Ухвала суду № 26184769, 27.09.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.09.12 Справа №5021/1129/12.

За позовом: Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Сумського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз», м. Суми

до відповідача: Косівщинської сільської ради, с. Косівщина Сумського району Сумської області

про зобов'язання вчинити певні дії

СУДДЯ КОТЕЛЬНИЦЬКА В.Л.

Представники сторін:

від позивача - Дудченко В.В. (довіреність серії ВРП № 361855 від 28.12.2011р.), Чорна О.І. (довіреність серії ВРП № 361867 від 28.12.2011р.)

від відповідача - сільський голова Проскочило А.Г.

За участю секретаря судового засідання - Мелащенко І.М.

В судовому засіданні, розпочатому 14.08.2012р., відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви до 06.09.2012р. до 10 год. 40 хв. та до 27.09.2012р. до 11 год. 00 хв.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідача - Косівщинську сільську раду, демонтувати огорожу цвинтаря, яка знаходиться в охоронній зоні газорозподільчої станції с. Косівщина, на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відповідача і знаходиться в с.Косівщина Сумського району Сумської області, а також стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору.

Відповідачем до суду подавалось клопотання № 368 від 13.08.2012р. про припинення провадження у даній справі, оскільки даний спір, на його думку, повинен бути вирішений в порядку адміністративного судочинства.

Позивачем були подані заперечення № 1310/юр від 31.08.2012р. на клопотання відповідача, в яких сторона зазначає, що дані правовідносини мають господарський характер, в зв'язку з чим спір повинен бути вирішений в господарському суді.

В судове засідання 27.09.2012р. від позивача надійшли додаткові пояснення № 1455/юр від 27.09.2012р. в обґрунтування його позиції з предмету спору.

Відповідачем були подані для долучення до матеріалів справи додаткові документи на обґрунтування його позиції по справі.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд залучає подані сторонами документи до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, встановив:

Позивач в поданому до господарського суду позові просить зобов'язати відповідача - Косівщинську сільську раду, демонтувати огорожу цвинтаря, яка знаходиться в охоронній зоні газорозподільчої станції с. Косівщина, на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відповідача і знаходиться в с. Косівщина Сумського району Сумської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів».

Відповідач в обґрунтування поданого клопотання про припинення провадження у справі посилається на той факт, що відновлення огорожі кладовища було здійснено на підставі п.2 рішення виконавчого комітету Косівщинської сільської ради №20 від 15.03.2011р. «Про впорядкування та належний санітарний стан населених пунктів сільської ради», відповідно до якого були затверджені заходи щодо наведення санітарного порядку в населених пунктах сільської ради, в зв'язку з чим даний спір не можна вважати господарським.

Згідно ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» передбачено до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;

б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором;

в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до розділу 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справи у спорах, що виникають із земельних правовідносин» питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

З цією метою господарським судам слід аналізувати предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог.

Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

У вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати таке.

Виходячи з положень статей 13,14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави ЗО Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148, Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48,133,148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

У порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, заснованих на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III -V ЗК України:

- щодо набуття, здійснення та припинення прав юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, територіальних громад та держави на земельні ділянки (крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності");

- пов'язані із захистом права на земельні ділянки (в тому числі відновлення порушеного права третьої особи, яка на підставі рішень державних органів або органів місцевого самоврядування претендує на спірну земельну ділянку);

- про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства;

- про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок;

- про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою;

- пов'язані з набуттям, зміною та припиненням права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфїцій), для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

- про встановлення, зміну та припинення земельного сервітуту;

- що виникають з укладення, зміни, розірвання, виконання договору оренди земельних ділянок, інших договорів користування земельними ділянками, в тому числі спори про стягнення заборгованості з орендної плати за договорами на користування земельною ділянкою;

- про стягнення шкоди, у тому числі упущеної вигоди, завданої порушеннями прав власників, у тому числі держави та територіальних громад, і користувачам земельних ділянок;

- інші спори, пов'язані з правами і охоронюваними законом інтересами суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.

Господарським судам не підвідомчі справи у спорах, що виникають з публічно-правових відносин, у яких держава та територіальні громади через свої органи беруть участь з метою реалізації владних повноважень, а також справи, пов'язані з оскарженням правових актів, спрямованих на здійснення повноважень управління у земельних відносинах.

Владні повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування реалізуються у відносинах, пов'язаних з управлінням у галузі використання, охорони земель і врегульованих розділом VII ЗК України, зокрема, із встановленням та зміною меж адміністративно-територіальних утворень, плануванням використання земель, землеустроєм, веденням державного земельного кадастру, моніторингом земель, а також у відносинах охорони земель та контролю за їх використанням, врегульованих розділом VI ЗК України. Рішення або інший індивідуальний акт державного органу чи органу місцевого самоврядування, пов'язаний із здійсненням повноважень управління у відповідних галузях, є правовим актом, спрямованим на реалізацію владних повноважень. Відповідні акти мають обов'язковий характер з ознаками, притаманними публічно-правовим відносинам.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що спір, пов'язаний з оскарженням дій відповідача щодо здійснення заходів по впорядкуванню та наведенню санітарного порядку в населених пунктах та зобов'язання останнього усунути наслідки відповідних заходів, не є господарським спором та не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та про припинення провадження у справі, оскільки зазначений спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства (п.1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 12, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 5021/1129/12 - припинити.

СУДДЯ КОТЕЛЬНИЦЬКА В.Л.