012 р. о 15 год. 40 хв. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 20.08.2012р. о 15 год. 00 хв. за клопотанням директора ТОВ "Р.Е.Й.В." Бударного В.В. №221 від 06.08.2012р. та у зв'язку з неподанням витребуваних судом документів

Уповноважений представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав, посилаючись на докази, долучені до позовної заяви.

Представник прокуратури в судове засідання не з'явився, додаткових доказів в підтвердження позовних вимог не надав. Разом з цим, представник прокуратури був присутній у попередньому судовому засіданні у якому позовні вимоги підтримав у повній мірі.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст.64,77 ГПК України, про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про отримання відповідачем -ТОВ "Р.Е.Й.В." ухвал суду (оригінали повідомлень знаходяться у матеріалах справи). При цьому судом у попередньому судовому засіданні відкладалось розгляд справи за клопотання відповідача для надання йому права подати свої заперечення та відповідні докази. Проте, таким своїм правом відповідач не скористався.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі прокурора та представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи в тому числі і за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно з ч.2 ст.21 ГПК України, позивачем є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом.

В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа N 1-1/99 про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Згідно з «Положенням про Відділ Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області», затвердженим наказом Департаменту Державної служби охорони при МВС України від 30.10.2007 року №226, Відділ Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області є головним органом управління в системі Державної служби охорони в Тернопільській області.

У відповідності до п.2.1. Положення, основним завданням відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області є "організація на регіональному рівні державної політики у галузі охорони об'єктів різних форм власності та особистої безпеки громадян", зареєстрований вид діяльності : охорона об'єктів різних форм власності та громадян від злочинних посягань.

Ненадходження коштів до Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області істотно порушує інтереси держави, оскільки кошти, отримані від надання охоронних послуг (основного виду діяльності Відділу Державної служби охорони), включені до доходної частини бюджету МВС України і направляються на грошове утримання особового складу МВС України, їх соціального забезпечення, придбання та утримання основних та оборотних засобів МВС України, в т.ч. Державної служби охорони, внаслідок цього виникає передбачене законом право прокурора на звернення в суд з позовом для їх захисту.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши обґрунтування позовних вимог прокурора щодо порушення інтересів держави, суд вважає, що прокурор звернувся з даним позовом до суду в межах своїх повноважень визначених ст. 121 Конституції України та ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та відповідно до правил встановлених ГПК України.

Як вбачається із позовної заяви, проведеною прокуратурою м. Тернополя перевіркою встановлено, що між Відділом Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, в особі начальника Матвійціва Віктора Володимировича, який діє на підставі Положення "Про державну службу охорони" (надалі "Охорона", позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.» в особі директора Бударного В.В. укладено Договір № 021354 від 01.10.2009 року на охорону об'єкта Тернопільським відділом Державної служби охорони ВДСО при УМВС України в Тернопільській області (далі по тексту -Договір), згідно якого "Охорона" надає «Замовнику»послуги з організації та контролю за несенням служби відомчої охорони «Замовника». Послуги надаються працівником СПМО «Титан»ВДСО УМВС України в Тернопільській області, який закріплюється за даним об'єктом, а саме приміщенням ТзОВ «Р.Е.Й.В.»по вул. Текстильна, 30 в м. Тернополі.

У відповідності до пункту 2.1 Договору ціна послуг охорони за цим Договором є договірною і визначається Сторонами в Розрахунку та Протоколі узгодження договірної ціни.

Крім того, пунктом 2.2. даного Договору передбачено, що вартість охоронних послуг по Договору на кожний окремий місяць розраховується Сторонами на підставі Дислокації та Розрахунку (додатки № №1,2 до Договору), відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості.

Пунктом 2.5 Договору зазначено, що оплата за послуги «Охорони»здійснюється "Замовником" на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок «Охорони»у розмірі, визначеному згідно пункту 3.2 Договору, не пізніше 15 числа кожного місяця за цей місяць.

Розглянувши та оцінивши умови укладеного між сторонами Договору суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Із змісту ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Сторонами погоджено, що Договір укладається на один рік і починає свою дію з 01.10.2009р. Якщо за два місяці до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії Договору, дія Договору вважається продовженою за згодою обох Сторін на кожний наступний рік (п. 5.1 Договору).

