Постанова № 26170485, 30.08.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мирончук Н.В.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2012 року справа №2а/1270/1026/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого: Шишова О.О.

суддів Дяченко С.П.

Сіваченко І.В.

при секретарі судового засідання: Сульженко А.В.

За участю:

представника позивача Грузінова Ф.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 в приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченко, 26 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугенергомонтаж" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 р. у адміністративній справі № 2а/1270/1026/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугенергомонтаж" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лугенергомонтаж» звернулося до суду з позовом у якому вказало, що відповідачем 13.01.2012 року було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000042320 про збільшення ТОВ «ЛЕМ» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 92309,00 грн., та нараховано штрафні (фінансові санкції) в сумі 14431,50 грн. вказане повідомлення - рішення позивач вважає протиправним, винесеним без передбачених законом підстав, та просить скасувати з наступних підстав.

Оскаржуване повідомлення - рішення від 13.01.2012 року було винесено відповідачем на підставі акта перевірки від 13.12.2011 року. Позивач вважає, що відповідачем були порушені порядок та строки винесення податкового повідомлення - рішення та у відповідача не було правових підстав для самостійного визначення підприємству податкового зобов'язання, оскільки, він не допускав порушення податкового законодавства, а висновки акта від 13.01.2012 року, на думку позивача, є безпідставними та надуманими. В акті не зазначено жодного факту порушення підприємством вимог податкового законодавства та не надано жодного посилання на будь-який первинний документ, який би підтвердив таке порушення. Всі порушення, про які йдеться в акті, стосуються не їх підприємства, а їх контрагентів. З тексту акта вбачається, що висновки щодо протиправності, фіктивності та нікчемності укладених з контрагентами угод були зроблені на підставі обставин, які не мають відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "ЛЕМ". Всі суми податку на додану вартість, включені підприємством позивача до складу податкового кредиту за період, що перевірявся.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугенергомонтаж" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 0000042320 від 13.01.2012 року про збільшення ТОВ «ЛЕМ» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 92309 грн. та нарахування штрафних санкцій (фінансових санкцій) в сумі 14431,50 грн., відмовлено в повному обсязі. Суд першої інстанції виходив з того, що було не було підтверджено реальність господарських операції з контрагентами.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що висновки перевірки, на яких ґрунтується податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012р., не відповідають приписам Податкового кодексу (далі - ПК) України, положенням Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за №34/18772. В акті перевірки від 13.01.2011 р. не вказано жодного факту порушення позивачем вимог законодавства про оподаткування. Всі обставини, викладені в обох актах, стосуються порушень, які начебто були виявлені в діяльності інших платників податків - ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", ТОВ "ЛАТИФА", ПП "Неомаркет", з посиланням на акти позапланових документальних перевірок вказаних підприємств.

Більше того, жодна з обставин, вказаних в акті від 13.12.2011 р., не може бути підставою для висновків акта про те, що правочини з цими контрагентами суперечать моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Всі вказані вище підприємства були зареєстровані в установленому законом порядку, мали назву, відокремлений баланс, рахунки в установах банку, печатку, перебували на податковому обліку, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості щодо них були внесені до Єдиного державного реєстру. Тобто вказані контрагенти повністю відповідали вимогам, що пред'являються Цивільним та Господарським кодексами до юридичних осіб.

Отже, зазначені юридичні особи мали цивільну правоздатність та дієздатність, тобто могли від свого імені набувати та здійснювати цивільні права та обов'язки, в тому числі укладати і виконувати договори.

Крім того, відповідач вказує свідомо неправильні доводи в частині того, що правочини із зазначеними контрагентами начебто не спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків.

Так, всі будівельно-монтажні роботи, які були передбачені договорами з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", ТОВ "Латифа", були фактично виконані, обладнання за договором з ПП "Неомаркет" фактично поставлено, змонтовано, претензій щодо його роботи або виконаних робіт не було заявлено як генпідрядником - ТОВ "ЛЕМ", так і замовниками.

