Рішення № 26180897, 04.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.09.12 р. Справа № 5006/8/66/2012

Господарський суд Донецької області у складі:

Судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом: Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", м. Київ в особі Харківської обласної дирекції НАСК "Оранта", м. Харків

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО",

м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1, м. Харків

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення шкоди в сумі 24990,00 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1: не з'явився

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою від 07.08.2012 р. на підставі ст. 69 ХПК України було продовжено процесуальний строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 04.09.2012 р.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", м. Київ в особі Харківської обласної дирекції НАСК "Оранта", м. Харків звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", м. Донецьк за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, м. Харків про стягнення шкоди в сумі 24990,00 грн.

Ухвалою господарськ?ого суду Донецької області ві?д 21.06.2012 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних в?имог на предмет спору на сторо?ні позивача - ОСОБА_1, м. Харків.

В об?ґрунтування позовних вимог п?озивач посилається на договір добровільного страхування транспортного засобу № 499636 серія УБ від 22.07.2009 р., заяву про страхову виплату № 1259 від 03.09.2009 р., довідку ДАЇ від 21.09.2009 р. № 5941, постанову Московського районного суду м. Харкова від 23.10.2009 р. по адміністративній справі № 3-4957/09, звіт від 21.10.2009 р. № 1259, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, посвідчення водія на ОСОБА_1, розрахунок розміру страхового відшкодування від 21.10.2009 р., протокол (акт) огляду транспортного засобу від 06.10.2009 р., страховий акт від 18.10.2009 р. № 1259, платіжне доручення від 23.12.2009 р. № 7859, заяву про відшкодування шкоди від 26.04.2011 р.

№ 1-4/893, поліс № ВС/2646026, правовстановлюючі документи тощо.

19.07.2012 р. через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача, надійшла заява, в якій останній просив відкласти розгляд справи

№ 5006/8/66/2012 на іншу дату.

30.07.2012 р. через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшов відзив, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність доказів щодо повноважень оцінювача.

07.08.2012 р. через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просив продовжити строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

27.08.2012 р. через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшли письмові пояснення по суті спору з доданими до неї документами, що були витребувані судом.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

02.09.2009 р. о 08 год. 20 хв. за адресою: м. Харків, вул. Салтівське шосе, 170, у зв'язку з порушенням ОСОБА_2 Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «Шкода», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 та автомобіля марки «Мазда», державний номер НОМЕР_4, що належить ОСОБА_2. Дані факти засвідчені в довідці відділення ДАІ від 21.09.2009 р. № 5941.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 23.10.2009 р. по справі № 3-4957/09 відносно ОСОБА_2 на підставі ст. 124 КпАП України застосовано адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 340,00 грн. У постанові суду зазначено, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Таким чином, винною у скоєнні ДТП особою, згідно матеріалів справи, в тому числі постанови Московського районного суду м. Харкова від 23.10.2009 року по справі є ОСОБА_2

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 499636 серія УБ від 22.07.2009 р. (далі по тексту - Договір).

Строк дії Договору з 23.07.2009 р. до 22.07.2010 р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль марки «Шкода», державний номер НОМЕР_1 був застрахованим.

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача).

Об'єктом страхування є, в тому числі, автомобіль «Шкода», державний номер НОМЕР_1.

Абзацом 2 ч. 1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Водночас, посилання відповідача на відсутність доказів щодо повноважень оцінювача суд оцінує критично, зважаючи на наступне.

Відповідно до приписів ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільних прав, має право на відшкодування Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення.

Згідно положень ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

На підставі п. 2 «Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 05.01.1998 р. № 8, аварійний комісар - особа, яка займається визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Кваліфікацію аварійного комісару ОСОБА_4 підтверджено свідоцтвом НОМЕР_3 від 23.11.2007 р. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Відповідно до п.п. 34.1, 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин страхового випадку та розміру збитків.

При цьому, слід зазначити, що Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не передбачає обов'язкового проведення експертизи для визначення збитків внаслідок пошкодження майна при дорожньо-транспортних пригодах.

