Постанова № 26179370, 05.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 вересня 2012 року № 2а-6469/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Шарпакової В.В., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: Отжиковський В.О.(дов. від 10.05.2012р. №1)

Городецька А.Д. (дов. від 10.05.2012р. №1)

від відповідача1: Оксененко К.П. (дов. від 29.05.2012р. №1791/9)

відповідача2: Тюшкевич С.І. (дов. від 22.03.2012р. №10-1417/1278)

розглянувши у відритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби України, Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень -рішень та Рішення про результати розгляду скарги від 04.05.2012р. №7713/6/10-2115 в частині, якою відмовлено у задоволенні скарги Позивача.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.09.2012 року в 11 год. 16хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» (надалі по тексту також -Позивач) з позовом до Державіної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби України (надалі -Відповідач1), Державної податкової служби України (надалі -Відповідач2) про скасування податкових повідомлень -рішень та Рішення про результати розгляду скарги від 04.05.2012р. №7713/6/10-2115 в частині, якою відмовлено у задоволенні скарги Позивача.

З урахуванням Заяви Позивача про зміну предмету позову, Позивач просив: скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 28 грудня 2011 року № 0000832320; скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 28 грудня 2011 року № 0000822302; скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва державної податкової служби від 07 березня 2012 року №0000972302; скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва державної податкової служби від 05 червня 2012 року № 0000032220; скасувати Рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 04 травня 2012 року № 7713/6/10-2115 в частині, якою відмовлено у задоволенні скарги Позивача. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірні податкові повідомлення -рішення винесені з порушенням норм чинного податкового законодавства, не відображають дійсних обставин справи, відтак підлягають скасуванню. Рішення про результати розгляду скарги не відображає фактичних обставин справи, в ньому не враховані доводи, викладені у скарзі Позивача, а відтак на його думку воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували з мотивів його необґрунтованості та безпідставності. В судовому засіданні надали пояснення, аналогічні письмовим запереченням, які містяться у матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов задоволенню не підлягає, з огляду про наступне.

Відповідачем1 проведено планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 по 30.09.11р. За результатами проведеної перевірки було складено Акт планової виїзної перевірки від 13.12.2011р. №8527/23-222-33938302.

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став Акт планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011р. Перевіркою встановлено, що Позивачем не правомірно віднесено до ІІ-ІП кварталу від'ємне зречення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, що в свою чергу призвело до папушення п. 150.1 ст.150 Податкового кодексу України та п. 3 підр. 4 р. XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України.

Також встановлено порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправомірного формування податкового кредиту на підставі податкових накладних за минулі періоди в результаті чого занижено податок на додану вартість.

За результатами проведеної перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення від 28.12.2011 року №0000832320 якими зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податок на прибуток за III квартал 2011 року у розмірі 125539356,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0000822302, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за 9 місяців 2011 року у розмірі 5325779,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 28.12.2011 року №0000812302 яким нараховано суму податку на додану вартість на загальну суму 4488021,0 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями Позивач оскаржив їх в адміністративному порядку в результаті чого Державною податковою службою в м. Києві було скасовано податкове повідомлення-рішення №0000812302 від 28.12.2011 року в частині збільшення зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 751049,00 грн. та 167283,00 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій та винесено нове податкове повідомлення-рішення №0000972302 від 07.03.2012 року у розмірі 3 569 689,00 грн., а податкові повідомлення-рішень №0000832320 та №0000822320 від 28.12.2011 року залишено без змін.

Проте, Позивач не погодився з рішенням Державної податкової служби м. Києва про результати розгляду первинної скарги від 28.02.2012 року №858/10/12-114 та оскаржив до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги ТОВ «Практікер України»Відповідачем 2 було частково скасовано податкове повідомлення-рішення №0000972302 від 07.03.2012 року прийнятого з урахуванням рішення Державної податкової служби у м. Києві від 28.02.2012 року №858/10/12-114 за результатами розгляду первинної скарги Позивача та винесено нове податкове повідомлення-рішення №0000032220 від 05.06.2012 року на загальну суму 3 010 934,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0000822302 та податкове повідомлення-рішення №0000832320 від 28.12.2011 року залишено без змін.

Відповідно до п.п. 60.1.2 та п.п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, якими встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Актом планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, встановлено порушення Позивачем п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України чим в свою чергу завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за III квартал 2011 року на загальну суму 125 539 356,00 грн.

Частиною 2 п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складають валові витрати у порядку встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Відповідно до п.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням сум амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У зв'язку з тим, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України та втратив чинності Закон України „Про оподаткування прибутку підприємства", п. 1 підр. 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Така позиція повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною в Листі ДПС України № 10-2018/3582 від 12.09.2011р.

Пунктом 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України встановлено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

В той же час п. 3 підр. 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України застосовується у 2011 році з урахуванням наступного - якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про те, що у Позивача відсутні визначені законом підстави для включення до податкової декларації з податку на прибуток підприємств до III кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування минулих періодів у розмірі 139544734,00 грн., оскільки фактично понесені збитки І кварталу складають 14005378,00 грн., тоді як за минулі періоди від'ємне значення об'єкта оподаткування становить 125539353,00 грн., що не підлягає перенесенню до III квартал 2011 року відповідно до п. 3 підр. 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене Відповідачем було зменшено збитки включені підприємством до III кварталу 2011 року за минулі роки у розмірі 125539353,00 грн. податковим повідомленням-рішення №0000832320 від 28.12.2011 року.

Також перевіркою встановлено порушення п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме Позивачем не враховано в податковій звітності наступних звітних періодів зменшення залишку суми податку на додану вартість, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту (26 рядок) наступного податкового періоду на загальну суму 7755786,00 грн., що були не підтверджено актом попередньої перевірки від 08.12.2010 року №5623/23-322-33938302.

Перевіркою повноти визначення суми податку, як від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.07.2010 по 30.09.2011 року (рядок 19 декларації) встановлено його завищення всього у сумі 548848,00 грн., у тому числі за вересень 2011 року в сумі 548848,00 грн., та встановлено завищення залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) на загальну суму 5325779,00 грн. у тому числі за вересень 2011 року на суму 5325779,00 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.3.2.2 та 3.23 акту перевірки.

У періоді, що перевірявся Позивачем заявлено від'ємне значення податку на додану вартість у розмірі 4239139,00 грн. (рядок 18.2 податкової декларації з податку на додану вартість - різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного періоду, з березня 2011 р. рядок 19 декларації - від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного податкового періоду) у тому числі липень 2010 р.-100678,00 грн., жовтень 2010 р.-939286,00 грн., січень 2011 р. - 477843,00 грн., лютий 2011 р. - 888493,00 грн., квітень 2010 р. -1128137,00 грн., вересень 2011 р. -704702,00 грн. у зв'язку з перевищенням обсягів придбання товарів (робіт, послуг) над обсягами продажу, що відображено в залишках товарно - матеріальних цінностей. У зв'язку з чим Відповідачем було зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 5325779,00 грн.

Щодо позовної вимоги про скасування Рішення про результати розгляду скарги від 04.05.2012р. №7713/6/10-2115 в частині, суд прийшов до висновку про відмову у її задоволенні з огляду про наступне.

Фактично позивач не погоджується з висновками Акта перевірки, рішенням про результати розгляду скарги та просить скасувати таке рішення.

Частина перша статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з наведеної правової норми, рішення суб'єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії.

Поняття нормативно-правового акта та акта індивідуальної дії в Кодексі адміністративного судочинства не врегульовані, а тому при визначення цих понять слід звернутися до загальних понять права.

Так, нормативно-правовий акт -це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово; акт індивідуальної дії -виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресовані.

Визначальною ознакою як нормативно-правового акта так і акта індивідуальної дії є обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (кола суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

Акт перевірки та висновки акта перевірки, які в них викладені, рішення про результати розгляду скарги не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, лише фіксують виявлені перевіркою порушення, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору. При цьому право прийняття за наслідками акта перевірки рішення органом митної служби відповідних правових актів індивідуальної дії -податкових повідомлень-рішень, належить до його дискреційних (виключних) повноважень, в т. ч. може бути не реалізовано.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, а отже, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.

Таким чином, якщо предметом позову (або однією із позовних вимог) є скасування акта перевірки, рішень про результати розгляду скарги на висновки, викладені в Акті перевірки суб'єкта владних повноважень, то судам слід відмовляти у задоволенні позову (або в його частині), оскільки Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та законодавством не встановлено права оскарження данного рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 11, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби України, Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень -рішень від 28 грудня 2011 року № 0000832320, № 0000822302, №0000972302 та Рішення про результати розгляду скарги від 04.05.2012р. №7713/6/10-2115 в частині, якою відмовлено у задоволенні скарги Позивача, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А.Качур

Судді В.І. Келеберда

В.В. Шарпакова