Рішення № 26184364, 05.06.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.06.12 р. Справа № 5006/8/33/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Бокової Ю.В.

При секретарі судового засідання Д?яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріа?ли справи за позовом: Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м. Донецьк

за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1, м. Київ

за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м. Київ

про відшкодування шкоди в сумі 8329,11 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство " ПРОСТО-страхування ", м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м. Донецьк про відшкодування шкоди в сумі 8329,11 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.04.2012 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1, м. Київ., третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, м. Київ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір добровільного страхування транспортних засобів № 167225 від 29.10.2008 р., постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 15.04.2009 р. по адміністративним справам № 3-1901/09 та

№ 3-1902/09, довідки ДАІ, платіжне доручення від 10.06.2009 р. № 8963, страховий акт від 14.05.2009 р, розрахунок суми страхового відшкодування, звіт про оцінку вартості матеріального збитку нанесеного власнику пошкодженого транспортного засобу № 5704/3745, рахунок фактуру № 210720_РФ_00100227, службову довіреність та подорожній лист, заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, регресну вимогу від 24.01.2012 р. № вих. 04-599.

Представник позивача у жодне судове засідання не з'явився. 18.04.2011 р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла заява від позивача, в якій останній підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить долучити до матеріалів справи витребувані судом документи. Також просить розгляд справи проводити без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення на позовну заяву, в яких позовні вимоги визнає частково, а саме в частині сплати штрафу у сумі 8329,11 грн., проте не визнає позовних вимог щодо відшкодування сплаченого судового збору.

Представники третіх осіб до жодного з судових засідань не з'явились, письмових пояснень щодо обставин справи не надали, про неявку суд не повідомили, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

18.03.2009 р. о 07 год. 00 хв. в м. Києві по вул. Тичини, 2 у зв'язку з порушенням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Сузукі», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, автомобіля марки «ВАЗ-210704», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 Дані факти засвідчені в довідці відділення ДАІ № 223.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 квітня 2009 року по справі № 3-1901/09 відносно ОСОБА_1 на підставі ст. 124, ч. 1 ст. 130 КпАП України застосовано адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 340,00 грн. У постанові суду зазначено, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 квітня 2009 року по справі № 3 - 1902/02 відносно ОСОБА_2 на підставі ст. 124, ч. 1 ст. 130 КпАП України застосовано адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 340 грн. У зазначеній постанові суду зазначено, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Таким чином, винними у скоєнні ДТП особами, згідно матеріалів справи, в тому числі постанов Дніпровського районного суду м. Києва від 15 квітня 2009 року по справі є ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Житлосоцбуд», з яким ОСОБА_1 знаходиться в трудових правовідносинах, було укладено Договір добровільного страхування транспортних засобів № 167225 від 29.10.2008 р. (далі по тексту - Договір).

Пунктом 1.12 Договору передбачено, що він діє з 30.10.2008 р. до 29.10.2009 р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль «Сузукі», державний номер НОМЕР_1 був застрахованим.

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача).

Об'єктом страхування є, в тому числі, автомобіль «Сузукі», державний номер

НОМЕР_1 (п. 1.4. Договору).

Розмір франшизи за кожним видом страхового ризику визначено в пункті

1.7. Договору.

Відповідно до звіту товарознавчого дослідження транспортного засобу від 07.04.2009 р. № 5704/3745 вартість відновлюваного ремонту автомобілю марки «Сузукі», державний номер НОМЕР_1 становить 18 296,82 грн..

Відповідно до страхового акту від 14.05.2019 р. № 000774162, зазначена подія була визнана страховою та сума страхового відшкодування (сума виплати) склала 17 678,00 грн.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі Договору та на підставі заяви про виплату страхового відшкодування страховик по Договору - позивач по справі зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 17 678,00 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи міститься платіжне доручення від 10.06.2009 р. № 8363 на суму 17 678,22 грн.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 1 ст. 1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Відповідно до матеріалів справи, 18.03.2009 р. о 07 години 00 хвилин на проспекті Тичини, 2 в м. Києві ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «ВАЗ - 210704», державний номер НОМЕР_2, змінюючи напрямок руху, не врахував дорожню обстановку, не переконався, що це буде небезпечно та не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, здійснив зіткнення з автомобілем марки «Сузукі», державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Вина ОСОБА_2 підтверджена матеріалами адміністративної справи № 3-1901/09.

Таким чином, шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що ДТП сталося саме з вини ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Посилаючись на той факт, що автомобіль марки «ВАЗ - 210704», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою № 04-599 від 24.01.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ВС № 5244806, який станом на 18.03.2009 р. був діючим Відповідно до полісу особа, відповідальність якої застрахована - ОСОБА_2 Ліміт відповідальності за цим договором за шкоду заподіяну майну складає 25 000,00 грн., а франшиза - 510,00 грн.

Отже, на момент скоєння ДТП відносно автомобілю марки «ВАЗ - 210704», державний номер НОМЕР_2, існував діючий поліс.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, що діяла у спірний період) - далі Закон, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову до страховика (відповідача по справі), який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

На підставі наведеного, позивач звернувся із позовними вимогами про стягнення 8329,11 грн. матеріальної шкоди, враховуючи ступінь вини кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідач відповідно до пояснень на позовну заяву від 18.04.2012 р. № 3744-22/1 суму затрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 8329,11 грн. визнав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 8329,11 грн. є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та визнані самим відповідачем та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі та не спростовані відповідачем.

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Крім того, враховуючи, що регресна вимога від 24.01.2012 р. №04599 була направлена на адресу ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» з відповідними додатками, суд сприймає критично клопотання відповідача щодо відмови позивачу у стягнення судових витрат з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА».

Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі ст. ст. 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України „Про страхування", Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування",

м. Київ до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м. Донецьк про відшкодування шкоди в сумі 8329,11 грн., задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» м. Донецьк (83052, м. Донецьк, пр. Ілліча, б. 100, код ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування",

м. Київ (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, п/р 26503441 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, ЄДРПОУ 24745673) суму страхового відшкодування сплаченого страховиком за завдану матеріальну шкоду в результаті дорожньо-транспортної події у розмірі 8329,11 грн., судовий збір в сумі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 05.06.2012 р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2012 р.

Суддя Бокова Ю.В.