Рішення № 26181250, 18.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/9620-2012 18.09.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий день"

до 1. Державного агентства резерву України

2. Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів"

про стягнення 132 319 061, 79 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Кириленко О.М. за довіреністю № 512 від 06.08.2012 р.;

від відповідача-1: Брега Т.М. за довіреністю № 2537/0/4 від 01.06.2012 р.;

від відповідача-2: Колесник Ю.В. за довіреністю № 010/1132 від 26.04.2012 р.;

Антонов К.О. за довіреністю № 010/2355 від 02.08.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий день" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства резерву України (далі -відповідач-1) про зобов'язання вжити заходів щодо виконання розпорядження № 11 від 01.11.2007 р. та до Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" (далі -відповідач-2) про стягнення 132 319 061, 79 грн., в тому числі 40 904 623, 31 грн. збитків, 40 904 623, 31 грн. штрафу, 50 509 815, 17 грн. пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що до нього на підставі укладеного з відповідачем-1 договору перейшло право вимоги до відповідача-2 щодо повернення матеріальних цінностей, віднесених до мобілізаційного резерву та самовільно використаних останнім, або відшкодування їх вартості. Оскільки відповідач-2 не виконав ні вимог позивача щодо поставки матеріальних цінностей, ні вимог щодо відшкодування збитків, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Крім того, разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій він просить: накласти арешт на грошові кошти в межах ціни позову, виявлені державним виконавцем на будь-якому рахунку Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів", а у разі відсутності чи недостатності грошових коштів, накласти арешт на все майно Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів", яке буде виявлене державним виконавцем.

Зазначена заява обґрунтована тим, що у позивача є достатні підстави вважати, що відповідач-2 намагатиметься відчужити належні йому активи з метою уникнення відповідальності перед позивачем, про що свідчить як невиконання вимог позивача щодо виконання розпорядження про відпуск матеріальних цінностей та відшкодування збитків, так і небажання відповідача-2 в досудовому порядку вирішувати спір, що виник між сторонами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/9620-2012 та призначено розгляд справи на 06.08.2012 р.

06.08.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, зокрема, з тих підстав, що позивач, укладаючи Договір № 31/2 з продажу прав вимоги від 11.10.2007 р. діяв на виконання укладеного між ним та ТОВ "Ресурс-Експерт" Договору комісії № 1/10-09ПВ, у зв'язку з чим, на думку відповідача-2, у позивача відсутнє право вимоги до відповідача-2. Крім того, відповідач-2 зазначає про порушення позивачем строку позовної давності.

У судовому засіданні 06.08.2012 р. від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає про те, що позивач є новим кредитором у зобов'язаннях, які мав відповідач-2 перед відповідачем-1 щодо повернення матеріальних цінностей.

Від позивача у судовому засіданні 06.08.2012 р. надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 06.08.2012 р. судом оголошено перерву до 11.09.2012 р. При цьому, розгляд заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

10.09.2012 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові письмові пояснення у справі, в якій він звертає увагу на те, що Договір комісії, на який посилається у своєму відзиві відповідач-2, припинив дію, так як між позивачем та ТОВ "Ресурс-Експерт" 19.10.2007 р. було укладено Додаткову угоду, якою її сторони домовились, що в разі незабезпечення отримання ТОВ "Ресурс-Експерт" від боржників матеріальних цінностей або рішення суду про стягнення заборгованості з боржників до 19.10.2010 р., договір комісіє вважатиметься розірваним з наступного за вказаною датою дня. Також, позивач заперечує проти доводів відповідача-2 щодо порушення строків позовної давності, оскільки позивач дізнався про порушення його права лише після того, як відповідач-2 не виконав його вимог щодо повернення матеріальних цінностей та відшкодування їх вартості, заявлених у квітні та червні 2012 року. При цьому, позивач звертає увагу на те, що за змістом ст. 268 ЦК України позовна давність не поширює свою дію на вимоги органу виконавчої влади, що здійснює управління матеріальним резервом, а в силу приписів ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу строку позовної давності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2012 р. продовжено строку вирішення спору та відкладено розгляд справи на 18.09.2012 р.

14.09.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи у справі.

18.09.2012 р. до початку судового засідання від відповідача-2 через відділ діловодства суду надійшло клопотання про призначення експертизи у справі, на вирішення якої він просить поставити питання: чи дійсно Додаткова угода від 19.10.2007 р. до Договору комісії № 1/10-09ПВ від 10.09.2007 р. підписана сторонами та скріплена печатками ТОВ "Ресурс-Експерт" та ТОВ "Новий день" саме 19.10.2007 р. чи в інший час?

У судовому засіданні 18.09.2012 р. судом розглянуто заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, розгляд якої відкладався до встановлення фактичних обставин справи, та вирішено в її задоволенні відмовити з огляду на необґрунтованість.

