Постанова № 26184928, 28.09.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.09.2012 р. справа №5009/2270/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А.суддівРадіонової О.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Приватмедсервіс", м. Бердянськ, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 26.07.2012р. (повний текст підписано 31.07.2012р.) у справі №5009/2270/12 (суддя Мойсеєнко Т.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства „Бердянське підприємство теплових мереж", м. Бердянськ, Запорізька область до Приватного підприємства „Приватмедсервіс", м. Бердянськ, Запорізька область про стягнення заборгованості у розмірі 36680,05грн. та пені у розмірі 1522,68грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.07.2012р. у справі №5009/2270/12. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Бердянське підприємство теплових мереж", м. Бердянськ, Запорізька область до Приватного підприємства „Приватмедсервіс", м. Бердянськ, Запорізька область про стягнення заборгованості у розмірі 36680,05грн. та пені у розмірі 1522,68грн. задоволені частково та з Приватного підприємства „Приватмедсервіс", м. Бердянськ, Запорізька область стягнуто суму основного боргу в розмірі 36680,05грн. та пеню в розмірі 1514,27грн.

Приватним підприємством „Приватмедсервіс", м. Бердянськ, Запорізька область подана апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що наведене рішення не відповідає встановленим ним фактичним обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник заперечує факт прийняття зі свого боку рахунків-актів на оплату отриманої теплової енергії, виписаних позивачем, оскільки дані рахунки-акти були підписані неуповноваженою особою Карпенко Н.М., а не директором підприємства. У зв'язку з цим відповідач вважає, що дані рахунки-акти не є підставою для виникнення у нього зобов'язання з оплати за отриману теплову енергію. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем в порушення вимог чинного законодавства не визначено на момент укладання договору чіткого тарифу на теплову енергію, а встановлено приблизну кількість теплової енергії, яка відпускається споживачу, у зв`язку з чим вважає даний договір недійсним, про що відповідачем був поданий відповідний позов до господарського суду Запорізької області.

Позивач у судове засідання не з'явився, надіслав заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких проти скарги заперечує та просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Відповідач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, поважних причин нез'явлення суду не повідомив. Про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України -справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство „Бердянське підприємство теплових мереж", м. Бердянськ, Запорізька область звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства „Приватмедсервіс", м. Бердянськ, Запорізька область про стягнення заборгованості у розмірі 36680,05грн. та пені у розмірі 1522,68грн.

Позовні вимоги до Приватного підприємства „Приватмедсервіс", м. Бердянськ, Запорізька область обґрунтовані тим, що в порушення умов договору купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення №331 від 15.12.2008р. відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання по своєчасній оплаті отриманої теплової енергії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. в розмірі 36 680,05грн. На вказану заборгованість позивачем нарахована пеня за період з 21.11.2011р. по 12.06.2012р. за несвоєчасну сплату поточних рахунків на оплату отриманої за договором телової енергії.

Задовольняючи частково позовні вимоги до Приватного підприємства „Приватмедсервіс", м. Бердянськ, Запорізька область, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення №331 від 15.12.2008р.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 15.12.2008р. між Закритим акціонерним товариством „Бердянське підприємство теплових мереж" (Постачальник) та Приватним підприємством „Приватмедсервіс" (Споживач) укладено договір №331 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення.

У подальшому, Закрите акціонерне товариство „Бердянське підприємство теплових мереж", м. Бердянськ, Запорізька область перейменовано в Публічне акціонерне товариство „Бердянське підприємство теплових мереж", м. Бердянськ, Запорізька область відповідно зі статутом Публічного акціонерного товариства „Бердянське підприємство теплових мереж", м. Бердянськ, Запорізька область. Таким чином, належним позивачем у справі є саме Публічне акціонерне товариство „Бердянське підприємство теплових мереж", м.Бердянськ, Запорізька область.

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник (позивач) відпускає теплову енергію на потреби опалення об'єктів споживача, а споживач (відповідач) одержує теплову енергію та оплачує її вартість відповідно до умов даного договору.

