Ухвала суду № 26182866, 27.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2012 р.Справа № 2-а/1570/6786/11

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача -судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Ридванської Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року по справі за позовом приватного підприємства «Лагос»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень -рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство «Лагос»звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.03.2011 року № 0001402301/0 та № 0001382301/0, яким позивачу за порушення п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі по тексту - Закону України №168/97-ВР) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 400 255 грн. та № 0001382301/0, яким позивачу за порушення п. 22 наказу № 92 від 27.04.2000 року «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 482 943 грн., у тому числі: за основним платежем - 386354,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 96 589,00 грн. Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення підлягають скасуванню, як такі що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаних повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року -позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 28.03.2011 року № 0001402301/0 та № 0001382301/0.

В апеляційній скарзі, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, посилаючись на

порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду від 17.11.2011 року -скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позов

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши

законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 01.12.2010 року по 16.02.2011 року посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведена комплексна позапланова документальна перевірка фінансової - господарської діяльності з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ПП «Лагос»за період з 01.12.2007 року по 01.12.2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Лагос»за період з 01.12.2007 року по 01.12.2010 року», відповідно до висновку якого відповідачем, зокрема, встановлено порушення позивачем п. 22 наказу № 92 від 27.04.2000 року «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 386354 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року у сумі 386354 грн., а також порушення п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на суму у розмірі 2400255 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 28.03.2011 року № 0001402301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2400255 грн. та № 0001382301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 482 943 грн., у тому числі: за основним платежем - 386354,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 96 589,00 грн.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7.ст.7 Закону України №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка

дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх

податкових періодах постачальникам таких товарів;

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до

складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Механізм формування та відображення суми бюджетного відшкодування у податковій декларації з податку на додану вартість встановлено п.5.11 та п.5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженогонаказом ДПА України № 166 від 30.05.1997р. із змінами та доповненнями, в якому встановлено наступне: п.5.11 - якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду);

п.5.12 - якщо у наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Як зазначено у акті перевірки, від'ємне значення, з якого було сформовано підприємством суму бюджетного відшкодування в сумі 2 400 255 грн., утворилося у період з грудня 2007 року по квітень 2010 року. Вищевказана сума ПДВ була фактично сплачена позивачем у попередніх (відносно червня 2010 року) періодах, як шляхом перерахування постачальникам у складі вартості придбаного товару, так і при розмитнені (оформлені вантажних митних декларацій) при імпорті обладнання для будівництва бетонного вузла, що підтверджується наданими позивачем первинними платіжними документами. Факт сплати не спростовується відповідачем також і в акті перевірки. Таким чином, відсутня підстава для твердження про порушення позивачем п.п.7.7.2. з цього приводу.

До податкової декларації за червень 2010 року позивачем було надано Додаток 2 «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, шо залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»та Додаток 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування», складені у повній відповідності до Порядку заповнення декларації. Зауваження щодо правильності заповнення вказаних додатків у акті перевірки також відсутні, (навпаки зазначено, що не встановлення порушень визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту згідно податкових декларацій з ПДВ за перевіряємий період).

Згідно п.п.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. З огляду на це, у повній відповідності до Закону про ПДВ від'ємне значення р.26 декларації за травень 2010р. було перенесено платником до р.23 декларації за червень 2010р., а за умови відсутності податкового зобов'язання у червні та з метою реалізації права на бюджетне відшкодування - до р.25.2 декларації за червень 2010р.

Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок сум бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації за червень 2010 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси не проводилася. Проте, проведеною даною позаплановою виїзною перевіркою (акт від 25.02.2010р. №59/23-213/32189998) підтверджено достовірність відображення ПП «Лагос»від'ємного значення (р.26 декларації) за лютий - у сумі 2336178 грн. за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010р. - у сумі 2385382 грн. щомісячно. Розбіжність між сумою задекларованого бюджетного відшкодування у червні та підтвердженим у акті від'ємним значенням складає 14873грн.(2400255 грн. - 2385382 грн.). Ця сума складається із 7372 грн. - значення р.18.2 «Від'ємне значення поточного звітного періоду»податкової декларації за березень 2010р. та із 7501 грн. - значення р.18.2 «Від'ємне значення поточного звітного періоду»податкової декларації за квітень 2010р., які при відсутності податкових зобов'язань у вказаних періодах у повній відповідності до норм чинного податкового законодавства було перенесено до р.23 та р. 26 декларації, відповідно, за квітень та травень 2010р. До матеріалів справи надано копії вищевказаних декларацій та докази їх прийняття податковим органом. Таким чином, суд правильно послався на те, що при перевірці дані зазначених декларацій безпідставно не було враховано.

У акті позапланової виїзної перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 25.02.2011р. №59/23-213/32189998, на підставі якого винесено вищевказані податкові повідомлення-рішення, перевіряючими, в обґрунтування своїх висновків про завищення бюджетного відшкодування зроблено посилання на акти камеральних перевірок та податкові повідомлення-рішення, які винесені на підставі зазначених актів, а саме: акт камеральної перевірки №10540/15-218 та податкове повідомлення-рішення від 31.12.2009р.№0010851502; акт камеральної перевірки № 2359/15-218 від 19.03.2010р. та податкове повідомлення-рішення від 19.03.2010р. №0002401502/0; акт камеральної перевірки №2359/15-218 та податкове повідомлення-рішення від 14.04.2010р. №0002721502/0.

