Рішення № 26180675, 27.09.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.09.12р. Справа № 43/5005/6602/2012

За позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

до Комунального підприємства "Міськзеленбуд" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором постачання теплової енергії в сумі 20 167,46 грн.

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Біленко С.М. - представник КП "Міськзеленбуд" ДМР № 1 від 30.01.2012 року

СУТЬ СПОРУ:

Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Комунального підприємства "Міськзеленбуд" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 19 014,53 грн. та пені у розмірі 1 152,93 грн., разом: 20 167,46 грн., та судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 010127 від 20.10.2010 року в частині повного та своєчасного розрахунку за спожиту теплову енергію.

До господарського суду 28.08.2012 року надійшла заява позивача про зменшення суми позовних вимог, відповідно до якої основна заборгованість становить 18 487,50 грн., пеня - 1 152,93 грн. на загальну суму 19 640,43 грн.

Відповідач відзив на позов на подав. Присутній у судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про зменшення розміру пені.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.09.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі-позивач, енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством "Міськзеленбуд" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ (далі-відповідач, споживач) укладено договір про постачання теплової енергії № 010127 від 20.10.2010 року (далі-договір).

Пунктом 1.1 договору Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Договір набирає чинності з 20.10.2010 року та діє до 20.10.2013 року (п. 11.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону (175 діб);

- гаряче водопостачання -протягом 350 діб;

- технологічні потреби -відповідно з виробничою програмою;

- кондиціювання повітря -по мірі необхідності.

Пунктами 6.1, 6.2 договору передбачено, що тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором установлюються Дніпропетровською міською радою народних депутатів та складають 686,50 грн. за 1 Гкал.

Згідно з п. 7.3 Споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати Енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно за її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням з вказанням періоду, за який він сплачує.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що остаточний рахунок за спожиту теплову енергію проводиться Споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку Енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його Споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим.

З метою визначення вартості наданих послуг по Договору сторони встановили, що середньомісячне теплове навантаження на опалення складає: Q = 182,4 м2 * 0,144 Гкал/міс * 1,18*1,09 : 5,75 міс/рік = 5,39 Гкал/міс. При цьому, 175 опалювальних діб складає 5,75 міс. (Додаток №1 до договору).

Відповідно до п.2 Додатку теплове навантаження на гаряче водопостачання Q = 0,99 м3 *50 оС Гкал/міс * 10 -3 = 0,05 Гкал/міс.

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

На виконання умов договору позивач за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року поставив відповідачу теплову енергію, що підтверджується актами приймання -передачі виконаних робіт: квітень 2011 року на суму 1 973,46 грн., листопад 2011 року на суму 4890,43 грн.; грудень 2011 року на суму 4 718,52 грн.; січень 2012 року на суму 6090,35 грн.; лютий 2012 на суму 7 774,27 грн. березень 2012 року на суму 5 001,35 грн.; квітень 2012 року на суму 527,03 грн.

Відповідачу виставлені рахунки за теплову енергію за: квітень 2011 року на суму 1 973,46 грн., листопад 2011 року на суму 4890,43 грн.; грудень 2011 року на суму 4 718,52 грн.; січень 2012 року на суму 6090,35 грн.; лютий 2012 на суму 7 774,27 грн. березень 2012 року на суму 5 001,35 грн.; квітень 2012 року на суму 527,03 грн.

Ці рахунки були пред'явлені позивачу, що підтверджується реєстрами рахунків і актів виконаних робіт , які містяться в матеріалах справи (а. с. 54-61).

Акти про виконання робіт з водо-теплопостачання за квітень 2011 року та квітень 2012 року відповідач відмовився підписувати, що підвереджується актами про відмову укладання акту виконаних робіт з водо-теплопостачання за квітень 2011 року та квітень 2012 року (а.с.20-49).

Відповідач сплатив за надані послуги теплопостачання суму у розмірі 13 491,99 грн.

Заборгованість в розмірі 527,03 відповідач сплатив 06.08.2012 року, що підтверджується банківською випискою за 06.08.2012 року (а. с. 82).

З урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 18 487,50 грн.

Доказів повної сплати заборгованості не подано.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частинами 6 та 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Пунктом 8.2.3 Договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня у розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

На підставі п. 8.2.3 Договору, позивачем була нарахована до сплати відповідачу пеня у розмірі 1 152,93 грн.

Відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року зі змінами від 06.11.2000 року "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", а також на підставі ст. 233 ГК України, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача, зменшити розмір пені на 50 %, що складає 576,46 грн.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за постачання теплової енергії в сумі 18 487,50 грн., пені в розмірі 576,46 грн., є обґрунтованими, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір стягується з відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Міськзеленбуд" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ (49044, м.Дніпропетровськ, вул. Виконкомівська, 6, код ЄДРПОУ 33338361) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, буд. 37, код ЄДРПОУ 32082770) основний борг в розмірі 18 487,50 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім гривень 50 коп.), пеню в розмірі 576,46 грн. (п'ятсот сімдесят шість гривень 46 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять грн. 50 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя С.В. Мартинюк

Повне рішення складено 27.09.2012 року