Постанова № 26179371, 03.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2012 року 12:06 № 2а-9835/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро Класс Трейд"до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС проскасування податкового повідомлення-рішення № 0000062220 від 06.06.2012 р.

за участю представників сторін: від позивача -Нагаснко О.А., Третьяченко Н.М.,від відповідача -Шевченко В.О.Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03.09.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Класс Трейд" (далі по тексту-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту-відповідач), в якому просило суд: скусати винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000062220 від 06.06.2012 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, згідно з пп.78.1.11. п.78.1. ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, на виконання постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва підполковника податкової міліції Братко Т.О. від 19.01.2012 року, винесеної за розглядом матеріалів кримінальної справи № 80-0263, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача в частині дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Маркон Груп КО", ТОВ "Агентство Віасат", ПП "Клер Шато Фиорд", ТОВ "Різано Тренд", ПП "Алмаз 2006", ПП "Автокар Україна", ПП "Олива 21", ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Дженіт Флай", ТОВ "Проммаст Стандарт", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "Лоу Консалт", ТОВ "Промелектро-75", ТОВ "Шляховик Авто", ТОВ "РМА Монамі", ТОВ "БК Геліос", ТОВ "Юридичне агентство "Авента", ТОВ "Агенція "Віко", ТОВ "Торговий дім "Врекс", ТОВ "Ланотехмаш, ТОВ "Наладбуд Компані", ТОВ "Торговий дім "Спец-Техноресурс", ТОВ "Єтратос", ТОВ "Техінпромприлад", ТОВ "ТПК "Техномашпостач", ТОВ "Остін Трейд", ТОВ "Дормашавто", ПП "Фірма "Володар" за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р.

