Постанова № 26182191, 20.09.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.12 Справа № 5008/42/2012

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Данко Л.С.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління»№ 162 від 27.07.2012 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 17.07.2012 року

у справі № 5008/42/2012

за позовом: Відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації, смт. Міжгір'я, Закарпатська обл..

до відповідача: ТзДВ «Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління», смт. Міжгір'я, Закарпатська обл..

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Синевирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, с. Синевир, Міжгірський р-н, Закарпатська обл..

за участю: Прокурора Закарпатської області, м. Ужгород

про стягнення 112 438,00 грн.

За участю представників:

від прокурора: Макогон Ю.І. -прокурор відділу

від позивача: Курин М.І. -представник

від відповідача: Коліда В.П. -директор

від третьої особи: Демян М.П. -директор школи

Права та обов'язки сторін, прокурора та третьої особи, передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 29 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без здійснення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 року змінено склад колегії, замість судді Гриців В.М., в склад колегії введено суддю Данко Л.С..

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.07.2012 року у справі № 5008/42/2012 (суддя Русняк В.С.) позовні вимоги Відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації задоволено частково: стягнуто з ТзДВ «Загалшляхбуд»на користь Відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації -75 760,60 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 1 515,21 грн. відшкодування судового збору та 4 009,11 грн. за проведення судової експертизи. В задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд мотивував рішення ст.ст. 1166, 1192 ЦК України, а також зазначив, що вина відповідача у пошкодженнях, які виникли в результаті залиття під час проведення робіт по капітальному ремонті даху головного корпусу Синевирської ЗОШ І-ІІІ ступенів, доведено матеріалами справи та висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Крім цього, місцевий господарський суд у рішенні зазначив, що висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані висновки з поставлених питань, а тому відсутні обставини стверджувати про необґрунтованість чи суперечливість його іншим матеріалам справи.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ТзДВ «Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління»подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Закарпатської області від 17.07.2012 року скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги і не застосовано при прийнятті рішення положення про те, що протиправною є поведінка особи, в тому числі юридичної, яка не відповідає вимогам закону або договору. Однак, рішення господарського суду Закарпатської області від 17.07.2012 року не містить посилання на жодну норму законодавства, яку порушило ТзДВ «Загалшляхбуд»при проведенні ремонту даху Синевірської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Також, апелянт зазначає, що господарським судом Закарпатської області не взято до уваги норми ст. 841 ЦК України, у відповідності до якої, підрядник відповідає за втрату або пошкодження переданого йому замовником майна. В зв'язку з тим, що основний корпус Синевірської ЗОШ І-ІІІ на період проведення підрядних робіт товариству не передавався відповідно до акту прийому-передачі, вся відповідальність за пошкодження цієї будівлі лежить на суб'єкті господарювання, якому власник майна надав право оперативного управління майном, тобто Синевірській ЗОШ І-ІІІ.

Крім цього, апелянт стверджує, що місцевим господарським судом не взято до уваги, що проектно-кошторисна документація, на підставі якої визначалися склад та обсяги робіт за договором, не передбачала коштів на витрати, пов'язані з захистом розібраного даху від опадів.

Зазначає також апелянт в апеляційній скарзі те, що висновок експертизи № 30 від 09.07.2012 року оформлений з порушенням вимог п. 4.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, оскільки при проведенні будівельно-технічної експертизи, зокрема додаткової, яка пов'язана із встановленням тої чи іншої шкоди експертом повинно враховуватись відновна вартість будівництва (поточна ринкова вартість будівлі на момент експлуатації), дійсна вартість будівлі, залишкова вартість будівлі. В зв'язку з тим, що вищезгадані моменти у висновку додаткової експертизи не висвітлені, останній не може бути достовірним доказом у справі.

Крім того, відповідач вважає, що висновок експерта не може братись до уваги як доказ у справі, оскільки експертиза проведена протягом 8-ми днів, що є меншим ніж мінімальний строк, який встановлений п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, а пояснення ПП Бундзяк І.П. не можуть слугувати підставою для винесення висновку додаткової експертизи № 30 від 09.07.2012 року з огляду на те, що його особа в судовому засіданні не встановлювалась, в тому числі його місце проживання, місце знаходження, кваліфікаційний рівень.

