Рішення № 26183997, 26.09.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 вересня 2012 р. Справа №2/49/2012/5003

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" 21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24

до: Іллінецького державного аграрного коледжу 22700, Вінницька обл., Іллінецький район, м. Іллінці, вул. Червона площа, 2

про стягнення заборгованості 105 012,00 грн. згідно договору №I Б-12-442 від 30.01.2012р.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : Дідичук А.В. - за довіреністю;

відповідача : Слободяник О.А. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" до Іллінецького державного аграрного коледжу про стягнення 105 012,00 грн. заборгованості за надані послуги з постачання природного газу, з яких: 102 682,65 грн. основного боргу, 388,22 грн.- 3 % річних та 1 941,12 грн. пені за несвоєчасне виконання договірних зобов''язань.

Ухвалою суду від 31.08.12 р. порушено провадження у справі № 2/49/2011/5003 та призначено судове засідання на 26.06.11 р.

В судовому засіданні судом встановлено, що відповідачем після порушення провадження по справі було погашено суму основного боргу перед позивачем в розмірі 102 682,70, про що свідчить платіжне доручення № 285 від 13.09.12 р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав частково, просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 388,22 грн., пеню в розмірі 1 941,12 грн. та сплачений позивачем судовий збір.

Представник відповідача з наданих усних пояснень та направленого до суду письмового відзиву від 26.09.12 р. (вх.№ 08-46/10628/12) повідомляє про відсутність основного боргу перед позивачем та одночасно нарахування 3 % та пені не визнає.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.01.2012 р. між сторонами було укладено договір № I Б-12-442 на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Згідно пункту 1.1. укладеного Договору Постачальник (Позивач) постачає природний газ Споживачу (Відповідач) в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Свої зобов''язання Позивач виконав в повному обсязі, що стверджується відповідними двосторонніми актами подачі- приймання та реалізації природного газу, які знаходяться в матеріалах справи.

Постачання мало здійснюватись відповідно до календарного графіку, з розрахунку , що в січні 2012 року буде поставлено 60 тис. м3 природного газу, в лютому - 60 тис.м3, в березні - 40 тис. м.3, в квітні 20 тис. м3, в жовтні - 20 тис.м3, в листопаді- 60 тис. м3 та в грудні 60 тис. м3.

На протязі січня- квітня 2012 року в загальному відповідачу було поставлено 65,688 тис.м.куб.

Згідно умов Договору, а саме п.4.1. розділу 4 Договору розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Відповідно до пункту 4.2. Договору від 01.01.12 р. ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 4 707,936 грн.

Загалом, вартість поставки газу, що була здійснена позивачем відповідачу на протязі січня- квітня 2012 року, в об''ємі 65,688 тис.м.куб. становить 309 254,900 грн.

Пунктом 4.6. Договору сторони передбачили, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем 100% авансовим платежем, який має бути здійснений Споживачем не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку місця поставки.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим.

В порушення умов Договору, відповідач свої зобов"'язання по оплаті послуг своєчасно не виконує, сплативши за 2012 рік 206 572,25 грн., в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 102 682,65 грн. (309 254,90 грн. - 206 572,25 грн. = 102 682,65 грн.), який в добровільному порядку не сплачує.

У зв'язку з непроведенням відповідачем добровільної сплати виниклої заборгованості, позивач був змушений звернутись з даним позовом до суду.

Як встановлено судом та було наголошено вище, після подання позову до суду відповідачем була проведена повна оплата виниклого основного боргу за поставлений природний газ, перерахувавши при цьому позивачу 102 682,70 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 285 від 13.09.12 р.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 102 682,65 грн. по п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Правовідносини між сторонами виникли з договору транспортування та постачання природного газу.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі природного газу відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного газу, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України ).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно п. 6.2.2. Договору від 01.01.12 р. у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені заявлено правомірно.

Однак, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені згідно ІПС Бази даних "Законодавство" в межах заявлених позивачем сум та періодів (06.07.12 р. по 20.08.12 р.) судом отримано 1893,74 грн., які підлягають до стягнення. В стягненні 47,38 грн. пені слід відмовити як безпідставно заявлених.

Поряд з цим, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 388,22 грн. 3% річних за період з 06.07.2012 р. по 20.08.2012 р., в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок, судом отримано 378,75 грн., що і підлягають стягненню. В стягненні 9,47 грн. 3 % річних слід відмовити.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з припиненням провадження в частині стягнення 102 682,65 грн. основного боргу. В решті позову слід відмовити.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 29, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Іллінецького державного аграрного коледжу (22700, Вінницька область, м.Іллінці, вул.Червона площа, буд.2, код ЄДРПОУ 35830913) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012, м.Вінниця, пров.Щорса, 24, код ЄДРПОУ 03338649) 1 893,74 грн. пені, 378,75 грн. - 3% річних та 2 099,11 грн. судового збору.

3. Провадження в справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 102 682,65 грн. припинити по п.1-1 ст.80 ГПК України в зв"язку з відсутністю предмету спору.

4. В решті позову відмовити.

5. Видати накази в день набрання рішенням законної сили

6. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 28 вересня 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24

3 - відповідачу 22700, Вінницька обл., Іллінецький район, м. Іллінці, вул. Червона площа, 2