Рішення № 26180841, 10.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.07.12 р. Справа № 5006/8/57/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Бокової Ю.В.

При секретарі судового засідання Д?яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом: Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"в особі філії Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз", м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства "Орджонікідзевугілля", м. Єнакієве

про стягнення інфляційних витрат в сумі 2907,40 грн., 3% річних в сумі 1186,62 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кухтик В.М. - за довір. від 20.12.2011 р. № 880

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз", м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Орджонікідзевугілля", м. Єнакієве про стягнення інфляційних витрат в сумі 2907,40 грн., 3% річних в сумі 1186,62 грн.

В обґрунтування сво?їх позовних вимог позивач посилає?ться на рішення господарського суду Донецької області у справі № 10/154 від 03.11.2008 р., акт № 3 звірки розрахунків станом на 28.05.2012 р.

Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач жодного разу у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином відповідними ухвалами суду, які направлялися за його місцезнаходженням.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області у справі № 10/154 від 03.11.2008 р. позовні вимоги Дочірньої компанії „Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів „Донбастрансгаз" м. Донецьк до відповідача Державного підприємства „Орджонікідзевугілля" м. Єнакієве, про стягнення заборгованості в сумі 13215,46 грн. були задоволені в повному обсязі.

На виконання рішення від 03.11.08 р. були видані відповідні накази.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 598 цього ж кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов'язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на наявність у відповідача простроченого (невиконаного) грошового зобов'язання, позивач просить стягнути:

- 3% річних в сумі 1 186,62 грн. за період з 29.05.2009 р. по 28.05.2012 р.;

- інфляційні в сумі 2 907,40 грн. за період червень 2009 р. - квітень 2012 р.;

Під час розгляду даних вимог суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов'язання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов'язань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов'язаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

За наведених обставин, заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних є обґрунтованими і правомірними.

Розрахунок 3% річних перевірено судом. Вказана сума нарахована позивачем арифметично вірно, у відповідності до приписів діючого законодавства та вимога в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.

Водночас, судом встановлено, що при нарахуванні інфляційних втрат Позивачем не були враховані всі місяці періоду (в яких була як інфляція так и дефляція). Таким чином, до стягнення підлягає сума інфляційних нарахувань у розмірі 2 656,31 грн.

З огляду на здійснений господарським судом перерахунок заявлених до стягнення сум, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 1 186,62 грн., інфляційних - частково в сумі 2 656,31 грн.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 509, 598, 599, 625 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 35, 43, 49, 75, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"в особі філії Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз", м. Донецьк до відповідача Державного підприємства "Орджонікідзевугілля", м. Єнакієве про стягнення інфляційних витрат в сумі 2 907,40 грн., 3% річних в сумі 1 186,62 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" (86405, м. Єнакієве, Донецька область, вул. Трестовська, 10, ЄДРПОУ 32276912, п/р 26007208019000 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"в особі філії Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" (83052,

м. Донецьк, Донецька область, пр. Ілліча, 100а, п/р 26007160973001 в ПАТ КБ «Надра»,

м. Київ, МФО 380764, ЄДРПОУ 00153169) -3% річних в сумі 1186,62грн., інфляційні втрати в сумі 2 656,31 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" (86405, м. Єнакієве, Донецька область, вул. Трестовська, 10, ЄДРПОУ 32276912, п/р 26007208019000 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"в особі філії Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" (83052,

м. Донецьк, Донецька область, пр. Ілліча, 100а, п/р 26007160973001 в ПАТ КБ «Надра»,

м. Київ, МФО 380764, ЄДРПОУ 00153169) - витрати зі сплати судового збору в сумі

1609,50 грн.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 16.07.2012 р.

Суддя Бокова Ю.В.