Рішення № 26181844, 06.06.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року

справа № 5020-404/2012

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського,5, м. Севастополь, 99011),

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Борей-ЛТД»

(вул. М. Музики,2, м. Севастополь, 99007),

про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 11 803,99 грн.,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представників сторін – не з`явились,

Суть спору:

11.04.2012 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «БОРЕЙ-ЛТД», в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 11 803,99 грн., з яких: 3718,56 грн. заборгованості по орендній платі за період з липня 2010 по 13.08.2010, 163,78 грн. 3% річних, 7921,65 грн. штрафу.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 625, 653 Цивільного кодексу України, статті 18, 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, умови договору оренди нерухомого майна № 398-06 від 16.10.2007, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків щодо сплати орендної плати за період з липня 2010 по 13.08.2010.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13.04.2012 було порушено провадження по справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14.05.2012.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.05.2012 розгляд справи відкладався на 06.06.2012.

У судове засідання 06.06.2012 представники сторін не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, відповідач про причини неявки суд не повідомив, позивач раніше надавав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до статті 81-1 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві”).

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також статтею 64 ГПК України визначено, що у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали надсилалась судом відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином.

Крім того, стаття 22 ГПК України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст.59 ГПК України, щодо надання відзиву на позов.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд,–

встановив:

16.10.2007 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Борей-ЛТД»(орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 398-06 (далі – Договір) відповідно до якого з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно –вбудовані нежилі приміщення, загальною площею 123,20 кв.м. в цілому, що розташоване по вул. М. Музикі,2 у м. Севастополі (далі –об’єкт оренди).

Об’єкт оренди знаходиться на балансі Комунального підприємства «РЕП-1», вартість якого згідно звіту про експертну оцінку, станом на 31.10.2006 становить 120 268,00 гривень (пункт 1.1. Договору).

Розмір орендної плати визначається у відповідності з Рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 і складає 18040,20 грн. на рік. Орендна плата визначена, виходячи з орендної ставки 15% від вартості об’єкта оренди, визначеної незалежною оцінкою майна, переданого в оренду, станом на 31.10.2006. Амортизаційні відрахування та вартість послуг Орендодавця не включаються в орендну плату (пункт 3.1 Договору).

Орендна плата на січень 2007 року складає 1 584,33 грн. та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20-го числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

У пункті 4.4. договору орендар зобов’язався своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов’язані з користуванням об’єкту оренди, у тому числі оплату комунальних послуг.

Згідно з пунктом 6.2 договору за невиконання або неналежне виконання обов’язків по договору оренди, сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України –штраф у п’ятикратному розмірі місячної орендної плати.

Строк дії Договору був визначений сторонами з моменту підписання та до 08.09.2009.

Як вбачається з акту прийому-передачі орендованого майна від 16.10.2007, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та балансоутримувач комунальне підприємство «РЕП-1»передали в оренду, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно –вбудовані нежилі приміщення підвалу трьохповерхового житлового будинку, загальною площею 123,20 кв.м., що розташовані по вул. М. Музикі,2 у м. Севастополі, вартість якого за незалежною оцінкою склала 120 268,00 грн (а.с. 23).

Крім того, 16.10.2007 сторонами підписаний розрахунок розміру орендної плати до договору оренди № 398-06 від 16.10.2007, розмір якої за перший місяць оренди склав –1584,33 грн. (а.с. 22).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.08.2010 у справі № 5020-11/138 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Борей-ЛТД»про стягнення 27229,96 грн., розірвання договору оренди та звільнення приміщення, позовні вимоги задоволені повністю, зокрема, було розірвано договір оренди нерухомого майна №398-06 від 16.10.2007 укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Борей-ЛТД», зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Борей-ЛТД»звільнити (повернути) вбудоване нежитлове приміщення (з №ІV-2 по №ІV-10) загальною площею 123,20 кв.м., що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. М. Музики,2, шляхом передання вказаного майна Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, а також стягнуто на користь останнього суму заборгованості по орендній платі у розмірі 18107,37 грн., пеню у розмірі 1040,14 грн., штраф у розмірі 7921,65 грн., 3% річних у розмірі 160,80 грн. і судові витрати по справі (а.с. 26-28). Рішення набрало законної сили 14.08.2010.

