Ухвала суду № 26182756, 05.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2012 р.

Справа № 2а-4556/11/2170

Категорія:8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ведичне екологічно-чисте сільське господарство Махаріші»на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ведичне екологічно-чисте сільське господарство Махаріші»до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

13.09.2011р сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ведичне екологічно-чисте сільське господарство Махаріші»(надалі «СТОВ ВЕЧСГ Махаріші») звернулося до суду з позовом до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області державної податкової служби (надалі –Чаплинська МДПІ Херсонської області) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000062310 від 08.04.11р. про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 228351,25грн. та застосування штрафних санкції в сумі 57087,81грн., №0000072310 від 08.04.11р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 502299,56грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 125574,89грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01.03.2012р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обгрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 28.02.2011р. до 21.03.2011р. Чаплинською МДПІ Херсонської області була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. до 31.12.2010р., за результатами якої складений акт №03/2310/32472052 від 28.03.2011р. /а.с.15-39/

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення –рішення:

- №0000072310 від 08.04.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за основним платежем у сумі 502299,56грн. та за штрафними санкціями на суму 125574,89грн., внаслідок порушення п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено заниження бази оподаткування в результаті економічно недоцільного нарахування орендної плати ТОВ «Вішва-Ананда» за 2010 рік в сумі 3177035,64грн., що призвело до заниження податкових зобов’язань на суму 635407грн. /а.с.13/ ;

- податкове повідомлення - рішення №0000062310 від 08.04.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за основним платежем у сумі 228351,25грн. та за штрафними санкціями на суму 57087,81грн., внаслідок порушення п.п.4.1.3 п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1,7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено заниження валового доходу в результаті економічно недоцільного нарахування орендної плати ТОВ «Вішва-Ананда»за 2010р. в сумі 3177035,64грн. /а.с.14/

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, учасниками СТОВ «ВЕЧСГ Махаріші»є ТОВ "Агріка Менеджмент" та ТОВ "Вішва Ананда" (п. 1 статуту). 01.01.2010р. позивачем з ТОВ "Вішва Ананда" було укладено договір оренди про передачу у платне користування рухомого і нерухомого майна, яке знаходиться на балансі підприємства.

З початку 2010 року орендна плата була обумовлена в договорі та додатковій угоді до нього в розмірі 480000грн. (з ПДВ) щомісячно. З 01.05.10р. розмір орендної плати сторонами договору був зменшений до 24000грн. на місяць, з 01.11.10р. орендна плата склала 31200грн., а з 01.12.10р. - 50000 грн. щомісячно. Таким чином, за 2010 рік загальна сума орендних платежів склала 1787666,67грн.

Як вбачається з акту перевірки, понесені позивачем витрати по даному об'єкту оренди за 2010 рік склали 4964702,31грн., в тому числі нараховано амортизацію в сумі 4091165,64грн., витрати на освітлення переданих в оренду об'єктів склали 100218,67грн., витрати на поліпшення (ремонт) основних фондів на 2010 рік склали 773318грн., усього 4964702,31 грн., що на 3177035,64 грн. більше, ніж отримана орендна плата. Отже, така господарська діяльність не мала на меті одержання прибутку, враховуючи пов'язаність осіб, та те, що ТОВ "Вішва Ананда" було платником фіксованого податку.

У разі встановлення органами державної податкової служби під час проведення документальних перевірок фактів невідповідності ціни договору рівню звичайної ціни, і якщо пояснення платника податку щодо обґрунтованості рівня договірних цін будуть недостатніми для об'єктивного визначення податкових зобов'язань, податковий орган самостійно за оцінкою елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу), розраховує податкове зобов'язання з урахуванням звичайних цін.

Пунктом 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда" встановлено, що орендна плата за користування об'єктом операційної оренди в орендаря визнається витратами згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Мінфіну України від 31.12.99 № 318, на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічної вигоди, пов'язаної з використанням об'єкта операційної оренди. Згідно п.п.11,15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До складу загальновиробничих витрат включаються амортизація основних засобів загальновиробничого призначення, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, витрати на опалення, освітлення та інше утримання виробничих приміщень.

Відповідно до п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін" оцінка активів і зобов'язань здійснюється, зокрема, такими методами: 1) порівняної неконтрольованої ціни, згідно з якою застосовується ціна, яка визначається за ціною на аналогічну готову продукцію, що реалізуються не пов'язаному з продавцем покупцеві за звичайних умов діяльності, 2) ціни перепродажу, за яким застосовується ціна готової продукції за вирахуванням відповідної націнки, 3) "витрати плюс", за яким застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції, товарів, робіт, послуг, яку визначає продавець та націнки, 4) балансової вартості, згідно з якою ціна встановлюється за балансовою вартістю, що визначається згідно з відповідним стандартом бухгалтерського обліку. Одним із способів обчислення найменшого розміру орендної плати є встановлення її у відповідності з величиною амортизаційних відрахувань, які відносяться до об'єкту оренди.

Таким чином, валовий дохід підприємства був занижений у 2010 році на 3015114,62грн. (з урахуванням завищених доходів, не підтверджених документально), оскільки перевіркою не виявлено наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети) надання послуг оренди майна за ціною, яка не покриває витрат на утримання цього майна.

Пунктами 4.1, 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. У разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход визначається як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включав, зокрема, доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4). Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачалось, що з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Положення підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку на прибуток.

При цьому, ТОВ "Вішва Ананда" є не тільки пов'язаною особою, але також не є платником податку на прибуток.

Згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами. В даному випадку позивач передав в оренду все належне йому майно, отримував оренду плату та іншою діяльністю не займався та не пояснив, які фактори ціноутворення вплинули на формування розміру орендної плати, які були розумні економічні або інші причини (ділова мета) неодноразової зміни орендної плати та встановлення її на рівні, значно нижчому від витрат на утримання цього майна в належному стані, та одержання внаслідок таких операцій збитків. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок заниження об'єкту оподаткування. Намір занизити податки лише в такий спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення таких обставин дає підставу для донарахування грошових зобов'язань із застосуванням звичайних цін.

Отже, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав скасування податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи вірно застосував норми матеріального права та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ведичне екологічно-чисте сільське господарство Махаріші» залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року залишити - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: