Постанова № 26178621, 17.09.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2012 р. м. Львів № 2а-2959/12/1370

17 год.19 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представників позивача Шеремета М.М., представника відповідача Савченко П.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Львівський завод комунального устаткування»до державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Відкрите акціонерне товариство «Львівський завод комунального устаткування»(далі - ВАТ «Львівський завод комунального устаткування») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23.02.2012 року № 0000702321 та від 23.02.2012 року № 0000692321.

У зв'язку із завершенням реорганізації відповідача, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, наказу від 16.03.2012 року № 1 на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд замінив відповідача -державну податкову інспекцію у Сихівському районі м. Львова його правонаступником -державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі операції позивача з контрагентами: ПП «Сігма груп», ПП «Техно Поліс», ТзОВ ВКФ «Галхімпласт», ПП «Інтех Сервіс», ПП «Форум Інвест»є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно того, що господарські операції не підтверджені належним чином оформленими первинними документами базуються на припущеннях. Таким чином, вважає, що відповідач прийшов до неправомірних висновків щодо порушення порядку формування податкового кредиту, який передбачає єдиною підставою для формування податкового кредиту - наявність податкових накладних, а порядок формування валових витрат здійснено згідно з вимогами чинного законодавства. Відтак оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових запереченнях поданих в судовому засіданні 21.05.2012 року, письмовими поясненнями від 03.09.2012 року № вх. 35892. Зазначив, що податковий орган діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно встановив порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Під час проведення перевірки позивачем не надано належного документального підтвердження факту здійснення господарської операції з контрагентами, в тому числі договорів, що стали підставою для надання послуг, доказів щодо проведення розрахунків за надані послуги, доказів щодо подальшого використання наданих послуг, товарно - транспортні накладні. Зазначив, що наявність лише отриманих податкових накладних без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, чи його оплата) не може бути підставою для включення визначених у таких накладних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Представник відповідача заперечив проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ВАТ «Львівський завод комунального устаткування»зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради 27.05.1994 року за № 14151200000004230, що підтверджено копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Позивач взятий на облік платника податків до ДПІ у Сихівському районі м. Львова 07.06.1996 року за № 3537. Зареєстрований платником податку на додану вартість з 08.07.2002 року, про що свідчить копія Свідоцтва № 17843068 (а.с.14).

Державною податковою інспекцією у Сихівському району м. Львова на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ СДПІ ВПП у м. Львові капітана податкової міліції Городецького Ю.Т. проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Львівський завод комунального устаткування»з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податків і зборів до бюджету при здійснені взаєморозрахунків з ПП «Віста Плюс», ПП «Домус Плюс», ПП «Техно Поліс»,ПП «Юні зет», ТзОВ ВКФ «Галхімпласт», ПП «Інтех Сервіс», ПП «Альфа ресурс», ПП «Форум Інвест», ПП «Сігма груп»за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, про що складено акт № 201/23-209/05394110 від 14.02.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 35000 грн., у тому числі за звітні періоди: 2009 року -13958 грн., 1 квартал 2010 року в сумі 21042 грн., п.п.7.4.1, пп.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість всього на суму 28000,00 грн., в тому числі за січень 2009 р. -7167,50 грн.; за травень 2009 р. -4000 грн., за березень 2010 р. -16833 грн.

Зокрема, на підставі акта перевірки 14.02.2012 року відповідачем прийнято:

податкове повідомлення -рішення форми «Р» № 0000692321 від 23.02.2012 року, яким відповідно до вимог п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток вартість в сумі 43750 грн., у тому числі основний платіж 35000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 8750,00 грн.

податкове повідомлення -рішення форми «Р» № 0000702321 від 23.02.2012 року, яким відповідно до вимог п.п.7.4.1, пп.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 35 000 грн. у тому числі основний платіж 28000 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 7000 грн.

Позивач оскаржив дані рішення до ДПА у Львівській області. За результатами оскарження скаржник одержав рішення про результати розгляду первинних скарг № 4656/10/10-2005/393 від 21.03.2012 року, яким оскаржувані податкові повідомлення -рішення залишено без змін, скаргу ВАТ «Львівський завод комунального устаткування» без задоволення.

Не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ВАТ «Львівський завод комунального устаткування» оскаржило останні у судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1. статті 5 цього ж Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був вище згаданий Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Пункт 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР зазначає, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). (п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом. 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Суд встановив наступні обставини господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами:

Щодо формування валових витрат та податкового кредиту за період який перевірявся відповідачем, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача ВАТ «Львівський завод комунального устаткування»отримало у ПП «Сігма груп»30.01.2009 року 2009 року маркетингові послуги на суму 43 000,00 грн. В матеріалах справи міститься копія накладної № 1300000035 ПДВ на суму ПДВ 7 166,67 грн., акт приймання-здачі робіт № РН-1-30035, які, як вбачається, містять істотні недоліки при їх складанні, оскільки не відображають інформації щодо кількості, обсягу виконаних робіт, зокрема відсутня вказівка на те, які саме маркетингові дослідження проводились, у чому вони полягали та в якому обсязі були виконані виконавцем, не надано розроблених проектів досліджень, звітів по проведених дослідженнях і де саме в подальшому позивачем використовувались дослідження у господарській діяльності (а.с.62-63).

