Рішення № 26181992, 24.09.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2012 р.

Справа № 16/5025/836/12

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агробудівельний альянс Астра”, смт. Чабани Києво-Святошинського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Новий Двір”, м. Городок Хмельницької області

про стягнення 11 059,18 грн., з яких 10 785,00 грн. основного боргу, 43,13 грн. інфляційних витрат, 231,05 грн. 3% річних

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідачів: не з’явився.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 11 059,18 грн., з яких 10 785,00 грн. основного боргу, 43,13 грн. інфляційних витрат, 231,05 грн. 3% річних.

Представник позивача в засідання суду 24.09.2012р. не з`явився, проте на адресу суду 21.09.2012р. надійшла телеграма за вх.№05-24/9121/12 із клопотанням, згідно якого позивач просить суд відкласти судове засідання на іншу дату, зважаючи на неможливість представника позивача прибути в засідання суду.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду позивача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. Оскільки судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення позивача про слухання справи в суді, враховуючи необхідність дотримання строків вирішення спору (ст.69 ГПК України), клопотання про відкладення судом відхиляється.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, судом розглянуто заяву про уточнення позовних вимог від 05.09.2012р. за вих.№2/1/05, згідно якої позивач повідомляв, що відповідач оплатив загальну суму заборгованості згідно поданої банківської виписки №814 від 02.08.2012р. Зазначив, що позивач невірно розрахував суму штрафних санкцій згідно ч.2 ст. 530 ЦК України, оскільки вимогу про погашення заборгованості було направлено на адресу відповідача 12.06.2012р., тому сума 3% річних нарахована за період з 19.06.2012р. після спливу семиденного строку до 12.07.2012р. складає 20,33 грн.

З огляду на вищевикладене, позивач, посилаючись на ст.22 ГПК України, просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 20,33 грн. та понесені позивачем судові витрати.

Із поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог від 05.09.2012р. за вих.№2/1/05 вбачається, що позивач вказує на погашення відповідачем загальної суми заборгованості згідно банківської виписки №814 від 02.08.2012р. Натомість, позивач у позові просив стягнути суму 11 059,18 грн., з яких 10 785,00 грн. основного боргу, 43,13 грн. інфляційних витрат, 231,05 грн. 3% річних, а згідно банківської виписки №814 від 02.08.2012р. відповідач сплатив 10 119,63 грн., залишок коштів по основному боргу становить 665,37 грн.

Крім того, позивач просить стягнути 20,33 грн. 3% річних за менший період прострочення, а саме з 19.06.2012 р. по 12.07.2012р.

Згідно ч.4 ст.22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки із поданої позивачем не вбачається, в якій сумі основного боргу позивач уточнює позовні вимоги (зменшує, збільшує), в якій сумі підтримує позов, суд вважає за необхідне прийняти подане позивачем уточнення в частині зменшення суми 3% річних в розмірі 20,33 грн. В решті позовних вимог справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, повноважного представника в засідання суду не направив, про причини неявки не повідомив, витребуваного судом письмового відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті та розміром не оспорив.

При цьому, ухвали суду від 24.07.2012р., від 07.08.2012р., від 27.08.2012р., від 27.08.2012р., від 10.09.2012р. направлені на адресу відповідача із відмітками про їх отримання відповідачем згідно поштових повідомлень про вручення кореспонденції.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. Тому, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агробудівельний Альянс „Астра” смт. Чабани Києво-Святошинський район Київська область як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно із Витягом з ЄДР станом на 18.06.2012р.

Згідно усної домовленості, на підставі виставленого позивачем рахунку на оплату №11-0017492 від 09.09.2011р., сторони дійшли згоди щодо виконання позивачем послуг по ремонту техніки на суму 10 785,000 грн.

26.10.2011р. згідно акту виконаних робіт №0000013153 позивач передав, а відповідач прийняв ремонтні роботи на суму 10 785,00 грн., із підписом представників сторін, скріплено печатками.

Оскільки у зобов’язанні не було встановлено строк оплати, 07.06.2012р. позивач звернувся до відповідача із претензією за вих.№06/4, згідно якої просив погасити борг на суму 10 785 грн. на протязі 7 днів від дати пред’явлення претензії (претензія отримана відповідачем 12.06.2012р. згідно поштового повідомлення про вручення).

У зв’язку із несплатою заборгованості, позивач звернувся із позовом, згідно якого просив стягнути з відповідача 11 059,18 грн., з яких 10 785,00 грн. основного боргу, 43,13 грн. інфляційних витрат за період з 01.11.2011р. по 30.06.2012р. та 231,05 грн. 3% річних за період з 26.10.2011р. по 12.07.2012р.

