Рішення № 26181848, 18.06.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2012 року справа № 5020-361/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус»

(пл. АК. Стародубова, 1 м. Дніпропетровськ, 49050)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

(АДРЕСА_1)

про стягнення 17 250,00 грн., -

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача -Журікової І.В., довіреність №3 від 12.12.2011;

відповідача -ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_2, виданий Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополі, 26.02.2004,

Суть спору:

02.04.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача вартість обладнання у розмірі 7500,00 грн., орендну плату згідно п.3.1. договору у розмірі 2250,00 грн., платіж п.8.4.4. у розмірі 3750,00 грн., неустойку у розмірі 3750,00 грн., а всього 17 250 грн., а також судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 530, 782, 785 Цивільного кодексу України, статі 283-291 Господарського кодексу України, умови договору оренди обладнання № 11С від 01.04.2011, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо сплати за користування обладнанням за договором оренди обладнання та інших умов договору.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 05.04.2012 було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.04.2012.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 23.04.2012 на 16.05.2012, 16.05.2012 на 01.06.2012.

Ухвалою суду від 01.06.2012 відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, був продовжений строк розгляду спору на 15 днів - до 17.06.2012 та відкладено розгляд справи на 15.06.2012.

У судове засідання 15.06.2012 з`явилась представник позивача Журікова І.В., яка надала заяву про уточнення позовних вимог, в якій зокрема збільшила розмір заборгованості відповідача по орендній платі, та просила стягнути з нього зазначену заборгованість за період з квітня 2011 по жовтень 2011 у розмірі 2625,00 грн. та платіж, передбачений п.8.4.4 договору у розмірі 3750 грн. Крім цього, представник позивача відмовилась від позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості обладнання у сумі 7500,00 грн. та сплати неустойки у розмірі 3750,00 грн. у зв'язку із поверненням відповідачем зазначеного обладнання. Також у судове засідання з`явився відповідач, який 08.05.2012 надавав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволені позову та вказував, що вимоги позивача про стягнення вартості майна - каво машини та щодо сплати на його користь суми у зв'язку із неповерненням майна у розмірі 3750,00грн є безпідставними, оскільки зазначене майно було повернуто позивачу за актом прийому передачі від 07.10.2011., який був підписаний позивачем та скріплений його печаткою. Стосовно вимог позивача щодо стягнення грошових коштів у розмірі 3750,00 грн. за неповідомлення про місце знаходження обладнання зазначив, що дане посилання позивача є нікчемним, оскільки на думку позивача, з умов договору неможливо встановити, яким чином здійснюється повідомлення про місце знаходження обладнання, а тому відповідно до статті 14 ЦК України не був зобов'язаний вчиняти дії щодо письмового повідомлення позивача про місце знаходження кавової машини.

15.06.2012 суд вийшов до нарадчої кімнати та повідомив що вступна та резолютивна частини рішення будуть проголошені 18.06.2012.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 18.06.2012 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд.

встановив:

01.04.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус»(орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір оренди обладнання № 11С (далі -Договір) (а.с.10-11) відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування обладнання для виготовлення кавомістящих напоїв у кількості та асортименті, згідно актів прийому-передачі майна, що є невід`ємною частиною договору (далі -об'єкт оренди).

У розділі 2 сторони обумовили строки договору оренди.

Так, згідно п. 2.1. договору, орендоване майно вважається переданим орендарю з моменту підписання актів прийому-передачі орендованого майна.

Відповідно до п.2.2. договору, дія договору оренди починається з дати його підписання та до закінчується після спливу 12 календарних місяців з моменту прийняття орендованого майна орендарем згідно з актом прийому-передачі та розповсюджується на все обладнання, що було передано орендодавцем за даним договором.

Згідно пункту 3.3. договору, орендар сплачує оренду плату у гривнях на розрахунковий рахунок орендодавця в строк до 15 числа кожного місяця, що передує за місяцем, в котрому було орендоване майно.