Між позивачем та ПП «Техно Поліс»27.04.2009 року було укладено договір поставки № 000000002 за яким ВАТ «Львівський завод комунального устаткування»належним чином прийняти та оплатити товар (рама з вальцями ДУ -500 М) на загальну суму 24 000 грн. На підтвердження факту придбання товару позивачем надано видаткову накладну № РН-5270002 від 27.05.2009 року та податкову накладну від 27.05.2009 року за № 5270000002 на суму 24000 грн., в тому числі ПДВ 4 000 грн. (а.с. 66-67). Проте, позивачем не надано доказів щодо транспортування товару, проведення розрахунків за товар, доказів щодо подальшого використання наданих робіт, оприбуткування товару на складі покупця, доказів використання у своїй господарській діяльності

ВАТ «Львівський завод комунального устаткування»у ТзОВ «ВКФ Галхімпласт»отримало послуги (монтажно-запускні роботи координатно-розточних станків) на суму 15 800,00 грн. На підтвердження даної операції позивачем надано податкову накладну № 3300000012 від 30.03.2010 року та акт здачі -прийняття робіт РН-3300012. Ці первинні документи не відображають інформації щодо кількості, обсягу виконаних робіт, зокрема відсутня вказівка на те, які саме монтажно-запускні роботи проводились та на яких станках та в якому обсязі були надані виконавцем (а.с.68-69). Акт інвентаризації на підприємстві за участю представників органів державної податкової служби не складався і відсутні правові підстави для ствердження реальності господарської операції, оскільки не доведено позивачем саме наявності станків і що саме ці роботи проводились, оскільки з поданих документів не можливо ідентифікувати де саме і ким проводились роботи.

В обґрунтування правомірності віднесення сум до валових витрат та податкового кредиту по операціях з ПП «Інтех сервіс»позивачем надано акт приймання-здачі робіт № РН-33100005 від 31.03.2010 р. та податкову накладну від 31.03.2010 року. Відповідно до даних первинних документів мали місце консультаційно-юридичні послуги по проведенню загальних зборів акціонерів згідно нового закону про акціонерні товариства. Слід зазначити, що дані первинні документи містять істотні недоліки при їх складанні, оскільки не відображають інформації щодо кількості, обсягу виконаних робіт, зокрема відсутня вказівка на те, які саме юридичні послуги надавались (усні чи письмові) та в якому обсязі були надані виконавцем, не надано письмових доказів (протоколів, актів, консультацій, тощо). В акті приймання-здачі робіт не зазначено особи зі сторони ВАТ «Львівський завод комунального устаткування», яка приймала дані роботи. Також позивачем не надано договорів, що стали підставою для надання послуг, доказів щодо проведення розрахунків за надані послуги, доказів щодо подальшого використання наданих робіт.

На обґрунтування своїх господарських відносин з ПП «Форум Інвест»позивач надав лише податкову накладну від 30.04.2010 року № 4300000009 на сум 68 600 грн., в тому числі ПДВ -11 433,33 грн. та акт здачі-прийняття робіт № РН-4300008 (а.с.72-73).

З вищезазначених податкових накладних вбачається, що умовою поставки була угода. Проте на підставі якого саме договору (форми) не було зазначено та позивачем не долучено таких до матеріалів справи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п. 1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти прийняття виконаних робіт) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, документів, які б підтверджували транспортування товару (товарно-транспортні накладні тощо), доказів отримання послуг як маркетингових так і юридичних позивачем до перевірки не надавалось. Також таких документів не було надано позивачем у судове засідання.

Згідно з п. 11 Глави перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Чинним законодавством не передбачена заміна згаданих транспортних документів будь-якими іншими документами, тому здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Вирішення спору потребує встановлення реальності господарської операції між ВАТ «Львівський завод комунального устаткування»та вищевказаними контрагентами. З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питань формування валових витрат та щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетне відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Позивач доводить господарські операції первинними документами переліченими вище. Суд вважає, що складені ВАТ «Львівський завод комунального устаткування»з ПП «Сігма груп», ПП «Техно Поліс», ТзОВ ВКФ «Галхімпласт», ПП «Інтех Сервіс», ПП «Форум Інвест»документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані. Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

Суд звертає увагу і на те, що податкові накладні від імені ПП «Сігма груп», ПП «Техно Поліс», ТзОВ ВКФ «Галхімпласт», ПП «Інтех Сервіс», ПП «Форум Інвест», підписувались не особами, які зазначені в даних накладних, що підтверджується висновком експерта № 034 від 30.01.2012 року НДЕКЦ при Управлінні МВС України на Львівській залізниці (а.с.139-145).

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

У розглядуваній справі приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що позивач фактично товари та роботи (послуги) у контрагентів не придбавав, а лише провів документальне оформлення розглядуваних операцій, через що вказані операції були нікчемними. Вказані висновки також стверджуються частковою оплатою вказаних робіт.

Перевірками по контрагентах позивача встановлено проведення операцій, що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення ВАТ «Львівський завод комунального устаткування»до складу валових витрат сум та формування податкового кредиту є обґрунтованим.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею цього Кодексу.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд -

постановив:

В задоволені позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.