Актом державного виконавця від 12.10.2011 підтверджений факт повернення відповідачем вищевказаного майна Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

На думку позивача, відповідачем зобов’язання по внесенню орендної плати відповідно до умов договору виконувались не належним чином, а оскільки рішенням суду зобов’язання відповідача по внесенню орендної плати припинились з 14.08.2010, тому за користування орендованим майном у період з липня 2010 по 13.08.2010 він повинен сплатити заборгованість по орендній платі, 3% річних та штраф, що стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між сторонами був укладений договір оренди нерухомого майна № 398-06 від 16.10.2007, який став підставою виникнення у відповідача зобов’язань щодо оплати отриманого в строкове оплатне користування майна (а.с. 20-21).

Частиною 1 статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 19 вказаного Закону визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. Частиною 3 цієї статті визначено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Як встановлено судом, рішенням господарського суду у справі №5020-11/138 від 02.08.2010, яке набрало законної сили 14.08.2010, договір оренди нерухомого майна № 398-06 від 16.10.2007 було розірвано, зобов’язано відповідача звільнити (повернути) вбудоване нежитлове приміщення (з №ІV-2 по №ІV-10) загальною площею 123,20 кв.м., що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. М. Музики,2, шляхом передання вказаного майна Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, та з відповідача стягнуто заборгованість по орендній платі у розмірі 18107,37 грн. за період з 01.11.2009 по 30.06.2010, пеню у розмірі 1040,14 грн., штраф у розмірі 7921,65 грн., 3% річних у розмірі 160,80 грн.

Таким чином, зобов’язання відповідача з внесення орендної плати за користування об’єктом оренди припинилось 14.08.2010.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 398-06 від 16.10.2007 за період з липня 2010 по 13.08.2010 у розмірі 3718,56 грн.

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості по орендній платі об’єкта оренди відповідачем суду не надано.

У зв’язку з цим вимоги позову щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 3718,56 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми за період з липня 2010 року –13.08.2010 року у розмірі 163,78 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про те, що він відповідає умовам договору та чинному законодавству.

За таких обставин позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 7921,65 грн., враховуючи положення пункту 6.2 Договору, згідно з яким, за невиконання або неналежне виконання обов’язків по договору оренди, сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України –штраф у п’ятикратному розмірі місячної орендної плати.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов’язання або неналежно виконаного зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір орендної плати за січень 2007, яка становить 1584,33 грн. Таким чином, загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 7921,65 грн. (1584,33 грн. *5) (арк. с.8).

В той же час, стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з’ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

З матеріалів справи вбачається, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, у зв’язку із чим, суд вважає можливим зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі місячної орендної плати - 2621,44 грн. (орендна плата за серпень 2010 року з урахуванням індексу інфляції).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 6503,78 грн., з яких: 3718,56 грн. основної суми заборгованості, 163,78 грн. 3% річних та 2621,44 грн. штрафу.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Борей-ЛТД» (99007, м. Севастополь, вул. М. Музикі,2, ідентифікаційний номер 20751547) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, на р/р місцевого бюджету м. Севастополя 33213870700001 в ДУ ДКСУ м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717, код платежу –22080400) заборгованість за Договором оренди нерухомого майна №398-06 від 16.10.2007 у розмірі 6503,78 грн. (шість тисяч п’ятсот три грн. 78 коп.), з яких: 3718,56 грн. заборгованості по орендній платі за період з липня 2010 по 13.08.2010, 163,78 грн. 3% річних та 2621,44 грн. штрафу.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Борей-ЛТД» (99007, м. Севастополь, вул. М. Музикі,2, ідентифікаційний номер 20751547) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, р/р 37188003000416 в ДУ ДКСУ у м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 25750044, отримувач: ФКМ СМР) судовий збір у розмірі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп).

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 11.06.2012.

Суддя С.О. Щербаков