Рішення № 26180552, 26.09.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2012 р. Справа № 5004/945/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД, м. Луцьк

до відповідача: Компанія "СКАНІЯ КРЕДИТ АБ", Содертал'є, Швеція

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко Марина Анатоліївна, м. Київ

про визнання виконавчого напису №850 від 27.04.2012 року таким, що не підлягає виконанню та його скасування

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: Костючок С. Ю., довіреність від 26.04.2011 року

від відповідача: Яровий Я. В., довіреність від 06.09.2012 року

від третьої особи: Тромса Є. В., довіреність від 05.09.2012 року

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України

роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. ст. 22, 27, 123 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.

Суть спору: згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Згідно зі ст. 4 ГПК України господарський суд має право застосовувати норми права інших держав, але тільки у випадках, прямо передбачених у законі або міжнародному договорі (конвенції, ратифікованої обома державами, двосторонній угоді між цими державами), а не в зовнішньоекономічному контракті.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право") спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК. (Рекомендація Вищого господарського суду України від 09.11.2009, № 04-06/159 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 N 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій"").

Відповідно до р. 21 загальних умов договору фінансового лізингу №69-05719 від 16.04.2008 року у випадку спору, пов'язаного з несплатою сум, які, як стверджується, підлягають сплаті (якою б була причина такої несплати), відповідач має право подати позов у зв'язку з цим у будь-який компетентний суд.

Компанія "СКАНІЯ КРЕДИТ АБ" для вчинення виконавчого напису на договорі лізингу від 16.04.2008 року № 69-05719 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А.

Спір за позовом компанії "Сканія Кредит АБ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД про стягнення 922 889 грн. 53 коп. заборгованості по лізингових платежах за договором фінансового лізингу № 69-05719 від 16.04.2008 року (справа №5004/2319/11) розглядався господарським судом Волинської області за законодавством України.

Відповідно до п. 5 Роз'яснень Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" від 31.05.2002 року № 04-5/608 суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Так, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує. Провадження у справі в цих випадках припиняється на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК. При цьому господарським судам слід враховувати, що звернення до арбітражу - це право, а не обов'язок сторони (стаття 12 ГПК).

Про розгляд спору господарським судом Волинської області сторони не заперечували.

Відповідно до ст. 32 ЗУ "Про міжнародне право" якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Згідно ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12-17 цього кодексу.

Відповідно до ст. 15 ГПК України справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Таким чином, спір розглядається в господарському суді Волинської області.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Компанія "Сканія Кредит АБ" про визнання виконавчого напису №850 від 27.04.2012 року, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А., таким, що не підлягає виконанню та його скасування.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що договір фінансового лізингу не містить умов щодо безспірного повернення об'єкту лізингу, як того вимагає Постанова КМУ №1172 від 29.06.1999 року, прийнята на виконання ст. 87 Закону України «Про нотаріат». Крім того, позивач стверджує, що рахунок лізингодавця про несплату платежів йому не направлявся, отже виконавчий напис нотаріуса вчинено без вказаного рахунку в порушення Постанови КМУ №1172. Також позивач зазначає, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом було здійснено нарахування пені без врахування ч. 6 ст. 232 ГК України.

На виконання ухвали суду від 29.08.2012 року позивач через канцелярію суду подав клопотання від 11.09.2012 року №1109 про долучення до матеріалів справи доказів направлення копії позовної заяви з додатками на адресу приватного нотаріуса та представникам відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 26.09.2012 року подала клопотання від 26.09.2012 року про долучення до матеріалів справи копії розрахунку заборгованості за договором фінансового лізингу №69-05719 від 16.04.2008 року в підтвердження невідповідності періоду виникнення заборгованості, зазначеного в спірному виконавчому написі.

В судових засіданнях позов підтримала повністю.