Тобто, правові наслідки, обумовлені договорами з вказаними контрагентами, фактично настали - замовники отримали роботи, товари, а підрядники отримали грошові кошти за виконані роботи та поставлені товари.

Посилання в акті на нікчемність угод з підстав, визначених ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного Кодексу України суперечать положенням вказаних статей, оскільки перелік нікчемних правочинів є вичерпним, податковий орган не наділений законодавством в односторонньому порядку вирішувати, чи є правочин нікчемним, чи ні. Крім того, відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена судом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Більше того, згідно із ст. 234 ЦК України якщо правочин вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним, цей правочин є фіктивним. Такий правочин визнається судом недійсним.

На момент проведення перевірки договір, укладений позивачем із вказаними контрагентами, не були визнані недійсними. Таким чином, згідно з презумпцією правомірності правочину, встановленого ст. 204 ЦК України, всі укладені угоди є правомірними.

Жоден з договорів, укладених позивачем із згаданими контрагентами, не визнано недійсним в судовому порядку. Отже і в цій частині висновки акта перевірки від 23.02.2012 р., на підставі якого винесено спірне повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам та суперечать положенням законодавства.

Також відповідач, зазначаючи в акті від 13.01.2011 р. про безпідставність включення позивачем сум до складу валових витрат, посилається на те, що за результатами аналізу ланцюгів постачання ТОВ "Лугенергомонтаж" встановлено, що у другому ланцюгу постачання ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" мав взаємовідносини з ПП "Тиссона", проти якого порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва.

Позивач не погоджується з зазначеними висновками, оскільки порушення кримінальної справи відповідно до законодавства можливо лише щодо фізичної особи. Крім того, само по собі порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, навіть якщо воно було вчинено щодо засновників або посадових осіб ПП "Тиссона", не означає недійсності правочинів, укладених між ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" та ТОВ "Лугенергомонтаж".

Викладене свідчить про те, що при проведенні позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Лугенергомонтаж" з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток підприємств за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", ТОВ "ЛАТИФА", ПП "Неомаркет", відповідачем було порушено цілу низку нормативних актів, висновки акта не відповідають фактичним обставинам, наявним документам, та суперечать вимогам чинного законодавства.

З огляду на наведене у податкового органу не було передбачених законом підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги вказані факти. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув. Був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. При таких обставинах колегія суддів вважає розглянути справу у відсутність особи, яка не з'явилася.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

У відповідності з Конституцією України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам Конституції України.

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються Податковим Кодексом України таЗаконом України "Про державну податкову службу в Україні".

Відповідно до статті 1 зазначеного вище закону, до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ТОВ «Лугенергомонтаж», згідно Статуту, являється юридичною особою та засновано громадянином ОСОБА_4 (т.1 а.с.9-11).

Позивач зареєстрований виконавчим комітетом Луганської міської ради 21.08.2002 року № 1 382 105 0001 004834, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (том 1 а.с.12).

Позивач взятий на облік у ДПІ у Артемівському районі м. Луганська, як платник податків з 28.08.2002 року № 3123, про що свідчить Довідка про взяття на облік платника податків (том 1 а.с.15).

Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом строки.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивача взято на облік до ДПІ у Артемівському районі м. Луганська як платника ПДВ з 20.07.2005 року (том 1 а.с.14).

На підставі п.п. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу Україна від 2 грудня 2010 року №2755- VI, згідно постанови старшого слідчого по ВВС СВ ПМ ДПА в Луганській області від 30.11.2011р. та відповідно до наказу ДПІ від 01.12.2011р. №939, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугенергомонтаж», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "ЛУГПРОМСТРОЙСАНТЕХМОНТАЖ" за період грудень 2010р., березень-травень 2011р., серпень 2011р., ТОВ «ЛАТИФА» за вересень 2011р. та ПП «НЕОМАРКЕТ» за серпень 2011року (том 1 а.с.16-21).