З огляду на наведене, суд вірно зазначив,що вказані акти камеральних перевірок та винесені на підставі них податкові повідомлення-рішення не можуть бути підставою для невизнання бюджетного відшкодування за актом перевірки від 25.02.2011р. на суму 2 400 255 грн., оскільки самим цим актом підтверджена наявність від'ємного значення з ПДВ уже в після перевірочних періодах. а саме: за грудень 2009р. - 2215879 грн., за січень 2010р.- 2304503 грн., за лютий 2010р. - 2336178 грн., за березень - жовтень 2010р. - 2385382 грн. Оскільки таке від'ємне значення утворилося відповідно до п.7.7.1 Закону України №168/97-ВР, то це дає можливість платнику податку скористатися своїм правом на бюджетне відшкодування згідно п.7.7.2 Закону України №168/97-ВР. Так як уся сума від'ємного значення сплачена, то платник має право на бюджетне відшкодування (в межах 1095 днів з дня отримання права на відшкодування).

З огляду на те, що вказаний термін не сплинув на момент декларування бюджетного відшкодування, а від'ємне значення ПДВ у сумі 2385382 грн. сплачене, колегія суддів також вважає, що у ПП «Лагос»були законні підстави для декларування бюджетного відшкодування у червні 2010 року незалежно від наявності актів камеральних перевірок та винесених по них податкових повідомлень-рішень, оскільки вказаними актами не позбавлено права платника на від'ємне значення, а податкове законодавство не встановлює обмеження на декларування бюджетного відшкодування у майбутніх періодах у разі, коли у минулих періодах таке право не було підтверджено податковим органом з якихось підстав.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 28.03.2011р. №0001402301/0 винесене неправомірно та всупереч пп.7.7.1 , п.п.7.7.2, п. 7.7 ст. 7 та п. 9.8, ст. 9 Закону України №168/97-ВР, а отже підлягає скасуванню.

Щодо правомірності, прийнятого відповідачем податкового повідомлення рішення від 28.03.2011р. №0001382301/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 386354 грн., задекларованого ПП «Лагос»у декларації з податку на прибуток за 2009 рік, слід зазначити наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття данного податкового повідомлення-рішення є, на думку податкового органу, нарахування підприємством амортизації у податковому обліку на витрати з придбання основних фондів 2, 3 та 4 груп, з посиланням на порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 8.1.2 п. 8.1. ст. 8 Закону України № 334/94-ВР та п. 22 наказу №92 від 27.04.2000 року «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Проте, п.8.1.2 п. 8.1. ст. 8 Закону України № 334/94-ВР прямо передбачено нарахування амортизації на витрати по придбанню основних фондів. Так, частиною першою п.п.8.1.2 п. 8.1. ст. 8 зазанченного Закону встановлено, що амортизації підлягають витрати на:

- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання;

- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Таким чином, саме вказаною нормою закону і передбачено, що платник податку здійснює нарахування амортизації саме на витрати по придбанню основних фондів, і саме у такій спосіб вчинив позивач.

Оскільки спірні правовідносини стосуються правомірності нарахування амортизації на витрати по придбанню об'єктів, що відносяться до 2, 3 і 4 груп основних фондів, то слід застосовувати норми п.п. 8.3.5 п. 8.3. ст. 8 Закону України № 334/94-ВР, яким передбачено, що облік балансової вартості основних фондів, які підпадають від визначення груп 2, 3 і 4 ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4 з метою оподаткування не ведеться. А отже, вказаною нормою Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлюється правило податкового обліку вартості основних фондів 2, 3 і 4 груп - незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів.

З огляду на встановлений порядок нарахування амортизації правилами податкового обліку, а саме, у п.п. 8.3.5 п. 8.3. ст. 8 Закону України № 334/94-ВР щодо нарахування амортизації 2, 3 і 4 груп основних фондів, незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів, спростовуються доводи відповідача про порушення позивачем п. 22 наказу №92 від 27.04.2000 р. «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», з урахуванням того, що вказаним положенням встановлено правила саме бухгалтерського, а не податкового обліку.

Згідно з п.п.5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проте, до регулювання спірних правовідносин (з огляду належності основних фондів до 2, 3 або 4 груп основних фондів) слід застосувати саме вказану норму п.п. 8.3.5 п. 8.3. ст. 8 Закону України № 334/94-ВР, що встановлює правило податкового обліку вартості основних фондів 2, 3 і 4 груп.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням того, що до матеріалів справи позивачем надано копії первинних документів як на придбання (платіжні доручення та виписки банків), так і на отримання основних фондів (видаткові накладні, акти виконаних робіт, вантажні митні декларації), за якими їх було оприбутковано, спростовуються також доводи відповідача про порушення позивачем п.п.5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України № 334/94-ВР.

Тому, суд дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 28.03.2011р. № 0001382301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 386354 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 254 КАС

України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року по справі за позовом приватного підприємства «Лагос»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень -рішень -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: