Постанова № 26179015, 14.09.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/3127/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Соколенко О.М.

при секретарі -Кулішенко Є.С.

за участю: представника позивача -Кирильчук Н.Д. (за довіреністю),

представника відповідача -Ідрісової Е.А. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЖСК Строй 2007»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЖСК Строй 2007»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2012 року № 0008132301.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ЖСК Строй 2007»з питання взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Забудова світу»за період січень 2011 року, червень 2011 року та з питань взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Тетрабудсервіс»за серпень 2011 року, за результатами якої відповідачем складено акт № 116/22-214/34319821 від 19.04.2012 року, яким встановлено порушення позивачем вимог: п.п.1,5 ст.203, п.п.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених ТОВ «ЖСК Строй 2007»з ТОВ «Забудова світу»та ТОВ «Тетрабудсервіс»на загальну суму 12087504 грн., у т.ч. ПДВ -2014584 грн., які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, та є нікчемними; п.п.14.1.185, п.п.14.1.203, п.п.14.1.191, п.п.14.1.202, п.14.1 ст.14, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 2014584 грн., в тому числі, за січень 2011 року на суму 40000 грн. та за червень 2011 року на суму 525000 грн., за серпень 2011 року на суму 1449584 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008132301 від 10.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2014584 грн. -за основним платежем та на 362398 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач із висновками акту перевірки про порушення вказаних норм законодавства не погоджується, вважає їх необґрунтованими і такими, що не відповідають законодавству України, оскільки господарські договори, укладені між ним та ТОВ «Забудова світу» і ТОВ «Тетрабудсервіс» у судовому порядку недійсними не визнавались; надання послуг за господарськими договорами підтверджується первинними документами (податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, та іншими супутніми документами, оформленими належним чином відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Податкового кодексу України, які були надані податковому органу для проведення перевірки. Таким чином, позивач вважає, що ним правомірно сформовано податковий кредит у січні, червні та серпні 2011 року у відповідності до п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України на підставі належним чином отриманих податкових накладних, а висновки акту перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставними та необґрунтованими, а отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі цього акту перевірки, підлягає скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (том 3, а.с.184-188), в яких зазначив про безпідставність позовних вимог, оскільки що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби в ході проведення перевірки ТОВ «ЖСК Строй 2007»щодо його взаємовідносин із ТОВ «Забудова світу»та ТОВ «Тетрабудсервіс»правомірно зроблені висновки про включення позивачем у січні, червні 2011 року та серпні 2011 року до податкового кредиту податку на додану вартість за нікчемними угодами, укладеними з ТОВ «Тетрабудсервіс»та ТОВ «Забудова світу», чим завищено податковий кредит на 2014584 грн. А отже, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з урахуванням вимог чинного податкового законодавства, є правомірним, і скасуванню не підлягає.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, додаткових поясненнях та на надані докази.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖСК Строй 2007» (надалі - TOB «ЖСК Строй 2007», позивач) зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.03.2006 року за №15561020000018420, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №267353, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1, а.с.40).

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки та станом на момент розгляду справи підприємство знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС, та у період, за який проводилась перевірка, TOB «ЖСК Строй 2007»було зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100248154 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.10.2009 року (т.1, а.с.54), п.п. 2.4, 2.4.1 акту перевірки (т.1,а.с.5).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення начальника ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС, оформленого наказом від 05.04.2012 р. №289 (т.3, а.с.189), заступником начальника відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю Жуковським В.А., проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «ЖСК Строй 2007»з питання взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Забудова світу»за період січень 2011 року, червень 2011 року та питання взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Тетрабудсервіс»за серпень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС складено акт від 19.04.2012 р. № 116/22-214/34319821 (т.1, а.с.4-20), яким встановлено: порушення позивачем вимог п.п.1,5 ст.203, п.п.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених ТОВ «ЖСК Строй 2007»з ТОВ «Забудова світу»та ТОВ «Тетрабудсервіс»на загальну суму 12087504 грн., у т.ч. ПДВ - 2014584 грн., які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, та є нікчемними; порушення п.п.14.1.185, п.п.14.1.203, п.п.14.1.191, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 2014584 грн., в тому числі, за січень 2011 року на суму 40000 грн. та за червень 2011 року на суму 525000 грн., за серпень 2011 року на суму 1449584 грн.