При цьому як вбачається із заяви ТзОВ "Р.Е.Й.В." від 28.04.2012р. №138 отриманої позивачем 04.05.2012р. вх. № 635 відповідач у зв'язку з відсутністю грошових коштів на оплату послуг охорони просив достроково розірвати договір починаючи з 03.05.2012р.

В свою чергу, позивач погодився із достроковим розірванням договору про що свідчить Наказ начальника ВДСО при УМВС України в Тернопільській області від 07.05.2012р. № 1050 із змісту п. 1 якого договір від 01.10.2009р. № 021354 на охорону ТзОВ "Р.Е.Й.В." працівниками СПМО "ТИТАН" ВДСО при УМВС України в Тернопільській області, слід вважати таким, що втратив свою дію з 03.05.2012р.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що Договір № 021354 від 01.10.2009 року діяв протягом періоду з 01.10.2009р. по 02.05.2012р. включно, і у зазначений період він був обов'язковий до виконання сторонами (ст. 630 ЦК України).

При цьому згідно ч. 4 статті 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як стверджує представник позивача та зазначене підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, свої обов'язки по Договору Відділ Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області виконав належним чином, претензій від товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.»з приводу якості охоронних послуг не надходило, незважаючи на це відповідач по справі товариство з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.»в порушення умов Договору (п.п.2.1, 2.2) допустило заборгованість за надані послуги охорони на загальну суму 10 926,00 грн., що підтверджується представленим суду доказами.

Зокрема, сума заявлених до стягнення коштів підтверджується, наданим зі сторони позивача розрахунком, проведеним у відповідності до Протоколу узгодження ціни за здійснення заходів охорони (Додаток №3 до Договору), за яким Сторонами досягнуто домовленість про ціну за здійснення заходів охорони, що становить 36 грн. 00 коп. за одну годину охорони кожним працівником СПМО "ТИТАН". Так, з наданого суду розрахунку вбачається, що за Договором №021354/1 за період з грудня 2011року по квітень 2012р. позивачем відповідачу нараховано 27129,00 грн. за надані послуги. При цьому відповідачем суму боргу погашено частково в сумі 16203,00 грн. у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 10926,00 грн.

Вказана сума відповідає тій, яка відображена у акті звірки взаємних розрахунків проведеної за період з 01.01.2012р. по 20.06.2012р. (сальдо на 21.06.2012р.). Вказаний акт підписаний представниками позивача та відповідача ТзОВ "Р.Е.Й.В." та завірений їхніми печатками без зауважень та застережень.

У зв'язку із неповною оплатою за надані послуги позивач - Відділ, Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області звертався до відповідача з претензією №17/1-2-665 від 04.05.2012 року про погашення 10926,00 грн. заборгованості в двотижневий термін. Проте, вжиті Відділом Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області заходи досудового врегулювання спору задовільного результату не принесли, Відповідач заборгованість за договором не сплатив.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним позивачем належними доказами існування у відповідача невиконаного зобов'язання із оплати послуг за Договором у розмірі 10926,00грн. При цьому з боку відповідача доказів, які б спростовували зазначене суду не подано а судом самостійно не здобуто.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 629 ЦК України, передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1,2 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) виконання боржником обов'язку, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, з огляду на те, що всупереч умов Договору № 021354 від 01.10.2009 року та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті наданих послуг відповідач виконав не належним чином, чим допустив заборгованість в сумі 10926,00грн., при цьому доказів оплати суми боргу суду не подав, відтак суд визнає позовні вимоги прокурора та позивача правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 1, 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати -1 609,50 грн. та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат -64380 грн.

Враховуючи зазначене, судовий збір у розмірі 1609,50грн. покладається на відповідача у справі на підлягає стягненню у дохід Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", вул. Текстильна, 40-а, м. Тернопіль (ідент. код 24635111) в користь Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, вул. Петрушевича, 5, м. Тернопіль (ідент. код 085597014) -10926 (десять тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 00 коп. заборгованості за послуги охорони.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", вул. Текстильна, 40-а, м. Тернопіль (ідент. код 24635111) у дохід Державного бюджету України (одержувач УДКСУ м. Тернопіль 22030001, р/р 31217206783002 у ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ одержувача 37977726, код ЄДРПОУ суду 03500022, код класифікації доходу 22030001) -1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено та підписано 27.08.2012р.

Суддя В.Л. Гевко