Так, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як вбачається зі змісту заяви позивача, він посилається лише на те, що відповідач-2 не виконує вимог позивача щодо виконання розпорядження про відпуск матеріальних цінностей та відшкодування збитків, і не бажає в досудовому порядку вирішувати спір, що виник між сторонами.

Однак, доказів того, що відповідачем-2 вчиняються або готуються дії, спрямовані на погіршення стану належного відповідачеві-2 майна (активів) чи зниження їх вартості разом із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову суду надано не було. Обставини ж, на як посилається позивач є підставою для звернення до суду з метою вирішення спору між сторонами, однак не є достатніми для вжиття заходів до забезпечення позову.

Враховуючи зазначене, суд відмовляє у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Також, судом розглянуто клопотання відповідача-2 про призначення експертизи у справі та вирішено також в його задоволенні відмовити.

Так, відповідно до приписів ст. ст. 41, 42 ГПК України призначення експертизи на вимогу учасників процесу не є обов'язком суду, а є його правом; висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за загальними правилами, встановленими статтею 43 ГПК України.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2651 від 27.11.2006 р. "Про деякі питання призначення судових експертиз").

Вказуючи на необхідність експертної перевірки часу підписання Додаткової угоди від 19.10.2007 р., відповідач-2 не наводить переконливих обставин, які б ставили під сумнів достовірність зазначеної у вказаному документі дати його складання. Так, обставини перерахування ТОВ "Ресурс-Експерт" грошових коштів в сумі 1 581 106, 81 грн. за придбання прав вимоги, жодним чином не суперечить положенням Додаткової угоди про те, що така сума має не перевищувати 1 581 199, 67 грн. У свою чергу, подання у 2009 році ТОВ "Ресурс-Експерт" до суду позову до відповідача-2 також узгоджується зі змістом Додаткової угоди, яка визначала розірвання Договору комісії лише з 20.10.2010 р.

У судовому засіданні 18.09.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1.1. Статуту ПАТ "Херсонський завод карданних валів" в редакції від 11.04.2012 р. відповідач-2 заснований відповідно до Наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України № 1516 від 30.11.1994 р. шляхом перетворення державного підприємства "Херсонський завод карданних валів" у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України № 210/93 від 15.06.1993 р. "Про корпоратизацію державних підприємств".

Зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на ВАТ "Херсонський завод карданних валів" здійснювалось на підставі наказу Міністерства автомобільної промисловості СРСР № 060 від 27.08.1987 р.

При цьому, станом на жовтень 2005 року (час проведення перевірки КРУ мобілізаційного резерву, якою було встановлено факти розбіжностей між фактичною наявністю матеріальних запасів мобілізаційного резерву та залишками по даним обліку) в порушення приписів ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" договір про збереження матеріальних цінностей між Держкомрезервом та ВАТ "Херсонський завод карданних валів" не було укладено.

Як стверджує відповідач-1 та підтверджується матеріалами справи, на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 331-014 від 18.03.1998 р. (гриф "Таємно") щодо розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та реалізації їх на конкурсі, між Держкомрезервом та ВАТ "Херсонський завод карданних валів" був укладений Договір № 67 від 22.04.1998 р. про відпуск матеріальних цінностей з мобілізаційного резерву, відповідно до умов якого відповідач-2 взяв на себе зобов'язання оплатити Держкомрезерву вартість матеріальних цінностей, які підлягали відпуску.

Пунктом 3.1 Договору № 67 від 22.04.1998 р. встановлено, що продукція відпускається з мобілізаційного резерву по нарядах на відпуск, які надаються Держкомрезервом після здійснення оплати їх вартості.

ВАТ "Херсонський завод карданних валів" частково здійснив оплату матеріальних цінностей за договором № 67 від 22.04.1998 р.

При цьому, Листом № 29т від 24.10.2001 р. ВАТ "Херсонський завод карданних валів" повідомив Держкомрезерв про самовільне використання матеріальних цінностей на суму 853 000,3 тис. грн.

Зокрема, у вказаному листі відповідач-2 зазначав, що з 1995 року ВАТ "Херсонський завод карданних валів" припинено виділення грошових коштів на утримання, зберігання, переконсервацію матеріалів мобілізаційного резерву, на що щорічно ним витрачалось 50 000, 00 грн., тобто 350 000, 00 грн. за період -1995 по 2001 р.р. Оскільки частина розброньованих у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 331-014 від 18.03.1998 р. матеріалів мобілізаційного резерву на суму 853 300, 00 грн. використані без оплати у виробництві заводу, відповідач-2 просив відповідача-1 провести взаємозалік вказаної суми з огляду на тяжкий фінансовий стан заводу.

Доказів проведення взаємозаліку між сторонами щодо суми використаних без оплати матеріалів мобілізаційного резерву суду не надано.