Згідно з пунктом 3.1. договору, сторонами досягнуто згоди щодо розміру орендної плати, яка з урахуванням ПДВ складає 5% від вартості всього обладнання, що знаходиться в оренді у відповідача, та розраховується за формулою: А=В*0,05*1, де А -щомісячна орендна плата, В -сума вартості всіх одиниць обладнання, вказаних у актах приймання-передачі, 1 -індекс інфляції відповідно до офіційних даних Держкомстату.

Розділом 5 договору визначені права та обов'язки орендаря, зокрема пунктами 5.2, 5.4. договору передбачено обов'язок відповідача своєчасно здійснювати необхідні платежі, що передбачені договором, а також належним чином виконувати інструкції та рекомендації щодо режиму та правил експлуатації, збереження орендованого майна, відповідно до технічної документації.

Згідно пунктів 5.7, 5.7.1 договору, орендар зобов'язаний щомісячно надавати інформацію орендодавцю про місце знаходження майна, а також про його стан та справність, та не змінювати фактичне місце знаходження майна без письмової згоди орендодавця.

Пунктом 5.18 договору встановлено, що орендар має право розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це орендодавця за 90 календарних днів до дати закінчення договору.

Відповідно до пункту 9.5. договору, у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем умов договору і зобов'язань, передбачених договором, Орендодавець письмово повідомляє Орендаря про розірвання договору оренди. Документи, (повідомлення про вручення рекомендованого листа або опис вкладення в цінний лист) що підтверджують факт відправки вказаного повідомлення свідчать про розірвання договору. В даному випадку Орендар зобов'язаний своїми силами і за свій рахунок повернути орендоване майно згідно з умовами п.7.1. договору впродовж 10 робочих днів з моменту відправлення повідомлення про розірвання договору.

Листом за №320 від 30.09.2011, позивачем було направлена вимога про розірвання договору, повернення майна та сплати боргу, яким відповідача було повідомлено про необхідність погашення існуючої заборгованості та передачу об'єкта оренди позивачу на протязі 10 днів (а.с. 13).

Відповідно до пунктів 6.3., 6.4. договору, передбачено обов'язок орендаря, щомісячно купувати у орендодавця каву, у розмірі 4 кг на місяць. Орендар сплачує за придбаний у орендодавця товар на розрахунковий рахунок орендодавця на протязі 14 календарних днів з моменту прийому товару. Датою прийому товару вважається дата, що вказана орендодавцем у видатковій накладній.

Згідно п. 7.1 договору, повернення майна орендар здійснює своїми силами та за свій рахунок на протязі трьох робочих днів з моменту розірвання або закінчення строку дії договору, разом із тарою, упаковкою та технічною документацією (комплектно) відповідно до акту прийому-передачі на юридичну адресу орендодавця або на адресу та спосіб, узгоджений сторонами.

Крім цього, пунктами 8.1., 8.2 договору передбачена відповідальність сторін за порушення договору, так зокрема у разі порушення зобов'язань, що виникають з наступного договору, сторона несе відповідальність, що визначена даним договором та діючим законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом даного договору.

Згідно пункту 8.4.5. договору, у разі затримки повернення обладнання більш ніж на 14 календарних днів, майно передане в оренду вважається втраченим або іншим, згідно ч.4 статті 285 Господарського кодексу України, що призвело до неможливості його повернення, в такому разі орендар сплачує повну вартість майна з урахуванням індексу інфляції на протязі п'яти банківських днів з моменту направлення вимоги про оплату.

Строк дії Договору був визначений сторонами з моменту підписання (п.9.1. договору).

Як вбачається з акту прийому-передачі майна за вказаним договором оренди, товариство з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус»(орендодавець) 01.04.2011 передав в оренду, а орендар прийняв в оренду -кавомашину Solis Digital, заводський номер АОО33425 у кількості 1 шт. за ціною 7500,00 грн., (а.с. 12).