Також, апелянт зазначає, що Акт комісії від 05.12.2011 року не може слугувати об'єктивним доказом у справі, оскільки складений виключно представником позивача, а представники відповідача до участі в огляді школи не запрошувались. Акт перевірки школи від 31.08.2011 року не можу бути достатнім доказом, що будівля Синевирської ЗОШ І-ІІІ ст. зазнала збитків протиправною поведінкою відповідача, тому що в ньому зазначено, що якість ремонту задовільна, що свідчить про те, що школа потребувала ремонту станом на 31.08.2011 року.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу № 01-18/725 від 12.09.2012 року та представник позивача в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду Закарпатської області від 17.07.2012 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивач зазначає, що вина відповідача підтверджується матеріалами справи, а розмір завданих збитків дефектним актом та висновком будівельно-технічної експертиз, що не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами. Аналогічні заперечення на апеляційну скаргу наводить у своєму відзиві № 05-431(464)вих.12 від 17.08.2012 року заступник прокурора Закарпатської області та просить рішення господарського суду Закарпатської області від 17.07.2012 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа в судовому засіданні усно вимоги апеляційної скарги відповідача заперечила, вважає оскаржуване рішення господарського суду обґрунтованим, просить рішення господарського суду Закарпатської області від 17.07.2012 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення прокурора, представника позивача та відповідача, третьої особи, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.08.2011 року між Відділом освіти Міжгірської районної державної адміністрації (замовником) та ТзДВ «Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління»(підрядником) укладено договір підряду № 12 (том І, а.с. 12), відповідно до умов (п. 1.1) якого, підрядник зобов'язується виконати на свій ризик із свого матеріалу і своїми силами та засобами будівельно-монтажні роботи по «Капітальному ремонту даху основного корпусу Синевирської ЗОШ І-ІІІ ступенів Міжгірського району»відповідно до проектно-кошторисної документації, яка надається підряднику замовником, замовник зобов'язаний прийняти та оплатити роботу, виконану підрядником відповідно до договору.

Відповідно до п. 1.2 договору склад та обсяги робіт, що є предметом договору, визначаються на підставі проектно-кошторисної документації.

Пунктом 3.1 договору, сторони погодили, що ціна договору становить 527 038,00 грн., у 2011 році буде виконано та оплачено робіт на суму 288 000 грн., у 2012 році буде виконано та оплачено робіт на суму 239 038 грн.

Розрахунки за виконані підрядником роботи проводяться замовником на підставі підписаних сторонами актів виконаних підрядних робіт. Довідками про вартість про вартість виконаних підрядних робіт протягом 30 банківських днів з дати їх підписання. У випадку затримки оплати замовником як бюджетної державної установи (відсутність коштів на розрахунковому рахунку) замовник зобов'язується провести оплату наданих послуг на протязі 7 робочих днів з дня надходження коштів на рахунок (п. 4.1 договору).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що замовник зобов'язаний підписати подані підрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 3-х днів з дня їх отримання.

Пунктом 5.1 договору сторони встановили термін виконання робіт з дня підписання договору до 01.09.2012 року.

07.09.2011 року позивачем перераховано відповідачу аванс в розмірі 86 400,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки (том ІІ, а.с. 70), для придбання будівельних матеріалів.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач приступив до виконання робіт 14.11.2011 року. Однак, під час проведення будівельних робіт по капітальному ремонту даху основного корпусу Синевирської ЗОШ І-ІІІ ступенів Міжгірського району, старе перекриття даху було зняте, а нове не покладено, внаслідок атмосферних опадів замокли стіни, стелі, перекриття, підлоги І та ІІ поверхів, що призвело до пошкодження побілки і штукатурки стін, стелі, фарбового покриття підлог та було завдано матеріальної шкоди частині основного корпусу школи.

Комісією в складі директора Синевирської ЗОШ І-ІІІ ст., завгоспа, заступника директора, та групи вчителів, а також фахівця групи ЦО відділу освіти, бухгалтера відділу освіти, начальника групи ЦО, складено акт від 05.12.2011 року (том І, а.с. 12), яким встановлено, що згідно договору №12 від 29.08.2011 року ТзДВ «Загалшляхбуд»виконували будівельно-монтажні роботи по «Капітальному ремонту даху основного корпусу Синевирської ЗОШ І-ІІІ ст. Міжгірського району»(відповідальний виконроб Микитчак Т.М.). В результаті опадів завдано матеріальну шкоду будівлі школи тому, що не були прийнято ніяких мір по недопущенню замокання стін та перекриття, а це в свою чергу спричинило намоканню перекриттів, стін та підлоги другого та першого поверхів школи загальною площею 575 м2. Також, актом встановлено, що на даному об'єкті 5 грудня не було ні начальника, ні виконроба від ТзДВ «Загалшляхбуд».