Пункт 2.1. договору передбачає обов`язок постачальника забезпечити безперебійну відпустку теплової енергії споживачеві з дотриманням нормативних температур усередині приміщення, що відповідає діючим будівельним нормам і правилам ДБН 2.08. 01-89 "Житлові будинки" і нормам РТМ 204 України 244-94.

Відповідно до п.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно п.п.8.1.,8.2. договору встановлено, що він укладений строком з 01.12.2008 р. по 30.11.2009 р. і вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення цього договору або перегляд його умов. Розірвання цього договору не звільняє споживача від обов'язків повної оплати за спожиту теплову енергію.

Листами №22 від 19.08.2011р. та від 14.10.2011р. відповідач звернувся до позивача з пропозицією розірвати договір №331 від 15.12.2008р. у зв'язку з переходом на автономне опалення та у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства відповідно. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2012р. у справі №15/5009/7542/11, яка набрала законної сили (копія долучена до матеріалів справи) встановлено що, наведені листи в розумінні п.8.1 договору №331 від 15.12.2008р. не є заявою про припинення дії наведеного договору, оскільки змістом зазначених листів не передбачено припинення дії наведеного договору у зв'язку зі спливом строку, на який його було укладено.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів у підтвердження звернення будь-якої сторони договору до іншої сторони з заявою про припинення цього договору або перегляд його умов, колегія суддів вважає, що у спірний період сторони знаходились у договірних відносинах. Інших доказів закінчення строку дії договору сторонами не представлено.

Згідно з п.4.1.-4.2. договору кількість теплової енергії, відпущеної споживачеві, визначається розрахунковим способом. Розрахунки за теплову енергію проводяться по тарифах на підставі рішення виконкому Бердянської міської ради від 02.10.2008 р. № 486 "Про узгодження тарифу на послуги ЗАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" по теплопостачанню для бюджетних організацій, промислових споживачів і інших суб'єктів господарювання". З 04.11.2008р. вартість 1 Гкал спожитої теплової енергії становить 226-58 грн., плата за приєднане теплове навантаження (абонплата) становить 41-45 грн. за 1000 ккал/годину на місяць. Плата за приєднане теплове навантаження провадиться щомісяця протягом року. Плата за фактично спожиту теплову енергію провадиться в опалювальний період.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що кількість і вартість теплової енергії, зазначені в договорі, є орієнтовними (розрахунковими) і можуть змінюватися залежно від фактичної температури зовнішнього повітря й тривалості опалювального періоду.

Згідно з п.4.4. договору споживач має право вносити авансовий платіж:

- за приєднане теплове навантаження (абонплата) за місяць,

- за постачання теплової енергії згідно розрахунку по місяцям.

Відповідно до п.4.5.-4.6. договору рахунок-акт виконаних робіт виписується до 15 числа місяця, наступного за звітним. Оплата проводиться споживачем не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем.

Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору, за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. позивачем відпущено відповідачу теплову енергію на суму 46 719,36грн., що підтверджується помісячними рахунками-актами виконаних робіт №331:

за жовтень 2011р. - рахунок-акт виконаних робіт від 31.10.2011р. на суму 1770,07грн. (за опалення) та 1402,75грн. (абонплата);

за листопад 2011р. -рахунок-акт виконаних робіт від 30.11.2011р. на суму 5482,50грн. (за опалення) та 1402,75грн. (абонплата);

за грудень 2011р. - рахунок-акт виконаних робіт від 31.12.2011р. на суму 5371,87грн. (за опалення) та 1402,75грн. (абонплата);

за січень 2012р. - рахунок-акт виконаних робіт від 31.01.2012р. на суму 6974,09грн. (за опалення) та 1402,75грн. (абонплата);

за лютий 2012р. - рахунок-акт виконаних робіт від 29.02.2012р. на суму 8425,62грн. (за опалення) та 1402,75грн. (абонплата);

за березень 2012р. -рахунок-акт виконаних робіт від 31.03.2012р. на суму 7018,84грн. (за опалення) та 1449,56грн. (абонплата);

за квітень 2012р. - рахунок-акт виконаних робіт від 30.04.2012р. на суму 1763,50грн. (за опалення) та 1449,56грн. (абонплата).