Взаємовідносини позивача з зазначеними контрагентами ґрунтувалися на договорах, а саме: з ТОВ "Маркон Груп КО" -на договорі поставки обладнання від 01.06.2011 р. № 06421; з ПП "Клер Шато Фиорд" - на договорі по наданню дизайнерських послуг № 080601 від 08.06.2010 р.; з ТОВ "Компанія "Вайліс" - на договорі поставки кухонного обладнання від 18.02.2011 р. № 180201; з ТОВ "Промелектро-75" -на договорі поставки товару №320106 від 01.06.2011 р.; з ТОВ "Торговий дім "Спец-Техноресурс" -на договорі на поставку обладнання від 11.11.2009 р. № 119, договорі від 14.10.2009 р. № 116, договорі на виконання послуг від 01.06.2009 р. № 8-М, № 9-М від 30.06.2009 р., договорі поставки №104 від 14.05.2009 р., договорі поставки №108 від 01.06.2009 р., договорі поставки №110 від 25.06.2009 р., договорі поставки №111 від 01.07.2009 р., договорі поставки №112 від 23.07.2009 р., договорі поставки №114 від 10.08.2009 р., договорі поставки №101 від 30.04.2009 р., договорі поставки №113 від 01.08.2009 р., договорі поставки №117 від 06.11.2009 р., договір на виконання робіт № 10-М від 01.11.2009 р., договорі поставки №117-3П від 06.11.2009 р., договорі поставки №118 від 25.11.2009 р., договорі поставки №104 від 14.05.2009 р., договорі поставки №105 від 27.05.2009 р., договорі поставки №102 від 30.04.2009 р., договорі поставки №101 від 30.04.2009 р., договорі поставки №111 від 13.07.2009 р., договорі поставки №103 від 14.05.2009 р.; з ТОВ "Техінпромприлад" -на договорі на поставку обладнання від 20.01.2009 р. №01/2001, договорі від 21.01.2009 р. №02/2101, договорі від 02.03.2009 р. №0203-01, договорі поставки №06-3004 від 30.04.2009 р., договорі поставки №08-1405 від 14.05.2009 року, договорі поставки №08-1405 від 14.05.2009 р., договорі поставки №09-2005 від 20.05.2009 р., договорі поставки №04-2704 від 27.04.2009 р., договорі поставки №03/2303 від 23.03.2009 р., договорі поставки №05-2904 від 29.04.2009 р., договорі поставки №04-2804 від 28.04.2009 р., договір поставки №04-2704/1 від 27.04.2009 р., договорі поставки №05-2204 від 22.04.2009 р., договорі поставки №04-1404 від 14.04.2009 р., договорі поставки №02/2602 від 26.02.2009 р.; з ТОВ "ТПК "Техномашпостач" -на договорах про виконання робіт № 01/06 від 08.06.2010 р., № 02/06 від 08.06.2010 р., № 02/07 від 02.07.2010 р., № 140701 від 14.07.2010 р., №270706 від 27.07.2010 р., № 270705 від 27.07.05 р., № 270703 від 27.07.2010 р., № 270704 від 27.07.2010 р., № 300704 від 30.07.10 р., № 040801 від 04.08.10 р., № 060801 від 06.08.2010 р., № 170802 від 17.08.2010 р., № 13091 від 13.092010 р., № 160903 від 16.09.2010 р., № 140901 від 14.09.2010 р. та договорах поставки № 270401 від 27.04.2011 р., № 040401 від 04.04.2011 p., № 180401 від 18.04.2011 р., №010401 від 01.04.2011 р., № 100501 від 10.05.2011 р.; з ТОВ "Остін Трейд" -на договорах поставки обладнання №320/06 від 01.06.2011 р., № 0809/02 від 08.09.2011 р., № 0110 від 01.10.2011 р., № 0111 від 01.11.2011 p., № 0112 від 01.12.2011 р.; з ТОВ "Дормашавто" -на договорах № 010401 від 01.04.2011 р., № 020601 від 02.06.11 р., № 090601 від 08.06.11 р., № 010602 від 01.06.11 p., № 060602 від 06.06.11 р., № 020602 від 02.06.11 p., № 290302 від 29.03.11 р., № 310301 від 31.03.11 р., № 220302 від 22.03.11 р.; з ПП "Фірма "Володар" -на договорах поставки товарів № 0606/2 від 08.06.2011 p., № 2305/02 від 23.05.2011 p. та договорі виконання роботи № 230202 від 23.02.2011 р.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів та сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), переліченими контрагентами були виписані позивачу первинні документи - податкові накладні, які на його думку, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит.

В той же час, в ході перевірки, враховуючи зміст постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва підполковника податкової міліції Братко Т.О. від 19.01.2012 р. про проведення позапланової перевірки позивача, відповідачем встановлено, що в провадженні СВ ПМ ДПІ У Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа №80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особо великих розмірах службовими особами ТОВ "Медіа -Трейд Україна"; 10.01.2012 р. СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ" Остін Трейд", ТОВ "Дормашавто" ПП "Фірма "Володар" на ім'я громадян Росії ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10 з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України; 19.01.2012 р. СВ ПМДПІ у Шевченківському районі м. Києва порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ПП "Клер Шато Фиорд", ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Маркон Груп КО", ТОВ "Промеле«ро-75", ТОВ "Торговий дім "Спец-Технор", ТОВ "Техінпромприлад" та ТОВ "ТПК "Техномашпостач" з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що вище перелічені підприємства з ознаками фіктивності упродовж 2009-2011 років використовувались в злочинних схемах з створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою незаконного завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами.