05.12.2012 року наказом № 418 (том І, а.с. 11) Відділу освіти Міжгірської РДА створено комісію для визначення розмірів матеріальної шкоди будівлі Синевирської ЗОШ І-ІІІ ст., а також вирішено запросити до участі в роботі комісії представника технічного нагляду по даному об'єкту.

На підставі Дефектного акту (том І, а.с. 8) та локального кошторису № 2-1-1 (том І, а.с. 16), комісією встановлено, що позивачу завдано збитків на загальну суму 112 438,00 грн.

Окрім цього, комісією 05.12.2011 року складено акт (том І, а.с. 13), яким встановлено факт відсутності на об'єкті будівельних робіт ні начальника, ні виконавця робіт від ТзДВ «Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління».

21.12.2011 року позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію № 01-18/1139 (том І, а.с. 18, 19) з вимогою про сплату завданих збитків в розмірі 112 438,00 грн.. Однак, оскільки відповідач залишив дану претензію без відповіді, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення збитків в сумі 112 438,00 грн. з ТзДВ «Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління».

Для повного та об'єктивного встановлення розміру нанесених відповідачем позивачу, за клопотанням останнього, місцевим господарським судом призначено основну та додаткову судову будівельно-технічну експертизу. За результатами проведеної додаткової судової будівельно-технічної експертизи, складено висновок № 30 від 09.07.2012 року, в якому встановлено, що під час проведення робіт по капітальному ремонту покрівлі головного корпусу Синевирської ЗОШ І-ІІІ ст. була завдана матеріальна шкода, яка виникла в результаті залиття приміщення І та ІІ поверху. Також, висновком додаткової експертизи встановлено, що вартість виявлених пошкоджень, які виникли в результаті залиття під час проведення робіт по капітальному ремонту покрівлі головного корпусу Синевирської ЗОШ І-ІІІ ст. становить -75 760,60 грн..

Мотивуючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд покликаючись на ст. ст. 1166, 1192 ЦК України, прийшов до висновку про наявність вини відповідача у пошкодженнях, які виникли під час проведення робіт по капітальному ремонті даху головного корпусу Синевирської ЗОШ І-ІІІ ступенів в результаті бездіяльності підрядника по збереженню майна, доведено матеріалами справи та висновком судової будівельно-технічної експертизи, та не спростовано відповідачем. А тому, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення позадоговірної шкоди підлягають задоволенню частково на суму 75 760,60 грн., що підтверджено висновком судової експертизи, оскільки в даному разі наявні всі складові правопорушення.

Однак, колегія суддів не погоджується з нормами цивільного права, які застосовано місцевим господарським судом та вважає за необхідне викласти в постанові власну правову кваліфікацію спірних правовідносин.

Предметом заявленого позивачем позову є стягнення з відповідача 112 438,00 грн. збитків.

Підставою заявленого позивачем позову, останній вказує те, що відповідачем як підрядником по договору підряду № 12, який укладено 29.08.2011 року між Відділом освіти Міжгірської районної державної адміністрації (замовником) та ТзДВ «Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління»(підрядником), не були вчасно здійсненні роботи по перекриттю даху Синевірської ЗОШ І-ІІІ ст. та не прийнято міри по недопущенню замокання стін, внаслідок атмосферних опадів, в результаті позивачу завдано збитків на суму 112 438,00 грн..

Відповідно до статті 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 623 ЦК України, передбачає, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відшкодування збитків вважається загальною формою цивільно-правової відповідальності, оскільки може бути застосована в будь-якому випадку порушення зобов'язання, незалежно від того, чи передбачили сторони це в договорі або чи є вказівки спеціального закону. Разом з тим, боржник, що допустив порушення при виконанні зобов'язання, буде відшкодовувати збитки в будь-якому випадку на підставі положень частини 1 вищенаведеної статті Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, 29.08.2011 року між сторонами укладено договір підряду № 12 (том І, а.с. 12), відповідно до умов (п. 1.1) якого, підрядник зобов'язується виконати на свій ризик із свого матеріалу і своїми силами та засобами будівельно-монтажні роботи по «Капітальному ремонту даху основного корпусу Синевирської ЗОШ І-ІІІ ступенів Міжгірського району».

Нормами статті 841 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Такий обов'язок підрядника по збереженню майна встановлено п. 31 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. №668, а саме встановлено, що підрядник зобов'язаний вживати заходів до збереження майна, переданого замовником.