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Так, відповідно до п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки, керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки було, згідно зазначеного, до початку проведення перевірки, вручено під розписку ОСОБА_4 ( т.2 а.с.7).

Згідно акту перевірки №519/23-20/32138655 від 13.12.2011р. позивача, встановлені наступні порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), а саме завищення податкового кредиту у загальній сумі ПДВ 92309 грн., а саме по періодам: за грудень 2010р. - у сумі ПДВ 13838 грн., за березень 2011р. - у сумі ПДВ 12175 грн., за квітень 2011р. - у сумі ПДВ 15800 грн., за травень 2011р. - у сумі ПДВ 6620 грн., за серпень 2011р. - у сумі ПДВ 25402 грн., за вересень 2011р. - у сумі ПДВ 18474 грн.

За актом документальної позапланової виїзної перевірки, до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугенергомонтаж», за зазначений вище період призвело те, що позивач незаконно включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму коштів по операціям з придбання товарів та отримання послуг від ТОВ "ЛУГПРОМСТРОЙСАНТЕХМОНТАЖ" за період грудень 2010р., березень-травень 2011р., серпень 2011р., ТОВ «ЛАТИФА» за вересень 2011р. та ПП «НЕОМАРКЕТ» за серпень 2011року. (т.2 а.с. 19-20)

В Акті перевірки зазначено, що фінансово-господарські взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугенергомонтаж» з вищезазначеними підприємствами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. (т.2 а.с.17)

Визнання підприємства "фіктивним" та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, само по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення, виданих за цими господарськими операціями, податкових накладних.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем завищено валові витрати за період, який перевірявся, за рахунок включення до складу валових витрат виконаних будівельно-монтажних робіт від ТОВ «Лугпромстроймонтаж», ТОВ «Латифа», а також витрати з придбання обладнання від ПП «Неомаркет».

В судовому засіданні встановлено, що з посиланням на акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» від 11.11.2011 № 803/23-35554567 (код за ЄДРПОУ 35554567) з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р., складений Ленінською МДПІ у м. Луганську, в акті перевірки від 23.02.2012 р. № 190/2300/32138655 податковим органом зазначено, що операції з придбання та постачання ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» товарів (робіт, послуг) на адресу підприємств контрагентів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

На підставі вищенаведеного, перевіркою встановлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не здійснювало і не могло здійснити операції з придбання товарів, (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, а отже правочини з придбання та продажу таких товарів, робіт, послуг, укладені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з постачальниками та покупцями суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовано на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» вбачається наступне.

20 жовтня 2010 року за № 20/10 між позивачем та його контрагентом ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» було укладено договір на виконання підрядних робіт по будівництву та капітальному ремонту (т.1 а.с.30-31, ).

Згідно зазначеного договору «Субпідрядник» - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виконує роботи по будівництву та капітальному ремонту власними силами, здає роботи «Генпідряднику» - ТОВ "Лугенергомонтаж", виправляє недоробки, які виникли у межах гарантійних термінів експлуатації об'єкта із-за неякісного виконання робіт. Вартість та терміни підрядних будівельних та ремонтних робіт по конкретному об'єкту визначається на основі договірної ціни, погодженої сторонами, та оформлюється додатком до цього договору. Орієнтовна вартість робіт на 2010-2011р. складає 300.000,00 грн. в т.ч. ПДВ 50.000,00 грн.

«Генпідрядник» оплачує «Субпідряднику» виконані об'єми робіт, згідно довідки про вартість виконаних робіт форми №КБ-3, складеної на основі актів приймання виконання робіт №КБ-2в, підписаної уповноваженим представниками сторін.