На підставі акту перевірки від 19.04.2012 року №116/22-214/34319821 ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012 року №0008132301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2376982 грн., в тому числі, за основним платежем -2014584 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -362398 грн. за порушення п.п.14.1.185, п.п.14.1.203, п.п.14.1.191, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (т.1, а.с.21).

Вказане рішення отримано директором ТОВ «ЖСК Строй 2007»10.05.2012 року, що підтверджується його підписом на коринці податкового повідомлення рішення (т.1, а.с.21).

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив вищевказане рішення в судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п.14.1.185, п.п.14.1.203, п.п.14.1.191, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість.

В акті перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС зазначено, що на запит ДПІ від ТОВ «ЖСК Строй 2007»отримані первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Забудова світу»за період січень 2011 року, червень 2011 року та по взаємовідносинам з ТОВ «Тетрабудсервіс»за серпень 2011 року, а саме: договори підряду, податкові накладні, акти прийняття виконаних будівельних робіт, довідки про вартість робіт, платіжні доручення (детальні реквізити вказаних первинних документів наведено в акті перевірки на сторінках 4-7).

Також, в акті перевірки зазначено, що до відповідача від ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшли: акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 01.03.2012 року №1109/23-4/37242411 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Забудова світу»з питань підтвердження отриманих даних від платників податків за період червень, липень, серпень 2011 року»(т.3, а.с.150-170) та акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року №107/22-2/37508271 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Тетрабудсервіс»щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.01.2012 року»(т.3,а.с.125-149).

При цьому, в акті ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС вказано, що згідно висновку акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 01.03.2012 р. №1109/23-4/37242411 встановлено, що у зв'язку з тим, що ТОВ «Забудова світу»не знаходиться за податковою адресою та враховуючи той факт, що у підприємства відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період червень, липень, серпень 2011 року, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України, звіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Разом з тим, в акті відповідача також зазначено, що в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року №107/22-2/37508271 зазначається, що зустрічну перевірку неможливо провести у зв'язку з тим, що стан платника - ТОВ «Тетрабудсервіс»- внесено запис до ЄДР про відсутність за місцезнаходженням. Також зазначено, що постановою слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві від 02.03.2012 року порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами ТОВ «Тетрабудсервіс»з метою прикриття незаконної діяльності. Як висновок зазначено, що у ТОВ «Тетрабудсервіс»встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.08.2011 року по 31.01.2012 року, які підпадають під визначення п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, ст.185, ст.198 Податкового кодексу України, та правочини, укладені ТОВ «Тетрабудсервіс»з контрагентами є нікчемними, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Крім того, в акті ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС зазначено, що відповідно до листа ДПС в Одеській області від 09.02.2012 р. №986/7/07-3411 директорами ТОВ «Забудова Світу»та ТОВ «Тетрабудсервіс»є громадяни Російської Федерації - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно, які не наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, оскільки не отримували дозволу на працевлаштування для фізичних осіб-нерезидентів.

Як наслідок відповідач в своєму акті зазначає, що господарські операції підприємства ТОВ «ЖСК Строй 2007» та контрагентів-постачальників ТОВ «Забудова Світу»та ТОВ «Тетрабудсервіс»не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Наслідком діяльності підприємства ТОВ «ЖСК Строй 2007»є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. У результаті порушення підприємства ТОВ «ЖСК Строй 2007»своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з контрагентами на реалізацію ТМЦ (робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер. А такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкових зобов'язань по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч.2 ст. 228 Цивільного Кодексу є нікчемним.

Таким чином, в акті зазначено, що враховуючи вищенаведене в порушення п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, угоди між ТОВ «ЖСК Строй 2007»та підприємствами - постачальниками ТОВ «Забудова Світу»та ТОВ «Тетрабудсервіс»укладені без мети настання реальних наслідків та мають ознаки нікчемності. І у зв'язку з зазначеним, податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 2014584 грн., в тому числі, за січень 2011 р. на суму 40000 грн., за червень 2011 р. на суму 525000 грн., за серпень 2011 року на суму 1449584 грн.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, питання щодо нікчемності угод, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно довідки з ЄДРПОУ №2612, одними із основних видів діяльності позивача за КВЕД є: 45.21.1 -загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення (т.1, а.с.41).

