Рішення № 26184248, 05.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.09.12 р. Справа № 5006/20/104/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноніколь-Центр" до Малого приватного підприємства "Комерційна фірма "Селва" про стягнення заборгованості у розмірі 48518,37грн.

представники сторін:

від позивача:Сафонов А.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноніколь-Центр" до Малого приватного підприємства "Комерційна фірма "Селва" про стягнення заборгованості у розмірі 73549,91грн., у тому числі основного боргу у розмірі 32047,89грн., штрафу у розмірі 41502,02грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №17 поставки будівельних матеріалів з ??відстрочкою платежу від 12.07.2011 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 32047,89грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору №17 поставки будівельних матеріалів з ??відстрочкою платежу від 12.07.2011; видаткової накладної №ДН00004583 від 24.10.2011; довіреність №155 від 24.10.2011 на отримання товарно-матеріальних цінностей.

31.08.2012 представник позивача до прийняття рішення по справі через канцелярію суду подав уточнення позовних вимог від 29.08.2012 в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в які просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар за договором №17 у розмірі 48518,37грн., у тому числі основний борг у розмірі 45048,90грн., пеню у розмірі 3469,47грн.

Дану заяву від 29.08.2012 суд розцінює як заяву про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом. Спір вирішується в межах вимог заявлених у такій заяві. Новою ціною позову вважати: основний борг в розмірі 45048,90грн., пеню в розмірі 3469,47грн.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

12.07.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноніколь-Центр", як постачальником (позивач) та Малим приватним підприємством "Комерційна фірма "Селва", як покупцем (відповідач) укладено договір №17 поставки будівельних матеріалів з ??відстрочкою платежу від 12.07.2011 (далі - договір), строком дії, згідно п. 3.1 договору, до 31.12.2011, а в частині зобов'язань по оплаті товарів - до повного виконання.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався передати у власність покупця будівельні матеріали (далі - товар) у строки, кількості, асортименті та за ціною, зазначеними в накладних (додатках до даного договору, що є його невід'ємними частинами), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити даний товар на умовах договору.

Пунктом 2.11 договору визначено, що датой поставки є дата приймання товару покупцем, яка зазначена в накладній.

Згідно п. 2.12 договору поставка товару здійснюється шляхом вивезення покупцем товару зі складу постачальника самостійно.

Ціни, вказані в накладних на кожну окрему партію товару, є узгодженими між сторонами і не можуть бути змінені в односторонньому порядку (п. 1.19 договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на суму 45048,90грн., що підтверджується видатковою накладною №ДН00004583 від 24.10.2011 та довіреністю №155 від 24.10.2011 на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких надані позивачем та містяться в матеріалах справи.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаної видаткової накладної здійснювалась на виконання договору №17.

Пунктом 1.10 договору визначено, що покупець зобов'язався своєчасно приймати товари та оплачувати їх за цінами, вказаними в накладній, у порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 1.17 договору покупець оплачує кожну поставлену партію товару не пізніше 14 банківських днів з дати поставки, якщо інше не буде погоджено між сторонами у додаткових угодах до цього договору.

Як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару не оплатив, заборгованість становить 45048,90грн.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до видаткової накладної №ДН00004583 від 24.10.2011 у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар у розмірі 45048,90грн.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідач не сплатив, станом на теперішній час заборгованість становить 45048,90грн.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 45048,90грн., а матеріали справи таких не містять.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 45048,90грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 1.21 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 08.11.2011 по 08.05.2012 у розмірі 3469,47грн.

Відповідно до п. 1.21 договору при порушенні покупцем строків оплати товару, останній повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу від дати постачання товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який сплачується пеня.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не вірно визначена дата з якої починається нарахування пені. За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькуляторі" розмір пені становить 3412,08 грн. за період з 11.11.2011 по 08.05.2012, який і підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Комерційна фірма "Селва" (вул. 24 квартал, буд. 1 кв. 9, м. Маріуполь, Донецька область, 87513, ЄДРПОУ 22038569 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноніколь-Центр" (вул. Професора Підвисоцького/Драгомирова, буд. 10/10 кімната 60-61, м.Київ, 01103, ЄДРПОУ 32046030) основний борг у розмірі 45048 (сорок п'ять тисяч сорок вісім) грн. 90 коп., пеню у розмірі 3412 (три тисячі чотириста дванадцять) грн. 08 коп., судовий збір у розмірі 1607 (одна тисяча шістсот сім) грн. 60 коп.

3. Видати наказ.

4. Повернути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноніколь-Центр" (вул. Професора Підвисоцького/ Драгомирова, буд. 10/10 кімната 60-61, м.Київ, 01103, ЄДРПОУ 32046030) надмірно сплачений платіжним дорученням №11056 від 27.07.2012 (оригінал платіжного доручення знаходиться у справі №5006/20/104/2012) судовий збір у розмір 43 (сорок три) грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 10.09.2012