На підтвердження виконання цього договору вказаним контрагентом позивачем було надано наступні податкові накладні: № 2825 від 06.12.2010 року, №2890 від 13.12.2010 року, № 2961 від 20.12.2010 року, № 2974 від 21.12.10 року, № 2982 від 22.12.2010 року, № 246 від 17.03.2011 року, № 247 від 18.03.2011 року, №248 від 24.03.2011 року, № 245 від 05.04.2011 року, № 246 від 06.04.2011 року, № 247 від 11 квітня 2011 року, № 21 від 23.05.2011 року, № 34 від 01 серпня 2011 року, № 33 від 01 серпня 2011 року, № 217 від 03.08.2011 року, № 218 від 09.08.2011 року, № 219 від 15.08.2011 року, № 220 від 25.08.2011 року (т.1 а.с.35-52).

Крім того, позивачем надано наступні акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в: акти приймання виконаних робіт за грудень 2010 року (т.1 а.с. 85-85-104), за березень 2011 року (т.1 а.с.105-113), за квітень 2011 року (т.1 а.с. 114-124), за травень 2011 року (а.с.124-126), за серпень 2011 року (т.1 а.с.127-139).

Також судом встановлено, що в акті перевірки від 13.12.2011 р. № 190/2300/32138655, з посиланням на акт перевірки ТОВ «Латифа» ДПІ в Артемівському районі у м. Луганська від 14.11.2011р. № 471/23-20/36810950, податковим органом в ході перевірки встановлено відсутність у підприємства (ТОВ «Латифа») необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ «Латифа» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Господарські операції між ТОВ «Латифа» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Латифа» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Латифа», а фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Латифа» та ТОВ "ЛЕМ" є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України (ЦКУ)).

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача з ТОВ «Латифа» вбачається наступне.

05 вересня 2011 року між Генпідрядником ТОВ «Лугенергомонтаж» та субпідрядником ТОВ «Латифа» укладений договір на виконання підрядних робіт по будівництву та капітальному ремонту.

Згідно зазначеного договору «Субпідрядник» - ТОВ «Латифа» виконує роботи по будівництву та капітальному ремонту власними силами, здає роботи «Генпідряднику» - ТОВ "Лугенергомонтаж", виправляє недоробки, які виникли у межах гарантійних термінів експлуатації об'єкта із-за неякісного виконання робіт. Вартість та терміни підрядних будівельних та ремонтних робіт по конкретному об'єкту визначається на основі договірної ціни, погодженої сторонами, та оформлюється додатком до цього договору. Орієнтовна вартість робіт на 2010-2011р. складає 300.000,00 грн. в т.ч. ПДВ 50.000,00 грн.

«Генпідрядник» оплачує «Субпідряднику» виконані об'єми робіт, згідно довідки про вартість виконаних робіт форми №КБ-3, складеної на основі актів приймання виконання робіт №КБ-2в, підписаної уповноваженим представниками сторін. (т.1 а.с. 141-142).

До основного договору надані додаткові угоди № 1-3 (т.1 а.с.145).

На підставі виконання цього договору вказаним контрагентом, позивачем було складені наступні податкові накладні: № 246 від 14 вересня 2011 року; № 247 від 20 вересня 2011 року; № 248 від 26 вересня 2011 року.

В підтвердження виконаних робіт позивач надав акти прийомки виконаних робіт за вересень 2011 року № 234, 235, 236 (т.1 а.с.183-198).

Суд першої інстанції вважав, що первинні документи позивача щодо господарських операцій з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Латифа», а саме, акти виконаних робіт приймання виконання будівельних робіт форм №КБ-2в та №КБ-3 не відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік або облік витрат та доходів підприємця, оскільки вони не містять посади, прізвища, ім'я та по-батькові осіб, які підписували ці документи і несуть певну відповідальність за відомості, вказані в цих первинних документах, а отже є такими, що виписані та підписані особою, яку неможливо ідентифікувати, що у свою чергу не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначених актів, вважаються складеними з порушенням вимог чинного законодавства і тому не можуть бути документом, який підтверджує право платника податків на включення до складу валових витрат.