Судом встановлено, що здійснюючи свою господарську діяльність, ТОВ «ЖСК Строй 2007»уклав із ДП «Донецька залізниця»договір на виконання робіт із реконструкції Учбово-методичного центру Донецької залізниці №НКВ-101259 від 16.07.2010 року, відповідно до якого Підрядник - ТОВ «ЖСК Строй 2007», у межах договірної ціни, виконує на свій ризик власними та притягнутими силами та способами усі передбачені замовленням роботи, а Замовник - ДП «Донецька залізниця»приймає виконану роботу й оплачує її на умовах даного договору. Пунктом 4.2 цього договору передбачено, що при несвоєчасному, з вини Підрядника, початку робіт, неналежному виконанні графіка умов договору тощо, Замовник попереджає Підрядника, що якщо протягом місяця не відбудеться істотних зрушень, Замовник ініціює розірвання договору. Згідно п.10.1 цього Договору, Підрядник може залучати для виконання робіт субпідрядні організації. Договір діє до 31.12.2010 року або до повного виконання зобов'язань сторонами договору згідно п.23.1 цього Договору (т.2,а.с.218-226).

Крім того, судом встановлено, що між ДП «Донецька залізниця»та ТОВ «ЖСК Строй 2007» 05.08.2011 року укладено договір на виконання робіт з реконструкції Учбово-методичного центру Донецької залізниці №НКВ-112479, відповідно до якого Підрядник - ТОВ «ЖСК Строй 2007»у межах договірної ціни, виконує на свій ризик власними і притягнутими силами та способами усі передбачені замовленням -роботи з «Реконструкції будівлі Учбово-методичного центру Донецької залізниці», усуває за свій рахунок протягом гарантійного терміну експлуатації об'єкта недоробки, обумовлені неякісним виконанням робіт, а Замовник - ДП «Донецька залізниця»приймає виконану роботу й оплачує її на умовах даного Договору. Пунктом 4.2 цього договору передбачено, що при несвоєчасному, з вини Підрядника, початку робіт, неналежному виконанні графіка умов договору тощо, Замовник попереджає Підрядника, що якщо протягом місяця не відбудеться істотних зрушень, Замовник ініціює розірвання договору. Згідно п.10.1 цього Договору, Підрядник може самостійно залучати для виконання робіт субпідрядні організації (том 3, а.с.211-217).

Судом встановлено, що з метою дотримання виконання умов договірних відносин між позивачем та ДП «Донецька залізниця», враховуючи наявність можливості позивачем залучати інші організації для виконання робіт з реконструкції будівлі Учбово-методичного центру Донецької залізниці, ТОВ «ЖСК Строй 2007»укладено:

- із ТОВ «Забудова світу»договір підряду №010/01 від 10.01.2011 року із додатковою угодою до нього (т.1, а.с.67-71), згідно умов якого підрядник - TOB «Забудова світу»зобов'язується виконати роботи по реконструкції об'єкту Учбово-методологічного центру Донецької залізниці, та по будівництву житлового масиву Одеський Двір за попередньою домовленістю обсягів роботи і розрахунків за виконану роботу;

- із ТОВ «Забудова світу»договір підряду №12/01 від 01.06.2011 року (т.1, а.с.101-104), згідно умов якого підрядник - TOB «Забудова світу»зобов'язується виконати роботи по реконструкції об'єкту Учбово-методологічного центру Донецької залізниці за попередньою домовленістю обсягів роботи і розрахунків за виконану роботу.

Згідно з п.6.1 та п.7.1. цих Договорів, здача-приймання виконаних робіт здійснюється оформленням актів прийому виконаних робіт по формі №КБ-2в.

Вказані договори підписані від імені TOB «ЖСК Строй 2007»- директором Подгаєцьким Ю.А., та від імені ТОВ «Забудова Світу» - директором ОСОБА_5., та скріплені печатками підприємств.

