Постанова № 26179477, 17.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 вересня 2012 року 16:32 № 2а-2471/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)"до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків проскасування

за участю представників сторін: від позивача -Іваницької H.A.,від відповідача -Завгородньої О.М.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17.09.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" (далі по тексту-позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2011 р. №№0000480700, 0000470700.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, а також зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 17.04.2012 р. було зупинено провадження у справі на час проведення податковими органами перевірки.

Ухвалою суду від 01.08.2012 р. провадження у справі було поновлено та призначено справу до розгляду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин за 2009-2010 роки.

Згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДНА України у позивача на момент проведення перевірки наявні розбіжності по контрагентах, яким зменшено податкові зобов'язання актами нікчемності згідно перевірок регіональних ДПІ.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем, в перевіряємий період, сформовано податковий кредит по нікчемним правочинам з контрагентами: ТОВ "Укрторгмед", ТОВ "УкрАгроТрейд", ТОВ "СУДНОСЕРВІС", ПП "Фірма "Истоки-С", ПП "БОБ", ТОВ "Вагоріс", ПП "Астра БП", ПП "Трансагрогрупп", ТОВ "Судносервіс Експорт", ПП "IHTEPAIHBECT", ПП "Компанія "Скіфія", ПП "В-2", ТОВ "Нікотрейд", ТОВ "Контрол-Ком".

Взаємовідносини позивача з зазначеними контрагентами ґрунтувалися на договірних відносинах, на підтвердження виконання яких, контрагентами були виписані позивачу первинні документи, зокрема, податкові накладні.

В той же час, за результатами перевірок зазначених контрагентів регіональними ДПІ встановлено наступне:

згідно акту ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 18.03.2011 р. №870/23-100/34852255 про результати перевірки ТОВ "Укрторгмед" встановлено відсутність поставок ТОВ "Укрторгмед" товарів контрагентам -покупцям у жовтні -грудні 2010 року, що свідчить про укладення ним угод без мети настання реальних наслідків;

згідно акту Бердянської ОДПІ від 30.05.2011 р. № 083/23-208/37112584 про результати перевірки ТОВ "УкрАгроТрейд" встановлено відсутність поставок товарів контрагентам -покупцям, що свідчить про укладення ним угод без мети настання реальних наслідків;

згідно акту ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 03.05.2011 р. № 1814/23-200/23619147 про результати перевірки ТОВ "СУДНОСЕРВІС" встановлено ймовірну відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), що свідчить про укладення ним угод без мети настання реальних наслідків;

згідно акту ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 13.12.2010 р. №4712/231-00/32333399 про результати перевірки ПП "Фірма "Истоки-С" встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення ним угод без мети настання реальних наслідків;

згідно акту Роздільнянської МДПІ від 11.04.2011 р. № 65/23-00- 33094939 про результати перевірки ПП "БОБ" встановлено, що всі операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача";

згідно акту ДПІ у м. Херсоні від 24.12.10 № 5573/23-4/33725653 про результати перевірки ТОВ "Вагоріс" встановлено відсутність поставок товарів контрагентам -покупцям, що свідчить про укладення ним угод без мети настання реальних наслідків;

згідно інформації ГВПП ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо діяльності ПП "Астра БП" встановлено, що гр. ОСОБА_4, який значиться як директор та засновник ПП "Астра БП", зареєстрував зазначене підприємство за грошову винагороду, будь-які документи фінансово-господарської діяльності підприємства не підписував, договори не складав, де знаходиться дане підприємство не знає, податкові накладні не виписував та не підписував, фінансово-господарську діяльність підприємства не вів;

згідно акту ДПІ у м. Херсоні від 08.06.11 № 1923/23-4/33726491 про результати перевірки ПП "Трансагрогрупп" встановлено, що фактичне місце здійснення діяльності суб'єкта господарювання не встановлено та, відповідно, документи бухгалтерського та податкового обліку підприємства за юридичною адресою не знаходяться, жодних первинних документів підприємством до перевірки не надано;