Проте з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.

Так, усі суми, віднесені позивачем до складу витрат (валових витрат) підтверджені відповідними документами, тобто, вимоги зазначених вище норм законодавства щодо наявності первинних документів були виконані. При цьому податкове законодавство не містить положень щодо необхідності зазначення в первинних документах повноважень осіб, як ці документи підписують. Вказані питання врегульовано іншими нормами законодавства України, що регулюють питання цивільної правосуб'єктності та представництва юридичної особи, а саме, Цивільним та Господарським кодексами України (зокрема, ст.ст. 92, 207, 241 ЦК, ст.ст. 62, 67, 181 ГК тощо).

Більше того, сама по собі відсутність в документі посилання на посаду особи, яка від імені юридичної особи підписала цей документ, не має жодних правових наслідків, оскільки суб'єктом правовідносин є саме юридична особа, яка виписує відповідний документ, що має не тільки підпис фізичної особи-представника, а й скріплюється печаткою юридичної особи.

Згідно матеріалів справи, від імені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Латифа» договори з позивачем підписували директора цих юридичних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно. В інших первинних документах підписи від контрагентів позивача не відрізняються від підписів на договорах. У висновках відповідача зазначається, що на цих підприємствах працювали лише по 1 особі (директори). Відтак, ідентифікувати осіб, які здійснили з позивачем господарські операції, не складає труднощів.

Вищий адміністративний суд України в цілому ряді справ (№ К-60198/09, К-16637/09 тощо) зазначає, що наявність деяких неточностей або відсутність певних реквізитів первинних документів (зокрема, номеру, дати, адреси, відомості щодо реєстрації як платника податків) не є суттєвою та не дає підстав не розглядати такі документи в якості допустимих доказів.

В таких випадках невірне зазначення (відсутність) деяких реквізитів, які не перешкоджають можливості встановити зміст господарської операції, особу постачальника (контрагента), кількісні та вартісні характеристики операції тощо, не повинні виключати такі документи з кола доказів на підтвердження правомірності відображення відповідних сум в податковому обліку платника податків.

Однак суд першої інстанції не надав цим доводам належної правової оцінки, та не застосував норми матеріального права, які належало застосувати, а лише обмежився відтворенням в оскаржуваній постанові деяких положень спірного акта перевірки, складеного відповідачем.

Отже, висновки суду в цій частині є необґрунтованими, надуманими, а застосоване судом тлумачення норм чинного законодавства є неповним та помилковим.

Далі, в контексті перевірки фактичного виконання спірних операцій та виявлення документів, які в сукупності, прямо та/або опосередковано, могли би підтверджувати фактичне виконання робіт, місцевий суд також зазначив, що під час розгляду справи не надано доказів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та в сукупності підтверджують фактичне вчинення вищезгаданих господарських операцій, а саме: наявності у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Латифа» достатнього обсягу трудових ресурсів (у т.ч. залучених на умовах трудових або підрядних угод), у т.ч. відповідної кваліфікації, наявності у цих працівників відповідних розрядів, як-то передбачено договорами для виконання вищенаведеного значного масиву багатопрофільних робіт/послуг (у т.ч., наприклад, за додатковою угодою №1 до договору № 20/10 від 20.10.10, де кошторисна трудомісткість робіт за локальним кошторисом № 2-1-1 складає 0,437 тис.люд.-год; за додатковою угодою № 1 до договору № 3/09 від 5.09.2011 року, де кошторисна трудомісткість робіт за локальним кошторисом № 4-1-1 складає 0,932 тис.люд.-год; за додатковою угодою № 3 до договору № 3/09 від 5.09.2011 року де кошторисна трудомісткість робіт за локальним кошторисом № 2-1-1 складає 0,199 тис.люд.-год та за іншими договорами та додатковими угодами до них), підтвердження третіх осіб, на об'єктах яких (на користь яких) за твердженням позивача виконувались роботи, щодо фактичного виконання спірних операцій, інших доказів, які прямо та опосередковано могли б в сукупності з іншими доказами або окремо підтверджувати фактичне вчинення вищезгаданих операцій та наявність яких у позивача обумовлювалась правом контролю за виконанням робіт за вищезгаданими договорами та які б спростовували висновки, викладені податковим органом в акті перевірки від 23.02.2012 р. № 190/2300/32138655.