На підтвердження виконання робіт із реконструкції будівлі за вказаними договорами підряду №010/01 від 10.01.2011 року та №12/01 від 01.06.2011 року у перевіряємий період, позивачем надано до суду копії: актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за березень 2011року, квітень 2011 року, червень 2011 року(т.1,а.с.75-77,79-82,85-88,92-96,111-117,124-127,132-137), підписаних представниками TOB «Забудова світу»та ТОВ «ЖСК Строй 2007»30.03.2011 року, 29.04.2011 року та 07.06.2011 року. При цьому, в примітках до вказаних актів зазначається, що будівельні роботи -це будівельні, монтажні, пусконаладчі та інші роботи, які виконуються при новому будівництві, реконструкції, реставрації, при капітальному та поточному ремонтах будівель та споруд.

Також, в обґрунтування фактичності здійснення господарської операції із реконструкції будівлі за вказаними вище договорами, позивачем надано до суду завірені належним чином копії: довідок про вартість виконаних будівельних робіт та затрат за березень 2011 року, квітень 2011 року та червень 2011 року (т.1, а.с.74, 78,83,84,110,123,131); підсумкової відомості ресурсів (витрати за прийнятими нормами) за березень 2011 року,червень 2011 року (т.1, а.с.89-91,118-122,128-130,138-141);договірної ціни (т.1, а.с.105-106).

Вказана кошторисна та будівельна документація також підписана представниками TOB «Забудова світу»та ТОВ «ЖСК Строй 2007»та скріплена печатками, із зазначенням на довідках про вартість виконаних будівельних робіт дат підписання.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що в силу ст.17 Закону України «Про архітектурну діяльність», господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, підлягає ліцензуванню. При цьому, в матеріалах справи міститься копія ліцензії АВ № 557585 від 12.11.2010 року, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцію Міністерства регіонального розвиту та будівництва України (т.1, а.с.59-60), яка надає право ТОВ «Забудова Світу»відповідно, здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, що свідчить про законну роботу вказаного підприємства на будівничому сегменті ринку.

Разом з цим, матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних: №1190101 від 19.01.2011 року, №1250101 від 25.01.2011 року за договором підряду від 10.01.2011 року (1,а.с.72-73), та податкових накладних: №54 від 07.06.2011 року, №55 від 07.06.2011 року, №56 від 07.06.2011 року (т.1,а.с.107-109), на виконання договору підряду від 01.06.2011 року №12/01, отриманих від постачальника робіт - ТОВ «Забудова світу», які також підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій з виконання ремонтних робіт та дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни послуг (робіт) та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента на кількість робіт, виконаних відповідно до укладених угод, що поміж іншого, підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за січень та червень 2011 року (т.3, а.с.75-77,84-87).

На підтвердження здійснення оплати за виконані роботи за договорами підряду в матеріалах справи наявні: виписка по рахунку від 19.01.2011 року на оплату ТОВ «Забудова світу»ремонтно-будівельних робіт у сумі 200000 грн., в т.ч. ПДВ -33333,33 грн., платіжне доручення №841 від 19.01.2011 року на вказану суму з урахуванням ПДВ (т.1, а.с.97,99) та виписка по рахунку від 25.01.2011 року на оплату ТОВ «Забудова світу» ремонтно-будівельних робіт у сумі 40000 грн., в т.ч. ПДВ - 6666,67 грн. і платіжне доручення №845 від 25.01.2011 року на вказану суму з урахуванням ПДВ (а.с.98,100).

Як вбачається з матеріалів справи, суми податку на додану вартість відповідно до вищевказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року у розмірі 40000 грн. та за червень 2011 року у розмірі 525000,01 грн., що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за січень 2011 року та за червень 2011 року та додатком №5 до них (т.1, а.с.70-74,79-82).

Також, судом встановлено, що між ТОВ «ЖСК Строй 2007»(Замовник) та ТОВ «Тетрабудсервіс»(Підрядник) укладений договір №14/07 від 14.07.2011 р. на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції будівель Учбово-методичного центру Донецької залізниці за попередньою домовленістю про об'єм роботи і розрахунків за виконану роботу (т.1,а.с.142-144). Згідно п.3.1 ст.3 цього Договору, вартість робіт відповідно до договору, включає відшкодування витрат підрядника: плату за поставлені матеріали і виконану ним роботу, і вираховується в кошторисі, який обґрунтовується розрахунками і узгоджується з Замовником в 10000000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1666666,67 грн. Підпунктом 7.1 ст.7 Договору передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється в національній валюті України прямими банківськими переводами, або іншим не забороненим законодавством способом на рахунок підрядника. В п.6.1 ст.6 Договору вказано, що здача-приймання виконаних робіт здійснюється оформленням актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в.

