Рішення № 26181024, 28.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.08.12 р. Справа № 5006/8/72/2012

Господарський суд Донецької області у складі:

Судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матер?іали справи за позовом: Публічного акціонерн?ого товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто?", м. Київ в особі Одеської філії? Публічного акціонерного тов?ариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", м. Одеса

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія»,

м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2, м. Одеса

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, м. Одеса

про: стягнення 9523,65 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_4 - за довір від 03.10.2011 р. № 08-03-28/515-11

від відповідача: не з'явився

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5: не з'явився

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою від 26.07.2012 р. на підставі ст. 69 ХПК України було продовжено процесуальний строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 04.09.2012 р.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", м. Київ в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", м. Одеса звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія", м. Донецьк про стягнення 9523,65 грн.

Ухвалою господарськ?ого суду Донецької області ві?д 21.06.2012 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних в?имог на предмет спору на сторо?ні позивача - ОСОБА_2, м. Одеса, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на с?тороні відповідача - ОСОБА_3, м. Одеса.

В об?ґрунтування позовних вимог п?озивач посилається на поліс № 19 G-0216848 від 16.10.2008 р., заяву про страховий випадок № 14/09-0855/78513 від 13.05.2009 р., довідку ДАЇ від 11.05.2009 р. № б/н, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 02.07.2009 р. по адміністративній справі № 3-5479/09, висновок щодо визначення вартості відновлювального ремонту від 16.05.2009 р. № 177, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, рахунок-фактура від 14.05.2009 р. № 000137960-К та № 000137953, рахунок від 18.05.2009 р. № 119, акт огляду транспортного засобу від 14.05.2009 р., наказ № 75-11-08 від 27.11.2008 р., страховий акт від 27.05.2009 р. № 14/09-0855/78513, платіжне доручення від 27.05.2009 р. № 1559 та від 26.05.2009 р. № 1526, регресну вимогу від 22.08.2011 р. № 635, правовстановлюючі документи тощо.

05.07.2012 р. через канцелярію господарського суду Донецької області від третьої особи, яка не заявляє самості?йних вимог на предмет спору на? стороні позивача - ОСОБА_2, надійшли письмові пояснення по суті спору та заява про розгляд справи за її відсутності.

06.07.2012 р. через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просив відкласти розгляд справи

№ 5006/8/70/2012 на іншу дату.

06.07.2012 р. через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшло клопотання, в якому останній просив відкласти розгляд справи

№ 5006/8/70/2012 на іншу дату.

26.07.2012 р. через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просив розглянути справу без участі представника відповідача на підставі наявних у справі документів.

07.08.2012 р. на адресу суду від Приморського районного суду м. Одеси надійшла адміністративна справа № 3-5479/09 щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3.

Відповідач відзиву не надав, хоча повідомлявся п?ро судові засідання належним? чином шляхом своєчасного над?силання ухвал за адресою визн?аченою у якості місцезнаходж?ення за матеріалами справи.

Треті особи до жодно?го з судових засідань не з'яви?лись, про неявку суд не повідомили, про дату час та місце пров?едення судового засідання по?відомлені належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без пояснення причин належним чином повідомленого відповідача і не надання ним певних документів у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та ст. 77 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішенням спору.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

11.05.2009 р. о 18 год. 00 хв. за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, у зв'язку з порушенням ОСОБА_3 Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «Лексус», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 та автомобіля марки «Субару», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3. Дані факти засвідчені в довідці відділення ДАІ від 11.05.2009 р. № б/н.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 02.07.2009 р. по справі № 3-5479/09 відносно ОСОБА_3 на підставі ст. 124 КпАП України застосовано адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 400,00 грн. У постанові суду зазначено, що в діях ОСОБА_3 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Таким чином, винною у скоєнні ДТП особою, згідно матеріалів справи, в тому числі постанови Приморського районного суду м. Одеси від 02.07.2009 року по справі є ОСОБА_3

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № 19 G-0216848 від 16.10.2008 р. (далі по тексту - Договір).

Строк дії Договору з 16.10.2008 р. до 15.10.2009 р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль марки «Лексус», державний номер НОМЕР_1 був застрахованим.

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача).

Об'єктом страхування є, в тому числі, автомобіль «Лексус», державний номер НОМЕР_1.

