Ухвала суду № 26170931, 26.09.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 року справа №2а/0570/6971/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Іллінов О.Є.

за участі представників позивача Горлатих І.В., Панишева С.О.

представника відповідача Кузьмичової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2012 р. в справі № 2а/0570/6971/2012 за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, в обґрунтування якого зазначив, що відповідачем за наслідками проведення камеральної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2012 р. у зв'язку з встановленням порушень позивачем п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення податку у декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 р. на 16419 грн., за січень та лютий 2012 р. - на 28951 грн. по взаємовідносинам з ТОВ „ПКФ Локос", завищення суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за січень 2012 р. на 16419 грн. по взаємовідносинам з ТОВ „ПКФ „Локос", прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000371504 від 21.05.2012 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2012 р. на 28951 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7238 грн. та № 0000361504 від 21.05.2012 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2012 р. на 16419 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4105 грн. Позивач зазначив про підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з контрагентом первинними документами, що обумовлює безпідставність висновків акту перевірки та спірних податкових повідомлень-рішень, а також застосування штрафних санкцій. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 21.05.2012 р. № 0000361504 та № 0000371504.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2012 р. задоволений позов Підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, визнане недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000361504 від 21.05.2012 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2012 р. на 16419 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4105 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000371504 від 21.05.2012 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2012 р. на 28951 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7238 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які полягають у неправильному застосуванні положень Податкового кодексу України, Бюджетного кодексу України, цивільного законодавства. Зокрема, відповідач зазначає, що судом не прийнято до уваги відсутність реального характеру операцій позивача з ТОВ „ПКФ Локос" через незвітування цим підприємством з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 р., відсутність основних фондів та необхідних умов для здійснення господарської діяльності, що дає підстави для висновку про те, що первинні документи, отримані позивачем від ТОВ „ПКФ Локос" не можуть підтверджувати факт здійснення господарських операцій з придбання товарів та послуг.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія" (далі - ПІІ ТОВ „Вікторія") зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради як юридична особа 19.06.2001 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій за № 31534840, перебуває на податковому обліку у ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість.

19.03.2012 р. ПІІ ТОВ „Вікторія" до ДПІ у Київському районі м. Донецька подана податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2012 р., в якій позивачем задекларована сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок позивача у банку в розмірі 1347349 грн.

ДПІ у Київському районі м. Донецька проведена камеральна перевірка ПІІ ТОВ „Вікторія" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2012 р., за результатами якої складений акт № 427/1504/31534840 від 18.04.2012 р., в якому зазначено про встановлення порушення позивачем п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України , що призвело до завищення суми податкового кредиту та, як наслідок, від'ємного значення податку у декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 р. на 16419 грн., за січень та лютий 2012 р. - на 28951 грн. по взаємовідносинам з ТОВ „ПКФ „Локос"; порушення п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за січень 2012 р. на 16419 грн. по взаємовідносинам з ТОВ „ПКФ „Локос".

21.05.2012 р. ДПІ у Київському районі м. Донецька на підставі акту перевірки № 427/1504/31534840 від 18.04.2012 р. прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000361504, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за січень 2012 р. на 16419 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4105 грн.; № 0000371504 від 21.05.2012 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації за лютий 2012 р. на 28951 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 7238 грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій є висновок відповідача про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту у періоді, що перевірявся, сум податку на додану вартість, сформованих по господарським операціям з ТОВ „ПКФ Локос".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності фактичного здійснення спірних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що висновок суду про відсутність правових підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування та від'ємного значення податку на додану вартість є правомірним, з огляду на наступне.

В акті перевірки від 18.04.2012 р. № 427/1504/31534840 зазначено, що позивачем податковий кредит у періоді, що перевірявся, частково сформований по господарським операціям з ТОВ „ПКФ Локос".

Судовою колегією встановлено, що між ПІІ ТОВ „Вікторія" та ТОВ „ПКФ Локос" укладений договір підряду від 05.12.2011 р. № 05/12, за умовами якого підрядник ТОВ „ПКФ Локос" зобов'язувався поставити матеріали та виконати своїми силами та з власних матеріалів комплекс монтажних робіт по установці світлодіодної декорації „Мотив „Ель шарообразная" на об'єкті „Готельний комплекс „Вікторія", а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Крім того, між ПІІ ТОВ „Вікторія" та ТОВ „ПКФ Локос" укладений договір підряду від 05.12.2011 р. № 1263, за умовами якого підрядник ТОВ „ПКФ Локос" зобов'язувався на власний ризик виконати своїми сил та з власних матеріалів комплекс монтажних робіт по установці світлодіодної декорації „Мотив „Ель шарообразная", а також новорічні ілюмінації на фасаді будівлі, які включають монтаж силової частини на об'єкті „Готельний комплекс „Вікторія", а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

Фактичне виконання підрядних робіт за вказаними договорами підтверджено наявними у матеріалах справи первинними документами: специфікаціями до договорів, розрахунком договірної ціни, актами приймання виконаних робіт форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, узагальнюючими відомостями ресурсів, податковими накладними. Вартість виконаних робіт повністю оплачена позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Придбані за спірними угодами послуги використані позивачем у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, видані ТОВ „ПКФ Локос" позивачу, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В даному випадку сума сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки в ході розгляді справи встановлено, що господарські операції з придбання позивачем підрядних робіт у ТОВ „ПКФ Локос" вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Матеріалами справи (податковими накладними, актами приймання виконаних робіт тощо) підтверджено фактичне отримання послуг (підрядних робіт) та оплату позивачем як отримувачем послуг сум податку на додану вартість в ціні робіт виконавцю підрядних робіт, які включені до складу податкового кредиту.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо недоведеності фактичного здійснення господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ „ПКФ Локос", та непідтвердження виконання господарських операцій належними первинними документами.

Відповідач при цьому вказує, що ТОВ „ПКФ Локос" не прозвітував по податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 р., за даними декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 р. основні фонди у підприємства відсутні, чисельність працівників - 6 осіб, тобто у підприємства відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності.

Проте, колегія суддів зазначає, що на час виконання договорів підряду між ТОВ „ПКФ Локос" та позивачем контрагент позивача здійснював господарську діяльність, не визнавався банкрутом, не ліквідований, є платником податку на додану вартість, відповідно до ліцензії серії АВ № 488754, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області 09.10.2009 р., строком дії до 09.10.2012 р., має право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Зазначені обставини спростовують доводи податкового органу про відсутність об'єкту оподаткування за спірними господарськими операціями.

Відповідачем не спростований факт того, що ТОВ „ПКФ Локос" на момент укладання договорів та складання податкових накладних включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мав статус платників податку на додану вартість, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ТОВ „ПКФ Локос", є правомірним.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо того, що невиконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2012 р. в справі № 2а/0570/6971/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2012 р. в справі № 2а/0570/6971/2012 за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 27.09.2012 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.