Вказаний договір підписаний від імені TOB «Тетрабудсервіс»- директором ОСОБА_6., та від імені ТОВ «ЖСК Строй 2007» - директором Подгаєцьким Ю.А.

На підтвердження виконання робіт із реконструкції будівлі за вказаним договором підряду, позивачем надано до суду копії: актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2011року (т.1,а.с.187-189,193-196,201-206,212-215, 220-223,228-230, 234-237, 241-244, 248-250, т.2, а.с.3-6, 10-12, 14-17, 21-24, 26-28, 31-35, 41-43, 47-49, 52-55, 62-65, 68-70, 73-79, 86-89, 94-99, 106-114,124-127,131-134,139-144,149-152,156-160,166-171,176-182), підписані представниками TOB «ЖСК Строй 2007»та ТОВ «Тетрабудсервіс». При цьому, в примітках до вказаних актів та довідок зазначається, що будівельні роботи -це будівельні, монтажні, пусконаладчі та інші роботи, які виконуються при новому будівництві, реконструкції, реставрації, при капітальному та поточному ремонтах будівель та споруд.

Також, в обґрунтування фактичності здійснення господарської операції, позивачем надано до суду завірені належним чином копії: договірної ціни (т.1,а.с.146-147), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та затрат за грудень 2011 року (т.1,а.с.186,200, 211,219,227,240,247, т.2, а.с.9,13,20,25,61,72,93,105,123,130,138,148);підсумкової відомості ресурсів (витрати за нормами) за грудень 2011 року (т.1, а.с.190-192, 197-199, 207-210,216-218,224-226,231-233,238-239,245-246, т.2, а.с.1-2, 7-8, 18-19,29-30,36-40, 44-46, 50-51, 56-58, 66-67, 71, 80-85, 90-91, 100-104, 115-119, 128-129, 135-137, 145-147, 153-155, 161-165,172-175,183-187); актів вартості змонтованого обладнання, придбаного виконавцем робіт за грудень 2011 року (т.2,а.с.59-60,92,120-122,188-190).

Разом з цим, матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних: №72 від 09.08.2011 року (т.1, а.с.148), №73 від 09.08.2011 року (т.1, а.с.149), №74 від 09.08.2011 року (т.1, а.с.150), №75 від 09.08.2011 року (т.1, а.с.151), №76 від 09.08.2011 року (т.1, а.с.152), №77 від 09.08.2011 року (т.1, а.с.153), №78 від 09.08.2011 року (т.1,а.с.154), №79 від 09.08.2011 року (т.1, а.с.155), №86 від 10.08.2011 року (т.1, а.с.156), №141 від 15.08.2011 року (т.1, а.с.157), №142 від 15.08.2011 року (т. 1, а.с.158), №168 від 17.08.2011 року (т.1, а.с.159), №206 від 25.08.2011 року (т.1, а.с.160), №350 від 31.08.2011 року (т.1, а.с.161), №351 від 31.08.2011 року (т.1, а.с.162), №352 від 31.08.2011 року (т.1,а.с.163), №353 від 31.8.2011 року (т.1, а.с.164), №354 від 31.08.2011 року (т.1,а.с.165), №395 від 31.08.2011 року (т.1,а.с.166), отриманих від постачальника робіт -ТОВ «Тетрабудсервіс», які також підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операції з виконання ремонтно-будівельних робіт та дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни послуг (робіт) та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента відповідно до договору на всю кількість виконаних робіт, що поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2011 року(т.3, а.с.35-40).