У 2005 році за наслідками перевірки окремих питань фінансової діяльності ВАТ "Херсонський завод карданних валів", проведеної КРУ в Херсонській області, було складено акт від 31.10.2005 р., в якому зафіксовано наявність заборгованості ВАТ "Херсонський завод карданних валів" перед Держкомрезервом за використані матеріальні цінності мобілізаційного резерву, зокрема: сталь сортова конструкційна - 710 т.; сталь листова конструкційна ГК - 93,1 т; сталь сортова холодно тягнута - 11,3 т; труби катані загального призначення - 97,02 т; труби тонкостінні електрозварювальні - 43,0 тис. м; слави та тверді суміші - 7,3 кг; інструмент металорізальний спеціальний - 364 шт.; інструмент алмазний - 72 шт.; інструмент абразивний - 32 шт.; підшипники кочення роликові - 1904180 шт.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей здійснюється без надання права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

При цьому, згідно з п. 15 Указу Президента України "Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі" № 41/98 від 21.01.1998 р. відпуск цінностей з державного резерву без попередньої оплати заборонений.

Таким чином, за вказаних обставин мав місце факт самовільного використання цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 677 від 26.04.2007 р. "Про затвердження Порядку продажу прав вимоги Державного комітету з державного матеріального резерву щодо повернення самовільно відчужених або неповернених (непоставлених) вчасно матеріальних цінностей державного резерву", Держкомрезерв може прийняти рішення про продаж прав вимоги не раніше ніж через рік після встановлення факту нестачі, самовільного відчуження матеріальних цінностей державного резерву відповідальним зберігачем і т.д. Якщо відповідні права вимоги є або були предметом судового розгляду, держкомрезерв також може прийняти рішення про їх продаж.

З врахуванням даної норми, заборгованість ВАТ "Херсонський завод карданних валів" перед Держкомрезервом була включена в реєстр прав вимоги, які підлягають продажу Державним комітетом України з державного матеріального резерву, що затверджений наказом Держкомрезерву № 154/1 від 28.04.2007 р.

Відповідно до вказаного вище Порядку Держкомрезерву надано право здійснювати продаж права вимоги до підприємств, які з тих чи інших обставин є боржниками Держкомрезерву.

Так, пунктом 9 Порядку передбачено, що організаційні заходи щодо проведення конкурсу можуть бути здійснені Держкомрезервом або підприємством, установою чи організацією, що належать до сфери управління Держкомрезерву.

Враховуючи викладене, між Держкомрезервом та ДП "Ресурспостач" був укладений Договір доручення № юр-3/2007 від 17.09.2007 р., відповідно до умов якого ДП "Ресурспостач" приймає на себе зобов'язання вчинити від імені Держкомрезерву юридичні та інші дії, направлені на погашення дебіторської заборгованості Держкомрезерву до Боржників, за допомогою правових та економічних заходів, у тому числі здійснювати, зокрема, організаційні заходи щодо приведення конкурсів з продажу Прав вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву щодо повернення самовільно відчужених або неповернених (непоставлених) вчасно матеріальних цінностей державного резерву; заходи, спрямовані на збір та систематизацію інформації; організацію продажу прав вимоги; підготовку та укладення відповідних договорів з переможцями конкурсу; забезпечення контролю за виконанням договорів, укладених з переможцями конкурсу (п. 2.1).

Відповідно до умов вказаного договору доручення, на підставі інформації комісії про предмет та умови продажу прав вимоги ДП "Ресурспостач" опублікувало оголошення в газеті "Урядовий кур'єр" про проведення відкритого конкурсу з продажу прав вимоги до ВАТ "Херсонський завод карданних валів".

За результатами конкурсу переможцем було визначено ТОВ "Новий день", що підтверджується Протоколом № 9 засідання конкурсної комісії з продажу прав вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву від 27.09.2007 р.

Відповідно до Порядку продажу прав вимоги Державного комітету з державного матеріального резерву щодо повернення самовільно відчужених або неповернених (непоставлених) вчасно матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26.04.2007 р., ст. ст. 512-516, 656 ЦК України, на підставі рішення комісії про результати відкритого конкурсу, оформленого протоколом засідання комісії № 9 від 27.09.2007 р. та попереднього договору № 31 від 20.09.2007 р., 11.10.2007 р. між ДП "Ресурспостач" (кредитор) та ТОВ "Новий день" (новий кредитор) було укладено Договір № 31/2 з продажу прав вимоги.

