Рішення № 26184603, 12.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/11222-2012 12.09.12

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київгаз"доКомунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києвапростягнення 231 748,35 грн.Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Костогриз О.В.від відповідача:Мацарська Л.О.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Київгаз" (надалі -"Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва (надалі -"Підприємство") про стягнення 231 748,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки природного газу №222151 від 30.12.2011 р. позивач здійснив поставку газу, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по його оплаті не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 189 745,22 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 25 730,90 грн., 3% річних у розмірі 2 114,87 грн. та штрафу у розмірі 14 157,36 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.09.2012 р.

Представники сторін в судове засідання з'явилися, на виконання вимог ухвали суду надали документи та пояснення стосовно суті спору.

В судовому засіданні 03.09.2012 р. оголошувалась перерва до 12.09.2012 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

В судове засідання представник відповідача з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.20111 р. між Товариством (постачальник) та Підприємством (споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання №222151 (надалі -"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.6 Договору визначено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Відповідно до п. 4.6 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем в такому порядку: авансовий платіж споживач здійснює до 25 числа місяця, що передає місяцю поставки газу у розмірі 100% вартості послуг з постачання, передбачених договором на місяць поставки газу; остаточний розрахунок здійснюється протягом п'яти календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених постачальнику послуг за звітний місяць.

У період з січня по квітень 2012 року позивачем було поставлено відповідачеві природний газ на загальну суму 295 996,25 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі послуг з газопостачання.

Відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 106 251,03 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору природного газу, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 189 745,22 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (акти прийому-передачі послуг з газопостачання за період з січня по квітень 2012 року) підтверджується поставка відповідачу природного газу на загальну суму

295 996,25 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.6 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений природний газ протягом п'яти календарних днів наступного місяця.

Відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 106 251,03 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Отже, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 189 745,22 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача у розмірі 189 745,22 грн. на підставі Договору за поставлений природний газ. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 189 745,22 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі

25 730,90 грн., 3% річних у розмірі 2 114,87 грн. та штрафу у розмірі 14 157,36 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 07.03.2012 р. по 06.08.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Згідно з п. 6.2.2 Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Згідно із ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, правомірною є вимога про стягнення пені, нарахованої за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня (з 07.03.2012 р. по 06.08.2012 р.), що за перерахунком суду складає 10 568,48 грн. В іншій частині (15 162,42 грн.) пеня нарахована безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, умовами п. 6.2.2 Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки -пені та штрафу.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного суду України від 09.04.2012 р. у справі №20/246-08 та від 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків сплати орендних платежів, прострочення виконання грошового зобов'язання більше складає більше 30 днів, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 14 157,36 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі

2 114,87 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованості у розмірі

189 745,22 грн., пені у розмірі 10 568,48 грн., штрафу у розмірі 14 157,36 грн. та 3% річних у розмірі 2 114,87 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог (пеня у розмірі 15 162,42 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду до грудня 2012 року, суд відзначає наступне.

Клопотання про відстрочення обґрунтоване тим, що виділення коштів з бюджету для Підприємства відбудеться лише в грудні 2012 року, відтак відповідач зможе розрахуватися з Товариством лише наприкінці року.

У відповідності до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Тобто, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського просувального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судове засідання представник відповідача не надав будь-яких доказів існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду.

Доказів того, що в разі відстрочення виконання рішення до грудня 2012 року заборгованість буде погашена суду не надано, а тому клопотання Підприємства про відстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Київгаз" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва (03061, м. Київ, вул. Новопольова, 95; ідентифікаційний код 31806913) на користь Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б; ідентифікаційний код 03346331) заборгованість у розмірі 189 745 (сто вісімдесят дев'ять тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 22 коп., штраф у розмірі 14 157 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 36 коп., пеню у розмірі 10 568 (десять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 2 114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 87 коп. та судовий збір у розмірі 2 165 (дві тисячі сто шістдесят п'ять) грн. 86 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення -14.09.2012 р.

Суддя Р.В. Бойко