Постанова № 26182198, 24.09.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.12 Справа № 5015/1542/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Марка Р.І.

суддів Желіка М.Б.

Костів Т.С.

при секретарі судового засідання Самолюк У.

за участю представників

прокуратури: не з'явились;

від позивача: не з'явились;

від відповідача : Фуканчик М.;

третя особа: не з'явились,

розглянув апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Мир", б/н від 19.07.12 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2012 р.

у справі № 5015/1542/12(суддя Пазичев В.М.)

за позовом Самбірського міжрайонного прокурора в інтересах Держави в особі уповноваженого органу Самбірської міської ради

до відповідача Виробничого кооперативу "Мир", м. Самбір

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Самбірського управління державної казначейської служби України у Львівській області

про розірвання договору оренди, звільнення приміщень, стягнення заборгованості по орендній платі та стягнення коштів за фактичне користування майном,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.06.2012 р. у справі № 5015/1542/12 уточнені позовні вимоги - задоволено частково. З Виробничого Кооперативу "Мир" на користь Самбірської міської ради стягнуто 41 150 грн. 66 коп. - боргу, в доход Державного бюджету України 1 609 грн. 50 коп. -судового збору. Решту частину уточнених позовних вимог -залишено без розгляду.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ВК «Мир»звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2012 р. у справі № 5015/1542/12 скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що договір, на підставі якого заявлено позов у даній справі є неукладеним, оскільки у ньому відсутні такі істотні умови, як порядок використання амортизаційних відрахувань та забезпечення виконання зобов'язань.

В даному судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та висловив свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Прокурор, позивач та третя особа в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи те, що розгляд справи неодноразово відкладався, сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників прокуратури, позивача та третьої особи.

Розглянувши матеріали справи судовою колегією встановлено наступне.

В квітні 2012р. Самбірський міжрайонний прокурор звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Самбірської міської ради до ВК «Мир»про розірвання договору оренди нерухомого майна № 22/2010 від 11.01.2010р., укладеного між Відділом комунального майна Самбірської міської ради та ВК «Мир»та стягнення з ВК «Мир»заборгованості по орендній платі в розмірі 47 797, 60 грн., яка виникла станом на 30.03.2012р.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо сплати орендних платежів.

В процесі розгляду справи, заявою про уточнення позовних вимог від 05.06.2012р. (а.с. 62, том І) прокурор просив суд стягнути з ВК «Мир»50 292, 01 грн. заборгованості по орендній платі, яка виникла станом на 01.05.2012р. та прийняти рішення про звільнення ВК «Мир»нежитлового приміщення та його повернення в розпорядження Самбірської міської ради.

В свою чергу, позивач на заяву прокурора про уточнення позовних вимог від 05.06.2012р. подав пояснення (а.с. 122, том І), в яких зазначив, зокрема, що Договір оренди нерухомого майна за № 22/2012 від 11.01.2010 року припинив свою дію з 11 січня 2012 року, згідно з ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено та прийняття у встановленому чинним законодавством України порядку рішення про ліквідацію юридичної особи, яка була орендодавцем. Про припинення Договору ВК "Мир" було інформовано листом-претензією від 24.01.2012 року № 29, яким Орендаря було зобов'язано до 10.02.2012 року повернути орендоване приміщення, в стані, отриманому за договором та погасити наявну заборгованість за оренду комунального майна в сумі 40 351,62 грн. Станом на 10.01.2012 р. заборгованість по орендній платі ВК "Мир" за Договором оренди нерухомого майна за № 22/2012 від 11.01.2010 р. становить 41 150,66 грн. Крім того, позивач зазначив, що станом на 13.06.2012р. відповідач не повернув орендоване приміщення та користується ним. З посиланням на норми ст. 785 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача, окрім 41 150,66 грн. заборгованості по орендній платі, 9 141, 35 грн. плати за фактичне використання ВК "Мир" приміщення після закінчення строку дії договору з розрахунку розміру орендної плати, встановленої договором.

В мотивувальній частині оскаржуваного рішення місцевим господарським судом зазначено, що після початку розгляду справи по суті, позивачем та прокурором заявлено додаткові позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 9 141,35 грн. неустойки за фактичне використання відповідачем приміщення після закінчення строку дії Договору, а також про звільнення відповідачем нежитлового приміщення та повернення його позивачу. Однак, такі вимоги не можуть бути прийняті до розгляду судом, оскільки це додаткові вимоги, які не були заявлені до початку розгляду господарським судом справи по суті, а тому не можуть розглядатися в межах даного спору. У зв'язку з цим, позовні вимоги в частині зобов'язання ВК "Мир" звільнити нежитлове приміщення та повернути його в розпорядження Самбірської міської ради, а також щодо стягнення з відповідача 9 141, 35 грн. неустойки за фактичне використання відповідачем приміщення після закінчення строку дії Договору - слід залишити без розгляду.