На підтвердження здійснення оплати за виконані роботи по договору №14/07 від 14.07.2011 р. в матеріалах справи знаходяться платіжні доручення: №1026 від 09.08.2011 року, №1027 від 09.08.2011 року, №1028 від 09.08.2011 року, №1029 від 09.08.2011 року, №1030 від 09.08.2011 року, №1031 від 09.08.2011 року, №1032 від 09.08.2011 року, №1033 від 09.08.2011 року, №1042 від 10.08.2011 року, №1049 від 15.08.2011 року, №1050 від 15.08.2011 року, №1055 від 17.08.2011 року, №1072 від 25.08.2011 року, №1079 від 31.08.2011 року, №1080 від 31.08.2011 року, №1081 від 31.08.2011 року, №1082 від 31.08.2011 року, №1083 від 31.08.2011 року, №1085 від 31.08.2011 року (т.1,а.с.167-185).

Позивачем в свою чергу, на підтвердження належності здійснення його контрагентом TOB «Тетрабудсервіс»ремонтних робіт за вказаним договором №14/07 від 14.07.2011 р, за якими позивач відніс спірні суми до складу податкового кредиту, було надано до суду копії: ліцензії на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком згідно з додатком) серії АГ №575118, виданої TOB «Тетрабудсервіс»22.03.2011 року інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві строком дії з 22.03.2011 року по 22.03.2014 року із додатком (т.1, а.с.65-66); свідоцтва №100343394 про реєстрацію TOB «Тетрабудсервіс»платником податку на додану вартість (т.3,а.с.124), та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого видами діяльності TOB «Тетрабудсервіс»за КВЕД є зокрема: 45.21.1 -будівництво будівель (т.1,а.с.62-63).

Суму податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 року у розмірі 1449583,33 грн., що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2011 року та додаткам №5 до неї (т.3, а.с.29-34).

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України, ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2. ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначив представник позивача у судовому засіданні, акти виконаних робіт за січень та за серпень 2011 року із його контрагентами не складались, оскільки позивачем у січні та серпні 2011 року -саме на дати виписки податкових накладних, були сплачені кошти за вказані ремонтні роботи, та позивачем суми ПДВ за січень та за серпень 2011 року було віднесено до складу податкового кредиту у січні та серпні 2011 року по «першій»події, тобто, у зв'язку із списанням коштів з банківського рахунка платника податку на оплату послуг (робіт). Як вбачається з матеріалів справи, роботи контрагентами позивача були виконані після отримання податкових накладних та акти виконаних робіт були складені у березні, квітні та у грудні 2011 року.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період, були надані податкові декларації та податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вже встановлено судом, позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні та інші супровідні документи відповідно до договорів на виконання ремонтних робіт, що поміж іншого, підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Водночас, суд зазначає, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність отримання робіт від контрагентів-постачальників - ТОВ «Забудова світу»та ТОВ «Тетрабудсервіс»та їх подальше використання у власній господарській діяльності шляхом прийняття основним замовником -ДП «Донецька залізниця»робіт з реконструкції від позивача, на підтвердження чого, позивачем надано до суду копії актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та затрат (т.2, а.с.228-250, т.3, а.с.1-28,42-69,89-122), які в свою чергу, свідчать про те, що ТОВ «ЖСК Строй 2007»здав своєму контрагенту ДП «Донецька залізниця»будівельні роботи із реконструкції, виконані саме ТОВ «Забудова світу»та ТОВ «Тетрабудсервіс».

Більш того, у судовому засіданні, представник відповідача не заперечував той факт, що позивачем були здані виконані будівельні роботи із реконструкції його замовнику - ДП «Донецька залізниця».

Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про реальність господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагентів ТОВ «Забудова світу»та ТОВ «Тетрабудсервіс»виконаних робіт з будівництва та реконструкції об'єктів, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (т.1 а.с.61,т.3,а.с.124), покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.

Також, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі «Булвес»АД проти Болгарії зазначив наступне: «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Таким чином, судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог п.185.1 ст.185, п.198.1. п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні отриманих робіт, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємствами, що на момент здійснення господарської діяльності мали статус платника податку на додану вартість.

Водночас, стосовно посилання відповідача в акті перевірки на те, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Забудова світу», ТОВ «Тетрабудсервіс» мають ознаки нікчемності та не спричиняють реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договори поставки укладені в письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується відповідними видатковими накладними, здійснення господарських операцій контрагентами підтверджується виданими податковими накладними, а тому суд робить висновок, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 ГК України.

Таким чином укладені угоди відповідають загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язанні із його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В даному випадку договори поставки, як вже зазначалося вище відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також дані договори судом недійсними не визнавались, а отже є чинними.