Згідно з п. 2.1 Договору з продажу прав вимоги предметом договору є оплатна передача ДП "Ресурспостач" (кредитор) на користь ТОВ "Новий день" (новий кредитор) прав вимоги до боржників, зокрема, до ВАТ "Херсонський завод карданних валів" всі права вимоги, що виникли з акту перевірки КРУ Держкомрезерву від 31.10.2005 р., у тому числі повернення майна - сталь сортова конструкційна в кількості 710,1 т., сталь листкова конструкційна гарячекатана в кількості 93,1 т., сталь сортова холоднотягнута в кількості 11,3 т., труби катані (загального призначення) в кількості 97,02 т., труби тонкостінні електрозварні вуглецеві в кількості 43 тис. м., сплави та суміші тверді в кількості 7,3 кг., інструмент металорізальний спеціальний в кількості 364 шт., інструмент алмазний в кількості 72 шт., інструмент абразивний в кількості 32 шт., підшипники кочення роликові в кількості 1904180 шт.

Відповідно до п. 3.6. Договору з продажу прав вимоги з моменту отримання Розпорядження Новий кредитор стає правонаступником Кредитора з усіма правами, що випливають з прав вимог, зокрема, має право: вимагати у боржників поставку або повернення матеріальних цінностей, на які поширюється придбані права вимоги, вимагати відшкодування вартості таких цінностей у грошовій формі за ринковими цінами, що діють на час відшкодування.

01.11.2007 р Державний комітет України з державного матеріального резерву видав Розпорядження № 11 на ім'я відповідача-2 з вказівкою виконати на користь позивача наступні зобов'язання:

Поставити (повернути) матеріальні цінності, відшкодувати збитки та сплатити відсотки за користування та штрафні санкції: поставити (повернути) матеріальні цінності: сталь сортова конструкційна в кількості 710,1 т., сталь листкова конструкційна гарячекатана в кількості 93,1 т., сталь сортова холоднотягнута в кількості 11,3 т., труби катані (загального призначення) в кількості 97,02 т., труби тонкостінні електрозварні вуглецеві в кількості 43 тис. м., сплави та суміші тверді в кількості 7,3 кг., інструмент металорізальний спеціальний в кількості 364 шт., інструмент алмазний в кількості 72 шт., інструмент абразивний в кількості 32 шт., підшипники кочення роликові в кількості 1904180 шт.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, при цьому окремі з них також встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2010 р. у справі № 14/582 за позовом ВАТ "Херсонський завод карданних валів" до Державного комітету України з державного матеріального резерву, ТОВ "Новий день", ДП "Ресурспостач", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Ресурс-Експерт", про визнання недійсним договору.

23.04.2012 р. ТОВ "Новий день" надіслало відповідачу-2 вимогу про здійснення відвантаження матеріальних цінностей.

02.07.2012 р. позивач надіслав відповідчу-2 вимогу про відшкодування збитків в сумі 40 904 623, 31 грн., в якій він зазначав про те, що відмовляється від вимоги про повернення матеріалах цінностей.

Однак, оскільки вказані вимоги не були задоволені, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом про зобов'язання відповідача-1 вжити заходів щодо виконання розпорядження № 11 від 01.11.2007 р. та стягнення з відповідача-2 40 904 623, 31 грн. збитків, 40 904 623, 31 грн. штрафу та 50 509 815, 17 грн. пені, обґрунтовуючи свої вимоги обґрунтовані приписами ч. 3 ст. 612 ЦК України, відповідно до якої, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

При цьому, в якості збитків позивач визначає вартість самовільно відчужених цінностей, розраховану ним шляхом залучення оцінювача, в розмірі 40 904 623, 31 грн. (ретроспективна оцінка станом на 31.10.2005 р.).

Так, відповідно до Цінової довідки про рівень середньої ринкової ціни товарно-матеріальних цінностей, згідно переліку, станом на 31.10.2005 р., складаної Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів" від 31.05.2012 р. вартість майна - сталь сортова конструкційна в кількості 710,1 т., сталь листкова конструкційна гарячекатана в кількості 93,1 т., сталь сортова холоднотягнута в кількості 11,3 т., труби катані (загального призначення) в кількості 97,02 т., труби тонкостінні електрозварні вуглецеві в кількості 43 тис. м., сплави та суміші тверді в кількості 7,3 кг., інструмент металорізальний спеціальний в кількості 364 шт., інструмент алмазний в кількості 72 шт., інструмент абразивний в кількості 32 шт., підшипники кочення роликові в кількості 1904180 шт., - складає 40 904 623, 31 грн.

Крім того, керуючись приписами ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", позивач заявляє до стягнення штраф у розмірі 100 % вартості з ринкової ціни цінностей на день виявлення факту їх відсутності - 40 904 623, 31 грн., та пеню, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, обчисленої з вартості матеріальних цінностей, - 50 509 815, 17 грн.

Заперечуючи проти вказаних вимог, відповідач-2 зазначає, що позивач не є належним, оскільки при укладенні Договору № 31/2 з продажу прав вимоги від 11.10.2007 р., він діяв на виконання Договору комісії № 1/10-09ПВ, укладеного між ним та ТОВ "Ресурс-Експерт" 10.09.2007 р.