Далі судом зазначено, що позов Самбірського міжрайонного прокурора в інтересах Держави в особі уповноваженого органу Самбірської міської ради до Виробничого кооперативу "Мир" про розірвання договору оренди нерухомого майна №22/2010 від 11.01.2010 року, укладеного між Відділом комунального майна Самбірської міської ради та ВК "Мир" та в частині стягнення заборгованості в сумі 41 150,66 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

В той час, при розгляді спору по суті, судом першої інстанції було встановлено, що Договір оренди нерухомого майна № 22/2012 від 11.01.2010 року припинив свою дію з 11 січня 2012 року. Відтак, висновки суду про наявність правових підстав для задоволення вимог Самбірського міжрайонного прокурора в інтересах Держави в особі уповноваженого органу Самбірської міської ради про розірвання договору оренди нерухомого майна №22/2010 від 11.01.2010 року, є безпідставними, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи.

Разом з тим, в резолютивній частині судового рішення не міститься висновків про задоволення чи відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, згідно п. 1.4. рішення зборів суддів Вищого господарського суду України №4 від 04.08.2010 року "Щодо змін, внесених до Господарського процесуального кодексу України згідно із Законом України "Про судоустрій та статус суддів", на яке суд першої інстанції послався в обґрунтування доводів залишення без розгляду вимог позивача про стягнення з відповідача 9 141, 35 грн. неустойки та про звільнення ВК «Мир»нежитлового приміщення та його повернення в розпорядження Самбірської міської ради, заяви (клопотання) про зміну предмета або підстав позову, подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору.

Однак, місцевий господарський суд, всупереч вказаним рекомендаціям ВГСУ, вказав про залишення без розгляду уточнених позовних вимог позивача (хоча фактично йдеться про подання іншого позову) в резолютивній частині судового рішення, не зазначивши при цьому про результат розгляду ним вимог позивача про розірвання договору оренди нерухомого майна №22/2010 від 11.01.2010 року.

Крім того, не знайшли свого відображення в резолютивній частині рішення й висновки суду щодо покладення на сторони витрат по сплаті судового збору за розгляд немайнової вимоги прокурора про розірвання договору оренди нерухомого майна №22/2010 від 11.01.2010 року.

З врахуванням викладеного, висновки місцевого господарського суду у даній справі, викладені в мотивувальній та в резолютивній частинах є суперечливими.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення у даній справі підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що 11.01.2010 року між відділом комунального майна Самбірської міської ради та Виробничим кооперативом "Мир" було укладено договір №22/2010 на оренду нерухомого майна - нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою м. Самбір, вул. Мазепи 5.

Відповідно до п. 1.6. Договору, строк оренди сторонами встановлено по 10 січня 2011 року.

На підставі п.4.2. Договору сторони дійшли згоди про продовження строку дії договору на той самий термін і на тих самих умовах, тобто по 10.01.2012 року, що не заперечується обома сторонами.

26 січня 2012р. Відділ комунального майна Самбірської міської ради звернувся до ВК «Мир»з листом-претензією від 24.01.2012 року № 29, яким зобов'язував Орендаря до 10.02.2012 року повернути орендоване приміщення, в стані, отриманому за договором та погасити заборгованість за оренду комунального майна в сумі 40 351,62 грн., яка виникла станом на 01.01.2012 р.

Вказаний лист-претензія мотивований, зокрема, припиненням строку дії договору з 11 січня 2012 року та ліквідацією Відділу комунального майна Самбірської міської ради, як самостійної юридичної особи.

Вказану вимогу Відділу комунального майна Самбірської міської ради відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Правовідносини, які виникають на підставі передачі державного майна в оренду регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна»та іншими нормативно-правовими актами України, зокрема, Господарським та Цивільним кодексами України.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у статтях 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Відповідно до ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.4 ст.284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ст.ст.759, 785 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача за період дії договору оренди (серпень 2010р.-10.01.2012р.) складає 41 150, 66 грн.

Відсутність заборгованості у вказаному розмірі відповідачем не спростовано.

З врахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог Самбірського міжрайонного прокурора про стягнення з ВК «Мир»на користь Самбірської міської ради 41 150, 66 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання ВК «Мир»умов договору оренди нерухомого майна № 22/2010 від 11.01.2010р.

За змістом ч.2 ст.291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України встановлено правило, за яким кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Пунктом 6 вказаної статті Кодексу визначено, що зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання, а згідно п. 7 цієї статті одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З врахуванням того, що Договір оренди нерухомого майна за № 22/2012 від 11.01.2010 року припинив свою дію з 11 січня 2012 року, то у відповідача виник обов'язок з передачі орендованого майна орендодавцю.

Вказана вимога була викладена прокурором в заяві про уточнення позовних вимог від 05.06.2012р. (а.с. 62, том І), яку місцевий господарський суд залишив без розгляду з підстав, викладених вище.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

В даному випадку, первинно прокурором було заявлено позов про розірвання договору оренди нерухомого майна № 22/2010 від 11.01.2010р. та стягнення з ВК «Мир»заборгованості по орендній платі в розмірі 47 797, 60 грн. по 30.03.2012р., а в процесі розгляду справи - стягнення з ВК «Мир»заборгованості по орендній платі в розмірі 50 292, 01 грн.(з яких 41 150, 66 грн. - заборгованості по сплаті орендних платежів в період дії договору, 9 141, 35 грн. -плата за фактичне користування майном після закінчення строку дії договору), яка виникла станом на 01.05.2012р. та звільнення ВК «Мир»нежитлового приміщення та його повернення в розпорядження Самбірської міської ради.