В свою чергу, відповідач в акті перевірки зазначав на нікчемність договорів на підставі відсутності ТОВ «Забудова світу»та ТОВ «Тетрабудсервіс»за їх місцем реєстрації (знаходження).

Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців станом на 15.05.2012 року, у графі «статус відомостей про юридичну особу»: відносно ТОВ «Тетрабудсервіс»внесено запис про відсутність юридичної особи за місцем знаходження; відносно ТОВ «Забудова світу»внесено запис «підтверджено»(т.1, а.с.55-57, 62-63). При цьому, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців (т.1, а.с.58,64), відносно ТОВ «Тетрабудсервіс»внесено запис про відсутність юридичної особи за місцем знаходження 22.02.2012 року; відносно ТОВ «Забудова світу»28.11.2011 року внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Тобто, як вбачається з викладеного, відносно контрагентів позивача - ТОВ «Забудова світу»та ТОВ «Тетрабудсервіс»на момент здійснення господарських операцій між ними та позивачем не вносилось записів щодо відсутності вказаних юридичних осіб за їх місцезнаходженням.

Крім того, відповідачем в силу ст.71 КАС України не надано жодного доказу того, що на момент видачі податкових накладних ТОВ «Забудова світу»та ТОВ «Тетрабудсервіс»не знаходились за адресою, що зазначена у податкових накладних.

Слід також зазначити, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», із застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи, як і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться.

Разом з тим, суд не бере до уваги висновки податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача необхідного трудового ресурсу, складських приміщень та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, оскільки дані висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємств укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Також безпідставними є посилання в акті перевірки на порушення 02.03.2012 року старшим слідчим з ОВС СУ ДПС у м. Києві кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами ТОВ «Тетрабудсервіс»(код ЄДРПОУ 37508271), як на підтвердження висновків акту перевірки щодо фіктивності правочинів, укладених вказаним товариством з позивачем.

Так, відповідно до ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч.4 ст. 72 КАС України).

При цьому, з боку відповідача не надано будь-яких матеріалів кримінальної справи, вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності контрагента або позивача, їх посадових осіб.

Враховуючи відсутність вироку по вказаній кримінальній справі, що набрав законної сили, сам по собі факт порушення кримінальної справи, не може бути безперечним та належним доказом нікчемності угод між ТОВ «Тетрабудсервіс»та позивачем, виконання яких підтверджується вказаними вище доказами.

При цьому, посилання перевіряючих на висновок ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, за яким засновник підприємства ТОВ «Тетрабудсервіс»пояснив про відсутність в нього наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність та повідомив про подальше переоформлення підприємства на іншу особу - не може слугувати підставою для відповідальності TOB «ЖСК Строй 2007», оскільки, як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Тетрабудсервіс»на час виникнення спірних правовідносин знаходилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також перебувало на податковому обліку в органах податкової служби. При цьому, чинне законодавство не вимагало від платника податків перевіряти законність державної реєстрації, ведення бухгалтерського та податкового обліку свого контрагента (контрагентів контрагента тощо), а також здійснювати перевірку повноважень керівників підприємств-партнерів на підпис первинних документів та ідентифікацію їх підписів.

Зазначена правова позиція щодо аналогічних правовідносин викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2011 року по справі № К/9991/37163/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства Ізмаїльський завод товаропакувальних виробів «Дунай-Пак»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області, третя особа - Державна податкова адміністрація в Одеській області, за участю Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, відтворений в акті перевірки позивача зміст цих показів не є самостійною та достатньою підставою для невизнання юридичної значимості первинних документів та податкового кредиту, а отже наведені в акті перевірки доводи ДПІ з цього приводу не можуть братися до уваги в якості належного та допустимого доказу вчинення позивачем порушень податкового законодавства та нікчемності угод.

Крім вищевказаного, необґрунтованими є доводи та висновки відповідача, з посиланням на положення ч.2 ст. 203, ст. 207 та 215 ЦК України, щодо нікчемності угод укладених між позивачем та ТОВ «Забудова Світу»і ТОВ «Тетрабудсервіс»з огляду на те, що посадові особи (директори) зазначених товариств - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, є громадянами Російської Федерації, які не наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, оскільки передбаченого Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»дозволу на працевлаштування для фізичних осіб-нерезидентів не отримували, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ст. 87, ч. 1, 4 і 5 ст. 89, ч.1 ст. 92 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно приписів ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі, зокрема, міститься прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори (ч.1 та 2 ст. 17 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»).