згідно акту ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 12.04.11 р. № 1314/23-200/35217933 про результати перевірки ТОВ "Судносервіс Експорт" встановлено, що операції з поставки товарів, робіт (послуг) в адресу підприємства мають ознаки безтоварних;

згідно акту Славутської ОДПІ від 16.06.2011 р. № 692/15/ 35544135 про результати перевірки ПП "IHTEPAIHBECT" встановлено, що у підприємства відсутні основні засоби; за результатами аналізу податкової звітності не встановлено наявність у підприємства власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень та трудових ресурсів у достатній кількості, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово -господарської діяльності, отже укладені ним угоди вчинені без мети настання реальних наслідків;

згідно акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 06.05.2011 №564/23-300/35722539 про результати перевірки ПП "Компанія "Скіфія" встановлено укладення ним угод без мети настання реальних наслідків;

згідно акту Любашівської МДПІ в Одеській області від 31.05.2011 р. №1038/2300/36042333 про результати перевірки ПП "В-2" встановлено, що підприємство не має власного автомобільного транспорту, трудових ресурсів, складських приміщень, тобто належним умов для здійснення здійсненні фінансово -господарської діяльності, отже зазначене підприємство здійснює частково діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам -вигодонабувачам;

згідно акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 31.05.2011 р. №682 /23-400/37031343 про результати перевірки ТОВ "Нікотрейд" встановлено, що у товариства відсутні трудові та інші ресурси, які приймали б участь у навантаженні-розвантаженні будь-яких товарів, ТМЦ, наданні послуг, транспортуванні, зберіганні товару та ТМЦ, отже укладені ним угоди вчинені без мети настання реальних наслідків;

згідно акту Южноукраїнської ОДПІ від 17.03.2011 р. № 30/23-01/37075176 про результати перевірки ТОВ "Контрол-Ком" встановлено, що дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року та грудень 2010 року про обсяги придбання та продажу є недійсними.

Вищезазначене дало відповідачу підстави вважати, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача, здійснювалась ними поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної право -дієздатності. Таким чином всі правочини (договори), укладені між позивачем та контрагентами є нікчемними, отже не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а виписані контрагентами, первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

За результатами перевірки складено акт від 05.08.2011 р. № 625/40-40/7/20027449, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: пп.7.2.4., пп.7.2.6., пп.7.2.8., пп.7.4.1. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5., пп.7.7.1., пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми податкового кредиту в розмірі 21 044 449,53 грн.; пп.7.7.1., пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 11 329 485,00 грн., яка підлягає зменшенню.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивачем були подані відповідачу заперечення до акту, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін, заперечення -без задоволення.

На підставі акта перевірки від 05.08.2011 р. № 625/40-40/7/20027449, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: форми "В1" від 23.08.2011 р. № 0000470700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 11 329 485,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 292 501,50 грн.; форми "Р" від 23.08.2011 р. № 0000480700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 180 669,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 090 334,50 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач використовуючи, надане йому ст.56 Податкового кодексу України право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргами до ДПА у м. Києві та ДПС України, за результатами розгляду яких, відповідними рішеннями, скарги були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення -без змін.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Згідно ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача, здійснювалась ними поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної право -дієздатності, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності договорів, укладених між позивачем та зазначеними контрагентами, в силу їх нікчемності, а тому не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнані недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсним судом не вимагається.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26.06.2007 р., положення статей 207 и 208 Господарського Кодексу України слід застосовувати з врахуванням того що договір, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналогічні норми закріплені у ст.198 Податкового кодексу України.

Пунктом 1.8. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 зазначеного закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то, зокрема, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.7.7. п.7.7. ст.7 Закону визначено, що, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пп.7.7.3. цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Аналогічні норми закріплені й у ст.200 Податкового кодексу України.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі приймання робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що первинні документи (зокрема, податкові накладні) видані позивачу контрагентами на виконання недійсних (нікчемних) правочинів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів (робіт, послуг) від контрагента, а також дають йому право на податковий кредит та бюджетне відшкодування.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленим статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук