Постанова № 26170586, 11.09.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 року справа №2а/0570/5382/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого: Шишова О.О.

суддів Дяченко С.П.

Сіваченко І.В.

при секретарі судового засідання: Сульженко А.В.

За участю:

представника позивача Толмачової А.М.

представника відповідача Дорогого Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Шахтарськантрацит" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 р. у адміністративній справі № 2а/0570/5382/2012 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Шахтарськантрацит" про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволений. Стягнуто з Державного підприємства «Шахтарськантрацит» адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році у сумі 1804780,36 грн.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що на підприємстві станом на 01.01.2012 року працювало 5027 чоловік, з них 3695 за списками 1,2, тобто зі шкідливими умовами праці. На цих роботах праця інвалідів заборонена. Згідно кількості осіб, які працюють у звичайних умовах, то норматив для працевлаштування інвалідів було виконаний та навіть і більше. Крім цього, згідно вимог діючого законодавства підприємство не повинно займатися працевлаштуванням інвалідів. Для працевлаштування інвалідів надає до державної служби зайнятості звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів, жодного факту відмови в працевлаштуванні інвалідів на підприємстві не допущено. Примусово залучати до роботи інвалідів підприємство не має права. Оскільки інваліди не звертаються, підприємство не має можливості працевлаштувати їх. До того ж ці санкції сплачуються на рахунок прибутку, а підприємство є збитковим.

Суд першої інстанції не прийняв вказані обставини до уваги. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідач є юридичною особою, зареєстрований та обліковується у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 32299510.

Відповідачем був наданий звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік. Відповідно до рядку 01 наданого відповідачем звіту середньооблікова кількість працівників облікового складу складає 5027 осіб, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 167 осіб (рядок 02 звіту). Кількість інвалідів - штатних працівників, що повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону була визначена відповідачем на рівні 201 осіб (рядок 03 звіту). Відповідач у звіті також самостійно визначив адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць у сумі 1801898 грн.

Зазначені обставини не є спірними між сторонами.

Спірним питанням цієї справи є наявність підстав для застосування позивачем до відповідача суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1801897,32 грн. та стягнення пені у розмірі 2883,04 грн. через несвоєчасну сплату відповідачем суми застосованих адміністративно-господарських санкцій.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002 року (надалі Положення) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п. 3 Положення, одним із завдань Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами визначені положеннями Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі Закон).

У відповідності до ст.19 Закону для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 18 вказаного Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення.

Відповідно до ст.18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій, чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до вимог ст. 19 Закону України «Про зайнятість населення» Державна служба зайнятості має право, зокрема, направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Відповідно до абз.2 п.2 ст.19 цього Закону Державна служба зайнятості має право також одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані по наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно з абзацом 3 пункту 2 зазначеного Порядку інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Згідно з Порядком інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу, покладається як на роботодавця, так і на державну службу зайнятості.

В судовому засіданні представником відповідача суду були надані звіти за формою № 3-ПН, які надавались підрозділами відповідача до Шахтарського міського центру зайнятості за 2011 рік.

З наданих звітів вбачається, що деякі підрозділи надавали звіти лише кілька місяців на рік, останні підрозділи не кожного місяця і лише ОП «Шахта «Шахтерська - Глибока» та ВП «Шахтоуправління імені 17-го партз'їзду» були надані усі звіти, але при цьому, в цих звітах відсутні графи 13-15, які заповнюються у разі, якщо до претендента на вакантне робоче місце висуваються додаткові вимоги. У графі 15 зазначаються дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце особи, яка належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці. Наявність вільного робочого місця зазначається щодо кожної конкретної категорії громадян, зокрема цифра «11» відповідає інвалідам.

У постанові судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 22 грудня 2009 року у справі № 21-2151во09 викладено висновок проте, що нарахування адміністративно господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку із скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто, коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Аналогічні обставини викладені в Постанові Верховного Суду України від 08 червня 2010 року за винятковими обставинами за скаргою Відкритого акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» у справі за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Згідно зі ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У судовому засіданні встановлено, що підрозділами відповідача протягом 2011 року частково були надані відомості про наявність вакансій робочих місць для інвалідів шляхом надання звітів про наявність робочих місць за формою №3-ПН та згідно переліку кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 167 осіб.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем у 2011 році було вжито достатніх та залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про наявність правопорушення у зв'язку з невірним розрахунком кількості робочих місць для інвалідів, оскільки й ті наявні вільні місця для працевлаштування інвалідів, які були вказані у звітах не були заповнені.

Пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що оскільки судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, постанову необхідно скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Повний текст рішення складений 14 вересня 2012 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Шахтарськантрацит" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 р. у адміністративній справі № 2а/0570/5382/2012 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 р. у адміністративній справі № 2а/0570/5382/2012 - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Шахтарськантрацит" про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення постанови у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів після складення постанови в повному обсязі.

Головуючий О.О.Шишов

Судді С.П.Дяченко

І.В.Сіваченко