Представник відповідача у судових засіданнях та у відзиві від 12.09.2012 року просив у позові відмовити оскільки мав усі правові підставі та без порушень норм чинного законодавства звернувся до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, надав усі встановлені документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, а саме:

- рішення господарського суду Волинської області від 21.12.2011 року №5004/2319/11 про стягнення з позивача основної суми боргу по спірному договору фінансового лізингу в розмірі 51 808 євро, що становить 542 429 грн. 76 коп., яке в цій частині залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2012 року №5004/2319/11 та постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2012 року №5004/2319/11, чим підтверджується безспірність суми, на яку здійснено виконавчий напис;

- постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2012 року №5004/2319/11 встановлено, що "договір фінансового лізингу №69-05719 від 16.04.2008 року припинив строк його дії".

- відповідно до п. 16 загальних умов договору лізингу , п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 4 ч. 1 ст. 10 ЗУ "Про фінансовий лізинг" ст. ст. 9, 13 Конвенції УНІДРУА, ст. ст. 8, 11 Конвенції "Про міждержавний лізинг" відповідач мав право вимоги предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Представник третьої особи у судових засіданнях та у запереченні від 10.09.2012 року просила у позові відмовити в повному обсязі, оскільки при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус Апатенко М. А. діяла відповідно до чинного законодавства, а саме ГК України, ЗУ "Про нотаріат", Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Постанови КМУ "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", ЗУ "Про фінансовий лізинг" тощо. Крім того, відповідачем було подано всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

16 квітня 2008 року між Компанією "Сканія Кредит АБ" (Власником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД (Лізингоодержувачем) було укладено договір фінансового лізингу № 69-05719. Відповідно до умов вказаного договору власник зобов'язався передати лізингоодержувачу майно на загальну суму 81 000 євро, а останній -прийняти його та сплатити вісім лізингових платежів в сумі 9 388 євро кожний на умовах, передбачених цим договором. Періодом дії лізингу сторони встановили близько 2-х років, що розпочинається з дати поставки і закінчується через три місяці після дати сплати восьмого лізингового платежу і на вказану дату товари повертаються власникові. Перший лізинговий платіж 9 388, 00 Євро сплачується щонайменше як зв 14 днів перед поставкою. Другий лізинговий платіж в сумі 9 388, 00 Євро підлягає сплаті 15 числа календарного місяця, який є третім місяцем від початкової дати, якщо початкова дата припадає на будь-який день з першого по п'ятнадцяте число календарного місяця поставки товарів або на останній робочий день календарного місяця, який є третім місяцем після початкової дати, якщо початкова дата припадає на будь-який день з 16 числа до кінця календарного місяця поставки товарів, за другим лізинговим платежем слідують шість лізингових платежів по 9 388, 00 Євро кожний, які сплачуються авансом щоквартально 15 числа або на останній робочий день місяця, коли такий платіж підлягає сплаті. Відповідно до додаткової угоди до договору фінансового лізингу №69-05719 від 11.03.2011 року строк сплати останнього лізингового платежу 15.06.2011 року. Згідно р. 15а договору лізинг товарів автоматично завершується після закінчення строку лізингу. Після завершення лізингу товарів з будь-якої причини (наприклад, невиконання) власник має право, зокрема без повідомлення повернути собі володіння товарами.

Відповідно до р. 21 договору у випадку спору, пов'язаного з несплатою сум, які підлягають сплаті, власник має право подати позов у зв'язку з цим у будь -який компетентний суд.

Відповідно до р. 15 договору лізинг товарів автоматично завершується після закінчення строку лізингу. Після завершення лізингу товарів з будь-якої причини, (наприклад, невиконання) позивач повинен за вибором відповідача:

- на ризик і за рахунок позивача, повернути відповідачу на вказану ним адресу у Європі товари без обтяжень і у доброму робочому стані (за вийнятком звичайного зношення)

- за рахунок позивача зберігати товари у зручному місці, захищеному від загибелі, шкоди або крадіжки протягом періоду, який не перевищує 160 днів після припинення договору з будь-якої причини.