Положеннями частини 1 ст. 18 вказаного Закону також встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд в контексті наведеного також зазначає, що відомості, які внесені до ЄДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», є достовірними.

Як вбачається із витягу з ЄДР, керівниками контрагентів позивача станом на 15.05.2012 року були вищезгадані громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відомості щодо чого є достовірними в силу Закону. Згідно відомостей з ЄДР зазначені особи (керівники контрагентів) діяли без обмежень, що також додатково вказує на те, що вказані особи мали право вчиняти від імені товариства дії, передбачені їх статутами та діючим законодавством.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»платник податків та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а тому за змістом чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України позивач та його контрагенти є окремими платниками податку. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій. Проте поданими позивачем документами засвідчено реальність операцій по укладеним договорам із його контрагентами.

Зважаючи на те, що ТОВ «Забудова Світу»і ТОВ «Тетрабудсервіс»зареєстровані в установленому законодавством України порядку, а відомості про їх посадових осіб - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які уповноважені представляти останніх у правовідносинах з третіми особами, внесені до Єдиного державного реєстру, що підтверджується витягами з вказаного реєстру, відповідно, вказані юридичні особи набули цивільну дієздатність, а зазначені посадові особи були уповноважені згідно законодавства України підписувати від їх імені угоди та інші документи, в межах їх повноважень.

Крім того, порушення вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»від 04.02.1994 р., який був чинним на момент укладення позивачем договорів підряду з ТОВ «Забудова Світу»і ТОВ «Тетрабудсервіс», щодо працевлаштування іноземців та осіб без громадянства тягне за собою накладення адміністративного стягнення на підставі ст.ст. 203 та 204 КУпАП та, відповідно, не впливає на дійсність угод і правочинів, які підписані іноземцем або особою без громадянства, як директором (іншою посадовою особою) товариства.

Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає, що укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсним, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження податку на додану вартість, - судом не встановлено.

Слід також зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані ТОВ «Забудова світу», ТОВ «Тетрабудсервіс», за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані. Більш того, представник відповідача зазначив, що до первинних документів, наданих позивачем під час перевірки не було зауважень з боку відповідача щодо їх оформлення та змісту.

Підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним постачальником, та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо отримання позивачем виконаних будівельно-ремонтних робіт від ТОВ «Забудова світу», ТОВ «Тетрабудсервіс», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Забудова світу» та ТОВ «Тетрабудсервіс»і правомірність віднесення позивачем спірних сум ПДВ до податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. А відтак, з огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені обставини, суд вважає що TOB «ЖСК Строй 2007» правомірно віднесло до складу податкового кредиту за січень 2011 р. суму у розмірі 40000 грн., за червень 2011 р. суму у розмірі 525000 грн. та за серпень 2011 року суму у розмірі 1449584 грн.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму, сплачену в ціні отриманих послуг (робіт) за вищевказаними договорами, укладеним із ТОВ «Забудова світу»та ТОВ «Тетрабудсервіс», і порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем TOB «ЖСК Строй 2007»суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним, а отже і накладення штрафних (фінансових) санкцій на підставі цих порушень є також протиправним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість. При цьому, суд зазначає, що саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу, в акті перевірки висновки відповідача про відсутність реальності здійснення ремонтних робіт з боку ТОВ «Забудова світу»та ТОВ «Тетрабудсервіс»і посилання на нікчемність укладених позивачем із вказаними контрагентами угод, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Більш того, припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами - ТОВ «Забудова світу»та ТОВ «Тетрабудсервіс».

На переконання суду, своїм рішенням відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим податковим законодавством, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 10.05.2012 року №0008132301 підлягає скасуванню, як таке, що винесене протиправно, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94,158 -163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЖСК Строй 2007» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2012 р. №0008132301 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 10.05.2012 р. №0008132301.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 14 вересня 2012 року.

Суддя О.М. Соколенко

.

.

.

.