Так, з наданого примірника вказаного договору комісії вбачається, що згідно з ст. 1011 ЦК України комісіонер (ТОВ "Новий день") прийняв на себе зобов'язання за дорученням комітента (ТОВ "Ресурс-Експерт"), за плату, вчинити від свого імені, але за рахунок комітента правочин (правочини) щодо придбання прав вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву, зокрема, до боржника - ВАТ "Херсонський завод карданних валів" - всі права вимоги, що виникли з акту перевірки КРУ Держкомрезерву від 31.10.2005 р., у тому числі повернення майна - сталь сортова конструкційна в кількості 710,1 т., сталь листкова конструкційна гарячекатана в кількості 93,1 т., сталь сортова холоднотягнута в кількості 11,3 т., труби катані (загального призначення) в кількості 97,02 т., труби тонкостінні електрозварні вуглецеві в кількості 43 тис. м., сплави та суміші тверді в кількості 7,3 кг., інструмент металорізальний спеціальний в кількості 364 шт., інструмент алмазний в кількості 72 шт., інструмент абразивний в кількості 32 шт., підшипники кочення роликові в кількості 1904180 шт.

До вказаного Договору між ТОВ "Ресурс-Експерт" та ТОВ "Новий день" було підписано:

- Акт виконаних робіт № 1 від 09.11.2007 р., відповідно до якого зазначається, що комісіонер придбав за дорученням комітента права вимоги до боржників, в тому числі до ВАТ "Херсонський завод карданних валів", на виконання чого йому комітентом було перераховано 1 581 106, 61 грн.

- Акт виконаних робіт № 2 (отримання комісійної винагороди) від 09.11.2007 р. на суму 2 000, 00 грн.

- Акт прийому-передачі оригіналів або належним чином завірених копій документів, що підтверджують набуття прав вимоги до боржників від 01.11.2007 р.

Зазначене товариство вже зверталось до господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ "Херсонський завод карданних валів", ТОВ "Новий день", Державного комітету України з державного матеріального резерву про зобов'язання вчинити дії, а саме: на виконання розпорядження Державного комітету України з державного матеріального резерву № 11 від 01.11.2007 р. зобов'язати ВАТ "Херсонський завод карданних валів" та ТОВ "Новий день" поставити (повернути) на користь ТОВ "Ресурс-Експерт" матеріальні цінності, а саме: сталь сортову конструкційну в кількості 710,1 т; сталь листову конструкційну гарячекатану в кількості 93,1 т; сталь сортову холоднотягнуту в кількості 11,3 т; труби катані (загального призначення) в кількості 97,02 т; труби тонкостінні електрозварні вуглецеві в кількості 43 тис.м.; сплави та суміші тверді в кількості 7,3 кг; інструмент металорізальний спеціальний в кількості 364 шт.; інструмент алмазний в кількості 72 шт.; інструмент абразивний в кількості 32 шт.; підшипники кочення роликові в кількості 1904180 шт.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2009 р було порушено провадження у справі № 14/448, призначено розгляд справи на 21.09.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2012 р. у справі № 14/448 позов залишено без розгляду у зв'язку з черговою неявкою представника позивача.

Заперечуючи проти доводів відповідача-2, позивач вказує на те, що 19.10.2007 р. між ним та ТОВ "Ресурс-Експерт" було укладено Додаткову угоду до договору комісії № 1/10-09ПВ від 10.09.2007 р., відповідно до якої у зв'язку з розірванням договору в частині продажу прав вимоги до ВАТ "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма", - Договір комісії вирішено викласти в новій редакції.

Так, за змістом п. 2.5. Договору комісії в редакції додаткової угоди від 19.10.2007 р. у разі незабезпечення отримання комітентом від боржників матеріальних цінностей та/або грошових коштів та/або чинного рішення суду про стягнення заборгованості з боржників до 19 жовтня 2010 року, Договір вважається розірваним з дня наступного за вказаною датою, і всі зобов'язання (права та обов'язки) за договором з продажу прав вимоги № 31/2 від 11.10.2007 р., укладеного між Комісіонером та Держкомрезервом України, переходять до Комісіонера, при цьому, не вимагається укладення будь-яких додаткових угоди та інших письмових правочинів.

Аналізуючи зміст вказаного договору, а також обставини справи, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем-2 не було погашено заборгованість перед ТОВ "Ресурс-Експерт" в добровільному порядку, а рішень судів з цього приводу не приймалось, що не заперечується самим відповідачем-2, - Договір від 11.10.2007 р. № 31/2 є розірваним та припинив свою дію з 20.10.2010 р. в силу приписів Додаткової угоди від 19.10.2007 р.

Доводи відповідача-2 щодо підробки вказаної додаткової угоди до уваги судом не приймаються в силу своєї недоведеності.

