Рішення № 26181183, 25.09.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2012 р. Справа № 5010/900/2012-П-19/55

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: прокурора м.Коломиї в інтересах держави- Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, вул. Хрещатик, 30, м.Київ, 01001, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького,6, м.Київ, 01001 в особі публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз", вул. Ленкавського,20, м.Івано-Франківськ,76000 яке представляє Коломийське управління по експлуатації газового господарства, вул. Крип"якевича,40, м.Коломия, 78200,

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

юридична адреса: АДРЕСА_2

про стягнення 4175,75 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Костюк Г.В., (довіреність № 05-16/2162 від 05.09.12 )

учасник судового засідання: помічник прокурора Ворох А.В., (посвідчення № 172 від 20.07.11 )

від відповідача: представник не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

прокурор м.Коломиї в інтересах держави- Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України в особі публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз" яке представляє Коломийське управління по експлуатації газового господарства звернувся в суд із позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4175,75 грн. за постачання та транспортування природного газу.

Керуючись ч.3 ст. 2 ГПК України, прокурор в позовній заяві №70-224-12 від 24.07.12(вх.№ 1736/2012 від 26.07.12) визначив, на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту.

Тому, у відповідності до ч.1 ст. 2 ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не подав, причин не з"явлення суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 12.09.12, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 24656354 від 17.09.12, яке вручено 18.09.12.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

На день розгляду справи в судове засідання 25.09.12 письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, подані позивачем та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

30.12.11 між сторонами даного спору укладено договір № КМ-12-968 П на постачання природного газу за регульованим тарифом, відповідно до якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором(п.1.1.).

Відповідно до п.4.6 договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку 1 до договору. Оплата за газ та послуги проводиться споживачем шляхом 100 % попередньої оплати вартості, запланованих місячних обсягів газу на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу у п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому договором порядку.

30.12.11 між ПАТ "Івано-Франківськгаз" яке представляє Коломийське управління по експлуатації газового господарства та ПП ОСОБА_1 укладено договір №КМ-12-968 Р на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) відповідно до якого газорозподільне підприємство зобов"язується надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об"єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

Згідно п.4.5. даного договору, оплата вартості послуг з транспортування газу ГРМ здійснюється замовником на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу газу на період передоплати, визначений сторонами у цьому договорі. За послуги по транспортуванню природного газу замовник зобов'язаний внести 100 % попередньої оплати вартості транспортування запланованих місячних обсягів газу на розрахунковий рахунок газорозподільного підприємства не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу. Суму платежу попередньої оплати розраховується як добуток тарифу, визначеного на наступний період передоплати, на плановий обсяг газу по кожному об'єкту замовника або його споживача, заявленого на наступний період передоплати. У випадку недоплати за фактично протранспортований газ ГРМ за розрахунковий період замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду замовник здійснює оплату додатково заявлених обсягів транспортування газу у п'ятиденний термін після збільшення цього обсягу в установленому порядку.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1,7 ст.193 Господарського кодексу України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов укладених договорів, позивачем протягом січня-липня 2012 через транспортну систему подано 3514 куб.м. природного газу, що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні , копії долучено до матеріалів справи (а.с.21-27, 51).

Однак, в порушення договірних зобов"язань відповідач не оплатив спожитий природний газ та послуги з його транспортування в повному обсязі.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялись претензії №03/10-122 від 23.03.12 (а.с.28-29) з вимогою погасити заборгованість. Проте, станом на 26.07.12 дані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення договорів № КМ-12-968 П та №КМ-12-968 Р на постачання та транспортування природного газу, а також беручи до уваги акт звірки взаємних розрахунків станом на 11.07.12 , підписаний сторонами та скріплений печатками, заборгованість відповідача перед позивачем становить 3887,23 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами пункту 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати спожитого газу та наданих послуг по транспортуванню природного газу, тому вимоги позивача про стягнення 3887,23 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 6.2.2 договору № КМ-12-968 П та п. 6.2 договору №КМ-12-968 Р від 30.12.11 на постачання та транспортування природного газу сторони узгодили, що за порушення строків оплати, передбачених розділом 4 даних договорів, із замовника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі вказаних правових норм та пунктів договорів, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 211,07 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування пені та задоволено її за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв"язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов"язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов"язань.

Передбачена статтею 625 ЦК України сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Отже, вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 36,61 грн. та 3 % річних в розмірі 40,84 грн. за період прострочення обґрунтовані, їх розмір перевірено судом, тому дана вимога підлягає до задоволення.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч.ч. 4, 5 статті 49 ГПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.121, 124 Конституції України, ст. 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 614, 625, 629 ЦК України, ст.173, 193, 216, 230 ГК України, керуючись ст.22, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов прокурора м.Коломиї в інтересах держави- Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз" яке представляє Коломийське управління по експлуатації газового господарства до фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4175,75 грн. задовольнити.

Стягнути з фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз", вул. Ленкавського,20, м.Івано-Франківськ,76000 (код 03361046) - 3887,23 (три тисячі вісімсот вісімдесят сім гривень двадцять три копійки) основного боргу, 211,07 (двісті одинадцять гривень сім копійок ) - пені, 40,84 (сорок гривень вісімдесят чотири копійки) - 3% річних та 36,61 (тридцять шість гривень шістдесят одну копійку ( інфляційних нарахувань).

Стягнути з фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (номер рахунку 31219206783002, одержувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську, МФО одержувача: 836014, ЄДРПОУ одержувача: 37952250, код класифікації доходів: 22030001, назва коду класифікації доходів: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду: господарський суд Івано-Франківської області) - 1609,50 (одну тисячу шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) - судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.09.12

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Матейко І. В. 28.09.12