Відтак, фактично прокурором заявлено вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна № 22/2010 від 11.01.2010р., стягнення з ВК «Мир»заборгованості по орендній платі, коштів за фактичне користування майном та звільнення ВК «Мир»нежитлового приміщення.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що статтею 22 ГПК не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Крім того, відповідно до висновків Вищого господарського суду України, викладених в постанові Пленуму від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

З врахуванням викладеного, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов неправомірного висновку про те, що заява прокурора про уточнення позовних вимог є по своїй суті заявою про зміну предмета позову, яка не була подана до початку розгляду господарським судом справи по суті, а тому не може розглядатися в межах даного спору.

У даному випадку, суд апеляційної інстанції заяву прокурора про уточнення позовних вимог від 05.06.2012р., з врахуванням ч. 4 ст. 22 ГПК України та рекомендацій ВГСУ, розцінює як об'єднання позовних вимог, оскільки ця заява була подана з дотриманням вимог ст.ст. 54-57 ГПК України та спрямована одночасно на збільшення позовних вимог майнового характеру (стягнення плати за фактичне користування майном після закінчення строку дії договору включно до 01.05.2012р., а в позові первинно було зазначено до 30.03.2012р.), з доповненням підстав позову новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, та на подання іншого (ще одного) позову -про звільнення ВК «Мир»нежитлового приміщення та його повернення в розпорядження Самбірської міської ради.

При цьому, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутня заява прокурора про відмову від позову в частині розірвання договору оренди, що б давало підстави стверджувати по зміну позивачем предмета позову.

Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також і суду.

Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ ГПК.

Повноваження апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції вичерпно визначено статтею 103 ГПК, яка не передбачає можливості передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Таке право надано лише у разі скасування ухвал, зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК.

Однак, відповідно до п. 9 постанови ВГСУ від 17.05.2011р. № 7 , якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, неправомірно залишив без розгляду позов у певній частині, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції заяву прокурора про уточнення позовних вимог від 05.06.2012р., яка подана з метою захисту порушених прав позивача щодо розпорядження належним йому майном, з врахуванням ч. 4 ст. 22 ГПК України та рекомендацій ВГСУ, розцінює як об'єднання позовних вимог, яка місцевим господарським судом була залишена без розгляду, то позов про розірвання договору оренди нерухомого майна № 22/2010 від 11.01.2010р., стягнення з ВК «Мир»заборгованості по орендній платі, коштів за фактичне користування майном та звільнення ВК «Мир»нежитлового приміщення підлягає розгляду по суті, з врахуванням вимог ст. 58 ГПК України, відповідно до якої в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні (ч. 2 ст. 58 ГПК).

З врахуванням фактичних обставин справи, судова колегія, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог Самбірського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Самбірської міської ради про стягнення з ВК «Мир»50 292, 01 грн. боргу, з яких 41 150, 66 грн. -заборгованість по сплаті орендних платежів в період дії договору, 9 141, 35 грн. -плата за фактичне користування майном після припинення строку дії договору за період з 11.01.2012р. по 01.05.2012р. та звільнення ВК «Мир»нежитлового приміщення та його повернення в розпорядження Самбірської міської ради. У задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна № 22/2010 від 11.01.2010р., укладеного між Відділом комунального майна Самбірської міської ради та ВК «Мир»слід відмовити.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також, згідно ч.2 статті 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Сторони вільні у наданні господарському суду своїх доказів і доведенні їх переконливості. Проте вирішуючи питання щодо доказів господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України). Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника про те, що договір, на підставі якого заявлено позов у даній справі є неукладеним, оскільки у ньому відсутні такі істотні умови, як порядок використання амортизаційних відрахувань та забезпечення виконання зобов'язань, є безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, оцінивши повноту дослідження місцевим господарським судом всіх обставин справи, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2012 р. у справі № 5015/1542/12 з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати у справі покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 58, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2012 р. у справі № 5015/1542/12 скасувати ти прийняти нове судове рішення.

3. Позов задоволити частково.

4. Стягнути з Виробничого Кооперативу "Мир" на користь Самбірської міської ради 50 292, 01 грн. боргу, з яких 41 150 грн. 66 коп. - заборгованість по орендній платі, 9 141, 35 грн. -плата за фактичне користування приміщенням.

5. Зобов'язати Виробничий Кооператив "Мир" звільнити нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Самбір, вул. Мазепи, 5 та повернути їх Самбірській міській раді.

6. У задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна № 22/2010 від 11.01.2010р., укладеного між Відділом комунального майна Самбірської міської ради та ВК «Мир»- відмовити.

7. Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на відповідача. Стягнути з Виробничого Кооперативу "Мир" в доход Державного бюджету України 2 682, 50 грн. судового збору (1 609 грн. 50 коп. за подання позову майнового характеру + 1073 грн. за розгляд немайнових вимог).

8. На виконання постанови місцевому господарському суду видати накази.

9. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 28 вересня 2012р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.