Рішення № 26181071, 18.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.09.12 р. Справа № 5006/34/36/2012

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю. при секретарі судового засідання Кулік О.О., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Авангард» с. Кузнецівка, Розівський район, Запоріжська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Митальянс» м. Донецьк

про стягнення 209920,00 грн., пені у розмірі 8176,38 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Авангард» с. Кузнецівка, Розівський район, Запоріжська область звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Митальянс» м. Донецьк про стягнення 209920,00 грн., пені у розмірі 8176,38 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №0150301 від 15.03.2012р. про постачання товару, відповідач взяв на себе зобов’язання передати у власність позивача товар, однак свої зобов’язання не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 218096,38 грн., з яких: 209920,00 грн. – сума основного боргу, 8176,38 грн. – пеня.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 14, 509, 525, 526, 655, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12, 15, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.07.2012р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Сторони зобов`язані надати документи та виконати певні дії.

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях, що відбулися 29.08.2012р. та 12.09.2012р. розгляд справи відкладався у зв`язку з неявкою відповідача та ненаданням ним витребуваних судом документів.

Представники позивача та відповідача у дане судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд

В С Т А Н О В И В:

15.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Авангард» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Митальянс» (Постачальник) укладено договір поставки №0150301.

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов’язується передати у власність Покупця товар, згідно (специфікації), яка є невід’ємною частиною Договору, а Покупець зобов’язується прийняти і оплатити товар.

Згідно з пунктом 2.1 Договору, найменування, асортимент, кількість товару, вид упаковки зазначається у специфікації (специфікаціях) до даного Договору, яка (які) є невід’ємною частиною Договору.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що Постачальник передає товар протягом 20 (двадцяти) днів, від дати оплати згідно пункту 4.3 Договору та надання транспортної інструкції Покупцем, за умови якщо не була надана відмова в строки, передбачені п. 3.5. Договору.

Відповідно до п. 3.5 Договору, якщо Постачальник протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання транспортної інструкції Покупця не надав останньому відмову в прийнятті такої транспортної інструкції до виконання, вважається, що транспортна інструкція Покупця узгоджена сторонами і Постачальник прийняв її до виконання.

Згідно з п. 4.1 Договору, ціна товару зазначається у специфікації, яка є невід’ємною частиною Договору.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що Покупець оплачує товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі виставлених рахунків – фактур в наступному порядку: 100% вартості товару (п. 4.3.1) договору; витрати, пов’язані з доставкою товару залізничним транспортом до станцій призначення (п. 4.3.2).

Відповідно до п. 4.4 Договору, термін, який відводиться Покупцю для оплати, визначається в рахунках – фактурах.

Згідно з п. 9.1 даний Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31 грудня 2012р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Специфікацією №0150301/1 від 15.03.2012р.(а.с. 13), що є невід`ємною частиною договору, сторони визначили, що Постачальник повинен поставити селітру аміачну ГОСТ 2-85 в мішках 50кг. у кількості 64 шт. на загальну вартість 209920,00 грн., в тому числі ПДВ 34986,67 грн.

На виконання умов договору поставки №0150301 від 15.03.2012р., згідно виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Митальянс» рахунку – фактури №СФ – 0000131 від 15.03.2012р. на суму 209920,00 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Авангард» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Митальянс» грошові кошти на оплату вартості товару на суму 209920,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №36 від 20.03.2012р. на суму 200000,00 грн. та №86 від 20.03.2012р. на суму 9920,00 грн.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договір №0150301 від 15.03.2012р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст. 264-271 Господарського кодексу України та істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови поставки, термін її здійснення.

Відповідно до ч.3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.1 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов договору, відповідач не поставив товар позивачу, у зв’язку з чим за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 209920,00 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів поставки товару - селітри аміачної ГОСТ 2-85 в мішках 50кг. у кількості 64 шт. на суму 209920,00 грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути с відповідача пеню у розмірі 8176,38 грн.

Відповідно до п. 5.4 Договору, за порушення строків поставки товару або недопоставку товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, поставку якого прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок пені наданий позивачем за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "Ліга" "Калькулятори", за період з 10.04.2012р. (дата визначена судом) по 12.07.2012р. (дата визначена позивачем), дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 8087,08 грн., у зв’язку з тим, що позивачем неправильно був визначений період прострочення.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог - у розмірі 4360,14 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Митальянс» (83004, м. Донецьк, вул. Артема, б.181 А, кв. 51, ЄДРПОУ 37842585, р/р 26008013007101 в АТ «Сбербанк России», МФО 320627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Авангард» (70322, Запорізька область, Розівський район, с. Кузнецівка, вул. Леніна, б. 73, ЄДРПОУ 03749000, р/р 26009273825 в Райффайзен банк Аваль, МФО 380805) суму основного боргу у розмірі 209920 (двісті дев’ять тисяч дев’ятсот двадцять) грн. 00 коп., пеню у розміру 8087 (вісім тисяч вісімдесят сім) грн. 08 коп., судовий збір у розмірі 4360 (чотири тисячі шістдесят) грн. 14 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Філімонова О.Ю.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 24.09.2012р.

Надруковано 4 примірника:

1-до справи

1-позивачу

2-відповідачу