У випадку будь-якого порушення позивачем зазначених положень відповідач має право без повідомлення повернути собі володіння товарами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про фінансовий лізинг»предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

На виконання умов договору фінансового лізингу № 69-05719 від 16.04.2008р. Компанія "Сканія Кредит АБ" передала Товариству з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД у користування майно (транспортні засоби) відповідно до специфікації. Дана обставина стверджується сертифікатом про приймання від 13.05.2008р.

Підпунктом 3 п. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (п. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Господарським судом Волинської області розглядалася справа за позовом компанії "Сканія Кредит АБ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД про стягнення 922 889 грн. 53 коп. заборгованості по лізингових платежах за договором фінансового лізингу №69-05719 від 16.04.2008 року в т. ч. 571 379 грн. 97 коп. (або 51 808 євро) основного боргу та 351 509 грн. 56 коп. неустойки. За результатами розгляду, рішенням господарського суду Волинської області від 21.12.2011 року у справі №5004/2319/11 постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД на користь Компанії "Сканія Кредит АБ" 571 379 грн. 97 коп. основного боргу, в решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2012 року зазначене рішення господарського суду Волинської області в частині відмови у стягненні неустойки в сумі 351 509 грн. 56 коп. скасовано, постановлено стягнути з позивача на користь відповідача 351 509 грн. 56 коп. неустойки, в іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою ВГСУ від 17.05.2012 року зазначену постанову Рівненського апеляційного господарського суду залишено без змін.

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п. 2.6 постанови Вищого господарського суду України від 16.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2012 року №5004/2319/11 встановлено "порушення зобов'язання щодо сплати лізингових платежів почало мати місце з боку відповідача з 14.05.2010р., а всього останнім не було здійснено 13 лізингових платежів на загальну суму 51808,00 євро. Лист, який направлявся відповідачу 17.06.2011р. з вимогами погашення заборгованості та повернення техніки до 01.08.2011р. та від 14.09.2011р. з вимогою про погашення заборгованості був залишений останнім без реагування. Лист-вимога від 17.06.2011р. про повернення предметів лізингу повністю відповідає процедурі припинення дії договору (та/або розірвання договору фінансового лізингу) і через закінчення строку договору лізингу (п.15 Загальних умов договору фінансового лізингу), і через порушення лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором (п.16 Загальних умов договору фінансового лізингу). Враховуючи ту обставину, що останній лізинговий платіж мав бути сплачений 13.05.2011р., а сплата опціону повинна була сплачена до 15.06.2011р. відповідно до додаткової угоди від 03.11.2008р. до договору фінансового лізингу №69-05719 від 16.04.2008р., вбачається, що договір фінансового лізингу №69-05719 від 16.04.2008р. фактично припинив строк його дії."

Підпунктом 5 п. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингодавець має право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до ч. 1 статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

27.04.2012 року, у межах передбаченого ЗУ "Про нотаріат" річного строку, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. вчинено виконавчий напис про передачу шляхом вилучення від позивача транспортних засобів Scania R 114 LA4х2NA 380 № куз XLER4X20004510778, 2004 р.в., р.н. АС 9054АО, Scania R 114 LA4х2NA 380 № куз VLUR4X20009088585, 2004 р.в., р.н. АС 9078АО загальною вартістю 81 000 євро, що становить 848 070 грн. на день вчинення виконавчого напису, що були передані в користування на умовах фінансового лізингу за договором від 16 квітня 2008 року № 69-05719 за невиплачену в строк за період з 30.07.2011 року по 06.04.2012 року заборгованість у розмірі, що становить 51 808 євро, що становить 542 429 грн. 76 коп. (а. с. 24).

За вказаним виконавчим написом відкрито виконавче провадження, про що свідчить постанова відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 05.07.2012р. про відкриття виконавчого провадження (а. с. 25).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із договорів та інших правочинів, а також із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства

Вчиняючи виконавчий напис, приватний нотаріус посилався на ст.87 Закону України "Про нотаріат", статтю 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п.8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172.