Абзацом 2 ч. 1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Преамбулою Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Відповідно до частини 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до звіту з оцінки транспортного засобу від 16.05.2009 р. № 177 вартість матеріального збитку, що визначена як сума вартості відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу відновлюваного ремонту автомобілю марки «Лексус», державний номер НОМЕР_1 становить 9801,01 грн. (у т.ч. ПДВ).

Відповідно до страхового акту від 27.05.2009 р. № 14/09-0855/78513, зазначена подія була визнана страховою та сума страхового відшкодування (сума виплати) склала

9243,64 грн.

На підставі договору? добровільного страхування т?ранспортного засобу № 19 G-0216848 від 16.10.2008 р., страхового акту від 27.05.2009 р. № 14/09-0855/78513, Одеською філією Публічного акціонерного товариства "Українська? страхова компанія "Гарант-Авто"здійснено виплату страхов?ого відшкодування в сумі 9523,64 грн. на користь ОСОБА_2 - власника автомобіля, що підтверджується платіжними дорученнями № 1559 від 27.05.2009 р. та № 1526 від 26.05.2009 р.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі Договору та на підставі заяви про виплату страхового відшкодування страховик по Договору - позивач по справі зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 9523,64 грн.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 1 ст. 1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля).

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

11.05.2009 р. о 18 год. 00 хв. за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, у зв'язку з порушенням ОСОБА_3 Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «Лексус», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 та автомобіля марки «Субару», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Вина ОСОБА_3 підтверджена матеріалами адміністративної справи № 3-5479/09.

Таким чином, шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що ДТП сталося саме з вини ОСОБА_3

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільна відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «Міська страхова компанія», на підставі полісу серії ВС № 3188473, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 25500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Субару», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6 було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Міська страхова компанія», позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою про відшкодування у порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в сумі 9523,65 грн. Проте, відповідач відповіді на регресну вимогу не надав, кошти не перерахував.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ВС № 3188473, який станом на 11.05.2009 р. був діючим. Відповідно до полісу особа, відповідальність якої застрахована - ОСОБА_3 Ліміт відповідальності за цим договором за шкоду заподіяну майну складає 25 500,00 грн., а франшиза - 510,00 грн.

Отже, на момент скоєння ДТП відносно автомобілю марки «Субару», державний номер НОМЕР_2, існував діючий поліс.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що діяла у спірний період) - далі Закон, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до позивача по справі, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову до страховика (відповідача по справі), який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3188473 розмір франшизи встановлений в сумі 510,00 грн.

Згідно ч. 18 ст. 9 Закону України „Про страхування", франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Відповідно до договору добровільного страхування транспортних засобів № 19 G-0216848 від 16.10.2008 р. розмір франшизи складає 531,36 грн.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову до страховика (відповідача по справі), який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Однак, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням суд дійшов висновку, що розмір вищезазначеної франшизи за полісом

№ ВС/3188473 від 09.04.2009 р. не було враховано позивачем під час обрахування суми позовних вимог, вимоги позивача про відшкодування шкоди підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 8733,65 грн., виходячи з розрахунку 9775,01 грн - 510,00 грн. - 531,36 грн., де 9775,01 грн. - вартість відновлюваного ремонту з урахуванням зносу, 510,00грн. - розмір франшизи за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3188473, 531,36 грн. - розмір франшизи за договором добровільного страхування транспортних засобів № 19 G-0216848 від 16.10.2008 р.

Витрати щодо огляду та визначення вартості відновлювального ремонту не входять до складу витрат, які повинні відшкодовуватися в порядку регресу в розумінні

ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, в сумі 280,00 грн., задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі ст. ст. 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України „Про страхування", Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33,35, 43, 44, 49, 82-85, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", м. Київ в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", м. Одеса про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 9523,65 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватн?ого акціонерного товариства? «Міська страхова компанія», м. Донецьк (83053, м. Донецьк?, вул. Краснооктябрьська, б. 111, код ЄДРПОУ 30244124) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська с?трахова компанія "Гарант-Авто", м. Київ в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхов?а компанія "Гарант-Авто", м. Одес?а (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 8, п/р № 26507010119505 в АТ «Укрекксімбанк» м. Одеси, МФО 328618, ЄДРПОУ 20943502) шкоду, завдану дорожньо-транспор?тною пригодою в порядку регре?су в розмірі 8733,65 грн., судовий збір в сумі 1475,99 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.08.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину. рішення.

Повний текст рішення підписаний 03.09.2012 р.

Суддя Бокова Ю.В.