Досудовим слідством встановлено, що позивач здійснював фінансово-господарські взаємовідносини з підприємствами з ознаками фіктивності - ТОВ "Маркон Груп КО", ТОВ "Агентство Віасат", ПП "Клер Шато Фиорд", ТОВ "Різано Тренд", ПП "Алмаз 2006", ПП "Автокар Україна", ПП "Олива 21", ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Дженіт Флай", ТОВ "Проммаст Стандарт", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "Лоу Консалт", ТОВ "Промелектро-75", ТОВ "Шляховик Авто", ТОВ "РМА Монамі", ТОВ "БК Геліос", ТОВ "Юридичне агентство "Авента", ТОВ "Агенція "Віко", ТОВ "Торговий дім "Врекс", ТОВ "Ланотехмаш, ТОВ "Наладбуд Компані", ТОВ "Торговий дім "Спец-Техноресурс", ТОВ "Єтратос", ТОВ "Техінпромприлад", ТОВ "ТПК "Техномашпостач", ТОВ "Остін Трейд", ТОВ "Дормашавто", ПП "Фірма "Володар".

Вищезазначене дало відповідачу підстави вважати, що фінансово-господарська діяльність перелічених контрагентів позивача здійснювалась ними поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної право -дієздатності. Таким чином всі правочини (договори), укладені між позивачем та зазначеними контрагентами є нікчемними, отже не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а виписані зазначеними контрагентами, первинні бухгалтерські документи (податкові накладні) не можуть бути прийняті до уваги.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 09.02.2012 р. № 388/23-522-36068723, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового та цивільного законодавства України, а саме: пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1., пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 98.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у на суму 4254644,32 грн.; п.l, п.5 ст.203, п.l, п.2 ст.215, п.l ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Не погоджуючись з висновками зазначеного акту перевірки, позивачем були подані відповідачу заперечення до акту, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін.

На підставі акта перевірки від 09.02.2012 р. № 388/23-522-36068723, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012 р. № 0000402305, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 4254644,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 723184,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач використовуючи, надане йому ст.56 Податкового кодексу України право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргою до ДПС у м. Києві, за результатами розгляду якої рішенням про результати розгляду первинної скарги від 04.05.2012 р. № 2591/10/12-114, податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.02.2012р. № 0000402305 було скасовано в частині основного платежу у розмірі 18218,88грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4554,71 грн., а в іншій частині вказане повідомлення-рішення було залишене без змін, а скарга позивача -без задоволення.

Не погоджуючись з такими рішеннями податкових органів, позивач звертався зі скаргою на податкове повідомлення-рішення відповідача 29.02.2012 р. № 0000402305 та рішення ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 04.05.2012 р. №2591/10/12-114 до ДПС України, за результатами розгляду якої, рішенням про результати розгляду скарги від 05.07.2012 р. № 11989/6/10-2115, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29.02.2012 р. №0000402305 з урахуванням рішення ДПС у м. Києві ДПС було залишене без змін, а скарга позивача -без задоволення.

Відповідачем, на підставі акта перевірки від 09.02.2012 р. № 388/23-522-36068723 та рішення ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 04.05.2012 р., було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.06.2012 р. № 0000062220, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 4236425,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 718629,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п.75.1. ст.75 Кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні (пп.78.1.11. п.78.1. ст.78 Кодексу).

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1. ст.86 Кодексу).

Згідно п.86.8. ст.86 Кодексу, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до п.86.9. ст.86 Кодексу, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

З матеріалів справи встановлено, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також прийняття судом рішення по даній справі, відсутнє будь-яке рішення суду по кримінальній справі № 80-0263, в рамках якої призначалась документальна позапланова виїзна перевірка позивача, що свідчить про порушення відповідачем вимог п.86.9. ст.86 Податкового кодексу України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та зазначеними в акті перевірки контрагентами, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та відповідними контрагентами, судом до уваги не приймаються.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Більше того, на даний час обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагентів щодо яких, за даними відповідача, порушені кримінальні справи за фактом фіктивного підприємництва, не постановлено.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість", пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 вищевказаного Закону України, п.198.1, п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп.7.5.1. п.7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов'язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

Згідно пп.7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податків на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними первинними документами -податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Класс Трейд" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 06.06.2012 р. № 0000062220.

Судові витрати в сумі 2 146,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Класс Трейд" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Держаної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленим статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б.Федорчук