Так, та обставина, що в Акті виконаних робіт № 1 від 09.11.2007 р. зазначається про перерахування комітентом комісіонеру 1 581 106, 61 грн. жодним чином не суперечить положенням Додаткової угоди від 19.10.2007 р., оскільки в п. 2.2. Договору в її редакції комісіонер лише зобов'язувався придбати права вимоги за ціною, що не перевищує 1 581 199, 67 грн., в той час як сума 1 581 106, 61 грн. є меншою від вказаної верхньої межі ціни, визначеної сторонами.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Спірні правовідносини, виникли із зобов'язань відповідача-2, який став правонаступником Державного підприємства "Херсонський завод карданних валів" стосовно забезпечення накопичення та зберігання мобілізаційного резерву.

Ці відносини на момент їх виникнення регулювались, зокрема, Положенням про мобілізаційний резерв, затвердженим постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №780-275 від 29.09.1969 р. і були засновані на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони іншій.

24.01.1997 р. було прийнято Закон України "Про державний матеріальний резерв", згідно з преамбулою якого, цей Закон визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву і регулює відносини у цій сфері.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання). До складу державного резерву входить мобілізаційний резерв -запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, подання медичної допомоги.

Статтею 5 Закону України "Про державний матеріальний резерв" встановлено, що номенклатура матеріальних цінностей державного резерву і норми їх накопичення, в тому числі незнижуваного запасу, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок розробки номенклатури матеріальних цінностей державного резерву і норм їх накопичення, у тому числі незнижуваного запасу, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.

Мобілізаційні резерви створюються на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності відповідно до завдань, визначених Кабінетом Міністрів України міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим на основі пропозицій центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Міністерства оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, іншими зацікавленими органами виконавчої влади.

Щорічні обсяги поставок матеріальних цінностей до державного резерву відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України рівнів накопичення в першочерговому порядку плануються під час формування замовлень на поставку продукції для державних потреб та забезпечуються відповідними коштами за рахунок Державного бюджету України на поточний рік та коштами, отриманими від реалізації матеріальних цінностей державного резерву, що підлягають освіженню, позичанню та розбронюванню.

Стаття 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачає, що запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Розміщення і будівництво на території України підприємств, установ, організацій та інших об'єктів системи державного резерву здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.

Для підприємств, установ і організацій, заснованих повністю або частково на державній власності (державні підприємства, установи та організації, акціонерні товариства, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендні підприємства, засновані на державній власності), а також для суб'єктів господарської діяльності всіх форм власності, визнаних відповідно до законодавства України монополістами, відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву є обов'язковим, якщо це не завдає їм збитків.

Перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами.

Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.

Відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 10 та п. 16 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей. Розмір пені обчислюється з вартості матеріальних цінностей, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997 р. був затверджений Порядок формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, згідно з п. 10 якого матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.

Таким чином, Закон України "Про державний матеріальний резерв" та названий вище Порядок формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву по новому врегулював відносини у сфері формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву. При цьому цей Закон не містить приписів щодо його застосування до подібних відносин, які виникли до набрання ним чинності і не на його підставі.

З матеріалів справи вбачається, що Держкомрезерв відносини з ВАТ "Херсонський завод карданних валів" щодо закладення до державного резерву відповідних матеріальних цінностей та їх зберігання у відповідність з вимогами Закону України "Про державний матеріальний резерв" та Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву не привів. Договір про збереження матеріальних цінностей не був укладений.

З огляду на викладене, господарський суд не вбачає підстав для застосування до відповідача-2 передбачених п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" штрафних санкцій. Так, не могло бути предметом продажу право, яке Держкомрезерв не мав.

При цьому, слід зазначити, що у Постанові Верховної Ради України від 20.02.1996 р. № 57/96-ВР "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)" із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Верховної Ради України № 26/97-ВР від 23.01.1997 р., мова про застосування цивільно-правової відповідальності не йде і за своїм характером відповідні штрафні санкції є адміністративними.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд не погоджується з доводами позивача відносно того, що йому перейшло в тому числі право нарахувати відповідачу-2 штрафні санкції, визначені п. 10 та п. 16 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", суб'єктом застосування яких є Держкомрезерв.

У відповідності до п. 27 Порядку, з моменту отримання розпорядження переможець конкурсу відповідно до договору стає новим кредитором боржника за правами вимоги (частиною прав вимоги) з усіма правами, що випливають з них, зокрема має право стягувати з боржника пеню та штраф, нараховані до проведення конкурсу відповідно до законодавства про державний матеріальний резерв та правочину, на підставі якого виникли права вимоги, та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності).

Доказів того, що Держкомрезервом були нараховані штрафні санкції відповідачу-2, і до позивача перейшло право вимагати їх сплати на свою користь -суду не надано.

Суд також звертає увагу, що у Договорі з продажу прав вимоги від 11.10.2007 р. було визначено, що до нового кредитора переходять усі права вимоги, що виникли з Акту перевірки КРУ від 31.10.2005 р., у тому числі повернення майна (п. 2.1.).

