Ухвала суду № 26180940, 28.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

28.08.12 р. № 5006/10/1-62/2012

Суддя господарського суду Донецької області Харакоз К.С., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Строительство и монтаж», м. Донецьк,

до відповідача Ясинуватської міської ради, м. Ясинувата,

про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Строительство и монтаж», м. Донецьк, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Ясинуватської міської ради, м. Ясинувата, про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди, в тому числі - господарський суд Донецької області, розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

З огляду на вимоги статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст.1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Згідно з правовою позицією пленуму Вищого господарського суду України, викладеною в п.3.1 постанови №10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за сукупністю таких умов: участь у спорі суб'єктів господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

У статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік справ, які підвідомчі господарським судом:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відтак справи, що віднесені до підвідомчості господарських судів, кваліфікуються за сукупністю предметного та суб'єктного критеріїв.

За предметним критерієм до компетенції господарських судів відносяться спори і справи, пов'язані зі здійсненням господарської діяльності.

Поняття господарської діяльності визначено у статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільства виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За суб'єктним критерієм до компетенції господарських судів відносять спори і справи між юридичними особами, фізичними особами -підприємцями та в передбачених законом випадках за участі держаних органів, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Позивач ТОВ «Строительство и монтаж», в свою чергу, звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить визнати незаконними дії Ясинуватської міської ради щодо відмови у розгляді питання щодо затвердження проекту детального планування малоповерхової забудови мікрорайону «Сєвєрний», а також просить суд зобов'язати Ясинуватську міську раду розглянути питання щодо затвердження проекту детального планування малоповерхової забудови мікрорайону «Сєвєрний».

Згідно з п.42 ч.1 ст.26 Закону України №280/97-ВР від 21.05.1997 року «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

23.12.2004 року Ясинуватською міською радою було прийнято рішення «Про узгодження місцезнаходження та дозвіл проведення проектно-пошукових робіт з розробки проекту детального планування кварталу «Сєвєрний» під малоповерхову житлову забудову».

Правові відносини, які склались у 2004 році між позивачем та Ясинуватською міською радою, були урегульовані Земельним кодексом України, Законом України від 20.04.2000 року №1699-ІІІ «Про планування і забудову територій» (втратив чинність згідно із Законом України від 17.02.2011 року N 3038-VI), Законом України від 20.05.1999 року №687-XIV «Про архітектурну діяльність» (в редакції від 03.02.2004 року).

Згідно з ч.5 ст.3 Закону України «Про планування і забудову територій» в редакції, діючій на час прийняття рішення від 23.12.2004 року Ясинуватською міською радою», рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, прийняті в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими для суб'єктів містобудування.

17.02.2011 року був прийнятий Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI, який набув чинності 12.03.2011 року

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», чинному на час відмови відповідача листом від 07.08.2012 року узгодити проект детального планування забудови, планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів; встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об'єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; проведення моніторингу забудови; ведення містобудівного кадастру; здійснення контролю у сфері містобудування.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1 даного Закону детальний план території - це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Позивач в обґрунтування підвідомчості справи господарському суду посилається на положення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», зокрема, на пункт 1.3 даної постанови, відповідно до якого, у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III - V ЗК України, зокрема про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.

Згідно з п.1.2.2 даної Постанови, з положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Відповідно до п.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Проте у даному випадку позовні вимоги ТОВ «Строительство и монтаж» не стосуються визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, про що помилково стверджує позивач.

Відносини, які виникли між ним та Ясинуватською міською радою є публічно-правовими відносинами з суб'єктом владних повноважень з приводу розроблення містобудівної документації, а саме проекту детального планування забудови, на затвердження якого має владні повноваження відповідач.

Дані відносини не врегульовані нормами цивільного або господарського права і не пов'язані із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності, що суперечить позиції Пленуму Вищого господарського суду України, викладеній в постанові від 17 травня 2012 року (п.1.2).

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень є завданням адміністративного судочинства.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, яка заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

З огляду на вищевикладене, необхідно відмовити у прийнятті позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Строительство и монтаж», м. Донецьк, до Ясинуватської міської ради, м. Ясинувата, про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 62, 86, 87 ГПК України, ст.3 ГК України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування», суддя -

УХВАЛИВ:

У прийнятті позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Строительство и монтаж», м. Донецьк, до Ясинуватської міської ради, м. Ясинувата, про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Строительство и монтаж» (83050, м. Донецьк, вул. Артема, 94, ЄДРПОУ 31298427) судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 00 копійок на підставі платіжного доручення №69 від 22 серпня 2012 року.

Додаток: позовна заява з додатками на 45 арк., у тому числі платіжне доручення №69 від 22 серпня 2012 року.

Суддя Харакоз К.С.