Таким чином, спеціальне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, передбачає, що для визначення розміру збитків при страховому випадку можуть бути залучені аварійні комісари або експерти, а отже встановлення розміру збитків при настанні страхового випадку (ДТП) аварійним комісаром, який має відповідне свідоцтво і кваліфікацію, є правомірним.

Таким чином, заперечення відповідача стосовно того, що розмір збитків, які виникли при пошкодженні автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може встановлювати лише експерт згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а не аварійний комісар, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Відповідно до звіту з оцінки транспортного засобу від 21.10.2009 р. № 1259 вартість матеріального збитку, що визначена як сума вартості відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу відновлюваного ремонту автомобілю марки «Шкода», державний номер НОМЕР_1 становить 34395,57 грн. (без ПДВ).

Відповідно до страхового акту від 18.10.2009 р. № 1259, зазначена подія була визнана страховою та сума страхового відшкодування (сума виплати) склала 34395,57 грн.

На підставі договору? добровільного страхування транспортного засобу № 499636 серія УБ від 22.07.2009 р., страхового акту від 18.10.2009 р. № 1259, Харківською обласної дирекцією НАСК "Оранта" здій?снено виплату страхового від?шкодування в сумі

34395,57 грн. на користь ОСОБА_1 - власника автомобіля, що підтверджується пл?атіжними дорученнями від 23.12.2009 р. № 7859.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі Договору та на підставі заяви про виплату страхового відшкодування страховик по Договору - позивач по справі зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 34395,57 грн.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 1 ст. 1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля).

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

02.09.2009 р. о 08 год. 20 хв. за адресою: м. Харків, вул. Салтівське шосе, 170, у зв'язку з порушенням ОСОБА_2 Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «Шкода», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 та автомобіля марки «Мазда», державний номер НОМЕР_4, що належить ОСОБА_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Вина ОСОБА_2 підтверджена матеріалами адміністративної справи № 3-4957/09.

Таким чином, шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що ДТП сталося саме з вини ОСОБА_2

Посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Мазда», державний номер НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_2 було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», позивач звернувся до відповідача з заявою від 26.04.2011 р. № 1-4/893 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в сумі 34395,57 грн. Проте, відповідач відповіді на регресну вимогу не надав, кошти не перерахував.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем та ОСОБА_2 було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ВС № 2646026, який станом на 02.09.2009 р. був діючим. Відповідно до полісу особа, відповідальність якої застрахована -

ОСОБА_2 Ліміт відповідальності за цим договором за шкоду заподіяну майну складає 25 500,00 грн., а франшиза - 510,00 грн.

Отже, на момент скоєння ДТП відносно автомобілю марки «Мазда», державний номер НОМЕР_4, існував діючий поліс.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що діяла у спірний період) - далі Закон, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до позивача по справі, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову до страховика (відповідача по справі), який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2646026 розмір франшизи встановлений в сумі 510,00 грн.

Згідно ч. 18 ст. 9 Закону України „Про страхування", франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Відповідно до договору добровільного страхування транспортного засобу № 499636 серія УБ від 22.07.2009 р. розмір франшизи складає 0,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі ст. ст. 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України „Про страхування", Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33,35, 43, 44, 49, 82-85, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", м. Київ в особі Харківської обласної дирекції НАСК "Оранта", м. Харків про стягнення шкоди в сумі 24990,00 грн., задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватн?ого акціонерного товариства? "Страхова компанія "ВУСО" (83001, м. Донецьк, вул.. Постишева, б. 60, код ЄДРПОУ 31650052) на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", м. Київ в особі Ха?рківської обласної дирекції? НАСК "Оранта", м. Харків (61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11-а, р/р № 26501010000488 в ГО ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ЄДРПОУ 00034186) шкоду, завда?ну дорожньо-транспортною пригодою в порядку регресу в розмірі 24990,00 грн., судовий збір в сумі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 03.09.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину. рішення.

Повний текст рішення підписаний 10.09.2012 р.

Суддя Бокова Ю.В.