Зокрема, як зазначалось вище, відповідно до п. 3.6. Договору з продажу прав вимоги з моменту отримання розпорядження новий кредитор стає правонаступником кредитора з усіма правами, що випливають з прав вимог, зокрема, має право: вимагати у боржників поставку або повернення матеріальних цінностей, на які поширюється придбані права вимоги, вимагати відшкодування вартості таких цінностей у грошовій формі за ринковими цінами, що діють на час відшкодування.

З Протоколу № 9 засідання конкурсної комісії з продажу прав вимоги від 27.09.2007 р. та Договору з продажу прав вимоги вбачається, що предметом права вимоги, яка підлягала продажу, та предметом Договору були тільки матеріальні цінності. При цьому акт перевірки КРУ від 31.10.2005 р., на який є посилання у Договорі, не містить вимоги про відшкодування вартості матеріальних цінностей; лот № 10, до якого ввійшли чотири боржники, у тому числі відповідач-2, містить розмір конкурсного забезпечення -687 285,94 грн. та стартову ціну лоту -4 581 906,24 грн., без визначення вартості матеріальних цінностей відповідача-2.

Отже, згідно з п. 2 Порядку продажу прав вимоги Держкомрезерву № 677, було продано лише вимогу на матеріальні цінності, підтвердженням чого є також розпорядження Держкомрезерву № 11 від 01.11.2007 р., відповідно до якого відповідач-2 повідомлявся про необхідність виконати на користь ТОВ "Новий день" наступні зобов'язання: поставити (повернути) матеріальні цінності, відшкодувати збитки та сплатити відсотки за користування та штрафні санкції (при цьому збитки, відсотки, штрафні санкції не визначені): поставити (повернути) матеріальні цінності: сталь сортова конструкційна в кількості 710,1 т., сталь листкова конструкційна гарячекатана в кількості 93,1 т., сталь сортова холоднотягнута в кількості 11,3 т., труби катані (загального призначення) в кількості 97,02 т., труби тонкостінні електрозварні вуглецеві в кількості 43 тис. м., сплави та суміші тверді в кількості 7,3 кг., інструмент металорізальний спеціальний в кількості 364 шт., інструмент алмазний в кількості 72 шт., інструмент абразивний в кількості 32 шт., підшипники кочення роликові в кількості 1904180 шт.

Таким чином, з моменту отримання розпорядження, переможець конкурсу - ТОВ "Новий день" (позивач у справі), відповідно до пункту 27 Порядку продажу прав вимоги Держкомрезерву № 677 та Договору, став новим кредитором боржника - ВАТ відповідача-2 у даній справі з правом вимоги на матеріальні цінності.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Уступка первісним кредитором права вимоги до його боржника новому кредиторові здійснюється у тій самій формі, на тих самих умовах і у тому саме обсязі, що і основне зобов'язання, яке існувало на момент переходу прав, і такі права мають бути підтверджені належними документами.

Уступка права вимоги за своєю правовою природою не є самостійним правочином, оскільки вона залежить від основного юридичного факту, який її породжує. Право вимоги має узгоджуватись за загальними принципами та умовами виконання як цивільно-правових, так і господарських зобов'язань. За таких обставин повинні бути чітко визначенні істотні умови та зміст зобов'язання для боржника.

Згідно з ч. 2 п. 27 Порядку продажу прав вимоги Держкомрезерву № 677 новий кредитор має право вимагати у боржника поставку або повернення матеріальних цінностей, на які поширюються придбані права вимоги або відшкодування вартості таких цінностей у грошовій формі за ринковими цінами, що діють на час відшкодування.

Водночас, ч. 2 п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачає відшкодування вартості відсутніх матеріальних цінностей державного резерву, виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження).

Наведене свідчить про те, що положення ч.2 п. 27 Порядку продажу прав вимоги Держкомрезерву № 677 в тій частині, що новий кредитор має право вимагати у боржника відшкодування вартості таких цінностей у грошовій формі за ринковими цінами, які діють на час відшкодування, та положення Договору стосовно цього, суперечить ст. 514 ЦК України та ч. 2 п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Пунктом 4 ст. 4 ЦК України визначено, що актами цивільного законодавства є також постанови КМУ. При цьому встановлено, що якщо постанова КМУ суперечить положенням цього Кодексу або іншого закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону. Відповідно до ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів , якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Таким чином, відшкодування вартості відсутніх матеріальних цінностей державного резерву має здійснюватися, виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження).

Днем виявлення факту відсутності (самовільного відчуження) матеріальних цінностей є дата складання Акту КРУ, тобто 31.10.2005 р.