При цьому, виходячи із загальних правил та звичаїв щодо обачності та обережності при виборі контрагента, позивач повинен був пересвідчитись, як зазвичай прийнято у діловій практиці, у наявності або відсутності у контрагента можливостей для виконання спірних операцій, проте, як вбачається з матеріалів справи, наявність можливостей у виконавця не перевірялась, а укладалися договори та перераховувалися кошти за оформленими документами про виконання робіт.

Крім того, під час розгляду позивачем не було надано будь-якого листування, доказів обміну комерційними пропозиціями з приводу укладання наведених вище договорів, що є звичайною діловою практикою при виборі контрагентів, у т.ч. з метою з`ясування наявності у відповідних контрагентів матеріальних та людських ресурсів для виконання певних угод.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що відповідач правильно дійшов висновку стосовно відсутності підтвердження належно оформленими первинними документами цих правовідносин, а відсутність реального характеру спірних операцій свідчить про нікчемність зазначеного договору, визнання судом правочину нікчемним не вимагається.

Проте із цими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія.

Позивачем було додано до матеріалів справи копії договорів, актів виконаних робіт, накладних, податкових накладних, платіжних документів тощо, що підтверджують укладення відповідних договорів із замовниками і виконання повного обсягу робіт, передбаченого всіма договорами та додатковими угодами до них. Із наданих документів вбачається саме фактичне виконання спірних операцій.

Позивач не має будь-яких даних щодо трудових ресурсів підприємств-контрагентів, та не повинен їх витребувати або вимагати їх надання, оскільки наявність кваліфікованого персоналу для виконання будівельно-монтажних робіт перевіряється на стадії оформлення ліцензії. Така перевірка здійснюється не генпідрядником, а органом ліцензування. Під час укладення договору з субпідрядниками вказані підприємства надали копії відповідних ліцензій, тобто у позивача не було підстав для сумнівів у наявності спеціалістів з відповідним кваліфікаційним рівнем.

Також у постанові суд першої інстанції зазначає, що позивачем не було додано до матеріалів справи будь-якого листування, обміну комерційними пропозиціями, що є звичайною діловою практикою, і на підставі цього вважає доводи відповідача правильними.

Однак, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта, що наявність або відсутність листування не може доводити факт виконання або невиконання будівельно-монтажних робіт. До того ж, листування та будь-який "обмін комерційними пропозиціями" не можуть доводити факту виконання робіт, а тим більше правильності відображення даних у податковому та бухгалтерському обліку.

Що стосується придбання позивачем обладнання від ПП «Неомаркет» за договором від 1.08.2011 року № 02/08 (т.2 а.с.82) згідно видаткових накладних №35 від 1.08.2011 року (т.2 а.с.83), №34 від 1.08.2011 року (т.2 а.с.85) суд першої інстанції зазначив наступне.

В судовому засіданні встановлено, що з посиланням на акт від 11.11.2011 №1804/231/37156794 позапланової невиїзної перевірки ПП «Неомаркет» (код за ЄДРПОУ 37156794) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.12.2010 по 30.09.2011 року, складений Алчевською ОДПІ, в акті перевірки від 23.02.2012 р. № 190/2300/32138655 податковим органом зазначено, що факт відсутності за місцезнаходженням ПП «Неомаркет» документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства, надає можливість стверджувати, що підприємство, (його посадові особи) за місцем своєї реєстрації не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Судом встановлено, що 1.08.2011 року між позивачем та його контрагентом ПП «Неомаркет» за № 02/08 було укладено договір, згідно якого «Продавець» - ПП «Неомаркет» зобов'язується передати у власність, а «Покупець» - ТОВ "Лугенергомонтаж" прийняти й оплатити отриманий товар, найменування: будівельні матеріали, обладнання, кабельна продукція в асортименті. Вид поставки: самовивоз.