Отже, колегія суддів вважає, що у зв'язку з виконанням договору підряду у фактичному володінні підрядника знаходяться майнові цінності, зокрема матеріали, інструменти, устаткування, будівлі, транспортні засоби і механізми, річ яка подається для обробки або переробки. Підрядник несе відповідальність за втрату або пошкодження майна замовника незалежно від правових підстав на яких він отримав його, чи це договір підряду, оренди, безоплатного користування майном, чи за відсутності належним чином одержаної правової підстави. Підрядник відповідає за схоронність будь-якого майна замовника до якого він має доступ в зв'язку з виконання робіт.

Покладення на підрядника обов'язку вживати всіх заходів для збереження майна, означає, що він звільняється від відповідальності за незбереження майна тільки тоді, коли незбереження сталось внаслідок дії непереборної сили або дії (бездіяльності) замовника (вини кредитора) (коментар до ст. 841 ЦК України під редакцією проф. Ротань В.Г.).

Як вбачається з поданих у справі позивачем доказів та висновку судової будівельно-технічної експертизи, відповідач при здійсненні підрядних робіт не вжив заходів до збереження будівлі основного корпусу Синевирської ЗОШ І-ІІІ ст., чим порушив вимоги ст. 841 ЦК України, в результаті його бездіяльності завдано збитків позивачу.

Матеріалами справи не доведено, що пошкодження ввіреного підряднику майна сталося внаслідок непереборної сили або бездіяльності замовника.

Пунктом 8.1 договору, сторони визначили, що звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли по за волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України. Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом семи днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п.п. 8.3, 8.2 договору).

Відповідач доказів існування непереборної сили не довів, як і не довів належними доказами вини (бездіяльності) кредитора, оскільки ні умови договору, ні норми ЦК України не покладають на замовника обов'язок по збереженню майна переданого підряднику для здійснення робіт.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах, обов'язок відповідача відшкодувати завдані збитки, виникає у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язання, що випливає з договору підряду, а не позадоговірної шкоди, як зазначив господарський суд першої інстанції.

Аналогічні висновки викладено у роз'ясненні Вищого господарського суду України від 01.04.1994 року № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»(із змінами і доповненнями), зокрема у роз'ясненні зазначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, перш за все слід з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Тому помилковими є рішення окремих господарських судів, які при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань, посилаються на статтю 1166 ЦК України.

В п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначено, що якщо помилка місцевого господарського суду у застосуванні норм матеріального права не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи та на правильність судового висновку що вирішення спору, то у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування відповідного судового рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи, що і здійснено апеляційним судом при перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

А тому, відсутність належного обґрунтування місцевим господарським судом часткового задоволення вимоги позивача про стягнення збитків та невірне застосування і тлумачення норм Цивільного кодексу України місцевим господарським судом, не призвело до прийняття незаконного рішення господарським судом щодо позовних вимог про стягнення збитків, підстав для скасування рішення суду, апеляційна інстанція не вбачає, та виклала в постанові власну правову кваліфікацію спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги судом відхиляються, оскільки відповідальність підрядника за збереження переданого йому майна, встановлено ст. 841 ЦК України та Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668.

Не оформлення передачі майна актом приймання-передачі не може бути підставою для звільнення підрядника від обов'язку збереження майна, оскільки реконструкція і капітальний ремонт будівлі чи споруди може здійснюватись з переданням їх підрядникові або без такого передання (коментар до ст. 841 ЦК України під редакцією проф. Ротань В.Г.).

Твердження відповідача про те, що висновок експерта не може братись до уваги як доказ у справі, оскільки експертиза проведена протягом 8-ми днів, що є меншим ніж мінімальний строк, який встановлений п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки п. 1.13 Інструкції не встановлює чіткого терміну проведення експертизи, а визначає межу в десять днів для проведення експертизи щодо матеріалів з невеликою кількістю об'єктів і нескладних за характером досліджень.

Безпідставними вважає судова колегія твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що Акт комісії від 05.12.2011 року не може слугувати об'єктивним доказом у справі, оскільки складений виключно представником позивача, а представники відповідача до участі в огляді школи не запрошувались, з огляду на те, що даний акт складено як за участі представників позивача так і за участі інших осіб, а саме директора школи, заступника директора школи, завгоспа та групи вчителів.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 17.07.2012 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ТзДВ «Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління»-без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Данко Л.С.

суддя Мурська Х.В.