Копії вказаних рахунків-актів залучені до матеріалів справи, а їх належність до предмету спору перевірена судом.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату за спожиту теплову енергію всього в розмірі 10 039,31грн., що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку відповідача, а саме: 28.11.2011р. -сплачено 1 599,67грн. за опалення за жовтень 2011 р.; 22.12.2011р. -сплачено 1 701,22грн. за опалення за листопад 2011 р.; 23.01.2012р. - сплачено 2 576,30грн. за опалення за грудень 2011 р.; 16.03.2012р. - сплачено 3 162,12грн. за опалення за січень 2012 р.; 01.06.2012р. - сплачено 1 000,00грн. за опалення за лютий 2012 р.

Таким чином, за твердженням позивача, заборгованість відповідача становить 36 680,05грн.

Судом першої інстанції встановлено, що рахунки-акти виконаних робіт на оплату отриманої теплової енергії за договором були підписані з боку відповідача його представником Карпенко Н.М.

Відповідні заперечення відповідача стосовно прийняття рахунків-актів виконаних робіт не уповноваженою особою, а саме Карпенко Н.М., господарський суд правомірно не взяв до уваги, оскільки в період дії договору №331 від 15.12.2008р. саме Карпенко Н.М. приймала та підписувала рахунки-акти виконаних робіт, які сплачувались відповідачем. При цьому, останній не оспорював та не заперечував повноважень Карпенко Н.М. на вчинення таких дій від його імені. Крім того, відповідач не надавав на адресу позивача жодних заперечень або претензій на виписані останнім рахунки-акти виконаних робіт, що вважається показником виконання гарантійного відпуску теплової енергії згідно з п.2.2.4. договору, яким передбачено, що показником виконання гарантійного відпуску теплової енергії є відсутність актів-претензій споживача до постачальника за поточний місяць, до 5-го числа наступного за звітним місяцем. Також, матеріали справи свідчать, що відповідач частково сплатив за теплову енергію, поставлену у спірному періоді.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо того, що відповідач своїми діями підтвердив згоду із обсягами та вартістю спожитої теплової енергії, вказаної в рахунках-актах виконаних робіт.

Крім того, відповідно до п.4.6 договору №331 від 15.12.2008р., оплата проводиться споживачем не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем.

Тобто, умови укладеного між сторонами договору не ставлять залежність строків оплати заборгованості від факту підписання рахунків -актів, оскільки п. 4.6, як зазначено вище, передбачено, що оплата проводиться споживачем не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем.

Одночасно, заперечення відповідача стосовно застосування позивачем необґрунтовано завищених тарифів спростовуються, виходячи з наступного:

Пунктом 4.1. договору передбачено, що кількість теплової енергії, відпущеної споживачеві, визначається розрахунковим способом.

Відповідно до п.8.3. договору сторони дійшли згоди, що зміна в установленому порядку тарифів на теплову енергію не зобов'язує сторони переглядати умови договору або укладати новий договір.

Для розрахунку застосовані тарифи, затверджені рішенням Бердянської міської ради від 29.09.2011 р. № 2 "Про внесення змін до деяких рішень міської ради по місцевих податках і зборах", які діють з 01.10.2011 р. -50,65 грн. за 1000 ккал/год. плата за приєднане теплове навантаження в місяць (абонентська плата) та 635,80 грн. за 1 Гкал плата за спожиту теплову енергію в опалювальний період. Також застосовані тарифи, затверджені рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради від 14.02.2012р. №95 "Про встановлення двоставкових тарифів на послуги з опалення ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" для бюджетних організацій та інших споживачів", які діють з 01.03.2012 р. - 52,34 грн. за 1000 ккал/год. плата за приєднане теплове навантаження в місяць (абонентська плата) та 717,16 грн. за 1 Гкал плата за спожиту теплову енергію в опалювальний період. Вищезазначені тарифи, встановлювалися на підставі постанов Національної комісії з регулювання ринку комунальних послуг України (далі -НКРЕ) №148 від 30.09.2011р. та №42 від 03.02.2012р.