Судом встановлено, що відповідач надав нотаріусу такі документи для вчинення виконавчого напису:

1) заява від 06.04.2012 року №937 про здійснення відповідного виконавчого напису;

2) договір фінансового лізингу №69-05719 від 16.04.2008 року;

3) копія рішення господарського суду Волинської області по справі №5004/2319/11 від 21.12.2011 року;

4) копія постанови Рівненського апеляційного господарського суду по справі №5004/2319/11 від 01.03.2012 року;

5) копія довіреності.

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно пункту 284 зазначеної Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (надалі - Перелік).

Згідно з п. 8 Переліку, для одержання виконавчого напису для повернення об'єкта лізингу подаються, зокрема, оригінал договору лізингу; засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Тобто, відповідно до вищенаведених норм обов'язковою умовою для вчинення виконавчого напису є безспірність майнових вимог до боржника (такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 04.10.2011 року №9/61).

Також, виходячи із змісту ст. 88 Закону України "Про нотаріат", п. 284 Інструкції та пп. "б" ч. 2 п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабміну України від 29.06.99 р. N 1172, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Аналіз наведених норм свідчить, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі (постанова ВГСУ від 14.08.2012 року № 33/380).

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 14.04.2010 року №44/121а).

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що документи, надані приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, а саме рішення та постанови судів першої, другої та касаційної інстанції є належним доказом безспірності заборгованості позивача, оскільки стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Умови вчинення виконавчого напису визначені ст. 88 Закону, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. При цьому, якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п. 36 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 року № 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" вчинення виконавчого напису поза межами встановленого строку є порушенням вимог названого Закону і підставою для визнання зазначеного напису недійсним.

Крім того, відповідно до листа Міністерства юстиції України від 29.06.2010 року №31-32/132 вимоги до змісту виконавчого напису нотаріуса встановлені статтею 89 Закону України "Про нотаріат". Так, у виконавчому написі повинні зазначатися, зокрема, суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення.

Як вбачається з виконавчого напису від 27.05.2012 року, пояснень представників відповідача та третьої особи сума, яка підлягає до стягнення згідно виконавчого напису становить 51 808 євро, що еквівалентно 542 429 грн. 76 коп. на день вчинення виконавчого напису та відповідає основній сумі заборгованості відповідача перед позивачем без врахування штрафних санкції, а тому доводи позивача щодо вчинення виконавчого напису про стягнення суми без зазначення розміру штрафних санкцій відхиляються судом як необгрунтовані.

В силу ст.87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. При цьому, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як зазначалось вище, перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою КМУ №1172 від 29.06.1999року.

Відповідно до Переліку, у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу здійснюється на підставі Договорів лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу і відповідно до напису додається оригінал договору лізингу та засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Тобто, саме договір лізингу має містити в собі умову, згідно якої передбачено у безспірному порядку повернення об'єкту лізингу.

Разом з тим, договором фінансового лізингу від 16 квітня 2008 року №69-05719, на підставі якого вчинено виконавчий напис №850 від 27.04.2012р., не містить умов щодо безспірного порядку повернення об'єктів лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки договором фінансового лізингу від 16 квітня 2008 року №69-05719, на підставі якого вчинено виконавчий напис №850 від 27.04.2012р., не містить умов щодо безспірного порядку повернення об'єктів лізингу.

Такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України в постанові від 22.04.2010 року №09/1916, зазначивши, що господарські суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на норми постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.99 р. N 1172 (якою затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів) в підтвердження висновків про безспірність заборгованості позивача, не взяли до уваги, що згідно з вказаним переліком для одержання виконавчого напису про повернення об'єкта лізингу подаються договори лізингу, що передбачають повернення об'єкта лізингу у безспірному порядку, не надали оцінки доводам позивача про відсутність таких умов у договорі оперативного лізингу (оренди) N 071126/ОЛ-01132 від 26.11.2007 року.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 073 грн. 00 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №850 від 27.04.2012 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А.

3. Стягнути з Компанії "Сканія Кредит АБ" (S-151 87 Содертал'є, Швеція, реєстраційний номер 556062-7373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД (м. Луцьк, вул. Єршова, 3, код 21747631) 1 073 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення

складений 26.09.2012 року

Суддя А. М. Кравчук