Постанова № 26184920, 27.09.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.09.2012 р. справа №5009/2810/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Діброви Г.І., Шевкової Т.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Аквілон»м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2012р. по справі №5009/2810/12 (суддя -Гончаренко С.А.)

за позовом Приватного підприємства «Соколенко-Екскавація»м.Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Аквілон»м. Запоріжжя

про стягнення 17 800, 80 грн.

За участю представників сторін:

від позивача -Сердюченко В.В. -за довіреністю №б/н від 18.04.2012 р.

від відповідача -не з»явився

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Соколенко-Екскавація»звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Аквілон»17 800, 80 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.08.2012р. по справі №5009/2810/12 позовні вимоги Приватного підприємства «Соколенко-Екскавація»задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 16.08.2012р. у справі №5009/2810/12 відповідач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповністю з»ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

Зокрема, відповідач зазначає, що ст. 22 ГПК України передбачає право відповідача визнати позов повністю або частково. Місцевий господарський суд позбавив відповідача такого права, постановивши рішення в першому судовому засіданні, а ухвалу про призначення справи до розгляду відповідач не отримав.

Також, скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не в повному обсязі були досліджені обставини справи, оскільки п.12.3 Договору субпідряду б/н від 02.04.2012 р. передбачено, що сплата за виконані та прийняті роботи проводиться відповідачем тільки за умови своєчасного надходження грошових коштів Підряднику від Генпідрядника. З моменту підписання відповідачем Акту №86 за травень 2012 року до теперішнього часу, як і на момент постановлення судом оскаржуваного рішення Генпідрядник не провів розрахунки за виконані роботи з відповідачем. Направлена позивачем відповідачу претензія щодо сплати заборгованості не була визнана відповідачем, оскільки у відповідача не виникло підстав для розрахунків з позивачем.

Водночас із апеляційною скаргою заявник подав клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, посилаючись на несвоєчасне отримання рішенням господарського суду Запорізької області від 16.08.2012р. у справі №5009/2810/12.

Ухвалою від 14.09.2012р. строк для подачі апеляційної скарги в порядку ст.ст. 53, 93 Господарського процесуального кодексу України відновлено.

Представник позивача у судовому засіданні 26.09.12 р. заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просив суд рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.12р. по справі №5009/2810/12 залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання 26.09.12 р. не з'явився, причин нез'явлення не повідомив, про день слухання справи обидві сторони повідомлені належним чином.

Неявка без поважних причин у судове засідання представника відповідача не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст. ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Аквілон»(далі-підрядник) та Приватним підприємством «Соколенко-Екскавація»(далі-субпідрядник) укладено договір субпідряду (далі-договір).

Пунктами 1.1, 1.2 договору передбачено, що субпідрядник зобов'язується на умовах Договору та згідно вимог діючого законодавства, у відповідності до завдань та вимог підрядника, на власний ризик, власними силами, засобами, технікою та обладнанням виконати та здати підряднику у встановлений договором строк роботи, передбачені п. 1.2 договору з матеріалів підрядника, а підрядник зобов'язується прийняти та сплатити такі роботи згідно умов даного договору. У відповідності до вимог цього Договору субпідрядник зобов'язується виконати наступні види робіт на об'єкті: Реконструкція нежитлової будівлі під багатофункціональний суспільний центр по вул. Перемоги, 24-В в м. Запоріжжя, а саме: земляні роботи.

Згідно п. 2.1 договору, роботи повинні бути виконані субпідрядником у строк до 31.05.2012р.

Відповідно до п. 3.1 договору, договірна ціна орієнтовано складає 17 800,80 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 2 966,80 грн. Вид договірної ціни - тверда. Остаточна сума за договором визначається за фактом виконання робіт, оформлених актами здачі-приймання КБ-2В та довідкою КБ-3.

Пунктами 12.1, 12.3 договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися щомісяця на підставі актів приймання-передачі по факту виконаних робіт. Оплата належним чином виконаних субпідрядником та прийнятих підрядником робіт здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, за умови своєчасного надходження грошових коштів підряднику від генпідрядника.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було своєчасно та належним чином виконано роботи, які визначені умовами договору субпідряду від 02.04.2012 р., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 86 за травень 2012р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2012р., які підписані відповідачем без жодних заперечень.

Оскільки позивачем було виконано в повному обсязі передбачені договором субпідряду роботи, тому останній виставив відповідачу рахунок № 14 від 16.05.2012р. на суму 17 800,80 грн.

Доказів оплати вищезазначеного рахунку в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, в тому числі, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1. ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

На підставі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона /підрядник/ зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони /замовника/, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, відповідач у повному обсязі не виконав взяті на себе зобов'язання за договором субпідряду від 02.04.2012 р. в частині розрахунків за виконану позивачем роботу, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка на час вирішення спору складає 17 800,80 грн.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 17 800,80 грн. заборгованості заявлені позивачем правомірно та обґрунтовано.

Стосовно посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що ухвала про призначення справи до розгляду відповідачем отримана не була спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи наявне поштове повідомлення про отримання вищезазначеної ухвали уповноваженою особою 31.07.2012 р. (а.с.27).

Також, посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не в повному обсязі були досліджені обставини справи, оскільки п.12.3 Договору субпідряду б/н від 02.04.2012 р. передбачено, що сплата за виконані та прийняті роботи проводиться відповідачем тільки за умови своєчасного надходження грошових коштів Підряднику від Генпідрядника колегією суддів апеляційної інстанції не приймається до уваги, оскільки умовами договору не передбачено, що розрахунки за ним здійснюються лише за умови своєчасного надходження грошових коштів Підряднику від Генпідрядника.

До того ж, умовами договору не передбачено право відповідача не оплачувати виконані позивачем роботи при допущені Генпідрядником несвоєчасності розрахунків з відповідачем.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 17 800,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, які покладені в основу рішення.

Крім того, судом, судом не допущено порушень норм процесуального права, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Аквілон»на рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2012р. по справі №5009/2810/12 - залишити без задоволення.

2) Рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2012р. по справі №5009/2810/12 - залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І.Бойченко

Судді Г.І.Діброва

Т.А.Шевкова