На підтвердження виконання цього договору вказаним контрагентом позивачем було надано наступні податкові накладні: № 34 від 1.08.2011 року, № 33 від 1.08.2011 року.

Позивачем ні до перевірки, ні під час розгляду справи не надано документів, що підтверджують транспортування товару, придбаного у ПП «Неомаркет», а саме товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, договору з транспортним підприємством на перевезення товарів, тощо.

Крім того, позивачем не надано доказів, які б спростовували висновки відповідача, викладені податковим органом в акті перевірки від 23.02.2012 р. № 190/2300/32138655 щодо не можливості здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань (відсутність у ПП «Неомаркет», транспортних засобів, кількості працюючих осіб).

Тобто позивачем не надано належних первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій з придбання товару у ПП «Неомаркет».

Суд першої інстанції не прийняв до уваги надані позивачем вищезазначені видаткові накладні, податкові накладні, оскільки зазначені документи свідчать тільки про те, що товарно-матеріальні цінності поставлялися на підприємство позивача. Однак, жодних доказів того, що зазначені товарно-матеріальні цінності були поставлені саме ПП «Неомаркет» до суду надано не було.

Не взяв до уваги місцевий суд і видаткові накладні № РН-05 від 1.08.2011 року (т.3 а.с.200), №РН-06 від 1.08.2011 року (т.3 а.с.202), надані позивачем на підтвердження того, що в подальшому товар, який нібито було отримано від ПП «Неомаркет», було відчужено, оскільки зазначені документи свідчать тільки про те, що товарно-матеріальні цінності поставлялися позивачем УКБ Свердловської міської ради, однак доказів того, що зазначені товарно-матеріальні цінності були поставлені позивачу саме ПП «Неомаркет» до суду надано не було.

Також не прийняв суд першої інстанції посилання позивача на те, що в подальшому товар, який нібито було отримано від ПП «Неомаркет» було відчужено на користь третьої особи УКБ Свердловської міської ради, ще й з огляду на те, що як убачається з зазначених видаткових накладних товар було відчужено за тією ж ціною, що і придбано.

Позивач не обґрунтував наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) укладення із ПП «Неомаркет» договору поставки товарів, які призначені для відчуження третім особам, при чому співвідношення складності реалізації господарської операції з відсутністю одержаної вигоди ставить під сумнів реальність такої операції, що фактично свідчить про відсутність прибуткового характеру даної господарської операції (що лише призводило до виникнення формальних підстав для збільшення обсягу валових витрат), не є економічно виправданим.

Місцевий суд зауважив, що угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.228 ЦК України).

За змістом ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент здійснення розглядуваних господарських операції) правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, формування валових витрат за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Однак з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія.

Так, досліджуючи взаємовідносини з ПП "Неомаркет", суд першої інстанції дійшов суперечливих висновків: не взяв до уваги первинні документи - накладні, податкові накладні, платіжні відомості з огляду на те, що ці документи "свідчать тільки про те, що товарно-матеріальні цінності поставлялися на підприємство позивача". Але при цьому місцевий суд вважав, що ці документи не доводять факт поставки зазначених товарно-матеріальних цінностей саме ПП "Неомаркет".

Більше того, товарні накладні від 01.08.2011 р. №№ РН-05, РН-06 місцевий суд також не вважав доказом подальшого відчуження товару, отриманого саме від ПП "Неомаркет", але підстав для такого висновку суд не зазначає, а лише вказує, що ці накладні доводять факт поставки товарно-матеріальних цінностей замовнику.