В ході вирішення спору відповідачем було сплачено борг в сумі 10 119,63 грн. згідно банківської виписки станом на 02.08.2012р.

Із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.09.2012р. за вих.№2/1/05, яка частково прийнята судом, позивач підтримує позовні вимоги щодо сплати решти боргу та в сумі 20,33 грн. 3% річних за період з 19.06.2012 р. по 12.07.2012р.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке:

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Положеннями ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи слідує, що між сторонами було досягнуто усної домовленості щодо ремонту та обслуговування транспортного засобу позивача, що за своєю юридичною природою є договором про надання послуг з елементами договору на виконання ремонтних робіт.

При цьому, вартість виконаних робіт на суму 10 785,00 грн. підтверджується підписаним між сторонами актом виконаних робіт від 26.10.2011р. №0000013153.

Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (п.2 ст. ст. 181 ГК України).

Згідно до ст.205 ЦК України передбачено, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 206 ЦК України передбачає, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ч.3 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому судом враховується, що 07.06.2012р. позивач звернувся до відповідача із претензією за вих.№06/4, згідно якої просив погасити борг на суму 10 785 грн. на протязі 7 днів від дати пред’явлення претензії (претензія отримана відповідачем 12.06.2012р. згідно поштового повідомлення про вручення).

При цьому, в ході вирішення спору 02.08.2012р. відповідачем було сплачено 10 119,63 грн., решта заборгованості в сумі 665,37 грн. залишилась непогашеною. Докази про сплату відповідачем суми 665,37 грн. суду не подано.

За таких обставин, суд вважає правомірною вимогу про стягнення заборгованості в сумі 665,37 грн., яка підлягає задоволенню та стягненню із відповідача. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 119,63 грн. основного боргу, то в цій частині провадження у справі підлягає припиненню згідно із п.п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України –за відсутністю предмету спору.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахованих позивачем 20,33 грн. 3% річних за період з 19.06.2012 р. по 12.07.2012р., судом таке нарахування перевірено та відповідає вимогам ч.2 ст.625 ЦК України та фактичним обставинам справи.

Щодо вимог про стягнення інфляційних витрат в сумі 43,13 грн. за період прострочення з 01.11.2011р. по 30.06.2012р., то судом до уваги приймається таке.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки Індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться „ланцюговим” методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. №265 „Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”). Аналогічна позиція щодо правової природи інфляційних витрат викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.08.2011р. №16/1812-10.

Враховуючи те, що простроченням платежу є період з 19.06.2012р. (12.06.2012р. отримана претензія відповідачем +7 дів), нарахування інфляційних витрат за період, менший за базовий місяць (19.06.2012р. по 30.06.2012р.), не є підставою для обрахування сум інфляційних втрат.

За таких обставин, інфляційні витрати в сумі 43,13 грн. нараховані позивачем безпідставно, відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 665,37 грн. основного боргу та 20,33 грн. 3% річних, всього в сумі 685,70 грн.

В позові щодо стягнення 43,13 грн. інфляційних витрат, суд вважає за необхідне відмовити за безпідставністю.

В решті позовних вимог в сумі 10 119,63 грн. основного боргу, провадження у цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмета спору –згідно п.п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи необхідність дотримання строків вирішення спору визначених ст.69 ГПК України, суд відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

У відповідності до ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.22, 44, 49, 75, п.п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Агробудівельний альянс Астра”, смт. Чабани Києво-Святошинського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Новий Двір”, м. Городок Хмельницької області про стягнення 11 059,18 грн., з яких 10 785,00 грн. основного боргу, 43,13 грн. інфляційних витрат, 20,33 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Новий Двір”, м. Городок Хмельницької області (вул. Войкова, буд.14/1А, код ЗКПО 33989883) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агробудівельний альянс Астра”, смт. Чабани Києво-Святошинського району Київської області (вул. Машинобудівників, 5А, код ЗКПО 30050930) 665,37 грн. (шістсот шістдесят п’ять гривень 37 коп.) основного боргу, 20,33 грн. (двадцять гривень 33 коп.) 3% річних, 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев’ять гривень 50 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В позові про стягнення з відповідача 43,13 грн. інфляційних витрат відмовити.

Провадження у справі щодо стягнення із відповідача 10 119,63 грн. основного боргу припинити.

Суддя В.В. Магера

Віддруковано 3 прим.

1-до матеріалів справи;

2-позивачу - смт. Чабани Києво-Святошинського району Київської області (вул. Машинобудівників,5А), рекоменд. із повідомлен.

3-відповідачу - м. Городок Хмельницької області (вул. Войкова, буд. 14/1А), рекоменд. із повідомлен.