На думку позивача, відповідачем зобов'язання по внесенню орендної плати за користування обладнанням відповідно до умов договору виконувались не належним чином, зокрема не була здійснена орендна плата за обладнання, додаткові платежі, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 6375,00 грн., з яких: 2625,00 грн. орендної плати за період з квітня 2011 по жовтень 2011 та 3750,00 грн. - платіж відповідно до п.8.4.4. та стало підставою для звернення із відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між сторонами був укладений договір оренди обладнання №11С від 01.04.2011, який став підставою виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати отриманого в строкове оплатне користування майна (а.с. 10-11).

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору згідно статті 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Частиною 6 зазначеної статті унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір оренди обладнання. Отже до даного договору застосовуються положення про оренду.

Статтею 286 ГК України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статі 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові Наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як вбачається з матеріалів справи, враховуючи пункти 5.18, 9.5. договору, позивачем дотримано встановленого порядку розірвання договору. Так, зокрема листом за №320 від 30.09.2011, позивачем було направлена вимога про розірвання договору, повернення майна та сплати боргу, яким відповідача було повідомлено про необхідність погашення існуючої заборгованості та передачу об'єкта оренди позивачу на протязі 10 днів (а.с. 13), але у вказаний термін орендодавець не повернув обладнання.

Таким чином договір оренди обладнання №11С від 01.04.2011 було розірвано 05.10.2011.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У пункті 3.3 договору передбачений обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі здійснити внесення орендної плати у гривнях на розрахунковий рахунок орендодавця в строк до 15 числа кожного місяця, що передує місяцю в котрому було орендоване майно. Пунктом 6.3.1 договору передбачено обов'язок відповідача щомісячно купувати у позивача каву у розмірі 4 кг. на місяць. У пункті 6.5 договору зазначено, що при виконанні відповідачем пункту 6.3.1 договору, а також інших зобов'язань належним чином орендна плата буде складати 1 грн.

Таким чином, відповідно до п.6.3.1 відповідач повинен був купувати у позивача каву у встановленому розмірі та сплачувати 1 грн. в якості орендного платежу, а у разі невиконання цього пункту сплачувати орендну плату у розмірі, передбаченому п.3.1 договору.

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач вказує, що він виконував умови, передбачені п.6.3.1 договору та купував каву у позивача у встановленому розмірі, на підтвердження чого надав накладні №23/12 та №01/02С (а.с. 39-40). Проте, оцінюючи вказані накладні, суд дійшов до висновку що вони не є належним доказом, який би підтверджував виконання відповідачем його обов'язку, передбаченого п.6.3.1 договору, оскільки постачальником у них вказаний СПД ОСОБА_4, а загальна кількість кави вказаної у накладних складає лише 2 килограми.

Інших доказів погашення спірної суми заборгованості по орендній платі об'єкта оренди у порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем суду не надано.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем пунктів 3.3 та 6.3.1 договору щодо зобов'язання придбання у позивача кави, або сплати орендної плати у повному розмірі, у зв'язку із чим уточнені вимоги позову щодо стягнення заборгованості за договором оренди обладнання № 11С від 01.04.2011 за період з квітня 2011 по жовтень 2011, тобто за сім місяців, підлягають задоволенню.

Виходячи з того, що п.3.1 передбачений розрахунок розміру орендної плати за формулою А=В*0,05*1, де А -щомісячна орендна плата, В -сума вартості всіх одиниць обладнання, вказаних у актах приймання-передачі, 1 -індекс інфляції відповідно до офіційних даних Держкомстату, а також те що у акті приймання-передачі від 01.04.2010 вартість майна зазначена у розмірі 7500 грн., та враховуючи що позивачем у позові не застосовується індекс інфляції при визначенні розмірі орендної плати, з відповідача на колесить позивача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати у розмірі 2625,00 грн.=7500,00*0,05*7.

Крім цього, в судовому засіданні 15.06.2012 представник позивача надала заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача вартості обладнання у сумі 7500,00 грн. та сплати неустойки у розмірі 3750,00 грн. у зв'язку із поверненням відповідачем обладнання за договором №11С від 01.04.2011.

