Рішення № 26180921, 10.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.07.12 р. Справа № 5006/8/59/2012

Господарський суд Донецької області у складі:

Судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

Розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка

до відповідача: Державного підприємства "Горлівський хімічний завод", м. Горлівка

про стягнення 3 % річних в сумі 3426,37 грн., інфляційних втрат в сумі 2505,80 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Позняр С.В. - за довір. від 03.04.2012 р. № 59-12 «Д»

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Горлівський хімічний завод", м. Горлівка про стягнення 3 % річних в сумі 3426,37 грн., інфляційних втрат в сумі 2505,80 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається невиконання договору № 2130 про постачання електричної енергії від 01.05.2004 р. та рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2007 р. по справі № 7/208.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме, що неустойка не нараховується та не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань по сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів).

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії № 2130 від 01.05.2004 р. (далі по тексту Договір).

Відповідно до п.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього договору та додатками до договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Рішенням господарського суду Донецької області у справі № 7/208 від

11.09.2007 р. позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго"

м. Горлівка в особі Центральних електричних мереж м. Горлівка про стягнення заборгованості за активну електричну енергію у сумі 308 024, 19 грн. та заборгованості за реактивну енергію (потужність) у сумі 349, 44 грн. з Державного підприємства "Горлівський хімічний завод" м. Горлівка за договором про постачання електричної енергії № 2130 були задоволені в повному обсязі.

На виконання рішення від 11.09.07 р. були видані відповідні накази.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 598 цього ж кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов'язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на наявність у відповідача простроченого (невиконаного) грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3426,37 грн. за період з 01.10.2011 р. по 31.03.2012 р. та інфляційні нарахування в сумі 2505,80 грн. за період з 01.09.2011 р. по 31.03.2012 р.

В ході розгляду спору судом з'ясовано, що ухвалою господарського суду Донецької області від 06.12.2002р. №33/22б порушено справу про банкрутство Державного підприємства „Горлівський хімічний завод" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідачем вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 3426,37 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 2505,80 грн. не визнані.

Відповідно до відзиву на позовну заяву відповідач не визнав позовні вимоги посилаючись на п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме наявність мораторію на нарахування неустойки (пені, штрафу).

Суми заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань відповідач не визнав, посилаючись на той факт, що відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неустойка не нараховується та не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань по сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів). Відповідач також повідомив суду затвердження плану санації.

Під час розгляду позовної вимоги про стягнення сум 3 % річних та інфляційних нарахувань у цій справі, суд виходить з наступного.

Як зазначено вище, ухвалою господарського суду Донецької області від 06.12.2002р. №33/221б порушено справу про банкрутство Державного підприємства „Горлівський хімічний завод" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

При цьому, виходячи із змісту абз.2 ч.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу протягом якого не нараховуються штрафні санкції і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів але ніяк не пов'язаний з його суттю.

Разом з цим, відповідно до статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Отже, помилковим є твердження відповідача, що на суму боргу у позивача не має підстав для нарахування суми 3 % річних та інфляційних нарахувань. Дія мораторію (а отже і його наслідки -відсутність можливості нарахування пені) поширюється лише на ті вимоги, строк виконання яких настав до дати введення дії мораторію.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

З матеріалів справи вбачається, що у відношенні відповідача ухвалу про визнання його банкрутом винесено не було.

Системний аналіз змісту вищевказаних норм права свідчить про те, що мораторій стосується лише тих вимог кредиторів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, тобто вимог конкурсних кредиторів і в силу положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій не розповсюджує свою дію на вимоги поточних кредиторів. Тобто, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після дня введення мораторію, а тому не зупиняє міри направлені на забезпечення їх виконання.

За змістом зазначених вище норм права, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію та нести юридичну відповідальність за їх невиконання у відповідності із чинним законодавством, у тому числі оплачувати пеню та штраф за їх невиконання або неналежне виконання.

Аналогічна позиція викладена у Постановах Вищого господарського суду України № 5/34-09 від 27.09.2010р.; № 5002-33/4815-2010 від 23.02.2011р

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

При цьому, суд враховує також той факт, що індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є визначеною законом платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією. Таким чином, грошовими зобов'язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

З огляду на викладене, індекс інфляції та 3% річних за своїми ознаками взагалі не можуть відноситись до санкцій, які перелічені у ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування позивачем 3% річних та інфляційних у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором.

Розрахунок 3% річних та інфляційних перевірено судом. Вимоги щодо стягнення з відповідача 3% в сумі 3426,37 грн. та інфляційних в сумі 2505,80 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 598-609, 526, 527, 714 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику" №575/97-ВР від 16.10.1997 р., Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N 28, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публі?чного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка до Державного підприємства "Горлівський? хімічний завод", м. Горлівка про стягнення 3 % річних в сумі 3426,37 грн?., інфляційних втрат в сумі 2505,80 грн?. задово?льнити у повному обсязі.

Стягнути з Державног?о підприємства "Горлівський хімічний завод", м. Горлівка (84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Шербакова, 5, ЄДРПОУ 14310945, р/р 2600830120899 в філії ГМВ «Ощадбанк» № 2864, МФО 394103) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11) на поточний рахунок відокремленого підрозділу Центральні ЕМ

(п/р 26002307551560 в філії ЦМВ ПАТ «Промінвестбанк» у м. Горлівка, МФО 334464, ЄДРПОУ 00130903), 3% річних в сумі 3426,37 грн., інфляційні втрати в сумі 2505,80 грн.

Стягнути з Державног?о підприємства "Горлівський хімічний завод", м. Горлівка (84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Шербакова, 5, ЄДРПОУ 14310945, р/р 2600830120899 в філії ГМВ «Ощадбанк» № 2864, МФО 394103) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11) на поточний рахунок із спеціальним режимом використання відокремленого підрозділу Донецькі ЕМ (п/р 260383011297 в філії Донецького обласного управління ВАТ «Ощадбанк», м. Донецьк, МФО 335106, ЄДРПОУ 00131469), судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 16.07.2012 р.

Суддя Бокова Ю.В.