Як зазначалось вище, відповідно до Цінової довідки про рівень середньої ринкової ціни товарно-матеріальних цінностей, згідно переліку, станом на 31.10.2005 р., складаної Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів" від 31.05.2012 р. вартість майна -сталь сортова конструкційна в кількості 710,1 т., сталь листкова конструкційна гарячекатана в кількості 93,1 т., сталь сортова холоднотягнута в кількості 11,3 т., труби катані (загального призначення) в кількості 97,02 т., труби тонкостінні електрозварні вуглецеві в кількості 43 тис. м., сплави та суміші тверді в кількості 7,3 кг., інструмент металорізальний спеціальний в кількості 364 шт., інструмент алмазний в кількості 72 шт., інструмент абразивний в кількості 32 шт., підшипники кочення роликові в кількості 1904180 шт., - складає 40 904 623, 31 грн.

Вказані дані вартості самовільно використаних цінностей жодною із сторін спору не спростовані, інших даних, визначених у відповідності до чинного законодавства, суду не надано.

При цьому, в даному випадку до уваги не може братись п .2.2. Договору з продажу прав вимоги, який визначає вартість прав вимоги до відповідача-2 в сумі 873 194, 87 грн., як такий що встановлює обсяг права вимоги, яке перейшло до позивача, оскільки з урахуванням приписів п. 3.1. Договору, вказана сума є лише визначеною сторонами оплатою новим кредитором переданих прав вимоги. Неспіврозмірність дійсної вартості матеріальних цінностей на момент встановлення обставин факту їх відсутності (самовільного відчуження) та вартості прав вимоги, як ціни за правочином з їх придбання, жодним чином не може впливати на дійсність угоди з уступки прав вимоги та розміру відшкодування, яке має здійснити відповідач-2.

Із виявлених перевіркою від 31.10.2005 року КРУ фактів самовільного використання відповідачем-2 матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, у нього виникли цивільні не договірні зобов'язання, передбачені главою 82 ЦК України.

Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою і вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Неправомірність поведінки відповідача-2 полягала у не забезпеченні ним належного зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які в силу закону він мав зберігати.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою першого відповідача і шкодою виражається в тому, що втрата матеріальних цінностей мобілізаційного резерву є об'єктивним наслідком не забезпечення ним належних умов зберігання цих цінностей.

Таким чином, на підставі усього вищезазначеного, оскільки позивач набув права вимоги на підставі Договору з продажу прав вимоги, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-2 вартості самовільно використаних матеріальних цінностей в сумі 40 904 623, 31 грн. підлягають задоволенню.

Водночас, що стосується вимог про стягнення штрафу, пені, а також зобов'язання відповідача-1 забезпечити виконання Розпорядження № 11 від 01.11.2007 р., вони не можуть бути задоволені з підстав, викладених вище, а також враховуючи те, що вимоги до відповідача-1 жодним чином не обґрунтовані і відповідного кореспондуючого обов'язку на користь позивача у відповідача-1 судом не встановлено.

Так, відповідно до п. 29 Порядку продажу прав вимоги Держкомрезерву № 677 у разі невиконання або неналежного виконання боржником розпорядження Держкомрезерв не несе відповідальності перед переможцем конкурсу.

Що стосується посилань відповідача-2 на пропуск строку позовної давності, суд не приймає вказаних доводів до уваги, оскільки відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Тобто, в даному випадку заміна кредитора у зобов'язанні не змінює правову природу вимоги, а лише впливає на суб'єктний склад зобов'язання.

При цьому, у будь-якому разі необхідно звернути увагу на те, що у зобов'язанні відповідача-2 щодо повернення матеріальних цінностей перед позивачем відсутній визначений строк його виконання, у зв'язку з чим воно мало бути виконано в порядку, визначеному приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України. Таким чином, позивач дізнався про порушення його прав як кредитора лише після невиконання у 2012 році його вимог відповідачем-2.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З урахуванням встановлених вище обставин справи та норм законодавства, позовні вимоги до відповідача-1 задоволенню не підлягають, а до відповідача-2 мають бути задоволені частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-2 пропорційно розміру задоволених вимог (сума 40 904 623, 31 грн. складає 30 % від 132 319 061, 79 грн., у зв'язку з чим розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача-2 становить 19 314, 00 грн.).

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" (73000, місто Херсон, Комсомольський район, вулиця Червонопрапорна, будинок 26, код ЄДРПОУ 05743013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий день" (02002, м. Київ, Дніпровський район, вулиця Степана Сагайдака, будинок 114-А, код ЄДРПОУ 32204811) 40 904 623 (сорок мільйонів дев'ятсот чотири тисячі шістсот двадцять три) грн. 31 коп. вартості самовільно використаних матеріальних цінностей та 19 314 (дев'ятнадцять тисяч триста чотирнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову до Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" відмовити.

4. В позові до Державного агентства резерву України відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.09.2012 р.

Суддя В.С. Ломака