Тобто, суд на підставі наданих позивачем документів встановив два факти - отримання ним товарно-матеріальних цінностей та факт поставки їх замовнику, але не зміг переконатися в тому, що в наданих нами документах мова йде про одні й ті самі товарно-матеріальні цінності.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що сам по собі факт відсутності товарно-транспортних документів не може беззаперечно свідчити про відсутність реальності вчинених угод (нікчемність правочину).

Згідно матеріалів справи, на об'єкті замовника було змонтовано саме те обладнання, яке придбано у ПП «Неомаркет».

Також хибними є висновки суду в частині відсутності розумних економічних або інших причин (ділової мети) укладення договору з ПП "Неомаркет" через відчуження товару за ціною його придбання.

Так, Правилами визначення вартості будівництва (ДБН Д. 1.1-1-2000) врегульовано порядок встановлення цін матеріально-технічних ресурсів та їх врахування у складі кошторисної документації. Зокрема, п. 3.1.10.1 Правил передбачено, що поточні ціни на трудові та матеріально-технічні ресурси в інвесторській кошторисній документації приймаються за вихідними даними замовника або, за його дорученням, з інших джерел (у тому числі за усередненими даними Держбуду).

Відповідно до п. 3.1.10.8 Правил поточні ціни на матеріальні ресурси по будовах (об'єктах), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної власності, як правило, приймаються за рівнем, що склався в регіоні (тобто в Автономній Республіці Крим або області) за цінами виробників.

Оскільки роботи виконувалися на об'єктах комунальної власності, за рахунок коштів місцевого бюджету, всі ціни на матеріально-технічні ресурси приймалися за даними замовника, та на рівні відпускних цін підприємств-виробників та постачальників відповідних матеріальних ресурсів. Більше того, відповідно до умов договору із замовником вартість матеріально-технічних ресурсів позивач мав підтверджувати відповідними накладними.

Крім того, судом не враховано, що основним видом діяльності ТОВ "Лугенергомонтаж" є не купівля-продаж обладнання, а виконання будівельно-монтажних робіт, тому навіть в разі встановлення замовнику обладнання за ціною його придбання, наявність розумних економічних причин (ділова мета) придбання обладнання є очевидною - здійснення робіт з монтажу обладнання на об'єкті будівництва.

Нарешті, суд першої інстанції прийняв доводи відповідача щодо неможливості здійснення операцій з придбання та постачання товарів (робіт, послуг) ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж".

Такі висновки суд зробив з огляду на акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" від 11.11.2011 р. № 803/23-35554567.

Однак, дії податкової інспекції щодо проведення вказаної перевірки були оскаржені ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" та визнані судом протиправними.

Аналогічні судові рішення приймались і по іншим контрагентам позивача - ТОВ «Латифа» та ПП «Неомаркет».

Таким чином, Акт від 13.12.2011 р. № 519/23-20/32138655 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 р. № 0000423200 ґрунтуються лише на припущеннях щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, позиція відповідача про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Крім того колегія суддів зазначає, що вказана документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Лугенергомонтаж» проведена на підставі постанови старшого слідчого по ВВС СВ ПМ ДПА в Луганській області.

Пунктом 86.9 ст. 86 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

При таких обставинах позовні вимоги підлягають задоволенню та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення позову.

В повному обсязі постанова виготовлена 03 вересня 2012 року.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, п.4 ч.1 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугенергомонтаж» - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 р. у адміністративній справі № 2а/1270/1026/2012 - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугенергомонтаж» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби №0000042320 від 13.01.2012 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Лугенергомонтаж» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 92309 (дев'яносто дві тисячі триста дев'ять) гривень та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14431,50 (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять одна) гривня 50 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугенергомонтаж» понесені судові витрати в розмірі 32,19 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий О.О.Шишов

Судді С.П.Дяченко

І.В.Сіваченко