Відповідно до умов п.2.1.3. договору постачальник зобов'язаний інформувати споживача про зміну тарифу на теплову енергію в установленому законодавством порядку.

На підтвердження виконання зазначеного пункту договору позивач надав суду копії листів від 12.10.2011р. № 4682 та від 24.02.2012р. № 6782, в яких повідомляє відповідача про зміну тарифів на теплову енергію, отримання яких відповідачем не заперечується.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надані докази опублікування рішень Виконавчого комітету Бердянської міської ради від 29.09.2011р. №2 та від 14.02.2012р. №95.

Таким чином, позивач обґрунтовано застосовував на підставі рішень компетентного органу тарифи на теплову енергію, проінформувавши про їх зміну відповідача, як передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

До того ж, оцінка правомірності застосування тарифів на теплову енергію була надана в рішенні господарського суду Запорізької області від 18.08.2011р. по справі №18/5009/4093/11 між тими ж самими сторонами про той же самий предмет спору, але за іншій період дії договору №331 від 15.12.2008р. Зазначене рішення залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2011р. та відповідно до вимог чинного законодавства набрало законної сили.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять будь-яких претензій з приводу неякості наданих послуг, тому судова колегія вважає, що належними доказами у справі підтверджено факт надання позивачем послуг відповідачу у спірний період.

Предмет позовних вимог - стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 36 680,05грн.

Підставою для заявлення позовних вимог є невиконання відповідачем умов договору №331 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води від 15.12.2008року в частині оплати отриманих послуг.

Згідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, оскільки за договором №331 від 15.12.2008р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо здійснення повної та своєчасної оплати отриманих послуг, які надані позивачем, на момент звернення до суду строк оплати отриманих послуг настав, але матеріалами справи не підтверджується факт виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в сумі 36 680,05грн.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє вимоги про стягнення пені в розмірі 1522,68 грн.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, за несвоєчасну сплату відповідачем поточних рахунків на оплату отриманої за договором теплової енергії позивачем нарахована пеня за період з 21.11.2011р. по 12.06.2012р. в розмірі 1522,68грн. на підставі п.5.3.4. договору.

Відповідно до п.5.3.4. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату отриманих послуг споживач сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більш ніж 100% суми заборгованості.

Частинами 2, 3 статті 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з положень ст.549 ЦК України, місцевий суд дійшов вірного висновку, що фактично сторонами в п.5.3.4 договору, за своєю правовою природою, передбачено стягнення саме пені.

Перевіривши розрахунок позивача, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення пені за період з 21.11.2011р. по 12.06.2012р. в розмірі 1514,27 грн.

Рішення господарського суду Запорізької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Зокрема, посилання скаржника на те, що під час розгляду даної справи в провадженні господарського суду знаходилась справа про визнання договору №331 від 15.12.2008р. недійсним, на підставі чого скаржник вважає, що суд повинен був зупинити провадження у справі на підставі ст.79 ГПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки по -перше відповідачем не заявлено відповідне клопотання та взагалі суду першої інстанції не представлено доказів у підтвердження прийняття господарським судом до розгляду позову з вищезазначених підстав; по - друге -відповідно до рішень, які були внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень 26.07.2012р. господарським судом Запорізької області винесено рішення по справі №5009/2724/12 за позовом Приватного підприємства "Приватмедсервіс", м.Бердянськ Запорізька область до Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж", м.Бердянськ Запорізька область про визнання недійсним договору купівлі-продажу енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення №331 від 15.12.2008р., яким в задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2012р. вказане рішення залишено без змін. В касаційному порядку рішення оскаржене не було.

Інші заперечення скаржника спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 26.07.2012р. у справі №5009/2270/12, з урахуванням мотивів, наведених апеляційним судом, ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами -без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Приватмедсервіс", м. Бердянськ, Запорізька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.07.2012р. у справі №5009/2270/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 25.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 27.09.2012р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко

Надруковано: 5 прим.

1 -позивачу;

1 -відповідачу;

1- до справи;

1 -гос. суду Запорізької області;

1 -ДАГС.