Рішення № 26180895, 02.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.08.12 р. Справа № 5006/8/79/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Бокової Ю.В.

При помічнику судді Несвіт О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Топаз», м. Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 523298,62 грн., 3% річних в сумі 3045,43 грн., пені в сумі 15227,13 грн.

за участю представників:

від позивача: Білянський Д.І. - за довір. від 19.06.2012 № 388

від відповідача: Жуков М.Г. - за довір. від 11.07.2012 р. № 101/555

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню „Донецькміськгаз", м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Топаз», м. Донецьк про стягнення? заборгованості в сумі 523298,62 грн., 3% річних в сумі 3045,43 грн., пені в сумі 15227,13 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір про постачання природного газу за регульованим тарифом від 14.12.2010 р. № 154-Г, до?даткові уг?оди до дого?вору на постачання природного за регульованим тарифом газу від 14.12.2010 р. № 154-Г від 01.01.2012 р. та від 20.02.2012 р., акт прийм?ання-передачі природного газ?у від

31.03.2012 р.

У відзиві на позовну заяву від 12.07.2012 р. відповідач зазначив, що згоден з позовними вимогами в повному обсязі. Водночас відповідач пояснив, що несвоєчасні розрахунки за договором про постачання природного газу за регульованим тарифом № 154-Г від

14.12.2010 р. викликані тимчасовим важким фінансовим станом підприємства, просив суд в частині стягнення заборгованості в сумі 523298,62 грн., 3% річних в сумі 3045,43 грн., пені в сумі 15227,13 грн. відстрочити виконання рішення до 30.08.2012 р.

Позивач щодо задоволення клопотання відносно відстрочки виконання рішення категорично заперечував, посилаючись на безпідставність доводів відповідача, в зв'язку з ненаданням останнім жодного документу, який би підтверджував важке фінансове становище підприємства, тому просив суд відмовити у задоволенні зазначеного клопотання.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

14.12.2010 р. між Публічним акціонерним товариством „Донецькміськгаз" та відповідачем укладено договір про постачання природного газу за регульованим тарифом

№ 154-Г (далі по тексту Договір), відповідно до умов якого постачальник постачає споживачу природний газ для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.10.1. Договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2012 р. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не було заявлено про припинення його дії або перегляд умов.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Умови та обсяги постачання природного газу визначені у розділі 2 Договору.

Послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна і вартість (п. п. 2.6 Договору). Відповідно до п. 2.9. Договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача (відповідача). Пунктом 5.3.3. Договору передбачений обов'язок Споживача оплачувати Постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Ціна постачання та порядок розрахунків за природний газ узгоджена сторонами в розділі 4 Договору. Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими платежами в розмірі 100 % оплати грошовими коштами вартості договірного обсягу постачання газу, відповідно до додатка 2 до Договору до початку місяця поставки. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. (п.4.6 Договору). Згідно п. 4.7. Договору оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов'язання за Договором у березні 2012 р. виконав належним чином, поставив відповідачу газ, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі актом приймання -передачі за вказаний період, та підписом і печаткою відповідача на них, про що відповідач по суті не заперечував.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Відповідач свої зобов'язання стовно оплати отриманого газу у повному обсязі не виконав, чим порушив умови Договору.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого газу у березні 2012 р., позивач звернувся до суду та просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Топаз», м. Донецьк заборгованість за спожитий природний газ в сумі 523298,62грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 11.04.2012 р. по 20.06.2012 р.:

- 3% річних у сумі 3045,43 грн.;

Розрахунок 3% річних перевірено судом. Вказані суми нараховані позивачем арифметично вірно, у відповідності до приписів діючого законодавства та вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 6.2.2 Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати передбачених розділом 4 Договору із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 15227,13 грн. за період з 11.04.2012 р. по 20.06.2012 р.

Розрахунок пені перевірено судом. Вказана сума нарахована позивачем арифметично вірно, у відповідності до приписів діючого законодавства та вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення. Відтак, саме на Відповідача в контексті приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як Позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Відповідач не підтвердив належними доказами винятковість випадку виникнення спірної заборгованості.

Зважаючи на викладене, суд відхиляє клопотання відповідача відносно відстрочки виконання рішення в частині стягнення заборгованості, 3% річних та пені.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 526, 527, 549, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 67, 179, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Топаз», м. Донецьк стя?гнення заборгованості в сумі 523298,62 грн., 3% річних в сумі 3045,43 г?рн., пені в сумі 15227,13 грн. за?довольнити в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Топаз», м. Донецьк (83012, м. Донецьк, Донецька область, вул. Соколина, 1-А, ЄДРПОУ 14310371) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз" (83001, м. Донецьк, пр. Театральний, 1, п/р 26008161045001 у філії ПАТ КБ «Надра», МФО 380764, ЄДРПОУ 03361081) - заборгованість в сумі 523298,62 грн., 3% річних в сумі 3045,43 грн., пеню в сумі 15227,13 грн., судовий збір в сумі 10831,42 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 07.08.2012 р.

Суддя Бокова Ю.В.