Судом встановлено, що вищевказане обладнання було повернуто відповідачем до звернення позивача до суду з даним позовом, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією акту про повернення обладнання від 07.10.2011 за договором №11С від 01.04.2011.

Відповідно до положень пункту 1-4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

У пункті 4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року зазначено, що у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини 1 статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб. Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову ( за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

З урахуванням наведеного, судом приймається відмова позивачем від позову в частині стягнення з відповідача вартості обладнання у сумі 7500,00 грн. та сплати неустойки у розмірі 3750,00 грн. у зв'язку із поверненням відповідачем обладнання за договором №11С від 01.04.2011, оскільки ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, у зв'язку із чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини першої ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Що стосується інших вимог позивача суд зазначає наступне.

Пунктом 8.4.4. договору сторони узгодили, що при невиконанні або неналежному виконанні основоположних умов договору, а саме п.п. 5.1., 5.3., 5.6., 5.7., 5.7.1., 5.9., 6.2. договору, орендар сплачує орендодавцю, крім обов'язкових платежів, додатковий платіж у розмірі десяти орендних плат, розрахованих згідно п. 3.1., за кожен випадок порушення.

Згідно наданого розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача додатковий платіж, передбачений п.8.4.4. договору за невиконання умов п.5.7. договору щодо щомісячного надання інформації про місце находження обладнання у розмірі 3750,00 грн.

Дійсно, пунктом 5.7 договору сторони передбачили обов'язок відповідача щомісячно надавати інформацію позивачу про місцезнаходження обладнання.

Позивач вказує, що цей обов'язок відповідачем не виконувався. Відповідач у свою чергу у відзиві на позов та, зокрема у судовому засіданні, зазначав що працівники позивача знали про місцезнаходження обладнання, оскільки позивачем здійснювався поточний ремонт обладнання та поставлялась кавова продукція у місце знаходження обладнання. Крім цього, відповідач зазначив, що сторони у договорі не передбачили обов'язок відповідача повідомляти позивача саме у письмовому вигляді.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Таким чином судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками додатковий платіж, передбачений п. 8.4.4. вищевказаного договору є штрафом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Погоджуючись із доводом відповідача щодо відсутності у договорі обов'язку відповідача повідомляти позивача про місцезнаходження обладнання саме у письмовому вигляді, суд зауважує, що у той же час відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів виконання цього обов'язку іншим чином.

За таких обставин позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Для визначення розміру додаткового платежу, передбаченого п.8.4.4. договору (штрафу) позивачем за основу взятий розмір місячної орендної плати 375,00 грн., а отже загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 3750,00 грн. = (375,00 грн. *10).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про те, що він є обґрунтованим та відповідає умовам договору та чинному законодавству.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 6375,00 грн., з яких: 2625,00 грн. основної суми заборгованості, 3750,00 грн. додатковий платіж за п.8.4.4. договору.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення вартості обладнання у сумі 7500,00 грн. та сплату неустойки у розмірі 3750,00 грн. безпідставно, оскільки обладнання було повернено відповідачем вчасно, судовий збір підлягає стягненню з відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним позовним вимогам, у розмірі 594,82 грн. (6375,00 грн. * 1609,50 грн./ 17250,00 грн.).

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 80, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус»(ідентифікаційний код 35737974, 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Стародубова, буд.1, офіс 121) заборгованість за Договором оренди обладнання №11С від 01.04.2011 у розмірі 6375,00 грн. (шість тисяч триста сімдесят п'ять грн. 00 коп.) з яких: 2625,00 грн. -заборгованість з орендної плати, 3750,00 грн. додатковий платіж за п.8.4.4. договору.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус»(ідентифікаційний код 35737974, 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Стародубова, буд.1, офіс 121) судовий збір у розмірі 594,82 грн. (п'ятсот дев'яносто чотири гривні 82 коп.).

4. Провадження у справі №5020-361/2012 в частині стягнення вартості обладнання на суму 7500,00 грн. та неустойки у розмірі 3750,00 грн. припинити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 25.06.2012.

Суддя С.О. Щербаков